Постанова № 31108804, 28.09.2011, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.11 Справа № 5015/2787/11

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Галушко Н.А.

суддів Краєвської М.В.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Форт-Агро-Буд", смт.Дашава Стрийського району Львівської області б/н від 29.07.2011р.

на рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2011р.

у справі № 5015/2787/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТ", м.Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ)"Форт-Агро-Буд", смт.Дашава Стрийського району Львівської області

про стягнення 32 646,05грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Хомин Ю.В.-представник

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.07.2011р. у справі №5015/2787/11 (суддя Бортник О.Ю.) позов задоволено частково: стягнено з ТОВ "Форт-Агро-Буд", смт. Дашава на користь ТОВ "ТОТ", м.Львів 25 372,25грн заборгованості, 1 182, 86 грн. пені, 236,55 грн. трьох процентів річних, 854,39 грн. інфляційних, 326, 46 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ТОВ ""Форт-Агро-Буд" подано апеляційну скаргу (вх. ЛАГС №1825 від 16.08.2011р.), в якій просить скасувати рішення суду повністю та постановити нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ "ТОТ" до ТОВ "Форт-Агро-Буд"; стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, посилаючись на те, що при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що останній не мав можливості надати обгрунтоване пояснення на позов, оскільки в порушення ст.56 ГПК України, позивачем не надіслано на адресу скаржника документи додані до позовної заяви. Також скаржник зазначає, що ним не отримано ухвали суду про відкладення розгляду справи. На думку скаржника, винесеним рішенням суд позбавив останнього можливості надати відповідні докази для встановлення фактичних обставин справи, з огляду на що судом неповно та не всебічно з»ясовано обставини справи.

ТОВ "ТОТ" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення та заперечення представника позивача, суд встановив наступне.

між ТОВ "Форт-Агро-Буд", смт. Дашава та ТОВ "ТОТ", м.Львів укладено договір купівлі-продажу № 10/1.10/10 від 01.10.2010р. (а.с.9).

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі вказаного договору та довіреностей відповідача №34 від 10.02.2011р., № 36 від 16.02.2011р. позивач по накладних №16.02/05 від 16.02.2011р. та № 18.02/04 від 18.02.2011р. поставив ТзОВ «Форт-Агро-Буд»дизпаливо на суму 79 052,25грн. (а.с.10-12)

Вартість здійсненої позивачем доставки дизпалива відповідачу на підставі п.2.3 договору №10/1.10/10 відповідно до Актів № 16022 від 16.02.2011р., №18021 від 18.02.2011р. здачі-прийняття робіт становила 1 320грн. з ПДВ (а.с.13).

За отриману продукцію та послуги по її доставці відповідач розрахувався частково, сплативши з порушенням строків, встановлених п.3.2 договору.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок від 18.02.2011р., 09.03.2011р., 16.03.2011р. та від 21.04.2011р. відповідачем сплачено 50 000,00грн. Таким чином, станом на 23.05.2011р. (день подання позовної заяви) заборгованість відповідача перед позивачем становила 30 372,25 грн.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, оскільки в ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем додатково сплачено ще 5000,00грн. за дизпаливо згідно договору від 01.10.2010р. (платіжне доручення №380 від 26.05.2011р.)(а.с.38), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 25 372,25грн. заборгованості, які підтверджується наявними у справі доказами. В частині стягнення 5000,00грн. заборгованості провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 236,55 грн. трьох процентів річних за період прострочення платежу з 22.02.2011 р. по 17.05.2011 р., а також 854,39 грн. інфляційних за березень-квітень 2011 р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст..611 ЦК України).

Відповідно до ст.230 ГК України, ст. 549 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на викладене, позивачем обґрунтовано, відповідно до вимог п. 4.3 договору № 10/1.10/10 заявлено до стягнення 1 182,86 грн. пені.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абз.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі. Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що скаржник не мав можливості надати обгрунтоване пояснення на позов, оскільки в порушення ст.56 ГПК України, позивачем не надіслано на адресу скаржника документи додані до позовної заяви а також, що ним не отримано ухвали суду про відкладення розгляду справи, судовою колегією не беруться до уваги, оскільки сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав право після одержання ухвали про порушення провадження у справі надати (надіслати поштою) відзив на позовну заяву і всі документи. Скаржник судом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, розгляд справи також відкладався для надання можливості виконати вимоги суду та мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності. Однак, відповідач не надав суду витребуваних документів, не забезпечив явку уповноваженого представника в суд першої та апеляційної інстанції, отже скористався наданими йому правами на власний розсуд.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 19.07.2011р. у справі №5015/2787/11 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий -суддя Галушко Н.А.

Суддя Краєвська М.В.

Суддя Орищин Г.В.