Постанова № 31108812, 30.06.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.11 Справа № 5015/1138/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Юрчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. (повний текст рішення складено 17.05.2011р.)

у справі № 5015/1138/11

за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет Універсал ЛТД» м. Львів

про стягнення заборгованості по орендній платі

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_5 -представник;

від відповідача -Цебак І.С. -представник.

Повна постанова складена 28.09.2011р.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.05.2011 року у справі № 5015/1138/11 позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Універсал ЛТД" на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 суму у розмірі 60 396 грн. 65 коп. з них: 56 000,00 грн. заборгованість по орендній платі; 2 068,93 грн. пені; 400,43 грн. 3% річних; 1 260,80 грн. інфляційних; 597,29 грн. державного мита; 69,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа підприємець ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2011 року у цій справі в частині відмови у позовних вимогах скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 задоволити повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що місцевий господарський суд невірно застосував норми матеріального права, неправильно оцінив докази, наявні у матеріалах справи та не надав жодної правової оцінки ряду доводів позивача. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм чинного законодавства та за наслідком неповного та неправильного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Також позивач посилається на те, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 112 000 грн. за дострокове розірвання орендарем Договору оренди нежитлового приміщення № 01 та Договору оренди нежитлового приміщення № 02, виходячи з того, що відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України (далі -ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Пунктом 10.7 обох Договорів, був передбачений порядок їх одностороннього розірвання орендарем, а також встановлений розмір штрафу, який орендар був зобов'язаний сплатити у випадку такого розірвання. Скаржник вказує, що при вирішенні питання щодо задоволення вищевказаної позовної вимоги, Господарський суд Львівської області, застосував абсолютно невірну норму матеріального права, тоді як необхідно було керуватись главою 26 ГК України та ст. 653 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Крім того позивач посилається на те, що Господарським судом Львівської області було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 30 560 грн. Так, позивачем та представниками ЖЕО № 9 м. Івано-Франківська, було складено Акт огляду приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з п. 1 цього акту, на фасаді приміщення виявлено численні отвори (дири) та вказано, що їх можливе походження -розміщення та закріплення зовнішньої реклами та вивісок та у п. 4 Акту вказано, що у всіх кімнатах приміщення по всьому периметру стін виявлено отвори (дири). Подекуди із стін стирчать дюбеля та цвяхи. Наявність вказаних отворів не заперечується і відповідачем та ставиться під сумнів їх походження, зокрема вказується на те, що неможливо з'ясувати чи були дири, дюбелі, цвяхи в стінах орендованого приміщення на момент отримання його в оренду.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги повністю, оскільки вона є необґрунтованою, ґрунтується на недостовірних обставинах справи та ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої вимоги, доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.

У березні 2011 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернулася в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет Універсал ЛТД" про стягнення 203 722, 47 грн.

14 жовтня 2009 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди № 01 та договір оренди № 02, відповідно до умов яких, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 85,5 м2, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Факт передачі підтверджується актами приймання-передачі нежитлового приміщення від 14.10.2009 р.

Частиною 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з пунктами 4.1. - 4.2. договору № 01, строк оренди приміщення, що орендується, складає тридцять місяців з моменту прийняття приміщення що орендується, за актом передання-приймання та починається 01 листопада 2009 р., але не раніше підписання сторонами акту прийому-передачі та закінчується 30 квітня 2012 року.

Згідно з пунктами 4.1. - 4.2. договору № 02, строк оренди приміщення, що орендується, складає тридцять місяців з моменту прийняття приміщення що орендується, за актом передання-приймання та починається 01 травня 2012 р., та закінчується 01 листопада 2014 року.

Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 ст.762 ЦК України передбачено, що плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно з умовами п.5.2. договорів № 01 та № 02 розмір орендної плати складає 28 000 грн. без ПДВ, та що орендна плата сплачується на підставі рахунку до десятого числа поточного місяця за поточний місяць. По закінченні поточного місяця орендодавець в обов'язковому порядку до п'ятого числа надає акт наданих послуг.

Відповідно до п. 5.5., п. 5.6. договору № 01 орендар відшкодовує вартість оплачених орендодавцем комунальних послуг (електроенергію, водопостачання, водовідведення, газ, теплопостачання, обслуговування прибудинкової території ЖЕКом) на підставі пред'явленого рахунку та ксерокопій оплачених квитанцій комунальних служб, завірених орендодавцем. Усі витрати за користування телефонами оплачується орендарем самостійно. Позивачем були виставлені рахунки, однак відповідач взяті на себе зобов»язання не виконав, внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті комунальних платежів у розмірі 1 100, 90 грн.

Оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б свідчили про те, що ним відповідно до п.5.5. договору були оплачені комунальні послуги, тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Відповідно до п.5.4. договору орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати. Орендодавець підписанням цього договору надає таке право орендарю.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача перед позивачем існує заборгованість з орендної плати згідно договору за період з 01.09.2010 р. по 30.10.2010 р. в розмірі 56 000,00 грн.

Доводи представника відповідача про те, що позивачем не було надіслано відповідачеві рахунок від 06.09.2010 р. № 7 для сплати орендної плати за вересень 2010 р., а рахунок від 06.10.2010 р. для сплати орендної плати за жовтень 2010 р. відповідач отримав з порушенням строків, зазначених в п.5.3. договору, а тому в нього не було правових підстав для сплати орендної плати, суд не вважає обґрунтованими, оскільки рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а отже наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити орендну плату.

Пунктом 8.2.1. договору № 01 сторони передбачили, що за невчасне внесення орендної плати та інших платежів, передбачених цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення.

В частині стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 2 068,93 грн., суд вважає, що розрахована вона відповідно до умов договору, з врахування вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України правовими наслідками порушення зобов»язання є припинення зобов'язання, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. В частині стягнення пені за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 2 068,93 грн., суд вважає, що розрахована вона відповідно до умов договору, з врахування вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідач неодноразово звертався до позивача про те, що відповідно до п.10.7. договорів розриває укладені договори № 01 та № 02. Крім того, листами, які є в матеріалах справи, відповідач повідомив позивача про те, що 02.11.2010 р. передаватиме приміщення за актом приймання-передачі орендодавцю або його уповноваженому представнику.

Тобто, щодо стягнення штрафу, то відповідно до п.10.7 договору оренди № 01 та № 02, орендар може в односторонньому порядку відмовитись від договору оренди, попередивши орендодавця за 60 (шістдесят) календарних днів. У випадку одностороннього розірвання договору орендарем останній сплачує штраф на користь орендаря в розмірі двох місячної орендної плати. В цьому випадку договір вважається розірваним. 31.08.2010 р. відповідач направив позивачу листи про розірвання договору.

В частині стягнення штрафу в розмірі 112 000, 00 грн., суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні цієї вимоги, виходячи з того, що відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як вбачається із листів від 31.08.2010 р., копії яких долучені до матеріалів справи, відповідач скористався своїм правом про одностороннє розірвання договорів оренди та виконав п.10.7 вказаних договорів, попередивши позивача за 60 днів про їх розірвання договору, таким чином належно виконавши умови договору. Оскільки відповідач скористався своїм правом на розірвання договору, дотримавшись вимог щодо процедури розірвання, в суду відсутні правові підстави для притягнення його до відповідальності у вигляді сплати штрафу, оскільки сплата штрафу є наслідком порушення зобов'язання, а не припинення договору.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 260,80 грн., суд вважає, що інфляційні втрати розраховані відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення повністю.

Щодо вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 731,84 грн., то суд правильно задоволив ці вимоги частково, виходячи з того, що при їх розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, тому до задоволення підлягають позовні вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 400,43 грн.

Щодо вимог Позивача про стягнення збитків в розмірі 30 560,00 грн, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення.

Одним із способів захисту цивільного права, відповідно до ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків.

Збитками, згідно ст. 22 ЦК України, є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України «під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною».

Посилання позивача на те, що згідно акту огляду приміщення від 16.11.2010 р. позивачем виявлено його перепланування без згоди орендодавця, пошкодження фасаду та внутрішніх стін приміщення не підтверджуються іншими матеріалами справи та не можуть бути підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати збитки. Згідно актів приймання-передачі від 14.09.2009 р. позивач передав відповідачу приміщення площею 85,5 м2. Пунктом.1.5. договору оренди № 1 зазначено стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду: придатне для використання у відповідності до мети оренди. Сторонами не зазначено в акті приймання-передачі детального опису об'єкту оренди.

Як вбачається із долучених представниками сторін до матеріалів справи плану поверхів громадського будинку -торгово-офісних приміщень, що передані в оренду, між приміщеннями, які позначені на плані цифрами 2 та 4 існує перегородка.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 10.05.2011р. у справі № 5015/1138/11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Процик Т.С.

Суддя Дубник О.П.

Суддя Скрипчук О.С.