Рішення № 31115250, 18.04.2013, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

18.04.2013 Єдиний унікальний номер 422/504/2012

Провадження № 2/205/414/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, про звернення стягнення , -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі Позивач, Банк) звернулось до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, про звернення стягнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 28.03.2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 (далі Відповідач-1) було укладено кредитний договір № DNZ0GK00000011, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 111 350 (сто одинадцять тисяч триста пятдесят) грн. 88 коп. зі сплатою відсотків у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.03.2021 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також і інші платежі.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» і ОСОБА_3 уклали Договір іпотеки № DNZ0GK00000011 (далі договір іпотеки). Згідно з договором іпотеки відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру в житловому будинку літ.А-5, яка складається із: 1 коридору, 2 санвузлу, 3 кухні, 4 житлової, І балкону, в АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу-1 - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу, посвідченого 28.03.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 578. У свою чергу відповідач порушив умови укладеного договору, у звязку з чим, виникла заборгованість на загальну суму 154 149 грн. 39 коп., яка складається із наступного: 84 844 грн. 72 коп. заборгованість за кредитом, 45 542 грн. 67 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 7 183 грн. 59 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 8 761грн. 77 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафи відповідно до Договору: 500 грн. штраф (фіксована частина), 7 316 грн. 64 коп. - штраф (процентна складова).

Оскільки відповідачі добровільно здійснювати погашення заборгованості не бажають, позивач змушений був звернутись до суду та просив суд звернути стягнення на квартиру загальною площею 31,70 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNZ0GK00000011 від 28.03.2006 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50) з укладанням від імені відповідача - ОСОБА_3, договору купівлі продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також, виселити відповідача-1 та інших осіб, які зареєстровані або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3, зі зняттям з реєстраційного обліку в органах МВС України, до повноважень яких входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, стягнути судові витрати по справі у розмірі 1 541 грн. 99 коп.

До початку розгляду справи по суті представник позивача надав суду уточнену позовну заяву, згідно якої просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNZ0GK00000011 від 28.03.2006 року в розмірі 146 332 грн. 75 коп., звернути стягнення на квартиру загальною площею 31,70 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNZ0GK00000011 від 28.03.2006 року Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача-1 договору купівлі продажу будьяким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також, виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які зареєстровані та проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_3, із зняттям з реєстраційного обліку в територіальному підрозділі державної міграційної служби України, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, а також, стягнути судові витрати по справі з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь позивача.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені в уточненій позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні частково визнав позовні вимоги у частині нарахування сум щодо залишку по тілу кредиту, залишку щодо процентів, залишку по штрафу (процентної складової та фіксованої частини), заперечував проти розміру нарахованої заборгованості по комісії за користування кредитом.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не зявилась, про день та час слухання справи сповіщалась належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомила, письмових заяв від неї не надходило.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, у судовому засіданні проти позову заперечував, у судових дебатах участі не приймав, надавши письмову заяву у якій просив розглянути справу у відсутності їх представника.

Суд, заслухавши представника позивача та представника відповідача, представника третьої особи, зясувавши обставини справи, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлено, що 28.03.2006 року між Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» та відповідачем-1 - ОСОБА_3 укладено договір № DNZ0GK00000011, відповідно до якого останньому Банком наданий кредит у розмірі 111 350 (сто одинадцять тисяч триста пятдесят) грн. 88 коп., для придбання жилої нерухомості, строком погашення до 29.03.2021 року зі сплатою відсотків у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов договору у визначений період погашення повинні були здійснюватись щомісяця згідно за графіком погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісії, а також інших витрат, відповідно до умов кредитного договору.

Відповідно до п.4.1 та 7.4 вказаного договору за порушення термінів оплати заборгованості по кредиту відповідач зобовязаний сплатити пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу.

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором Публічне акціонерне товариство КБ «ПриватБанк» та відповідач-1 - ОСОБА_3, того ж дня (28.03.2006 року) уклали договір іпотеки, за умовами якого п.6, відповідач-1 надав в іпотеку нерухоме майно (предмет іпотеки), а саме: у житловому будинку літ. А-5 квартира № 7(сім), розташована в житловому будинку № 59 по вул. Будьонного, в м. Дніпропетровську, яка складається із: 1- коридору, 2 санвузлу, 3 кухні, 4 житлової, І балкону, загальна площа 31,7 кв.м., житлова площа 17,0 кв.м. (а.с.14-17).

З матеріалів справи вбачається, що вказаний договір пройшов процедуру нотаріального посвідчення, а відомості щодо обтяження вказаного майна іпотекою були внесенні до Державного реєстру іпотек. Судом також встановлено, що на момент передачі вказаного майна в іпотеку відповідач був його власником, право власності якого зареєстровано у встановленому порядку у Реєстрі прав власності за № 1220504 від 28.03.2006р., що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію речового права (а.с.92).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконує, у звязку з чим станом на 01.12.2011 р. загальна заборгованість склала 146 332 грн. 75 коп.. яка складається з 84844 грн. 72коп. заборгованості за тілом кредиту, 45 542 грн. 67 коп., заборгованості про процентах, 7 183 грн. 59коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. штрафу (фіксована частина), 7 316 грн. 64 коп., штрафу (процента ставка).

Відповідно до п.21 іпотечного договору іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобовязань передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.33, ст.39 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобовязаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмету іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України Про іпотеку.

Відповідно до приписів ст.35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Так, відповідачу-1 банком направлялись повідомлення про невиконання ним умов договору кредиту, необхідності усунення таких порушень, намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушень, та пропонування добровільно виселитись з житлового приміщення, що є предметом іпотеки (а.с. 23-24, 90-91). Обставина щодо отримання відповідачем-1 такого повідомлення сторонами не спростовувалась. Разом з цим, відповідач-1 на предявлені вимоги, а ні після отримання повідомлення, а ні після відкриття провадження по даній цивільній справі, не відреагував, порушення договору не усунув.

На підставі викладеного, а також враховуючи розмір заборгованості, обставину, що борг відповідача-1 за основним зобовязанням є значним, наявна стабільна тенденція до збільшення суми заборгованості, яка не погашена тривалий час, а також невиконання відповідачем-1 своїх зобовязань по погашенню кредиту, суд доходить висновку, що позивач обґрунтовано порушив питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктами 21-25 договору іпотеки від 28 березня 2006 року передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобовязань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані (а.с. 14 -17). Відповідно до п.21 вказаного договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.15.7.1, 15.7.2, 15.9 цього договору відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду, або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. В разі продажу предмету іпотеки на публічних торгах іпотекодержатель згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета іпотеки у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів №1448 від 22 грудня 1007 року, якщо інше не передбачене законодавством на день реалізації предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно зі ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві, то дії щодо продажу предмета іпотеки та укладення договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.

Відповідно до п.22 Договору іпотеки реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. Оглядом судом договору іпотеки від 28.03.2006 року встановлено, що останній містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п. 26 Договору), відносно того, що звернення стягнення за вибором іпотекодержателя може бути здійснено, у тому числі шляхом продажу іпотекодержателем предмету іпотеки будьяким способом. Таким чином, вимога позивача щодо встановлення способу реалізації предмета іпотеки через надання іпотекодержателю права на продаж предмета іпотеки від імені ОСОБА_3, будь яким способом з отриманням усіх необхідних правовстановлюючих документів на таке майно є такою, що відповідає вимогам матеріального закону.

Відповідно до п.23 цього договору у випадку, коли суми, вирученої від продажу іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодавця, останій має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна іпотекодавця.

Враховуючи, що згоди між сторонами за договором іпотеки щодо ціни продажу предмета іпотеки не досягнуто, то вона встановлюється за рішенням суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки субєкту оціночної діяльності, виконаної на стадії укладення договору купівлі продажу.

Разом з цим, відповідно до ст. 34 Закону України «По іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст. 109 ЖК України, яка підлягала застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 разом із своєю дружиною ОСОБА_4 та їхньою неповнолітньою донькою ОСОБА_5 є зареєстрованими у спірній квартирі (а.с. 105).

Суд не може взяти до уваги заперечення представника відповідача, з приводу того, що у вказаній квартирі зареєстрована та фактично проживає неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а отже позов в частині виселення із квартири вказаних осіб задоволенню не підлягає, оскільки така вимога спрямована на порушення прав дітей.

Відповідно до п. 19.1. Договору іпотеки іпотекодавець гарантував, що при укладанні такого договору ним враховані інтереси дітей та інших членів сімї і осіб, які мають право користуватись таким предметом іпотеки. Особи, які мешкають або зареєстровані у предметі іпотеки дали згоду на їх виселення у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.

Із матеріалів справи, зокрема анкети-заяви на отримання кредиту вбачається, що дружина відповідача-1 ОСОБА_4 фактично мешкала разом із дитиною та була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_2, б. № 63 (а.с. 95). З огляду на наведе, суд доходить висновку, що укладений договір іпотеки не торкався майнових прав неповнолітньої дитини іпотекодавця, а тому при укладені іпотечного договору права дитини, яка майнових прав на квартиру не мала, не можуть бути визнанні таким, що порушені, оскільки квартира придбалася батьком, а при житті батьків діти не мають права на їх майно. Також не можуть бути підставою для відмови в позові посилання представника відповідача на ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», який вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування якими мають діти, оскільки укладений іпотечний договір за своєю природою є способом забезпечення виконання зобовязання, а не угодою щодо розпорядження майном. Згідно умов спірного іпотечного договору на строк дії цього договору майно залишається у володінні та користуванні іпотекодавця. Крім того, всі суттєві умови, передбачені ст. 18 Закону України «Про іпотеку» при укладені між сторонами іпотечного договору - були дотримані.

Таким чином, з огляду на названі обставини справи та вимоги матеріального закону, враховуючи ту обставину, що відповідачі добровільно у тридцятиденний строк не звільнили житлове приміщення на вимогу позивача, як іпотекодержателя, суд доходить висновку, що позов в частині виселення ОСОБА_3 (1980р.н.), ОСОБА_4 (1982р.н.), ОСОБА_5 (2005 р.н.) з квартири № 7, що знаходиться в житлову будинку № 59 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську слід задовольнити.

Разом з цим, суд вважає, що позов в частині виселення будь-яких інших осіб із спірної квартири не може підлягати задоволенню через неконкретизованість такої вимоги та недоведеність позивачем обставин щодо мешкання у такому житловому приміщення інших осіб. Також суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині зняття ОСОБА_3 разом із своєю дружиною ОСОБА_4 та їхньою неповнолітньою донькою ОСОБА_5 у Відділі по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Дніпропетровська, адже відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Статтею 7 цього ж Закону встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених норм матеріального закону, прийняте рішення суду про виселення відповідно є підставою для зняття цієї особи з реєстрації, тому вимоги про додаткові зобовязання реєстраційного органу вчинити ці дії є такими, що не узгоджуються з вказаними вимогами чинного законодавства.

Суд вважає вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення відповідачів є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, у звязку з чим в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором слід звернути стягнення на вказану квартиру та провести процедуру виселення, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Крім того згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позову були сплачені судові витрати, і його вимоги задоволені, з відповідачів належить стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 541 (одна тисяча пятсот сорок одна) грн. 49 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 60, 61, 88,207, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 526,530, 553, 554, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 39, 40 Закону України Про іпотеку, ст. 109 ЖК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Орган опіки та піклування Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради, про звернення стягнення задовольнити частково.

2. В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № DNZ0GK00000011 від 28.03.2006 року у загальному розмірі 146 332 грн. 75 коп. (яка складається з 84844 грн. 72 коп. заборгованості за тілом кредиту, 45542 грн. 67 коп. заборгованості про процентах, 7183 грн. 59 коп. заборгованості по комісії за користування кредитом, 500 грн. 00 коп. штрафу (фіксованої частини), 7316 грн. 64 коп. штрафу (процентна складова) звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру № 7, що знаходиться в житловому будинку № 59 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську під літ. А-5, та складається з 1 коридору, 2 санвузлу, 3 кухні, 4 житлової, І балкону, загальна площа 31,7 кв.м., житлова площа 17,0 кв.м. та яка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі продажу, посвідченого 28.03.2006 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 578, для задоволення грошових вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

3. Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки - квартири № 7, що знаходиться в житловому будинку № 59 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську під літ. А-5, та складається з 1- коридору, 2 санвузлу, 3 кухні, 4 житлової, І балкону, загальна площа 31,7 кв.м., житлова площа 17,0 кв.м. - шляхом надання права іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «Приватбанк» на продаж предмета іпотеки від імені ОСОБА_3, будьяким способом з отриманням усіх необхідних правоустановлюючих документів на таку квартиру. Початкову ціну майна встановити на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки субєкту оціночної діяльності, виконаної на стадії укладення договору купівлі продажу.

4. Виселити ОСОБА_3 (1980 р.н.), ОСОБА_4 (1982 р.н.), ОСОБА_5 (2005 р.н.) з квартири № 7, що знаходиться в житлову будинку № 59 по вул. Будьонного в м. Дніпропетровську.

5. В решті позову відмовити.

6. Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені ним та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 1 541 (одна тисяча пятсот сорок одна) грн. 49 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д.В. Мовчан