Ухвала суду № 31131472, 08.05.2013, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1114/13-ц

У Х В А Л А

іменем України

08.05.2013 м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі :

Головуючого - судді : Цалин Б.М.

секретаряч: Грицанюк Н.П.

розглянувши матеріали скарги ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Косівського районного управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2012 року, визнання нечинною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2012 року, визнання дій ст.державного виконавця відділу ДВС Косівського районного УЮ Винничук О.М. неправомірними , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку ст. 383 ЦПК України зі скаргою на постанову державного виконавця відділу ДВС Косівського районного управління юстиції, в якій просить скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2012 року, визнати нечинною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2012 року, визнати дії ст.державного виконавця відділу ДВС Косівського районного УЮ Винничук О.М. неправомірними мотивуючи тим, що 07.12.2012 року ст.державним виконавцем відділу ДВС Косівського районного управління юстиції Винничук О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-698/2008 від 22.04.2009 року виданим Косівським районним судом Івано-Франківської області про стягнення із ОСОБА_2 в користь ВАТ "Ощадний Банк України" заборгованості за кредитним договором. 10.12.2012 року ст. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Вказані постанови вважає незаконними, оскільки такий виконавчий лист №2-698/2008 від 22.04.2009 року щодо неї, як боржника Косівським районним судом не видавався, так як у постанові державного виконавця від 07.12.2012 року вказано, що ВАТ "Ощадний Банк України" пред"явив до виконання виконавчий лист виданий щодо іншої особи , а саме ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, в той час як її дані - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом із тим у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. В оскаржуваній постанові державним виконавцем вказано, що боржник має право добровільно виконати виконавчий документ в строк до 14.12.2012 року. Саму постанову від 07.12.2012 року їй направлено тільки 10.12.2012 року, та отримано фактично нею 15.12.2012 року , чим позбавлено взагалі її права добровільного виконання. І в день направлення їй постанови про відкриття виконавчого провадження, а саме 10.12.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Таким чином діями ст. державного виконавця відділу ДВС було позбавлено боржника на добровільне виконання а також і на своєчасне оскарження неправомірності дій державного виконавця та прийнятих постанов, а тому просить визнати дії ст. державного виконавця неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2012р., про арешт майна боржника , оголошення зоборони на його відчуження від 10.12.2012 року, зобов"язати ДВС Косівського районного УЮ надати спростування щодо постанов про арешт майна боржника, повернути виконавчий лист №2-698/2008 від 22.04.2009 року виданий Косівським районним судом стягувачу та на час розгляду справи зупинити виконавче провадження.

ОСОБА_2 та представник відділу ДВС Косівського районного УЮ в судове засідання не з"явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи по суті. З урахуванням положення частини другої ст.386 ЦПК України неявка в судове засідання заінтересованої особи, яку повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду справи по суті скарги. Більше того в силу вимог ч.1 ст.386 вказаного кодексу скарга розглядається у десятиденний строк .

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч.2, 3 ст.387 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішенні, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що рішенням Косівського районного суду від 04.11.2008 року , залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 31.03.2009 року позов ВАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ВАТ "Державний ощадний Банк України" заборгованість по кредитному договору в сумі 53191,06 грн. та судові витрати. Вказане рішення звернуто до виконання , а саме по заяві стягувача Косівським районним судом видано виконавчий лист в справі № 2-695 від 22.04.2009р. про стягнення із ОСОБА_2 в користь ВАТ "Ощадний Банк України" заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, але порядок, строки, процедура їх виконання регламентуються спеціальними законами.

Згідно зі ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Ст. 1 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст.11 Вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження, визначено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, в тому числі й виконавчих листів, що видаються судами.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст.25 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

На виконання рішення суду, згідно пред"явленого до примусового виконання виконавчого листа 07.12.2012 року ст.державним виконавцем відділу ДВС Косівського районного управління юстиції Винничук О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. При винесенні вказаної, оскаржуваної боржником, ОСОБА_2 постанови, ст. державним виконавцем Винничук О.М. допущено механічні помилки, а саме помилково вказано анкетні дані боржника ІНФОРМАЦІЯ_1 замість правильного ІНФОРМАЦІЯ_1, та в резолютивній частині помилково вказано по батькові ОСОБА_2 замість ОСОБА_2. Разом із тим вказані механічні помилки не спростовують наявності в боржника - ОСОБА_2 боргового зобов"язання перед ПАТ "Державний ощадний Банк України" на підставі рішення суду від 04.11.2008 року про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору в сумі 53191,06 грн. та судові витрати. Про прийняття судом вказаного рішення суду та звернення його до примусового виконання ОСОБА_2 було відомо. Так, із оглянутої цивільної справи № 2-695 за 2008 рік вбачається, що ОСОБА_2 зверталась до суду 16.09.2009 року із заявою про відстрочку виконання рішення суду (а.с.1 т.3). Ухвалою Косівського районного суду від 25.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.01.2010 року, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення Косівського районного суду від 04.11.2008 року відмовлено. А тому посилання боржника ОСОБА_2 з приводу ненадання державним виконавцем їй можливості виконати рішення суду в добровільному порядку не заслуговує на увагу, так як фактично ОСОБА_2 під різними приводами ухиляється від фактичного виконання рішення суду із моменту набрання ним чинності , а саме 31.03.2009 року і по даний час.

Частиною 1 ст.27 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 ст. 32 вищезазначеного закону визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Таким чином, 10.12.2012 року ст. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і є заходом примусового виконання рішення суду.

Державний виконавець у відповідності до вимог ЗУ "Про виконавче провадження" вжила передбачені цим Законом заходи при відкритті виконавчого провадження у спосіб та в порядку, встановлений виконавчим документом і цим Законом.

Доводи ОСОБА_2 неправомірності дій державного виконавця не можуть бути прийняті до уваги. Згідно зі ст.14 ЦПК України підлягають виконанню судові рішення, що набрали законної сили. Рішення набрало законної сили 31.03.2009 року і воно відповідно ст.14 ЦПК України підлягає виконанню у порядку, визначеному законодавством про виконавче провадження.

Більше того суд звертає увагу, що оскаржувані ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження винесено 07.12.2012 року, та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - 10.12.2012 року. В силу вимог ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Сама ОСОБА_2 не заперечує факту отримання нею вказаних постанов 15.12.2012 року, однак не наводить жодної із підстав пропуску нею встановленого Законом строку оскарження вказаних постанов, як і не заявляє перед судом клопотання про його поновлення.

В ході судового розгляду не встановлено обставин з якими закон пов'язує скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та заявницею не надано будь-яких належних та допустимих доказів порушення її прав та свобод, пов'язаних з прийняттям оскаржуваних постанов.

Враховуючи наведене, суд не вбачає порушень ЗУ "Про виконавче провадження", допущених в ході здійснення примусового виконання, а відтак і не знаходить підстав для задоволення скарги заявника.

В силу вимог ст. 388 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги.

Керуючись ст.385 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги ОСОБА_2 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2012 року, визнання нечинною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.12.2012 року, визнання дій ст.державного виконавця відділу ДВС Косівського районного УЮ Винничук О.М. неправомірними - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІДН - НОМЕР_1, жительки АДРЕСА_1 ( 114,70 грн судового збору, отримувач коштів УДКСУ у Косівському районі Івано-Франківської області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38026046, Банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області, Код банку отримувача (МФО) 836014, Рахунок отримувача 31210206700266 , Код класифікації доходів бюджету 22030001, Код ЄДРПОУ суду 02891606, пункт 1.2.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Сторони, які не були присутніми під час проголошення ухвали можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набуває законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: підпис Цалин Б.М.

копія вірна

Суддя