Постанова № 311290, 11.12.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11 грудня 2006 р. Справа № 16/341

За позовом

відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород-Оноківці

до відповідача

державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області, м. Ужгород

про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.10.06 №0010441540/0/4125/15-0/00131529/29293 та №0010441540/0/4125/15-0/00131529/29294

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивача

Беран М.І. – адвокат (дов. від 17.01.05)

Від відповідача

не з’явився (у судових засіданнях 01.12.06, 08.12.06 - Товтин М.І. – начальник юридичного відділу (дов. від 10.01.06 №39/9/10)

СУТЬ СПОРУ: визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 31.10.06 №0010441540/0/4125/15-0/00131529/29293 про зобов’язання сплатити штраф у сумі 220439,81 грн. та №0010441540/0/4125/15-0/00131529/29294 про зобов’язання сплатити штраф у сумі 2934,02 грн.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що податкові повідомленні-рішення, які прийняті на підставі акту перевірки є необґрунтованими і суперечать чинному законодавству, оскільки податкові зобов’язання по податку на прибуток, які визначені у самостійно поданих деклараціях за 2005 рік та І квартал 2006 року сплачувались у строки та в сумах, визначених законом.

Відповідач позов не визнає та вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до чинного законодавства, оскільки платник податків відповідно до поданих матеріалів протягом граничних строків не сплачував узгоджену суму податкового зобов’язання, а тому до нього правомірно застосовано штраф.

У судових засіданнях 01.12.06, 08.12.06, за згодою сторін, відповідно до ч.2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України оголошувалася перерва.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.12.06 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони повідомлено, що повний текст постанови буде виготовлено 18.12.06.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та додатково подані докази, суд встановив:

За результатами перевірки про дотримання податкового законодавства державною податковою інспекцією у м. Ужгороді складено акт від 20.10.06 №2077/15-0, де зафіксовано порушення ВАТ ЕК „Закарпаттяобленерго” граничних строків сплати податку на прибуток підприємств та застосовано штрафні санкцій.

За наслідками розгляду вказаного акту державною податковою інспекцією у м. Ужгороді 31.10.06 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0010441540/0/4125/15-0/00131529/29293, яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ (далі Закон №2181-ІІІ) за затримку на 80 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 1102199,00 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 220439,81 грн.;

№0010441540/0/4125/15-0/00131529/29294, яким на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону №2181-ІІІ за затримку на 94 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 9780,08 грн. позивача зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 2934,02 грн.

Позовні вимоги про визнання нечинними вказаних податкових повідомлень-рішень слід відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно поданих до податкового органу декларацій з податку на прибуток №90048 від 20.12.05 та №23690 від 10.05.06 позивач самостійно визначив податкове зобов’язання по податку на прибуток підприємств у сумі 917,5 тис. грн. та 885,13 тис. грн.

Позивач доводить, що ним своєчасно сплачено, узгоджену суму податкового зобов’язання про що свідчить поданий ним реєстру платежів (з 12.05.05 по 17.11.06) та доданих платіжних доручень.

Проте, з такими доводами суд не погоджується. Згідно із п.7.7 Закону №2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Таким чином, дії податкового органу, внаслідок яких суми із призначенням платежу ”податок на прибуток”, зараховувалися в погашення, насамперед, податкового боргу з податку на прибуток, є правомірними.

Відповідно до пп. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Доводи позивача, заявлені у ході судового розгляду, з посиланням на пп.7.2.1, п.7.2 ст.7 Закону №2181-ІІІ, де встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами, суд відхиляє, оскільки вони не спростовують заперечення відповідача.

За таких обставин, суд відмовляє у позові.

На підставі наведеного, керуючись, ст. ст. 72, 86, 150, 158-163, ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у позові відмовити повністю.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складання в повному обсязі відповідно до ст. ст. 160, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.В. Васьковський