Постанова № 31117590, 25.04.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

25 квітня 2013 року Справа № 823/1228/13-а

12 год. 50 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шалько І.П.,

за участю:

представника позивача: Кириченка М.О. - за довіреністю;

представника відповідача: Івченко Я.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Черкаський асфальтобетонний завод» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах від 20 листопада 2012 року №0005442301, яким збільшено суму грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» по податку на прибуток на загальну суму 81475 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах від 20 листопада 2012 року №0005452301, яким збільшено суму грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» по податку на додану вартість на суму основного платежу 70848 та штрафних (фінансових) санкцій на 35424 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» бітуму дорожнього у вересні 2011 року мали реальних характер та підтверджені відповідними первинними документами; вказане товариство на момент здійснення операцій мало статус платником податку на додану вартість та мало право виписувати податкові накладні; чинним законодавством на сторону у господарських відносинах не покладено обов'язку перевірки законності діяльності його контрагента; при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватись повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку; чинне законодавство не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи, а тому порушення такою особою законодавства не може бути підставою для настання негативних наслідків для іншої особи; встановлені податковим органом деякі недоліки в оформленні окремих документів первинного бухгалтерського обліку у сукупності з наявністю юридичних та фінансових документів, не є доказом безтоварності господарських відносин позивача з його контрагентом.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за №168/704, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників; забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, для відображення господарських операцій в податковому обліку недостатньо самого лише її документального оформлення. Господарські операції повинні фактично відбутися.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, порядок перевезення вантажів автомобільним транспортом та оформлення вантажів для перевезень врегульовано Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р №363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, відповідно до пункту 11 яких, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В товарно-транспортних накладних, які були надані під час перевірки, не зазначено адреси пунктів завантаження бітуму, не вказано номер подорожнього листа.

Відповідно до пунктів 2, 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України 16.05.96 № 99 та зареєстрованої в Мінюсті України 12.06.1996 року, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. ПАТ «Черкаський асфальтобетонний завод» не надано довіреності, які б підтверджували реальність отримування товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Еверестгруп». В журналі реєстрації довіреностей відсутні записи на видачу таких довіреностей.

На підставі викладеного податкові рішення щодо позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Публічне акціонерне товариство «Черкаський асфальтобетонний завод» як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 03327552, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 17.06.1994 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва від 21.03.2011 №100328490, виданого державною податковою інспекцією у місті Черкаси.

Судом встановлено, що 09.11.2012 року відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» за вересень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт №302/22-14/03327552 від 09.11.2012 року, в якому встановлені порушення пп. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого публічним акціонерним товариством «Черкаський асфальтобетонний завод» занижено податок на прибуток за третій квартал 2011 року на суму 81475 грн., а також порушення п. 198.2, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого публічним акціонерним товариством «Черкаський асфальтобетонний завод» занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на суму 70848 грн.

На підставі вказаного акту державною податковою інспекцією у місті Черкасах винесені податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року:

- №0005442301 про збільшення суми грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» по податку на прибуток на суму 81475 грн. основного платежу;

- №0005452301 про збільшення суми грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» по податку на додану вартість в розмірі 106272 грн., в тому числі 70848 грн. основного платежу та 35424 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

При перевірці позивача в акті перевірки відповідач посилається на акт Крименчуцької ОДПІ від 09.12.2011 року №2340/23-110/35414469 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еверестгруп» щодо підтвердження відомостей за вересень 2011 року. ТОВ «Еверестгруп» не надано до перевірки первинних документів, що підтверджують здійснення фінансового-господарської діяльності у вересні 2011 року.

Під час проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, останнім надані документи товариства, юридичні та первинні документи (в тому числі належним чином оформлені податкові накладні), що стало підставою, відповідно до вимог Податкового кодексу України, декларування валових витрат в сумі 309874 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 70848 грн. за вересень 2011 року.

В пункті 201.8 Податкового кодексу України зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Так, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник даного податку у передбаченому законом порядку.

В період існування у позивача господарських відносин з його контрагентом і отримання податкових накладних останній мав чинний статус платників податку на додану вартість, що ніяк не спростовано відповідачем, і позивач, як покупець послуг, зареєстрований як платник ПДВ, мав право на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Згідно ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація особи, як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

З наведених норм права випливає, що свідоцтво платника податків на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» вважається дійсним щодо операцій з оподаткування в період ІІ- ІІІ кварталів 2011 року, в обґрунтування протилежного відповідачем до матеріалів справи доказів не надано.

Щодо реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» відповідач вказує про те, що в ході перевірки не знайдено підтвердження документами первісного бухгалтерського обліку реальності операції, що відбулися між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп», зокрема документами про походження, придбання бітуму та документами на його транспортування.

Чинним законодавством на сторону у господарських відносинах не покладено обов'язку перевірки законності діяльності його контрагента, публічне акціонерне товариство «Черкаський асфальтобетонний завод» витребувало у товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» документи, на підставі яких вказане товариство придбало бітум в кількості, який в послідуючому поставлено позивачу.

Необхідність встановлення дійсності надання послуг обумовлена тим, що за змістом норм Податкового кодексу України право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування, що передбачає реальну наявність предмета продажу (товар, роботу, послуги), а не просте перерахування грошових сум між суб'єктами господарювання.

Як вбачається з акту перевірки відповідач виходив з того, що товариство з обмеженою відповідальністю «Еверестгруп» повинно одержати бітум від виробника - контрагента ПрАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», яка видала сертифікат відповідності та паспорт на партію бітуму, однак у зв'язку з встановленням відсутності виробника в списку контрагентів, зроблений висновок про відсутність підтвердження походження бітуму.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Еверестгруп» укладений договір поставки нафтопродуктів №ЧС2207 від 22.07.2011 року.

Для підтвердження факту виконання договору позивачем надані такі документи як рахунки-фактури від 16.09.2011 року, 17.09.2011 року, від 21.09.2011 року, товарно-транспортні накладні від 17.09.2011 року та від 21.09.2011 року, видаткові накладні на придбаний бітум. В свою чергу, позивачем повністю проведено розрахунок з ТОВ «Еверестгруп».

Крім того, позивачем надані копії документів в підтвердження надходження бітуму на склад позивача, зокрема, оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 за період 17.09.2011 - 22.09.2011, накладна на внутрішній відпуск матеріалів за 22.09.2011 рік, калькуляцію виготовлення асфальтобетонної суміші та доказ її реалізації замовникам у вересні 2011 року.

В свою чергу, ТОВ «Еверестгруп» на адресу позивача виписані податкові накладні від 17.09.2011 №21 та від 22.09.2011 №25, на підставі яких ПАТ «Черкаський асфальтобетонний завод» включено 70848 грн. ПДВ до складу податкового кредиту за вересень 2011 року.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи паспорти на виготовлення бітуму та сертифікат відповідності придбаного товару, які передані позивачу після поставки бітуму на склад.

Вирішуючи даний спір, суд враховує, що згідно п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 вказаної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Абзацом першим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст. 138 Податкового кодексу України, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 139 Податкового кодексу країни передбачено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Такими, зокрема, є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а також витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено контролюючим органом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований, як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товару та послуг.

Актом перевірки не встановлено порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат сум, що підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, а також при наявності документів, що свідчать про фактичні товарні відносини, в податкового органу відсутні підстави для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит та віднесення сплачених і поставку коштів до складу валових витрат.

Необхідність встановлення дійсності товарних операцій обумовлена тим, що за змістом норми зазначеного закону право на податковий кредит виникає саме у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), операції з продажу яких є об'єктом оподаткування згідно зі ст.ст. 198-200 Податкового кодексу України, що передбачає реальну наявність предмета продажу (товар, роботу, послуги).

Встановлені відповідачем деякі недоліки при оформленні окремих документів первинного бухгалтерського обліку у сукупності з наявністю юридичних та фінансових документів, не є доказом безтоварності господарсько-фінансових відносин з ТOB «Еверестгруп», однозначно відображають реальність та сутність господарських операцій, що відбулися.

Стосовно акту Крименчуцької ОДПІ від 09.11.2012 року №2340/23-110/35414469, суд зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом встановлення відсутності реального здійснення господарських операцій.

Крім того, порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Зміст договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, не суперечить актам цивільного законодавства, фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, вказаних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

Якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: відсутність фактичного здійснення господарський операцій, замовлення позивачем робіт у контрагентів які систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету, не надано доказів наявності обізнаності позивача стосовно діяльності один одного або їх взаємопов'язаності, тощо.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що суб'єкт владних повноважень не довів, що діяв в межах Закону, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 20 листопада 2012 року №0005442301 про збільшення суми грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» по податку на прибуток в розмірі 81475 грн. основного платежу - скасувати.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах Черкаської області Державної податкової служби від 20 листопада 2012 року №0005452301 про збільшення суми грошового зобов'язання публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» по податку на додану вартість в розмірі 70848 грн. основного платежу та 35424 грн. штрафних (фінансових) санкцій - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» 1877 (одну тисячу вісімсот сімдесят сім) грн. 47 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 08 травня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко