Ухвала суду № 31111294, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 2а-13255/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. по справі № 2а-13255/12/2070

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення: від 28.08.2012 року № 0000490172 та №0000480172.

Обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову позивач зазначив, що на підставі акту Харківської ОДПІ Харківської області ДПС № 1134/17-1939800031 від 14.08.2012 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000490172 та №0000480172 від 28.08.2012 року. Позивач вважає необґрунтованими висновки відповідача, зроблені в акті перевірки ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. На думку позивача, формування ФОП ОСОБА_1 податкового кредиту та відображення валових витрат у деклараціях про доходи за перевіряємий період підтверджено належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 27.03.2013 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області ДПС №0000480172 від 28.08.2012 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ у Харківській області ДПС № 0000490172 від 28.08.2012 року в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 383 822,44 грн. (триста вісімдесят три тисячі вісімсот двадцять дві грн. 44 коп.), з яких за основним платежем на суму 317 342,82 грн. (триста сімнадцять тисяч триста сорок дві грн. 82 коп.) та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 66 479,62 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста сімдесят дев'ять грн. 62 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1, код: НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в сумі 1845,56 грн. (одна тисяча вісімсот сорок п'ять грн. 56 коп.) грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1, Харківська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення Харківської ОДПІ у Харківській області ДПС № 0000490172 від 28.08.2012 року в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 66 450, 43 грн.

Харківська ОДПІ у Харківській області ДПС в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.11 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Харківською ОДПІ Харківської області ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1, код НОМЕР_2, за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 1134/17-1939800031 від 14.08.2012 року (т. 1 а.с. 67-102).

Згідно висновків вказаного акту перевірки відповідачем встановлено наступні порушення ФОП ОСОБА_1:

- ст. 13, п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ - перекручення даних витрат у деклараціях про доход за перевіряємий період, що призвело до заниження оподаткованого доходу відповідних періодів за 4 квартал 2010 року на суму 342 829,00 грн., за 2011 рік на суму 1 842 833,00 грн. В результаті донараховано податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 364 517,76, у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 51 424,35 грн., за 2011 рік в сумі 313 093,41 грн.;

- ст.ст. 3, 4, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ - завищення податкового кредиту на суму 14 000,00 грн., у тому числі за жовтень 2010 р. на суму 2237,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 1946,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 2775,00 грн., за січень 2011 р. на суму 7042,00 грн.

Зазначені висновки Харківською ОДПІ Харківської області ДПС були зроблені на підставі: акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Техно-Асавир» № 547/23-03-5 від 07.04.2011 року; актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» № 43/15-02-36/37093546 від 26.01.2012 року за листопад 2011 року, № 97/23-03-05/37093546 від 20.02.2012 року за грудень 2011 року; акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Майра» № 905/233/36817495 від 09.03.2012 року; акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ларус-Трейд» № 441/23-304/37188281 від 28.03.2012 року, за висновками яких встановлено неможливість зазначених контрагентів позивача реально здійснювати господарську діяльність за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р.

Крім того, в ході перевірки відповідач використовував акти попередніх перевірок позивача, а саме: акт позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 2780/17-1939800031 від 07.12.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Асавир» за період з 01.03.2010 р. по 31.11.2010 р.; акт позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 28/17-1939800031 від 06.04.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.; акт позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 413/17-1939800031 від 28.02.2012 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р.; акт позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 2725/17-1939800031 від 02.12.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.12.2010 р. по 30.08.2011 р.

На підставі акту перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№ 0000480172 від 28.08.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 21 000,00 грн., з яких за основним платежем 14 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 000,00 грн. (т. 1 а.с. 105);

-№ 0000490172 від 28.08.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 442 791,11 грн., з яких за основним платежем 364 517,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 78 273,35 грн. (т. 1 а.с. 103).

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до Довідки Державного комітету статистики України про визначення класифікаційних даних основними видами діяльності за КВЕД ФОП ОСОБА_1 є: 15.82.0 - виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (т. 1 а.с. 108).

Згідно з договором про сумісну діяльність, укладеним між компанією «ОВІН» ТОВ та ФОП ОСОБА_1, від 20.01.2003 року компанія «ОВІН» ТОВ зобов'язується надати ФОП ОСОБА_1 свої виробничі площі, право користування торговою маркою підприємства, проводити сумісні рекламні акції продукції підприємства, проводити загальний контроль за якістю товару, а ФОП ОСОБА_1 в свою чергу зобов'язується надавати для виробництва продукції своє обладнання, брати участь у розробці технічних умов товару, у розширенні асортименту продукції, надавати допомогу у транспортировці та зберіганні сировини та готової продукції (т. 8 а.с. 86).

В ході документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 відповідачем були встановлені порушення позивачем податкового законодавства по його взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Асавир» (код ЄДРПОУ 36457640), ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» (код ЄДРПОУ 37093546), ТОВ «Ларус Трейд» (код ЄДРПОУ 37188281), ТОВ «Майра» (код ЄДРПОУ 36817495) за вказані в акті перевірки періоди.

Судовим розглядом встанервлено, що між ТОВ «Техно-Асавир» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 72 від 02.03.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (сільськогосподарську продукцію), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 159-161).

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Техно-Асавир» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - журавлину свіжу, ядро соняшника та соняшник кондитерський на загальну суму 232 850,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ТА00001139 від 15.11.2010 року на загальну суму 112100,00 грн., в т.ч. ПДВ 18683,33 грн., № ТА 00001076 від 15.10.2010 року на загальну суму 120 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 125,00 грн. (т. 1 а.с. 162, 166) та податковими накладними: № 0001129 від 15.11.2010 року на загальну суму 112 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 18 683,33 грн., № 1017 від 15.10.2010 року на загальну суму 120 750,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 125,00 грн. (т. 1 а.с. 164, 168).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Техно-Асавир» рахунків-фактур на загальну суму 232 850,00 грн. (т. 1 а.с. 163, 167) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1, про що свідчать долучені до матеріалів справи виписки з рахунків позивача (т. 8 а.с. 23-81).

Отже, позивачем та його контрагентом ТОВ «Техно-Асавир» було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» матеріалами справи встановлено.

Між ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 17 від 20.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар - сільськогосподарську продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 170-172). Строк дії даного договору з 20.12.2010 р. по 31.12.2011 р. Відповідно до додаткової угоди від 26.12.2011 р. до договору купівлі-продажу № 17 від 20.12.2010 року строк дії договору продовжено до 31.12.2012 року (т. 1 а.с. 173).

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - журавлину свіжу, ядро соняшника, рис шліфований, кунжут, що підтверджується видатковими накладними: № БК00000047 від 13.12.2011 року на загальну суму 182 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 400,00 грн., № БК00000130 від 29.11.2011 року на загальну суму 150 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 100,00 грн., № БК00000102 від 20.09.2011 року на загальну суму 205 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 200,00 грн., № БК00000046 від 07.10.2011 року на загальну суму 129 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 533,33 грн., № БК00000046 від 07.07.2011 року на загальну суму 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн., № БК00000142 від 26.08.2011 року на загальну суму 125 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 900,00 грн., № БК000064 від 09.06.2011 року на загальну суму 57 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 9525,00 грн., № БК00000113 від 26.05.2011 року на загальну суму 106 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 700,00 грн., № БК00000125 від 28.04.2011 року на загальну суму 126 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 000,00 грн., № БК00000109 від 30.03.2011 року на загальну суму 546 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 91 000,00 грн., № БК00000169 від 25.02.2011 року на загальну суму 370 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 61 666,67 грн., № БК00000046 від 20.01.2011 року на загальну суму 21 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3500,00 грн., № БК0000052 від 24.12.2010 року на загальну суму 136 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 800,00 грн. (т. 1 а.с. 174, 178, 182, 187, 192, 196, 200, 204, 208, 212, 216, 220, 224) та податковими накладними: № 47 від 13.12.2011 року на загальну суму 182 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 30 400,00 грн., № 130 від 29.11.2011 року на загальну суму 150 600,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 100,00 грн., № 102 від 20.09.2011 року на загальну суму 205 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 200,00 грн., № 46 від 07.10.2011 року на загальну суму 129 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 533,33 грн., № 46 від 07.07.2011 року на загальну суму 150 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн., № 142 від 26.08.2011 року на загальну суму 125 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 900,00 грн., № 64 від 09.06.2011 року на загальну суму 57 150,00 грн., в т.ч. ПДВ 9525,00 грн., № 113 від 26.05.2011 року на загальну суму 106 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 17 700,00 грн., № 125 від 28.04.2011 року на загальну суму 126 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 000,00 грн., № 109 від 30.03.2011 року на загальну суму 546 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 91 000,00 грн., № 169 від 25.02.2011 року на загальну суму 370 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 61 666,67 грн., № 46 від 20.01.2011 року на загальну суму 21 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3500,00 грн., № 000052 від 24.12.2010 року на загальну суму 136 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 800,00 грн. (т. 1 а.с. 176, 180, 184, 189, 194, 198, 202, 206, 210, 214, 218, 222, 226).

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» рахунків-фактур (т. 1 а.с. 175, 179, 183, 188, 193, 197, 201, 205, 209, 213, 217, 221, 225) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1, про що свідчить долучені до матеріалів справи виписки з рахунків позивача (т. 8 а.с. 23-81).

Таким чином, позивачем та його контрагентом ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу.

Навантаження, перевезення та розвантаження придбаного за вищезазначеними договорами товару здійснювалось за рахунок та силами ФОП ОСОБА_1 Вказану продукцію було отримано безпосередньо ОСОБА_1, про що свідчить його підпис у видаткових накладних.

Товар перевозився водієм ОСОБА_2 на автомобілі ГАЗ-3302-14 (держ.№НОМЕР_3). Вказаний автомобіль ФОП ОСОБА_1 орендує у гр. ОСОБА_2 за договорами оренди автотранспорту від 03.01.2011 року та від 03.01.2012 року (т. 8 а.с. 85, т. 13 а.с. 219). ОСОБА_2 перебуває з позивачем у трудових відносинах (посада - експедитор) відповідно до трудового договору від 16.07.2010 року (т. 13 а.с. 217-218).

Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними. Вантажовідправник: відповідний контрагент, вантажоодержувач: ФОП ОСОБА_1, пункт розвантаження - Харківська обл., м. Південне, вул. Ломана, 14 (т. 1 а.с. 165-169). Судом встановлено, що позивач відповідно до договору суборенди нежитлового приміщення з додатком до цього договору ФОП ОСОБА_1 орендує у компанії "ОВІН" ТОВ нежитлові приміщення для виробництва кондитерських виробів та виробниче обладнання, необхідне для виробничого процесу, за адресою: Харківська обл., м. Південне, вул. Ломана,14, за якою і здійснювалось розвантаження придбаної продукції (т. 8 а.с. 87, т. 13 а.с. 229-234). Долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні скріплені печатками вантажовідправника та вантажоодержувача.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи між ТОВ «Ларус Трейд» (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № ЛТ-55 від 20.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 113-114). Строк дії даного договору з 20.12.2010 р. по 31.12.2013 р.

На виконання умов договору купівлі-продажу ТОВ «Ларус Трейд» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - цукор-пісок на загальну суму 58 900,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № ЛТ-0000038 від 24.12.2010 року на загальну суму 8350,00 грн., в т.ч. ПДВ 1391,67 грн., № ЛТ-0000002 від 20.12.2010 року на загальну суму 8300,00 грн., в т.ч. ПДВ 1383,33 грн., № ЛТ-0000143 від 28.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № ЛТ-0000119 від 25.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № ЛТ-0000076 від 18.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № ЛТ-0000047 від 12.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № ЛТ-0000008 від 05.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн. (т. 1 а.с. 116, 119, 122, 125, т. 8 а.с. 235, т. 1 а.с. 130, 133) та податковими накладними: № 38 від 24.12.2010 року на загальну суму 8350,00 грн., в т.ч. ПДВ 1391,67 грн., № 2 від 20.12.2010 року на загальну суму 8300,00 грн., в т.ч. ПДВ 1383,33 грн., № 144 від 28.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № 120 від 25.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № 76 від 18.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № 46 від 12.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн., № 8 від 05.01.2011 року на загальну суму 8450,00 грн., в т.ч. ПДВ 1408,33 грн. (т. 1 а.с. 117, 120, 123, 126, 128, 131, 134).

За домовленістю сторін перевезення придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами продавця. Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Ларус Трейд» рахунків-фактур на загальну суму 58 900,00 грн. (т. 1 а.с. 115, 118, 121, 124, 127, 129, 132) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1, про що свідчать долучені до матеріалів справи виписки з рахунків позивача (т. 8 а.с. 23-81).

Отже, позивачем та його контрагентом ТОВ «Ларус Трейд» було виконано вищезазначений договір купівлі-продажу.

Крім того, між ТОВ «Майра» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки № М-2508-3 від 25.08.2010 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар - цукор, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 135-137).

На виконання умов договору поставки ТОВ «Майра» у перевіряємому періоді передав у власність позивача товар - цукор-пісок на загальну суму 25 095,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0001279 від 18.10.2010 року на загальну суму 3675,00 грн., в т.ч. ПДВ 612,50 грн., № РН-0001215 від 11.10.2010 року на загальну суму 3625,00 грн., в т.ч. ПДВ 604,17 грн., № РН-0001083 від 04.10.2010 року на загальну суму 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., № РН-0001031 від 01.10.2010 року на загальну суму 2520,00 грн., в т.ч. ПДВ 420,00 грн., № РН-0001705 від 29.11.2010 року на загальну суму 3960,00 грн., в т.ч. ПДВ 660,00 грн., № РН-0001695 від 26.11.2010 року на загальну суму 3940,00 грн., в т.ч. ПДВ 656,67 грн., № РН-0001584 від 09.11.2010 року на загальну суму 3775,00 грн., в т.ч. ПДВ 629,17 грн. (т. 1 а.с. 139, 142, 145, 148, 151, 154, 157) та податковими накладними: № 1417 від 18.10.2010 року на загальну суму 3675,00 грн., в т.ч. ПДВ 612,50 грн., № 1349 від 11.10.2010 року на загальну суму 3625,00 грн., в т.ч. ПДВ 604,17 грн., № 1167 від 04.10.2010 року на загальну суму 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ 600,00 грн., № 1108 від 01.10.2010 року на загальну суму 2520,00 грн., в т.ч. ПДВ 420,00 грн., № 1856 від 29.11.2010 року на загальну суму 3960,00 грн., в т.ч. ПДВ 660,00 грн., № 1845 від 26.11.2010 року на загальну суму 3940,00 грн., в т.ч. ПДВ 656,67 грн., № 1748 від 09.11.2010 року на загальну суму 3775,00 грн., в т.ч. ПДВ 629,17 грн. (т. 1 а.с. 140, 143, 146, 149, 152, 155, 158).

За домовленістю сторін перевезення придбаного за вищезазначеним договором товару здійснювалось за рахунок та силами продавця. Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідач в ході розгляду справи до суду не надав.

Вартість придбаного товару була сплачена позивачем на підставі виписаних ТОВ «Майра» рахунків-фактур на загальну суму 25 095,00 грн. (т. 1 а.с. 138, 141, 144, 147, 150, 153, 156) шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1, про що свідчать долучені до матеріалів справи виписки з рахунків позивача (т. 8 а.с. 23-81).

Крім того, судом досліджені надані представником позивача висновки державних санітарно-епідеміологічних експертиз поставленого позивачу товару (т. 13 а.с. 210-216).

З долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» господарських операцій.

Також судовим розглядом встановлено, що встановлено, що на момент укладення спірного правочину та виписування спірних видаткових та податкових накладних ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» були у встановленому законодавцем порядку зареєстровані юридичними особами та платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем. Таким чином, вказані контрагенти позивача мали право у перевіряємому періоді на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» при укладанні і виконанні зазначених вище договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами: ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» вищевказані договори були виконані у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отриманий товар був використаний позивачем відповідно до основного виду діяльності.

Так, фактичні обставини справи свідчать про те, що придбаний позивачем у зазначених контрагентів товар за вказаними вище договорами, був необхідний позивачу для виконання умов наступних договорів:

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Ларєв» (покупець) було укладено договір поставки від 01.01.2010 року та договір поставки № 22 від 01.01.2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 1 а.с. 228-232, 233-237). Позивачем на адресу ТОВ «Ларєв» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 1 а.с. 238-250а, т.2 а.с. 1-66, т. 9 а.с. 28-31);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Восторг» (покупець) було укладено договір поставки № 867 від 01.01.2009 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 10 а.с. 191-195). Позивачем на адресу ТОВ «Восторг» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 2 а.с. 67-92, т.3 а.с. 14-250, т. 4 а.с. 1-14, т. 10 а.с. 196-250, т. 11 а.с. 1-30);

- між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Укр-Трейд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 17.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 5 а.с. 164-169). Позивачем на адресу ТОВ «Укр-Трейд» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 4 а.с. 15-210, т.5 а.с. 170-250, т. 6 а.с. 1-250, т. 7 а.с. 1-18, 176-179);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та НВПП «Стінг» (покупець) було укладено договір поставки № 229 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 4 а.с. 211-214). Позивачем на адресу НВПП «Стінг» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 217-250, т. 1-17, т. 11 а.с. 31-138);

- між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Віал-Маркет» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 07.12.2010 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 8 а.с. 146-151). Позивачем на адресу ТОВ «Віал-Маркет» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 5 а.с. 18-163, т.7 а.с. 19-175, а.с. 180-250, т. 8 а.с. 1-22, 152-250, т. 9 а.с. 109-110);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП «Технопродукт» (покупець) було укладено договір поставки № 2/02 від 04.01.2010 року та договір поставки № 221 від 01.01.2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 8 а.с. 113-117, а.с. 118-123). Позивачем на адресу ПП «Технопродукт» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 8 а.с. 89-112);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП «Міраж» (покупець) було укладено договір поставки № 24 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 8 а.с. 140-145). Позивачем на адресу ПП «Міраж» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 8 а.с.124-139);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП «Виробничо-Торговельна Фірма «ЛЕГІОН ЦЕНТР» (покупець) було укладено договір поставки № 28 від 01.01.2011 року та договір поставки від 31.12.2009 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 9 а.с. 32-37, а.с. 38-42). Позивачем на адресу ПП «Виробничо-Торговельна Фірма «ЛЕГІОН ЦЕНТР» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 9 а.с. 43-104, 107-108, 111-116);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Таймтрейд» (покупець) було укладено договір поставки № 25 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 11 а.с. 139-142). Позивачем на адресу ТОВ «Таймтрейд» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 9 а.с.105-106, т. 11 а.с. 143-224);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ПП «Орхідея-Суми» (покупець) було укладено договір поставки № 27 від 08.02.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (продукти харчування), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 9 а.с. 118-123). Позивачем на адресу ПП «Орхідея-Суми» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 9 а.с.124-183);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Український рітейл» (покупець) було укладено договір поставки № СТМ/14 від 29.04.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 9 а.с. 184-189). Позивачем на адресу ТОВ «Український рітейл» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 9 а.с.190-250, т. 10 а.с. 1-20);

- між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «ВКГ«Лісова казка» (покупець) було укладено договір № ЛС-361 від 31.05.2011 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 10 а.с. 21-23). Позивачем на адресу ТОВ «ВКГ«Лісова казка» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 10 а.с. 24-28, т. 11 а.с. 226-250, т. 12 а.с. 1-31);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ «Союз супермаркетів Харкова» (далі ТОВ «ССХА») (покупець) було укладено договір поставки № 493 від 01.01.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 12 а.с. 218-221). Позивачем на адресу ТОВ «ССХА» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 10 а.с. 29-190, т. 12 а.с. 222-224);

- між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «АЛЬФА-РІТЕЙЛ» (покупець) було укладено договір № 1102-0340 від 10.06.2010 року та договір № 111 К 194 від 29.06.2011 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 12 а.с. 32-37, 38-45). Позивачем на адресу ТОВ «АЛЬФА-РІТЕЙЛ» було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 12 а.с. 46-242);

- між ФОП ОСОБА_1 (постачальник) та СУАП «Європоль» ТОВ (покупець) було укладено договір поставки від 02.01.2010 року та договір поставки № 18 від 01.01.2011 року, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару (т. 2 а.с. 93-96, 97-100). Позивачем на адресу СУАП «Європоль» ТОВ було виписано видаткові та податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт перевезення товару за вищевказаними договорами підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (т. 2 а.с. 101-250а, т.3 а.с. 1-13).

Товар перевозився водієм ОСОБА_3 на автомобілі ЗАЗ 110557-42 (держ.№НОМЕР_4). Вказаний автомобіль ФОП ОСОБА_1 орендує у гр. ОСОБА_3 за договором оренди автотранспорту від 03.01.2012 року (т. 13 а.с. 222). ОСОБА_3 перебуває з позивачем у трудових відносинах (посада - водій-експедитор) відповідно до трудового договору від 01.11.2011 року (т. 13 а.с. 220-221).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що усі витрати позивача з оплати вартості придбаних товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, що підтверджено відповідними документами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції , що надані позивачем первинні документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань по податку з доходів з фізичних осіб від підприємницької діяльності, визначених у податковому повідомленні-рішенні № 0000490172 від 28.08.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.22.10 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-4 від 22.05.2003 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю діють положення розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Відповідно до ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Згідно з п. 4 ст. 14 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Громадяни, які одержують інші доходи, подають декларації у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, на який припадає дата виникнення джерела доходу. У ній вказується розмір фактичного доходу за перший місяць та розмір очікуваного (оціночного) доходу до кінця поточного року. У разі припинення існування джерела доходу протягом року сума одержаних доходів включається до складу декларації за наслідками такого календарного року, яка подається податковому органу у строки, визначені законом.

Правовідносини щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника податку з 01.04.2011 року врегульовані Податковим кодексом України, зокрема, розділом III "Податок на прибуток підприємств".

Пунктом 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Приписами абз.1 пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України передбачено, що до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз.1 п.44.2. статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням цього Кодексу.

Пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців "а" та "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають були фактично здійснені і підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Крім того, оскільки висновки відповідача про завищення валових витрат ґрунтуються, зокрема, на висновках акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про результати документальної планової невиїзної перевірки ТОВ «Техно-Асавир» № 547/23-03-5 від 07.04.2011 року; актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» № 43/15-02-36/37093546 від 26.01.2012 року за листопад 2011 року, № 97/23-03-05/37093546 від 20.02.2012 року за грудень 2011 року; акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Майра» № 905/233/36817495 від 09.03.2012 року та акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ларус-Трейд» № 441/23-304/37188281 від 28.03.2012 року, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Із наданих позивачем первинних документів (договорів, видаткових та податкових накладних, а також документів, що підтверджують подальше використання та реалізацію придбаної продукції) вбачається, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та його контрагентами: ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні валових витрат у звітному податковому періоді.

Крім того, як встановлено матеріалами справи, висновки відповідача, викладені в акті перевірки ФОП ОСОБА_1, ґрунтуються на висновках актів попередніх перевірок позивача, зокрема: акту позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 2780/17-1939800031 від 07.12.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Техно-Асавир» за період з 01.03.2010 р. по 31.11.2010 р.; акту позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 28/17-1939800031 від 06.04.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р.; акту позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 413/17-1939800031 від 28.02.2012 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р.; акту позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 2725/17-1939800031 від 02.12.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.12.2010 р. по 30.08.2011 р.

Так, на підставі висновків акту документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 413/17-1939800031 від 28.02.2012 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. Харківською ОДПІ Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000341720 від 14.03.2012 року, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено - скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000341720 від 14.03.2012 року (т. 13 а.с. 241-243).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На момент розгляду справи вказані вище судові рішення є чинними.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з досліджених вказаних судових рішень, які набрали законної сили, встановлено, що в судовому порядку підтверджено реальність господарських операцій за період з 01.09.2011 р. по 31.10.2011 р. між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за договором купівлі - продажу № 17 від 20.12.2010 р. та правомірність формування позивачем валових витрат за вказаний період (податкові накладні: № 102 від 20.09.2011 року на загальну суму 205 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 34 200,00 грн., № 46 від 07.10.2011 року на загальну суму 129 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 21 533,33 грн.)

Крім того, матеріалами справи встановлено, що на підставі висновків акту документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 № 28/17-1939800031 від 06.04.2011 р. з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. Харківською ОДПІ Харківської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000531720 від 20.04.2012 року, яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2013 року в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено (т. 13 а.с. 160-167, 244-246).

На момент розгляду справи вказані вище судові рішення є чинними.

Таким чином, в судовому порядку підтверджена відсутність реальності господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року за договором купівлі - продажу № 17 від 20.12.2010 р. (податкові накладні, виписані ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», № 130 від 29.11.2011 р. на суму 125 500,00 грн., ПДВ - 25 100,00 грн. та № 47 від 13.12.2011 р. на суму 152 000,00 грн., ПДВ - 30 400,00 грн.).

Відповідно до розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням з податку на доходи фізичних осіб № 0000490172 від 28.08.2012 року відповідачем в ході перевірки від 14.08.2012 року встановлено завищення валових витрат позивача по взаємовідносинам ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» на суму 114 000,00 грн. за 4 квартал 2010 року та на суму 1 807 625,03 грн. за 2011 рік (т. 13 а.с. 249).

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно необґрунтованості висновків податкового органу щодо порушення ФОП ОСОБА_1 положень податкового законодавства при визначенні об'єкту оподаткування з податку на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності, формуванні валових витрат необґрунтованими в частині, а саме: з урахуванням встановленої в судовому порядку відсутності реальності господарських операцій за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс» за договором купівлі - продажу № 17 від 20.12.2010 р., тобто без заліку витрат згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», № 130 від 29.11.2011 р. на суму 125 500,00 грн., ПДВ - 25 100,00 грн. та № 47 від 13.12.2011 р. на суму 152 000,00 грн., ПДВ - 30 400,00 грн. Отже, судом встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 277 500,00 грн. за 2011 рік.

Таким чином, відповідно до розрахунку грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, судом підтверджено правомірність формування позивачем вказаного податку на суму 317 342,82 грн., яка розрахована наступним чином:

1) 1 807 625,03 грн. - 277 500,00 грн. = 1 530 125,03 грн.

2) 1 530 125,03 грн. + 35 208,35 = 1 565 333,38 грн.

3) 1 565 333,38 грн. - 9410 грн. = 1 555 923,38 грн.

4) 1 555 923,38 грн.*17% = 264 506,97 грн.

5) 9410 грн.*15% = 1411,50 грн.

6) 264 506,97 грн. + 1411,50 грн. = 265 918,47 грн.

7) 265 918,47 грн. + 51 424,35 грн. = 317 342,82 грн.

Розрахунок штрафної санкції - 265 918,47*25% = 66 479,62 грн.

Отже, позивачем підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій ФОП ОСОБА_1 по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ «Техно-Асавир», ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс», ТОВ «Ларус Трейд», ТОВ «Майра», та правомірність формування валових витрат за перевіряємий період, що відповідно до розрахунку грошового зобов'язання та штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб становить за основним платежем - 317 342,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 479,62 грн.,

Щодо встановлених в акті перевірки порушень ст.ст. 3, 4, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами та доповненнями, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, на підставі яких прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000480172 від 28.08.2012 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними або оформлені із порушенням вимог або не підтверджені митними деклараціями.

Пункт 201.8 ст.201 Податкового кодексу України, передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платників податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З акту перевірки № 1134/17-1939800031 від 14.08.2012 року вбачається, що ФОП ОСОБА_1, на думку податкового органу, безпідставно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в результаті придбання товару у контрагентів: ТОВ «Майра» та ТОВ «Ларус-Трейд» за перевіряємий період.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України ґрунтуються лише на висновках акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Майра» № 905/233/36817495 від 09.03.2012 року та акту ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ларус-Трейд» № 441/23-304/37188281 від 28.03.2012 року, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Крім того, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Крім того, зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01 2009 у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії"), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Матеріалами справи встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагенти на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: податкове повідомлення-рішення №0000480172 від 28.08.2012 року підлягає скасуванню в повному обсязі, податкове повідомлення-рішення № 0000490172 від 28.08.2012 року підлягає скасуванню в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а саме: у загальній сумі 383 822,44 грн., з яких за основним платежем на суму 317 342,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 66 479,62 грн., а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.03.2013р. по справі № 2а-13255/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Присяжнюк О.В.