Постанова № 31123840, 30.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 р. Справа № 804/4853/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі судового засідання Мізері А.В.

за участю :

представника позивача Оскаленко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металекс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металекс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000092201, податкове повідомлення - рішення № 00000082201, податкове повідомлення-рішення №0000102201, прийняті Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 21.03.2013 р. та стягнути з державного бюджету на користь Позивача суму сплаченого ним судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби були направлені запити про надання інформації та її документального підтвердження, які були оформлені з порушенням ст.ст. 20, 73 Податкового кодексу України, що має наслідком звільнення платника податків від обов'язку в наданні відповідей на зазначені запити. Проте, відповідачем, через ненадання відповіді на запити, був прийнятий наказ №193 від 11.02.2013 року на проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача. ТОВ «Металекс» було оскаржено зазначений наказ до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, постановою якого від 11.03.2013 року наказ №193 від 11.02.2013 року було скасовано. Не зважаючи на скасування наказу про проведення перевірки, відповідачем 21.03.2013 року були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які на думку позивача прийняті не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовані, прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив суд у їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металекс» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Металекс» зареєстроване 27.02.2002 р. виконавчим комітетом Нікопольської міської ради.

З 12.02.2013 р. по 18.02.2013 р. відповідачем на підставі наказу №193 від 11.02.2013 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Металекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Славутич-Сігма Н», ПП «Сервістранс-Н-08», ТОВ «Промспецтех» , ТОВ «Укрметалснаб-7» за період з 01.01.2008 р. по 01.01.11 року у фактичних періодах їх здійснення.

За результатами перевірки Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби 22 лютого 2013 року складено акт № 636/221.31884242, в якому встановлено, що фінансово-господарські операції з поставки товарів (робіт, послуг), які здійснювались між ТОВ «Металекс» та суб'єктами господарювання по недостовірним первинним обліковим документам, які сформовані на підставі просування (використання) даних зазначених у цих документах особами, які визнані вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська винними у вчиненні злочинів, передбачених ст.28 ч.3, ст.205 ч.2, ч.1 ст.366, ч.1 ст.364-1 Кримінального кодексу України; порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14, 138.1, 138.2, 138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 505 189,54 грн., в одиницях звітності 1 505 190,00грн.; порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185,ст.188, ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1 214 510,45 грн.

07.03.2013 року позивачем до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби були направлені заперечення на акт перевірки.

18.03.2013 року Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби була надана відповідь про результати розгляду заперечень до акту перевірки, якою відповідач повідомив, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства України та залишаються без змін.

На підставі акту перевірки № 636/221.31884242 від 22 лютого 2013 року, відповідачем 21 березня 2013 року були прийняті та направлені ТОВ «Металекс» податкові повідомлення-рішення № 0000092201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 531 406,56 грн., з яких 412 424,24 грн. основний платіж, 118 982,32 грн. штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення № 0000082201 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватного підприємства, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 672 755,75 грн., з яких 524 868,40 грн. основний платіж, 147 887,35 грн. штрафні (фінансові) санкції, податкове повідомлення-рішення №0000102201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 510 грн.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, стали висновки податкового органу, що ґрунтуються на вироках Самарського районного суду, актах попередніх перевірок позивача , актах про неможливість проведення перевірки та зустрічної звірки контрагентів позивача.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з вказаними висновками відповідача, а відтак і зі спірними повідомленнями-рішеннями, з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 ст.5 вказаного Закону.

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно п.5.3.9 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї ст.138 а у статті 139 ПК України.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) до 01 січня 2011 року, визначався Законом України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В період з 01 січня 2011 року порядок визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, в тому числі формування податкового кредиту, визначався Податковим кодексом України.

Так, підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Встановлюючи реальність господарської операції дослідженню підлягають передусім первинні документи господарської діяльності суб'єкта господарювання та інші документи, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської операції, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін, первинні бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, дані податкового обліку для проведення перевірки та на запити податкового органу надані не були, а були використані наступні документи: акт №902/231/31884242 від 29.05.2009 року планової виїзної перевірки ТОВ «Металекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.09 року з додатками до нього; акт №1398/232/31884242 від 08.07.2010 року документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Металекс» з питань дотримання податкового законодавства за період 01.04.2009 року по 31.03.2010 року з додатками до нього в т.ч. завірені копії податкових накладних наданих підприємством у кількості 56 штук; акт №627.232.31884242 від 18.07.2011 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Металекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року з додатками до нього; акт №137/221/31884242 від 13.04.2012 року документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Металекс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Промспецтех», ТОВ «Украметалснаб-7», ПП «Геліос-Д» за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року; копії обігові-сальдових відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за вересень 2010 року - червень 2011 року, які були надані підприємством під час попередньої перевірки і які знаходяться в матеріалах справи по акту №137/221/31884242 від 13.04.2012 року ТОВ «Металекс»; запит Дніпродзержинської ОДПІ «Щодо відпрацювання схеми мінімізації податкових зобов'язань ТОВ «Сігма-Імпекс» по взаємовідносинам з ТОВ «Металекс» за жовтень 2012 року на виконання вимог наказу ДПС України від 23.04.2012 року за №329/ДСК; акт Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 29.12.2012 року №625/22-608/34974113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сігма-Імпекс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Металекс» за період жовтень 2012 року; акт Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 30.09.2010 року за №134/235/35950329 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Сервістранс-Н08» з питань підтвердження отриманих відомостей від платника податків ТОВ «Металекс»; податкові декларації з податку на прибуток; податкові декларації з ПДВ; вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі №1-301/11 від 05.08.2011 року по карній справі з обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України; вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі №1/436/288/11 від 03.04.2012 року, який отриманий від ВПМ Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС службовою запискою №3148/7/070-37 від 20.09.12 року.

Причиною ненадання первинних документів на запити податкового органу та для проведення перевірки позивач вказав те, що запити були оформлені з порушенням вимог податкового законодавства, а наказ про проведення перевірки №193 від 11.02.2013 року, прийнятий через ненадання документів на запити, протиправним з огляду на те, що відсутні підстави для її проведення взагалі.

Так ТОВ «Металекс» звернулося до Дніпропетровського окружного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогою скасувати наказ №193 від 11.02.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.03.2013 року було скасовано наказ Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби №193 від 11.02.2013 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Металекс».

Спірні податкові повідомлення-рішення № 0000092201, № 0000082201, №0000102201 були прийняті відповідачем 21.03.2013 року.

Отже, зазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті на підставі акту перевірки від 22 лютого 2013 року № 636/221.31884242, наказ про призначення якої було скасовано постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду, як такий, що прийнятий за відсутності підстав для проведення перевірки в порушення норм чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства та відповідно прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд не приймає посилання відповідача на акт Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 29.12.2012 року №625/22-608/34974113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сігма-Імпекс» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Металекс» за період жовтень 2012 року та на акт Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 30.09.2010 року за №134/235/35950329 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Сервістранс-Н08» з питань підтвердження отриманих відомостей від платника податків ТОВ «Металекс», через відсутність підприємств за юридичною адресою, як на безперечний доказ безтоварності операцій та нікчемності правочинів, оскільки вони проводилась за відсутності первинних документів підприємств та на підставі наявних у податкового органу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів та звітів, ін.

Судом не приймаються посилання представника відповідача на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська по справі №1-301/11 від 05.08.2011 року по карній справі з обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочинів передбачених ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України; вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська у справі №1/436/288/11 від 03.04.2012 року, який отриманий від ВПМ Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС службовою запискою №3148/7/070-37 від 20.09.12 року, з огляду на відсутність в них висновків про фіктивність та безтоварність саме правочинів укладених між ТОВ «Металекс» та його контрагентами ПП «Славутич-Сігма Н», ПП «Сервістранс-Н08», ПП «Промцпецтех», ТОВ «Укрметалснаб-7», ТОВ «Сігма-Імпекс».

З огляду на наведене, на переконання суду, у відповідача були відсутні підстави для висновку про те, що ТОВ «Металекс» були порушені вимоги податкового законодавства, та відповідно відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, по податку на прибуток приватного підприємства, застосування штрафних (фінансових) санкцій, збільшення суми грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності підприємства позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Металекс» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 2 294 грн.

З урахуванням того, що позивачем були надміру сплачені кошти за судовий збір, а саме замість 2 294 грн., які підлягають сплаті за адміністративний позов майнового характеру (максимальний розмір), позивачем було сплачено 4 702,70 грн., поверненню з Державного бюджету України підлягає сума у розмірі 2 408,70 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металекс» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000092201 від 21.03.2013 р., прийняте Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000082201 від 21.03.2013 року, прийняте Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000102201 від 21.03.2013 року, прийняте Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металекс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Металекс» надмірно сплачені кошти по судовому збору у розмірі 2 408,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 05.05.2013 року.

Суддя С.І. Озерянська