Вирок № 31120667, 22.03.2013, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

провадження № 1-кп/200/88/2013 справа № 200/2636/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року березня 22 дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря Дельфонцевої Є. О.,

з участю: прокурораКозинець А. І.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12013040640000446, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Дніпродзержинську, українця за національністю, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, бездітного, який має нерегулярний дохід з промислу до 3 000 гривень на місяць, постійно мешкає у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2013 року близько 18 годині 30 хвилин у м. Дніпропетровську на розі вулиць Тельмана і ОСОБА_2 міліція виявила під час особистого огляду ОСОБА_1 у лівому рукаві куртки у поліетиленовому пакеті зелену речовину рослинного походження масою 24,932 г та у лівому внутрішньому кармані куртки в пластиковій коробочці зелену речовину рослинного походження масою 1,780 г, що містить у перерахунку на суху речовину 23,436 г та 1,673 г, відповідно, особливо небезпечного наркотичного засобу «каннабісу» (марихуани), який з метою задоволення особистих потреб, тобто без мети збуту, ОСОБА_1 умисно підібрав того ж дня близько 16 години 00 хв. у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області біля будинку на вулиці Харківській, 45, чим незаконно придбав такий наркотичний засіб, перевіз у міжміському сполученні і зберігав з собою, що присікла міліція з вилученням наркотичного засобу.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинуваченим угоду про визнання винуватості за ч. 1 ст. 309 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді штрафу в розмірі 850 гривень. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов'язки і умови співпраці обвинуваченого у викритті іншої невстановленої особи у вчиненні кримінального правопорушення на предмет збуту йому наркотичного засобу. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду 22 березня 2013 року в приміщенні суду, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини кримінального правопорушення, поставленої йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у звязку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів, фактичні дані особистого огляду за протоколом від 21.01.2013 (т. 1 а.с. 5) підтверджують виявлення у пійманого «на гарячому» ОСОБА_1 серед особистих речей у лівому рукаві куртки та в лівому внутрішньому кармані в поліетиленовому пакеті та пластиковій коробочці, відповідно, речовини рослинного походження, що за висновком експерта № 70/10/257 від 04.02.2013 (т. 1 а.с. 10-12), якого він дійшов за підсумками описаного ним хімічного дослідження, має характерні анатомо-морфологічні ознаки для рослини коноплі і містить основний психоактивний компонент тетрагідроканнабінол, через що визнається каннабісом (марихуаною), який віднесено до особливо небезпечних наркотичних засобів.

Добуті обєктивні відомості про предмет злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до незаконного придбання, перевезення і зберігання наркотичного засобу, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст.95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у незаконному придбанні, перевезенні і зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином середньої тяжкості за ч. 1 ст. 309 КК України, яким шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо якого допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого зясовано, що ОСОБА_1 своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчиненого ним злочину, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розвязуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості вперше вчиненого злочину та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинувачуваного. З метою забезпечення належної поведінки для запобіганням процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосовувати до підсудного запобіжний захід, обраний за ст. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України,

ЗАСУДИВ:

Затвердити укладену прокурором 22 березня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 1 ст. 309 КК України під страхом скасування цього вироку протягом пяти років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину за предявленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 309 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді штрафу в сумі 850 гривень.

Речові докази:

поліетиленовий пакет з речовиною рослинного походження масою 24,632 г та пластикову коробочку з речовиною рослинного походження масою 1,48 г, передані до камери схову речових доказів Бабушкінського РВ Дніпропетровського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області за квитанцією № 002687, знищити;

протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050, відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012), 392 гривень з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 70/10/257 від 04.02.2013».

Особисте зобовязання ОСОБА_1 продовжити виконувати в обсязі покладених на нього обов'язків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий

з оригіналом згідно, видана 22.03.2013

Секретар судового засідання

Суддя Бабушкінського районного

суду м. Дніпропетровська Д.Г.Чулінін