Постанова № 31127928, 23.04.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

23 квітня 2013 р. Справа № 802/1019/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни,

представника позивача: Семка Ю.А.,

представника відповідача: Баранюка І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Хмільницьке" (далі - ТОВ "Хмільницьке", позивач) з адміністративним позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Хмільницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи.

Позивачем зазначено, що, на підставі акту перевірки № 16-22-00692245 від 14.02.2013 року, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000032200 від 01.03.2013 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 132190,00 грн., в тому числі за основним платежем - 88394,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43796,00 грн. Як зазначено в висновках акта перевірки, підприємством порушено п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року відповідно, заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет. Проте, такі висновки відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись з зазначеними висновками податкової інспекції, позивач також вказує на те, що в основу висновків Хмільницької ОДПІ покладено довідку про проведення зустрічної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області, акт документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, довідку про проведення зустрічної перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман Авто" з контрагентами. Крім того, під час перевірки податковим органом досліджувалися первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман Авто", однак при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вони не були взяті до уваги податковим органом.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0000032200 від 01.03.2013 року прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки господарські операції, вчинені відповідно до укладених між позивачем та ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман Авто" договорів, є реальними та підтверджуються належними первинними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення (том 2, а.с. 122-123), в яких вказав, що встановлені перевіркою порушення податкового законодавства в дійсності мали місце. Додатково зазначив, що оскільки перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (надання послуг) по ланцюгу постачання зокрема, від ТОВ "Петрово" до ТОВ "Ареал", від ТОВ "Будівельне управління 26" до ТОВ "Уніком" та TOB "ФІРМА ГРАНД" до ТОВ "Атаман Авто", то відповідно відсутні поставки товарів від ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман Авто" до контрагентів - покупців, в тому числі ТОВ "Хмільницьке". Таким чином, Хмільницька ОДПІ, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяла згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на думку представника відповідача, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

ТОВ "Хмільницьке" зареєстровано, як юридична особа, 27.02.1992 року, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №530567 (том 2, а.с. 170-171), та являється платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності товариства за КВЕД є : вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; розведення великої рогатої худоби молочних порід; виробництво цукру; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

В період з 30.01.2013 року по 07.02.2013 року посадовими особами Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Хмільницьке" щодо формування податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Ареал" за червень 2011 року, ТОВ "Уніком" за вересень 2011 року, ТОВ "Атаман Авто" за грудень 2011 року.

В ході проведеної перевірки перевіряючими встановлено порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 16-22-00692245 від 14.02.2013 року (том 1,а.с. 17-28).

Висновки проведеної перевірки знайшли своє відображення у прийнятому податковому повідомленні - рішенні форми "Р" № 0000032200 від 01.03.2013 року, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за період з 01.06.2011 року по 31.07.2011 року, з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року, з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року в сумі 88394,00 грн. (том 1, а.с. 16).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. п.14.1.178 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Для цілей оподаткування, згідно п.44.1 ст. 44 ПК України, платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

В силу ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, усі документи, які підтверджують реальні зміни в діяльності товариства, мають характер первинних документів.

Згідно п. п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом положень статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає в разі придбання товару, що підтверджене податковими та видатковими накладними.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугувало відображене в акті перевірки № 16-22-00692245 від 14.02.2013 року судження ревізора - інспектора про те, що господарські операції між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман-Авто" не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим позивачем, на думку податкового органу, порушені вищенаведені вимоги чинного законодавства України.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується представником відповідача, в основу висновків податкового органу покладено: довідку № 184/224/25518117 від 26.10.2012 року, яка складена за наслідком проведення ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області зустрічної звірки, щодо документального не підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Ареал" та ТОВ "Петрово"; акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 21.11.2012 року №1053/22-4/32206960 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Уніком" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Будівельне управління 26", яким не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товарів (робіт та послуг) за вересень 2011 року; довідку № 1015/2210/35246524 від 16.07.2012 року, яка складена за наслідком проведення ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС зустрічної звірки, щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ "Атаман Авто" із ТОВ "ФІРМА ГРАНД".

Виходячи з висновку податкового органу щодо фіктивності фінансово - господарських взаємовідносин між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман Авто", судом досліджено підстави та порядок здійснення позивачем спірних господарських операцій та встановлено наступне.

Так, до складу податкового кредиту було віднесено суми податку на додану вартість за червень 2011 року в сумі 804,17 грн. та за липень 2011 року в сумі 781,99 грн., які сплачені внаслідок здійснення закупки ветеринарних препаратів та інструментів у ТОВ "Ареал", яка відбувалась відповідно до договору купівлі - продажу № 140111-18-1 від 14.01.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Ареал".

Відповідно до вищезазначеного договору розрахунки за товар проводяться протягом 5 днів з дати отримання товару на складі покупця.

Факт купівлі товару за вищезазначеним договором, а саме ветеринарних препаратів та інструментів, та використання їх в господарській діяльності позивача підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- видатковими накладними № 150611-18-1 від 15.06.2011 року, №210611-18-2 від 21.06.2011 року, № 250611-18-2 від 25.06.2011 року (том 1, а.с. 64-66);

- податковими накладними №127 від 15.06.2011 року, № 273 від 25.06.2011 року, № 203 від 21.06.2011 року (том 1, а.с. 67-69);

- платіжними дорученнями № 0200002537 від 17.06.2011 року на суму 4000,03 грн., № 0200000845 від 22.06.2011 року на суму 825,00 грн., №0200000899 від 04.07.2011 року на суму 4691,94 грн. (том 1, а.с.132-134);

- актами списання медикаментів за червень 2011 року, листопад 2011 року ( а.с. 91-119);

- витягом зі складських книг №1, №2, №3 за 2011 рік (том 1, а.с. 70-90);

- копіями внутрішніх накладних на ветеринарні медикаменти (том 1, а.с. 120-131).

Отже, сукупність вищезазначених первинних документів, які є належними та достовірними, спростовує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Ареал".

Також, до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 1702,23 грн., яку сплачено внаслідок здійснення купівлі сітки рабиці в ТОВ "Уніком", яка відбувалась відповідно до договору купівлі - продажу № 03-11/455 від 10.05.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Уніком".

Відповідно до вищезазначеного договору оплата проводиться на підставі рахунку - фактури та/або видаткових накладних, що надаються продавцем.

Факт купівлі товару за вищезазначеним договором, а саме сітки рабиці, та використання її в господарській діяльності позивача підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- видатковою накладною № 41 від 30.09.2011 року на загальну суму 10 213,37 грн. (а.с. 135);

- податковою накладною №7 від 20.09.2011 року (а.с. 136);

- витягом з книги складського обліку за 2011-2012 роки (а.с. 137-139).

- платіжними дорученнями № 0100004363 від 20.09.2011 року на суму 10213,37 грн. (а.с.143);

- актами списання матеріальних цінностей на поточний ремонт від 21.12.2011 року ( а.с. 140-142).

Отже, сукупність вищезазначених первинних документів, які є належними та достовірними, спростовує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Уніком".

Крім того, судом досліджувались, надані представником позивача в судовому засіданні, договір оренди №5/0409/02, №19-09/33 від 01.04.2009 року та додаткові угоди №1 від 01.04.2009 року, №12/1211-1 від 12.12.2011 року, укладені між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ фірма "Астарта-Київ" (том 2, а.с. 160-161, 172-174). Відповідно до вищевказаного договору, позивач приймає у ТОВ фірма "Астарта-Київ" в стокове платне користування першу, другу та третю групу основних засобів цукрового заводу та приєднує до свого майна. Факт отримання майна цукрового заводу та його використання в діяльності ТОВ "Хмільницьке" підтверджується актами приймання-передачі до договору оренди №19-09/33 від 01.04.2009 року (том 2, а.с. 165-166, 175-191).

Задля забезпечення належного функціонування наявного у позивача на підставі договору оренди цукрового заводу, позивачем укладено з ТОВ "Атаман-Авто" договір на перевезення цукрових буряків № 01-11/39 від 02.08.2011 року (том 1, а.с. 62-63). Внаслідок оплати наданих ТОВ "Атаман-Авто" транспортних послуг по перевезенню цукрових буряків ТОВ "Хмільницьке", позивачем віднесено до складу податкового кредиту сплачені ним суми податку на додану вартість за грудень 2011 року в сумі 85105,00 грн.

Відповідно до вищезазначеного договору, перевізник (ТОВ "Атаман-Авто") зобов'язується надати послуги по організації з перевезення цукрових буряків, а замовник (ТОВ "Хмільницьке") зобов'язується прийняти цукровий буряк в кількості - по факту поставки, оплата проводиться на підставі рахунку - фактури та/або видаткових накладних, що надаються продавцем.

Факт перевезення товару за вищезазначеним договором, а саме цукрового буряка підтверджується наступними первинними документами, дослідженими судом:

- товаротранспортними накладними №№ 030378, 030320, 030406, 030598, 030339, 030438, 030327, 030319, 030450, 030338, 030434,030404, 030600, 030350, 030360, 030442, 030591, 030395, 030415, 030388, 030359, 030400, 030458, 030356, 030375, 030405, 030599, 030358, 030386, 030593, 030427, 030402, 030413, 030330, 030449, 030453, 030341, 030425, 030387, 030435, 030418, 030347, 030397, 030334, 030437, 030328, 030454, 030342, 030419, 030318, 030575, 030410, 030420, 030588, 030384, 030325, 030569, 030326, 030382, 030368, 030431, 030589, 030422, 030370 (том 1, а.с. 151-182);

- звітом по перевезенню цукрових буряків за період з 28.11.2011р. по 30.11.2011р., ( том 1, а.с. 148-150);

- товаротранспортними накладними №№ 010577, 020154, 021183, 020219, 020528, 020521, 021019, 020352, 020451, 020336, 020150, 020227, 020284, 010583, 020291, 020359, 020493, 020496, 020411, 021259, 021073, 020215, 020162, 020103, 020469, 020992, 020147, 020342, 020317, 020235, 020458, 020337, 020108, 020232, 020173, 021070, 020134, 020293 020398, 020479, 020527, 020177, 020353, 020433, 020473, 020112, 020137, 020142, 020252, 021044, 020436, 021111, 020107, 021036, 021314, 020095, 021063, 021058, 020141, 010592, 020210, 020290, 020360, 020448, 021048, 020197, 021003, 010541, 020117, 020156, 010549, 020477, 020388, 020158, 020415, 020526, 020467, 021252, 021264, 021164, 020997, 021072, 020292, 020491, 010547, 010585, 021207, 021094, 021078, 020104, 020178, 020263, 020303, 020462, 020395, 020330, 020212, 020345, 020309, 020185, 020344, 020245, 020323, 020460, 020244, 020378, 020434, 020314, 020237, 020380, 020406, 020258, 021214, 019158, 021071, 020239, 020157, 010554, 020234, 020190, 020387, 021030, 010595, 020183, 020109, 021064, 021148, 020492, 020132, 010556, 020452, 021135, 020484, 020999, 020343, 010563, 020463, 021059, 021012, 020354, 021095, 021206, 020160, 020175, 020278, 020152, 020363, 020273, 020476, 010550, 020259, 020230, 020276, 020140, 021117, 020403, 020270, 020114, 020371, 021311, 020419, 021026, 020399, 020295, 020518, 020990, 020194, 020243, 020367, 020427, 020421, 020497, 021211, 021172, 021076, 020122, 010542, 010575, 021257, 021110, 020423, 020357, 010543, 010589, 020251, 020326, 020318, 020365, 020417, 020461, 020217, 020332, 020203, 020247, 020294, 020223, 020333, 020385, 020420, 020996, 020995, 020133, 020350, 020478, 020414, 020993, 020283, 020196, 021263, 019177, 020105, 020153, 020182, 020302, 020316, 020444, 020394, 021001, 020994, 021116, 020151, 010593, 020325, 020205, 020369, 020501, 020192, 020322, 020240, 020372, 010562, 020233, 020308, 020430, 021050, 020100, 020186, 020279, 020181, 020331, 020482, 020405, 020471, 020401, 021215, 021169, 021250, 021166, 021262, 021118, 020241, 020311, 020379, 010559, 010538, 020485, 020988, 021000, 021031, 020110, 020218, 020285, 020522, 021055, 021020, 020144, 020202, 020386, 020468, 010596, 021146, 010587, 020145, 020216, 021097, 010580, 020163, 020124, 020161, 021023, 021170, 020288, 020480, 020404, 021054, 020511, 020525, 010581, 021115, 021187, 020397, 021075, 020211, 020437, 020431, 020348, 020334, 020530, 021163, 021149, 020111, 021013, 020396, 020255, 010545, 020305, 020257 ( том1, а.с. 193-250, том 2, а.с. 1-94);

- звітом по перевезенню цукрових буряків за період з 27.11.2011 року по 01.12.2011 року, ( том 1, а.с. 183-192);

- платіжними дорученнями № 0200009664 від 28.12.2011 року на суму 500000,00 грн., 0200009784 від 29.12.2011 року на суму 506540,54 грн. (том 2, а.с. 95-96);

- актами наданих послуг №24 за період з 28.11.2011 року по 29.11.2011 року включно, № 25 за період з 27.11.2011 року по 01.12.2011 року включно (том 1, а.с. 144-145);

- податковими накладними № 1 від 01.12.2011 року та № 2 від 01.12.2011 року (том 1, а.с. 146-147).

Отже, сукупність вищезазначених первинних документів, які є належними та достовірними, спростовує висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій, здійснених між ТОВ "Хмільницьке" та ТОВ "Атаман-Авто".

Крім того, в ході судового засідання, представником позивача було надано довідку № 222/2220/37578684 від 26.03.2013 року про результати зустрічної звірки ТОВ "Атаман-Авто" щодо документального підтвердження господарських відносин безпосередньо з ТОВ "Хмільницьке". Відповідно до висновків, які містяться в зазначеній довідці, ДПІ у Московському районі м. Харкова підтверджено наявність у період з 01.01.2011 року по 01.01.2013 року взаємовідносин між ТОВ "Атаман-Авто" та позивачем по наданню послуг з перевезення товару (цукрового буряка) (том. 2, а.с. 198-208).

Також, всі первинні бухгалтерські документи були досліджені ревізором - інспектором та відображені в акті перевірки ( а.с. 22 ), будь - яких зауважень щодо їх оформлення не було.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07. 1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм законодавства, вбачається, що необхідною умовою для включення витрат платником податків, до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків та підтвердження відповідними первинними документами, у тому числі податковими накладними. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Судом встановлено, що суми податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованого позивачем за господарськими операціями з ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком" та ТОВ "Атаман-Авто", підтверджуються податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами списання матеріальних цінностей, товаротранспортними накладними, актами наданих послуг. При цьому, зазначені податкові накладні складені відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, містять усі обов'язкові реквізити та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент видачі таких податкових накладних.

Проте, єдиним аргументом відповідача, висловленим в акті перевірки та запереченнях на адміністративний позов є те, що угоди укладені позивачем із ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком" та ТОВ "Атаман-Авто" не спричиняють реального настання правових наслідків, спрямовані на надання податкової вигоди, внаслідок чого, на думку відповідача, операції по формуванню податкового кредиту та податкові накладні, не можуть бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених покупцем при придбанні товарів (послуг) ( том 1, а.с. 25-26, том 2, а.с. 122-123).

Вищезазначені аргументи податкового органу базуються на підставі довідки про проведення зустрічної перевірки ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області, акту документальної позапланової невиїзної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва, довідки про проведення зустрічної перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман Авто" з контрагентами (том 2, а.с. 124-148).

Тому, на думку відповідача, наявність у ТОВ "Хмільницьке" податкових накладних, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо нездійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман-Авто", перерахування підприємством коштів без мети реального настання передбачених наслідків, а лише з метою заниження об"єкту оподаткування, та зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України.

Положеннями Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. (стаття 20) та Закону України "Про державну податкову службу в Україні"№509-ХІІ від 04.12.1990р. (стаття 10) податкові органи не наділені компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, органи Державної податкової служби України не наділені повноваженнями на встановлення факту нікчемності (фіктивності) правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст. 626, 629, 655, 656, 662, 664 ЦК України в актах перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, висновки про діяльність підприємства, яка не спричиняє реального настання правових наслідків та нікчемність правочинів відноситься до виключної компетенції судів, а не податкового органу. При цьому, податкові органи не позбавлені права звернутись до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між позивачем у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентами, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено ст. 228 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні даного спору, суд враховує також правову позицію сформовану в такій категорії справ Вищим адміністративним судом України.

Так, в Інформаційному листі від 2 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на таке.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, у Інформаційному листі від 01.11.2011 №1936/11/13-11 ВАСУ зазначає, що для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Так, в спростування тверджень податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, позивачем надано для огляду в судовому засіданні, а судом долучено до матеріалів справи низку наступних документів: податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, акти списання матеріальних цінностей, товаротранспортні накладні, акти наданих послуг.

За отримані товари та послуги позивачем проведено розрахунки з контрагентами. Тобто, відбулись реальні зміни майнового стану платника податків позивача.

Разом з тим, в обгрунтування доводів відповідача щодо порушення позивачем положень податкового законодавства слугувала інформація іншої податкової інспекції про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між ТОВ " Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман-Авто" з іншими контрагентами.

З даного приводу слід зазначити що, як видно з довідок про проведення перевірки ТОВ " Ареал", ТОВ "Атаман-Авто" та акту перевірки ТОВ "Уніком", в період здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не були позбавлені прав укладати будь-які угоди у відповідності з діючим законодавством.

Так, з довідки №184/224/25518117 від 26.10.2012 року про проведення ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області зустрічної звірки вбачається, що ТОВ "Ареал" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.04.1998 року за №4998 та станом на 14.03.2012 року перебуває на обліку в ДПІ у Бабушкінському районі Дніпропетровської області; зареєстроване платником ПДВ від 08.05.1998 року (том 2, а.с. 124-125). Тобто, на час виникнення спірних господарських правовідносин ТОВ "Ареал" являлось платником ПДВ та знаходилось на податковому обліку.

Відповідно до довідки №1015/2210/35246524 від 16.07.2012 року про проведення ДПІ у Московському районі м.Харкова зустрічної звірки вбачається, що ТОВ "Атаман-Авто" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 17.03.2011 року за №41576 та станом на 16.07.2012 року перебуває на обліку в ДПІ у Московському районі м.Харкова; зареєстроване платником ПДВ від 06.07.2011 року, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.07.2011 року (том 2 а.с. 138). Тобто, на час виникнення спірних господарських правовідносин ТОВ "Атаман-Авто" являлось платником ПДВ та знаходилось на податковому обліку.

Відповідно до акту про результати позапланової невиїзної перевірки №1053/22-4/32206960 вбачається, що ТОВ "Уніком" взято на податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва 26.09.2002 року; зареєстроване платником ПДВ від 19.07.2009 року (том 2, а.с. 144 ). Тобто, на час виникнення спірних господарських правовідносин ТОВ "Уніком" являлось платником ПДВ та знаходилось на податковому обліку.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 20.07.2009 року №1112/11/13-10 зокрема зазначає, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Таким чином, суд констатує, що в даному випадку господарські угоди між позивачем та ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман Авто" були реально виконані сторонами, кожна оподаткована господарська операція належним чином оформлена, а податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

Крім того, сам податковий орган в акті перевірки позивача, констатує факт, що товари, роботи (послуги) отримані від постачальників ТОВ "Ареал", ТОВ "Уніком", ТОВ "Атаман Авто" використовувались в господарській діяльності ТОВ "Хмільницьке" (том 1, а.с. 26).

Отже, наявність підтверджуючих первинних документів та належним чином оформлених податкових накладних, товаротранспортних накладних свідчать про правомірність включення ТОВ "Хмільницьке" сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а тому збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість є протиправним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення - рішення форми " Р " № 0000032200 від 01.03.2013 року є обгрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, встановленим судом, підтверджена належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, представником відповідача не було надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на підставі даного акту та застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Хмільницької об"єднаної ДПІ у Вінницькій області № 0000032200 від 01 березня 2013 року, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю " Хмільницьке ".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Хмільницьке " судові витрати ( судовий збір ) в сумі 1321,90 грн. ( одна тисяча триста двадцять одна гривня 90 коп. ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна