Ухвала суду № 31108909, 02.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 р.Справа № 2а-1870/7968/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-1870/7968/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конард"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -ТОВ «Конард», звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в місті Суми, в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.3, а.сю. 31-36) просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000662260/56551, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 126042грн. (т.3, а.с.37) та від 27.07.2012р. №0000672260/56548, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 127073грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31438,00грн. (т.3, а.с.38).

Ухвалою суду Сумського окружного адміністративного суду від 06.11.2012р. (т.2, а.с.243) допущено у справі заміну первинного відповідача належним, яким є Державна податкова інспекція у м. Сумах.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах від 27.07.2012р. №0000662260/56551, в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 126042грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сумах від 27.07.2012р. №0000672260/56548, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 158511грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Конард" (код32024499) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 2146грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме податковий орган посилається на те, що відповідно до акту перевірки позивача встановлено порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 138.1, 138.2 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого завищено валові витрати за 2010 рік і витрати операційної діяльності за ІІ-ІУ квартали 2011 року по фінансово-господарських операціях із ТОВ "Псекупс", а також порушення вимог пункту 150.1 статті 150 з урахуванням пунктів 1, 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України ТОВ "Конард", в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за II квартал 2011. Також перевіркою встановлено, що ТОВ "Конард" в порушення вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.2 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1. 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України завищило податковий кредит на загальну суму податку на додану вартість 10960 грн. по господарських операціях із ТОВ "Псекупс".

Апелянтом зазначалось, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Конард» зареєстроване юридичною особою (код 32024499), взято на податковий облік 02.09.2002р., зареєстроване платником податку на додану вартість, що вбачається з акта перевірки від 17.05.2012р. № 904/2260/32024499/28 (т.1, а.с.15-16), та підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т.2, а.с.111), витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2, а.с.112-113), копією довідки з ЄДРПОУ (т.2, а.с.115). У спірний період часу підприємство позивача мало ліцензію на право здійснення будівельної діяльності (т.2, а.с.27-130).

У період з 17.04.2012р. по 28.04.2012р. та з 03.05.2012р. по 10.05.2012р. службовими особами ДПІ у м. Сумах була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Конард» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 31.12.2011р., результати якої зафіксовані в акті від 17.05.2012р. № 904/2260/32024499/28 з додатками (т.1, а.с.15-48).

В ході проведено перевірки, встановлено порушення позивачем (т.1, а.с.40):

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут і далі по тексту постанови Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» чинний на час виникнення спірних правовідносин), пп.14.1.56 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2 ст. 138, п.154.4 ст. 154, п.3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 229976грн., в т.ч. за 2010р. в розмірі 14732грн., та за 2-4 квартал 2011р. в сумі 215244грн.;

- п.201.4 ст.201, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження ТОВ «Конард» податку на додану вартість в загальному розмірі 127373грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Сумах відносно позивача 01.06.2012р. були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000292260/0/19761, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 233659грн., в тому числі за основним платежем - 229976грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3683грн. (т.1, а.с.53,54);

- №0000302260/0/19758, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 158886грн., в тому числі за основним платежем 127373грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 31513грн. (т.1, а.с.55,56).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до ДПС у Сумській області (т.1, а.с.57-60), за результатами розгляду якої рішенням ДПС у Сумській області від 27.07.2012року №10550/10/10-105-162/179ск (т.1, а.с.62-66), скарга була задоволена частково, та скасоване податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012року №0000292260/0/19761 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 81035грн. (у зв'язку з помилковим не врахуванням ДПІ у м. Сумах збитків за минулі періоди) та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3683грн. а також податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012р. №0000302260/0/19758, в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 300грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 75,00грн.

За результатами оскарження, ДПІ у м. Сумах 27.07.2012р. були прийняті інші податкові повідомлення-рішення:

- №0000662260/56551, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 148941грн. (т.3, а.с.37);

- №0000672260/56548, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 158511грн., в тому числі за основним платежем 127073грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 31438,00грн. (т.3, а.с.38).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000662260/56551 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 126042грн. та податкового повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000672260/56548, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 127073грн., стало встановлення під час перевірки завищення позивачем від'ємного значення податку на прибуток за 4 квартал 2010р. у зв'язку з включенням валових витрат по операціям з ТОВ «Псекупс» на загальну суму 58928грн., та включенням валових витрат по операціям з ТОВ «Псекупс» за 2-4 квартал 2011р. у сумі 489077грн., що призвело до збільшення податку на прибуток в розмірі 126041грн. (548005грн.*23%) (т.3, а.с.51), та встановлення під час перевірки завищення позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Псекупс» в розмірі 109601грн.. ТОВ «Партнерінвестбуд» в сумі 8894грн. та ТОВ «АРТ-Смарт» в сумі 8578грн. за травень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р., грудень 2010р., січень та грудень 2011р. (т.3, а.с.50).

З акта перевірки вбачається (т.1, а.с.20), що до вказаного висновку податковий орган дійшов, насамперед, у зв'язку з визнанням угод між позивачем та його контрагентом ТОВ «Псекупс» нікчемними, однак, варто зазначити, що відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За приписами ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів врегульовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.( ч.3. ст.228, доповнена законом України від 02.12.2010р. №2756-VI).

Проте, як вбачається з матеріалі справи, податковим органом не надано суду належних доказів того, що правочини, укладені ТОВ «Конард» з ТОВ «Псекупс» порушують публічний порядок, а саме: спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини чи громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідач, як на підставу нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Псекупс» відповідач вказує на відсутність в актах КБ-2в, складених між позивачем та замовниками відомостей про субпідрядника, не надання ТОВ «Псекупс» на запит ДПІ у м. Сумах відповіді та підтверджуючих документів щодо взаємовідносин з ТОВ «Конард», та на пояснення директора ТОВ «Псекупс» (т.3, а.с.16-17), в якому він зазначає, що у грудні 2011р. між ТОВ «Конард» та ТОВ «Псекупс» були укладені договори субпідряду, однак, виконати весь обсяг робіт ТОВ «Псекупс» було не в змозі у встановлені строки, в результаті чого виконано робіт лише на 20тис.грн., хто виконав інші роботи директору ТОВ «Псекупс» не відомо (т.1, а.с.19зворот,23). Як на підставу безтоварності угод, укладених між ТОВ «Конард» з ТОВ «АРТ-Смарт» та ТОВ «Партнерінвестбуд» (т.1, а.с.30зворот-31), відповідач вказує на те, що ТОВ «АРТ-Смарт» та ТОВ «Партнерінвестбуд» податкові зобов'язання фактично по операціям з ТОВ «Конард» у спірні періоди не нараховували, так як податкова звітність або не подавалась, або була визнана недійсною.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції, що неповнота заповнення деяких актів КБ-2в із замовником, не декларування зобов'язань чи не надання відповідей контрагентами на запит ДПІ у м. Сумах не може свідчить про недійсність договору між позивачем та ТОВ «Псекупс», ТОВ «Партнерінвестбуд», ТОВ «АРТ-Смарт», або про відсутність у сторін договорів наміру виконати їх умови, створивши тим самим підстави для виникнення податкових зобов'язань, формування податкового кредиту та валових витрат. Пояснення директора ТОВ «Псекупс» також не може бути визнано такою підставою, оскільки, договори субпідряду між позивачем та ТОВ «Псекупс» укладались не лише в 2011р., такі договори укладались і в 2010р., крім того мав місце і договір поставки арматури, про що також йде мова в акті. В поясненнях директор ТОВ «Псекупс» відмічає, що деякі роботи все ж виконувались, однак, відповідачем жодного аналізу вказаним обставинам надано не було. Посилання в запереченнях про анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість ТОВ «Партнерінвестбуд» та ТОВ «АРТ-Смарт» також є безпідставним, оскільки такі свідоцтва були анульовані після проведення операцій з позивачем.

Також, згідно приписів Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно такої операції та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Європейський Суд з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому, судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Псекупс» були укладені договори субпідряду:

- 01/07/10 від 05.07.2010р. з виконання робіт по ремонту та улаштування зерноприймача (т.1, а.с.78-79). (Замовник - ТОВ «ВорожбаЛатІнвест» згідно договору №01/07/10 від 05.07.2010р. (т.2, а.с.147-152);

- 16-П від 10.11.2011р. з виконання ремонту покрівель ЗТП філій Недригайлівського та Буринського РЕМ ПАТ «Сумиобленерго» (т.1, а.с.84-85). (генпідрядник з робіт по ЗТП філії Недригайлівського РЕМ виступав ПВК «Авангард-Н, замовник - ПАТ «Сумиобленерго», згідно договору від 03.10.2011р. №9-П (т.1, а.с.194-196, 197-294) та по ЗТП філії Буринського РЕМ замовником було ПАТ «Сумиобленерго» та підрядником - ТОВ «Конард» згідно договору від 29.09.2011р. №173/0911 (т.1, а.с.205-207,208-226)

- 31-П від 21.12.2011р. з виконання робіт по розчищенню трас, вирубці дерев, що являється першою чергою «Капітального ремонту повітряних ліній напругою 35кВ та 110кВ філій «Сумиобленерго» (т.1, а.с.120-122). (Замовником було ПАТ «Сумиобленерго», згідно договорів від 21.12.2011р. №17-П/2112/8 (т.1, а.с.227-229, 230-240), від 21.12.2011р. №18-П/2112/3 (т.1, а.с.241-243,244-251, т.2, а.с.1-2), від 21.12.2011р. №19-П/2112/10 (т.2, а.с.3-5, 6-21), від 21.12.2011р. №20-П (т.2, а.с.22-24,25-30), від 21.12.2011р. №21-П/2112/19 (т.2, а.с.31-33, 34-58), від 21.12.2011р. №22-П/2112/6 (т.2, а.с.59-61, 62-63).

Згідно умов вказаних договорів, позивачем було замовлено виконання будівельно-монтажних робіт, про що ТОВ «Псекупс» були видані податкові накладні від 22.07.2010р., 29.10.2010р. на суму без ПДВ 57049грн. (ПДВ 11409грн.80коп.), від 29.12.2011р., 29.12.2011р., від 22.12.2011р., 29.12.2011р., на загальну суму без ПДВ 489076грн. 84коп. (ПДВ 97770грн. 36коп.). (т.1, а.с.82,83,118-119). Роботи були виконані, що не заперечується і самим відповідачем в акті перевірки в 2010р. та грудні 2011р. (т.1, а.с.18-30), про що складені довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-3) та акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в) (т.1,а.с.80-81,86-117,123-191). За вказані роботи була проведена оплата, з урахуванням податку на додану вартість, що підтверджується копіями виписок банку (т.2, а.с.160-162,163-164), частина коштів була зарахована як на оплату на підставі протоколу проведення взаєморозрахунків (т.2, а.с.166).

На підтвердження реальності здійснення вказаних операції позивачем також надано копії свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «Псекупс», свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, ліцензії на право проведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, дозволу на почато виконання робі підвищеної небезпеки (т.2, а.с.141-146), оборотно-сальдові відомості, картки рахунку 6851 (т.2, а.с.157-159, 162,165).

Також, матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Псекупс» було укладено усну угоду про постачання арматури. При цьому, ні під час перевірки (т.1, а.с.19), ні в письмових запереченнях (т.2,а.с.230-232), відповідачем не ставилась під сумнів форма укладеного договору між позивачем та ТОВ «Псекупс».

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ч.1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, ще вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. В даному випадку, враховуючи наявність рахунку-фактури, видаткової, податкової накладних, доказів оплати виконаних робіт, доказів транспортування придбаного товару (т.1, а.с.74-77, т.2, а.с.236), можна вважати що така операція була укладена з дотриманням форми.

Так, як свідчать фактичні обставини справи, згідно умом укладеного договору позивачем у ТОВ «Псекупс» 24.11.2010р. було придбано арматуру АЗД10, що підтверджується: копією рахунку-фактури (т.1, а.с.74), копією податкової накладної на загальну суму 2255грн. 82коп. (в т.ч. ПДВ 375грн. 97коп. (т.1, а.с.77), копією видаткової накладної (т.1, а.с.76, т.2, а.с.155). По укладеному договору були проведені розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується випискою банку (т.1, а.с.75), що доводить реальність здійснених операції. Товар був поставлений позивачем власними силами, на підтвердження чого надано копію подорожнього листа (т.3, а.с.236).

Крім того, між позивачем та ТОВ «АРТ-Смарт» 29.07.2010р. був укладений договір купівлі-продажу цементу №2907/10-02 (т.2, а.с.64-65).

На підтвердження виконання договору щодо придбання товару у липні 2010р. на загальну суму 51468грн. (в тому числі на суму податку на додану вартість 8578грн.) позивачем надано копії рахунку-фактури (т.2, а.с.66) податкової накладної, видаткової накладної, виписку банку на підтвердження сплати вартості товару (т .2, а.с.67,68,70,169,170).

Транспортування здійснювалося залізничним транспортом, на підтвердження чого надано залізничну накладну (т.1, а.с.69).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що було укладено усну угоду між позивачем та ТОВ «Партнерінвестбуд» на придбання щебеню гранітний фракція 5-20мм.

На підтвердження виконання договору щодо придбання товару у травні та червні 2010р. товару на загальну суму ПДВ 8894грн. позивачем надано копії рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної, виписку банку на підтвердження сплати вартості товару (т .2, а.с.71-73,75-83,87-91,173-182).

Транспортування здійснювалося залізничним транспортом на підтвердження чого надано копії залізничних накладних (т.1, а.с.74,84-86).

Вказані вище первинні документи надались відповідачу в ході перевірки, однак, податковим органом, як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.15-40) належної оцінки наданих позивачем доказам надано не було.

Придбаний від ТОВ «Псекупс», ТОВ «Партнерінвестбуд» та ТОВ «АРТ-Смарт» товар був оприбуткований на підприємство ТОВ «Конард» та використаний у власній господарській діяльності при здійсненні ремонтно-будівельних робіт, а частина - реалізовано ТОВ «БВК компанія Федорченко», ТОВ «Аввіс-Україна», ТОВ «Сумиєвромоноліт», на підтвердження чого надано копію ліцензії на право здійснення будівельної діяльності (т.2, а.с.127-130), копію дозволу на виконання роботи підвищеної небезпеки (т.2, а.с.131), оборотно-сальдові відомості, картки рахунку №281,201 (т.2, а.с.153-154, 167-168,171-172,183-184, 187-190, 206, 208, 209-211), копії видаткових накладних (т.2, а.с.156, 203, 208,212, 228), калькуляції вартості виробництва (т.2, а.с.185, 190-193, 196, 198-201, 204, 205, 213-216, 220-224), накладні на переміщення (т.2, а.с.186, 218, 227), акти списання (т.2, а.с.194,195, 197, 202, 217, 219, 225,226).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що вказані обставини в своїх сукупності свідчать про реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Псекупс», ТОВ «Партнерінвестбуд», ТОВ «АРТ-Смарт». Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договори між ТОВ «Конард» з ТОВ «Псекупс», ТОВ «Партнерінвестбуд», ТОВ «АРТ-Смарт», враховуючи встановлені вище обставини у справі є дійсними.

В акті перевірки ДПІ у м. Сумах вказує на порушення позивачем п. 5.1, п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 138.2 ст.138, Податкового кодексу України.

При цьому, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення якого встановлено відповідачем у зв'язку із здійсненням господарської операції позивачем з ТОВ «Псекупс», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Схоже міститься і в пп.139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати позивача по придбанню товару і послуг у ТОВ «Псекупс» підтверджені належними первинними документами і правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Як вбачається з акта перевірки (т.1, а.с.15-40), в ході перевірки відповідачем були досліджені податкові накладні, видані позивачу ТОВ «Псекупс», однак вони не були взяті до уваги в зв'язку з тим, що відповідач вважає правочини, укладений без мети отримання юридичних наслідків, а сплату коштів за ними такою, що не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що витрати позивача по придбанню товару та послуг у ТОВ «Псекупс» підтверджені належними первинними документами, та позивачем правомірно суми за господарською операцію з даним контрагентом було віднесено до складу валових витрат у 2010р. та 2011р. в загальному розмірі 548005грн., а тому висновок податкового органу про заниження позивачем по вказаним господарським операціям суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 126041грн. (548005грн.*23%) є безпідставним та не знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Щодо встановлених податковим органом порушення позивачем п.п.198.3, 198.2, 198.6 ст.198, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в зазначеній частині, колегія суддів виходить з також із того, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні за змістом норми визначені в Податковому кодексі України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 7.5. ст. 7 цього ж Закону, встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно пп.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Приписами пп.пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податковому кодексу Україні встановлено, за якими платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, як згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» так і пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна була та залишається документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (при здійснення операцій в 2010р.) та пп.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (при здійсненні операцій в 2011р.), який сплатив податок на додану вартість в ціні товару (послуг), придбаних у безпосередніх постачальників товару ТОВ «Псекупс», ТОВ «Партнерінвестбуд», ТОВ «АРТ-Смарт», які, в свою чергу, виконали вимоги п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (при здійснення операцій в 2010р.) та пп.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій в 2011р.) - видали покупцю, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до акта перевірки (т.1, а.с.15-40) в ході її проведення ніяких зауважень щодо змісту або оформлення податкових накладних, (крім не прийняття їх до уваги з підстав встановлення податковим органом укладання нікчемних чи безтоварних угод, що спростовано в судовому засіданні) відповідачем не надано. За таких обставин, суд вважає, що у позивача були підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару у ТОВ «Псекупс», ТОВ «Партнерінвестбуд», ТОВ «АРТ-Смарт» до складу податкового кредиту, що підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем по вказаним господарським операціям суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 127073грн. є безпідставним та не знайшов своє підтвердження під час розгляду справи ані у суді першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Щодо санкцій, застосованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2012р. №0000672260/56548 (т.3, а.с.38,50), судом першої інстанції правомірно зазначено, що відповідно до пп.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи, що в судовому засіданні не знайшов своє підтвердження факт заниження позивачем суми податку на додану вартість, застосування санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 27.07.2012р. №0000672260/56548 також є безпідставними.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Конард", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2012 року по справі № 2а- 1870/7968/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі № 2а-1870/7968/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.