Ухвала суду № 31118139, 30.04.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 49383/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Старунського Д.М., Гінди О.М.

при секретарі судового засідання Маципури Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА :

В травні 2011 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 25936748 від 18.04.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області покликається на те, що відповідачем неправомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, що не відповідає ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, у ньому не зазначено дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ, та ідентифікаційного номера стягувача.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій державного виконавця та скасування постанови - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позов в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч.1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Судом не беруться до уваги твердження позивача про невідповідність виконавчого листа у справі № 2а-25/08, виданого 05.04.2011року Сихівським районним судом м. Львова, вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з не зазначенням у ньому дати прийняття і номера рішення, за яким видано вказаний вище виконавчий документ, у зв`язку з тим, що, по-перше, позивачем не подано належних та допустимих доказів у їх підтвердження та, по-друге, як передбачено абз.5 п.1.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за №74/5 (з наступними змінами та доповненнями), постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 19 Закону (на сьогодні це п.3.ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»), які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

20.04.2011 року Головне Управління пенсійного фонду України у Львівській області отримало постанову від 18.04.2011 року ВП №25936748 Підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2а-25/08, виданого Сихівським районним судом м. Львова 05.04.201105.04.2011 року, про зобов`язання Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії, виходячи із 85%, виплативши різницю суми недоотриманої пенсії за період з 30.06.2005 року по час нарахування у зв`язку з виконанням даного рішення суду.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч.1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження позивача про невідповідність виконавчого листа у справі № 2а-25/08, виданого 05.04.2011року Сихівським районним судом м. Львова, вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з не зазначенням у ньому дати прийняття і номера рішення, за яким видано вказаний вище виконавчий документ, у зв`язку з тим, що, по-перше, позивачем не подано належних та допустимих доказів у їх підтвердження та, по-друге, як передбачено абз.5 п.1.8. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за №74/5 (з наступними змінами та доповненнями), постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не може бути скасована лише з формальних підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 19 Закону (на сьогодні це п.3.ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»), які не перешкоджають подальшому провадженню виконавчих дій.

Згідно з ч.1 ст.18 цього ж Закону, у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Відповідно до ст. 19 цього ж Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. Відповідно до ч.1, 2 ст. 25 вищенаведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З врахуванням положень вищенаведених норм, державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2011 року за №ВП25936748, оскільки виконавчий лист відповідав вимогам закону та був пред'явлений в межах передбаченого законом строку. Щодо твердження представника позивача, що виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчою листа у справі № 2а -25/08 , виданого 05.04.2011 року Сихівським районним судом м. Львова не підвідомче підрозділу примусового виконання рішень Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Пунктом 1.1. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року N5-5, встановлено, що головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

З наведеного вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а від так виконавчі провадження по вищенаведених виконавчих листах підвідомчі відповідачу. Окрім того, слід зазначити, що приймаючи постанову про відкриття провадження, державний виконавець діяв з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2011 року у справі № 2а-5100/11 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді Д.М. Старунський

О.М. Гінда