Ухвала суду № 31118516, 23.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 132510/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Каралюса В.М.,

суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Калуської державної податкової інспекції Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства «Лідер» до Калуської державної податкової інспекції Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство «Лідер» (далі ПП «Лідер») в липні 2011 року звернулось в суд з позовом до Калуської державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі Калуська ДПІ) та просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000992302 та № 0001002302 від 06.06.2011 року., обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що працівниками відповідача при проведенні перевірки господарської діяльності позивача безпідставно зроблено висновок про заниження податку на прибуток за 2010 рік та заниження податку на додану вартість за 2010 рік.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено.Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Калуська ДПІ № 0000992302 та № 0001002302 від 06.06.2011 року.

Постанова суду мотивована тим, що роботи та надані послуги, які проведені позивачем були реальними, підтверджуються належно оформленими документами, належним чином оплачені, а тому віднесення валових витрат здійснене у відповідності до законодавства і висновок відповідача щодо заниження позивачем суми податку на прибуток є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також суд прийшов до переконання, що позивач правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після складення відповідних накладних, які засвідчують факт виконання робіт та передачі товарів на підставі укладених договорів, а тому висновок відповідача щодо податку на додану вартість є необгрунтованим.

З цією постановою не погодився апелянт Калуська ДПІ, яка звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та винести нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при винесенні оскаржуваної постанови неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт посилається на те, що суд не врахував того, що господарські операції між позивачем та контрагентами не носили реального характеру, не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами, правочини між контрагентами є нікчемними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з слідуючих міркувань.

Згідно ч.1.ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи вбачається, що працівниками податкового органу з 28.04.2011 року по 16.05.2011 року проведено планову виїзну перевірку ПП «Лідер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 23.05.2011 року № 665/23-02/31563452.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем: ст.ст.4,5,11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.2.3 п.7.2 пп. 7.2.3.,,7.2.6, п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік в сумі 65031 грн. та заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 52889 грн. грн., та завищення податку на додану вартість за 2010 рік в сумі 3792 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення -рішення від 06.06.2011 року № 0000992302 та № 0001002302.

Як вказано в акті перевірки та не заперечується відповідачем, операції з контрагентами були відображені позивачем у бухгалтерському обліку, а сума податку на додану вартість згідно отриманих податкових накладних, відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відображення операцій, які досліджуються, у податковому обліку та бухгалтерському обліку позивача свідчить про те, що він прийняв участь у господарській діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України "Господарська діяльність та господарські відносини", оскільки проведені операції направлені на розширення діяльності підприємства, у майбутньому матимуть вплив на стан його активів і, відповідно, зростання власного капіталу, що підпадає під визначення господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу.

Колегія суддів приходить до переконання, що господарські операція між позивачем та ТзОВ «Втордеревпром», ТзОВ «ВБК Стандарт-Сервіс» та ПП «Експертльвівмаркетбуд» носили реальний характер, підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема; наявними податковими накладними, договорами, актами виконаних робіт, видатковими накладними, платіжними дорученнями про сплату ПДВ, а отже позовні вимоги в цій частині є доведеними та підставно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач не довів суду першої інстанції того, що первинні документи, які є в матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності і вказані господарські операції не носили реального характеру. Не доведена ця обставина належним чином і в апеляційній скарзі, оскільки в доводи цього не представлено належних доказів.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів приходить до переконання, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права при правильно встановлених обставинах справи, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому оскаржувану постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Калуської державної податкової інспекції Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року у справі № 2а-2154/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя Р.М. Гулид

суддя В.З.Улицький