Ухвала суду № 31113845, 29.04.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

29.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22-ц/797/934/2013р. Головуючий

в 1 інстанції Завгородня Л.М.

Категорія Доповідач в апеляційній

інстанції Алєєва Н.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

Головуючої - Алєєвої Н.Г.,

суддів - Моцного М.В., Саліхова В.В.

за участю:

секретаря - Івченко М.О.,

позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - Буличевої І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення місцевого суду Гагарінського районну м. Севастополя від 28 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк Надра" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову про стягнення компенсації витрат в сумі 1448,84 грн., які понесені ним при виконанні трудових обов'язків, а саме оплати відряджень, інших службових поїздок, відправки кореспонденції тощо.

Додатковим рішенням суду від 01.03.2013 року з ОСОБА_3 на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 214,60 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення позову в повному обсязі. Апелянт вказує, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки не дослідив письмових доказів, які були надані позивачем (копії маршрутних листів, проїзних квитків). Апелянт також вважає, що обставини, яки були встановлені судовим рішенням у справі №2702/2574/12 інші ніж у позові, тому висновки суду щодо відмови в позові з підстав ч.3 ст.61 ЦПК України також є незаконними. Крім того, рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 31.07.2012 року скасовано.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання підлягає задоволенню частково.

Згідно ст.1159, ч.1 ст.1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Зі справи видно, що ОСОБА_3 працював у відповідача на посаді головного юрисконсульта сектора судового представництва відділу проблемних активів роздрібного бізнесу в період з 21.03.2011 року до 13.01.2012 року; звільнений з займаної посади за власним бажанням.

По роду праці позивач за завданням відповідача здійснював поїздки міським, міжміським транспортом в суди міст Севастополя, Ялти; установи Державної виконавчої служби; відправляв поштову кореспонденцію. Згідно з домовленістю сторін названі поїздки та інші дії виконувались за рахунок ОСОБА_3 та відшкодовувались йому на підставі звітів з наданням оригіналів проїзних та інших документів, котрі підтверджували понесені їм при виконанні трудових обов'язків витрати.

З наданих ОСОБА_3 письмових доказів, а саме: почтових квитанцій №0556 від 15.07.2011р., №3127 від 06.08.2011р., №3279 від 13.08.2011р., №0488 від 31.12.2011р., №0488 від 31.12.2011р., №0488 від 31.12.2011р., №0488 від 31.12.2011р., №7889 від 03.01.2012р., №7889 від 03.01.2012р., №7889 від 03.01.2012р., №7889 від 03.01.2012р., №7889 від 03.01.2012р., №7889 від 03.01.2012р., №7889 від 03.01.2012р., №7889 від 03.01.2012р., №7704 від 30.12.2011р., №7704 від 30.12.2011р. видно, що позивач направляв в адрес відповідача цінними листами з описом вкладеного службові записки, маршрутні листи, оригінали проїзних білетів, котрі підтверджують понесені ним витрати на проїзд міським транспортом на загальну суму 1125грн. для виконання покладених на нього трудових обов'язків.

Крім того, в зв'язку з поїздками в Ялтинський міський суд в підтвердження понесених розходів на міжміський транспорт ОСОБА_3 11.07.2011р., 13.07.2011р., 06.09.2011р., 28.11.2011р., 02.12.2011р., 15.12.2011р. направляв в адрес відповідача службові записки, маршрутні листи з додатком оригіналів проїзних білетів на загальну суму 220,02грн.

05.07.2011р., 05.07.2011р., 29.08.2011р., 20.10.2011р. позивач направив відповідачу службові записки з додатком квитанцій про почтові витрати на суму 103,82грн.

Представник відповідача підтвердив в суді, що названі документі з оригіналами проїзних білетів, квитанцій поступили в банк та частково оплачені. Витрати на суму 1267,31грн. не оплачені, як не підтверджені документально. При цьому представник відповідача посилається на наказ №135 від 12.09.2011р. згідно якому з 01.10.2011 року витрати на проїзд в громадському транспорті, в тому числі в маршрутних таксі, оплаті не підлягають, так як банк придбав проїзні квитки на проїзд в міському транспорті та вручив їх працівникам, котрі виконують трудові обов'язки пов'язані з поїздками на міському транспорті. Крім того, представник відповідача вказує, що форма звітів про понесенні витрати, якою користувався ОСОБА_3, не відповідає «Звіту про використання коштів наданих на відрядження або під звіт» затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України №440 від 19.09.2003 року.

При цьому, доказів, що ОСОБА_3 був ознайомлений з наказом директора СФ ПАО „КБ Надра" №135 від 12.09.2011 року та йому був наданий проїзний квиток відповідач не надав. Більш того, представник банка не заперечував в апеляційному суді, що форма звіту по якій звітував позивач - надана останньому банком; службові поїздки ОСОБА_3 як відрядження не оформлялись, кошті під звіт останньому не надавались.

Доводи відповідача про те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, також не можуть бути прийняти до уваги колегією, оскільки заяву про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції до постанови судом рішення відповідач не подавав (ч.3 ст.267 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позову суд належної оцінки названим обставинам справи не дав, у зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Оскільки основне рішення суду скасоване, то додаткове рішення суду від 01.03.2013 року також підлягає скасуванню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, позов останнього задоволений, судовий збір в сумі 214,60грн. підлягає стягненню в дохід держави з відповідача.

Керуючись викладеним, п.1, 3 ст.309 ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення місцевого суду Гагарінського району м. Севастополя від 28 листопада 2012 року та додаткове рішення названого суду від 01.03.2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк Надра" на користь ОСОБА_3 кошті в сумі 1267,31 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк Надра" в дохід держави судовий збір в сумі 214,60грн.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.

Головуючий: Н.Г. Алєєва

Судді: М.В. Моцний

В.В. Саліхов