Ухвала суду № 31111274, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 816/408/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 816/408/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрспецбуд"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Укрспецбуд", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення№ 0006682301/344 від 02 квітня 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцію була проведена виїзна позапланова перевірка Приватного акціонерного товариства "Укрспецбуд" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року в зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 08.02.2012 року № 5010/10-23-312. За результатами перевірки складено акт № 364/23-209/30566405 від 20.03.2012 року. На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 178142 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39347,50 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0006682301/344 від 02 квітня 2012 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п.7.2.1., п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1, п.7.5. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" та 201.1, ст. 201, п. 198.3, п.198.6, ст. 198, Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до направлення виданого Кременчуцькою ОДПІ від 03.03.2012 року № 1295/001295, № 1296/001296 (а.с.119 - 121, т.1) державними податковими ревізорами-інспекторами проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Укрспецбуд" (код за ЄДРПОУ 30566405) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року у зв'язку з неповним наданням пояснень та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 08.02.2012 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 - ВР від 03.04.1997 року., п.п.14.1.146 п.14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Монолітбудкомплект" в розмірі 178143 грн.

За результатами перевірки складено акт № 364/23-209/30566405 від 20.03.2012 року (а.с. 12 - 34, т. 1).

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344 яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 178142 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 39347,50 грн.(а.с.11, т. 1).

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку. Рішенням Державної податкової служби в Полтавській області № 1610/10/10215 від 14.06.2012 року спірне податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344 залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 45, т.1).

Державною податковою службою України за результатом розгляду скарги позивача прийнято рішення № 12601/6/10-2115 від 12.07.2012 року яким податкове повідомлення - рішення від 02.04.2012 року № 0006682301/344, рішення № 1610/10/10215 від 14.06.2012 року ДПА в Полтавській області залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.46-50, т.1).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні"первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" укладено договір підряду на проведення ремонтно - будівельних робіт № 7-15/01 від 20 листопада 2007 року (а.с.56 - 56а, т.3). На підтвердження реальності даного договору до матеріалів справи залучено довідки про вартість виконаних підрядних робіт, довідки ресурсів до актів виконаних робіт, рахунки, акти прийому виконаних робіт, податкові накладні (а.с.57 - 110, т.3).

До даного договору №103/08 від 10 вересня 2008 року позивачем надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, довідки ресурсів до актів виконаних робіт, рахунки, акти прийому виконаних робіт, податкові накладні (а.с.113 - 188, т.3).

На виконання договору №17/08 - від 17 серпня 2009 року в матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних підрядних робіт, довідка ресурсів до актів виконаних робіт, рахунки, акт прийому виконаних робіт, податкова накладна (а.с. 191 - 198, т.3).

Відповідно до матеріалів справи, 02 жовтня 2009 року між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" укладено договір підряду № 90/С, реальність якого підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, довідками ресурсів до актів виконаних робіт, рахунками, актами прийому виконаних робіт, податковими накладними (а.с.200 - 224, т.3).

На виконання підрядних робіт за договором підряду №26/09/С від 01.06.2009 року укладено додаткову угоду № 1 від 16 вересня 2009 року та договір субпідряду № б/н/09/с від 10 грудня 2009 року реальність яких підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, довідками ресурсів до актів виконаних робіт, рахунками, актами прийому виконаних робіт, податковими накладними (а.с.228 - 244, т.3), (а.с.247 - 250, т.3).

Крім того, судом досліджені договори підряду укладені між позивачем та ТОВ "Монолітбудкомплект" в 2010 року, а саме: № 42/С від 16 червня 2010 року, № 0187/103/С від 18 червня 2010 року, № 101/С від 29 червня 2010 року, № 0210/103/с від 23 липня 2010 року, № 285/с від 19 серпня 2010 року, № 62/с від 11 жовтня 2010 року, № 63/с від 11 жовтня 2010 року, № 302/с від 27 жовтня 2010 року, № 92/с від 09 листопада 2010 року, № 97/с від 09 листопада 2010 року, №104/с від 15 листопада 2010 року, № 105/с від 15 листопада 2010 року, № 106/с від 15 листопада 2010 року, № 0242/103/с від 25 листопада 2010 року, № 109/с від 01 грудня 2010 року, № 117/с від 01 грудня 2010 року. На підтвердження реальності даних договорів підряду надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, довідки ресурсів до актів виконаних робіт, рахунки, акти прийому виконаних робіт, податкові накладні (а.с.3 т.4 - а.с.17 т.5).

В 2011 року укладені договори підряду № 8-0-7-1 від 01 березня 2011 року та № 25/с від 01.03.2011 року, № М1 від 02.06.2011 року, виконання яких підтверджується довідками про вартість виконаних підрядних робіт, довідками ресурсів до актів виконаних робіт, рахунками, актами прийому виконаних робіт, податковими накладними, накладними (а.с.20 -89 т.5).

На момент спірних взаємовідносин позивача з його контрагентом діяли норми Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97-ВР від 03.04.1997 року (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин)

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" періоду, визначена згідно з цим законом, а пунктом 1.8 ст.1 визначено, що бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підставою для нарахування податкового кредиту у відповідності до п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), тобто за наявності такої податкової накладної платник податку не позбавлений права формувати власний податковий кредит незалежно від того, що такі податкові накладні отримані ним в періоді іншому ніж той, в якому ці накладні були виписані. При цьому, невключення платником податків до складу податкового кредиту податкових накладних в межах звітного періоду не свідчить про неможливість використання такого права в майбутніх податкових періодах і не є тотожним відмові платника податків від формування власного податкового кредиту.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як визначено пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, і це фактично позивачем не оспорюється, що податкові накладні для документального оформлення виконання умов договорів підряду та виконаних операцій з комплексу робіт відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Монолітбудкомплект" (ідентифікаційний код 34979064) зареєстроване 26.03.2007 року Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією (а.с. 101 - 104 т.8).

Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що платник несе самостійно відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по роботах, наданих виконавцем, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю, за умови, що такий виконавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Тому зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

З урахуванням системного аналізу норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" , п.п.14.1.146 п.14.1 ст.14, п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року по справі № 816/408/13-а прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2013р. по справі № 816/408/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Присяжнюк О.В.