Постанова № 31125628, 24.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року Справа № 5023/4582/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. - доповідача,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

на рішення господарського суду Харківської області

від 06.11.2012 року

та постанову Харківського апеляційного

господарського суду 18.12.2012 року

у справі № 5023/4582/12

господарського суду Харківської області

за позовом Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_5

до Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_4

про стягнення 74 071,45 грн.

за участю представників:

позивача - не з"явились

відповідача - не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2011 року по 11.10.2012 року у розмірі 72 770 грн., 3 % річних у розмірі 1 301,45 грн. та 1 609,50 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2012 року (суддя Кухар Н.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року (судді: Бондаренко В.П., Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.), позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 72 770 грн. заборгованості з орендної плати, 3% річних в сумі 1 301,45 грн. та 1 609,50 грн. витрат по сплаті судового збору.

В касаційній скарзі Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 07.04.2008 року між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3188, відповідно до якого орендодавець передав орендарю у строкове платне користування, строком на 5 років, нежитлові приміщення, а саме: приміщення першого поверху № 1-1-:-1-6, в літ. "А-2", загальною площею 153,60 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Вказані приміщення належать орендодавцю на праві власності на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова у справі № 2-1906/08/15 від 11.03.2008 року та зареєстроване у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 04.04.2008 року за реєстраційним номером 15752338 (п. 1.1. договору).

Згідно пп. 3.2., 3.4. договору щомісячна орендна плата становить 14 982 грн., яку орендар сплачує не пізніше ніж на 10-й день поточного календарного місяця строку оренди на підставі рахунку-фактури орендодавця.

Додатковим договором № 1 від 14.06.2011 р. сторонами внесено зміни до цього договору та визначено, що в період з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р. включно оренда плата за один календарний місяць суборенди складає 10 000 грн.

В період 01.01.2011 р. по 11.10.2012 р. відповідачем сплачено позивачу кошти в розмірі 226 942 грн., в той час як належний розмір орендних платежів у вказаному період складав 299 712 грн. (з урахуванням зменшеного розміру орендної плати з 01.07.2011 р. по 31.12.2011 р.).

Позивач у позовній заяві зазначив, що починаючи з квітня 2011 року відповідач, в порушення умов договору оренди, не в повному обсязі сплачував орендну плату і станом на 11.10.2012 р. заборгованість склала 72 770 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов"язання позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 1 301,45 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, послався на відсутність права у позивача вимагати від відповідача заявленого розміру грошових коштів, зважаючи на набуття спірного приміщення новим власником ОСОБА_7 на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова від 28.11.2011 року у справі № 2-3277/11/15.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, правильно виходив з того, що за період з 01.01.2011 року по 11.10.2012 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 не в повному обсязі сплачені кошти за оренду спірного приміщення, в зв"язку з чим за нею утворився борг в сумі 72 770 грн.

При цьому, спростовуючи доводи відповідача про відсутність права у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на стягнення цих платежів на підставі рішення Київського районного суду міста Харкова у справі від 28.11.2011 № 2-3277/11/15, яким за ОСОБА_7 визнано право власності на нежитлове приміщення 1-го поверху №1-1-:-1-6, загальною площею 153,6 кв.м., в літ "А-2", розташоване у АДРЕСА_1, господарські суди вірно зазначили, що право власності на спірне приміщення зареєстроване за новим власником лише 03.08.2012 року (витяг про державну реєстрацію прав КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" №35051847, реєстраційний номер 15752338, номер запису П-2-6891 в книзі: 1) і цього ж дня передано Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 у позичку.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 331 ЦК України та п. 4.4.1 договору позички, який передбачає право орендаря передавати приміщення у користування іншим особам, Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 вправі вимагати від Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 кошти у заявленому розмірі за користування цим майном.

Відповідно до cтатті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 цього ж Кодексу та умовами вказаного договору на орендаря покладено обов»язок щомісячно сплачувати орендну плату.

Приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 цього ж Кодексу договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначалось вище, 03.08.2012 р. між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір позички, відповідно до якого ОСОБА_7 передала ФОП ОСОБА_5 вищевказані нежитлові приміщення в безоплатне користування, в тому числі з правом передавати приміщення в користування третім особам (п. 4.4.1 договору позички).

Відтак, керуючись зазначеними нормами законодавства та зважаючи на відсутність доказів погашення відповідачем заявленого розміру заборгованості позивачу або новому власнику ОСОБА_7, здійснення часткових оплат протягом дії договору оренди ФОП ОСОБА_5 та з огляду на існування між сторонами орендних відносин після укладення договору позички, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо її стягнення у заявленому періоді.

В силу частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на норми цієї статті закону, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов"язання 3 % річних грунтується на вимогах закону.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності права у ФОП ОСОБА_5 вимагати від відповідача спірної суми заборгованості, оскільки його права не порушені і він не є власником нежитлових приміщень, переданих ФОП ОСОБА_4 в оренду, спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду 18.12.2012 року у справі № 5023/4582/12 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська СуддіН.І. Мележик О.А. Подоляк