Ухвала суду № 31106231, 17.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/3582/11 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представників позивача представників відповідача прокурораБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Гусак О.О. Нужняка С.М., Кобиш Г.І. Іванькової О.С., Топчій М.Л. Атаманюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Чернігові та Прокуратури Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Демарк» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові, за участю Прокуратури Чернігівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Банк Демарк» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у м. Чернігові в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 № 0000432200/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 378 084,41 грн. в т.ч. 578 791,91 грн. за основним платежем та 799 292,50 грн. за штрафними санкціями.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Чернігові при нарахуванні податкового зобов'язання за 2 квартал 2004 року дійшов неправомірного висновку про порушення ПАТ «Банк Демарк» пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому безпідставно донараховано 432 750,57 грн. податку на прибуток, збільшивши валовий дохід банку на 1 731 002,26 грн. - суму отриманого банком страхового відшкодування від ВАСТ «Гарантія» за укладеними договорами страхування фінансового ризику. Також, відповідачем донараховано податок на прибуток у зв'язку з завищенням валових витрат за 2004 рік на суму 8 798,48 грн. та за 2005 рік на суму 137 271,10 грн. у зв'язку з порушенням ПАТ «Банк Демарк» пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що є також безпідставним. Підставою донарахування податку було також ненадання банком розрахунку страхового резерву за рахунок валових витрат у розрізі постачальників. На думку позивача, вимога відповідача в наданні звітності, яка не передбачена законодавством, є безпідставною.

Разом з тим, позивачем зазначено, що положення пп. 12.2.1 та пп.12.2.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не регулюють процедуру включення до складу валових витрат коштів, направлених на створення страхового резерву.

За таких обставин, позивач вважає, що висновки, наведені в акті перевірки, є безпідставними та незаконними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає законодавству та фактичним обставинам.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 19.06.2006 № 0000432200/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 378 084,41 грн. в т.ч. 578 791,91 грн. за основним платежем та 799 292,50 грн. за штрафними санкціями.

Відповідач та Прокуратура Чернігівської області, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Банк Демарк» (ідентифікаційний код 19357516) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 10.07.1992, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.06.2011.

На підставі направлень від 17.04.2006 № 498, від 19.05.2006 № 617, виданих ДПІ у м. Чернігові, відповідно до плану виїзної планової документальної перевірки працівниками ДПІ у м. Чернігові проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Банк Демарк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2005.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 08.06.2006 № 399/22-19357516, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 432 750,57 грн., в т.ч. за 2 квартал 2004 року - 432 750,57 грн.;

пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2004 рік на суму 432 750,57 грн., в т.ч.:

- за 1 квартал 2004 року занижено податок на прибуток - 31 636,53 грн.;

- за 2 квартал 2004 року занижено податок на прибуток - 57 176,28 грн.;

- за 3 квартал 2004 року занижено податок на прибуток - 15 123,99 грн.;

- за 4 квартал 2004 року завищено податок на прибуток - 95 138,32 грн.,

а також за 2005 рік на суму 137 271,10 грн., в т.ч.:

- за 1 квартал 2005 року занижено податок на прибуток - 82 168,99грн.;

- за 2 квартал 2005 року занижено податок на прибуток - 180 414,34 грн.;

- за 3 квартал 2005 року завищено податок на прибуток - 108 579,54 грн.;

- за 4 квартал 2005 року завищено податок на прибуток -16 732,69 грн.

Зі змісту акту перевірки від 08.06.2006 № 399/22-19357516 вбачається, що підставою для висновку податкового органу про заниження податку на прибуток є не віднесення до складу валових доходів сум отриманих страхових відшкодувань у період їх отримання та завищення позивачем валових витрат на суму коштів, віднесених до страхового резерву за позабалансовими рахунками.

Позивачем подано до ДПІ у м. Чернігові заперечення до акту перевірки від 08.06.2006 № 399/22-19357516.

Листом ДПІ у м. Чернігові від 16.06.2006 № 14634/10/22-019 повідомлено, що банк не мав законних підстав для створення страхового резерву за рахунок валових витрат під зобов'язання з кредитування.

За висновками акта перевірки ДПІ у м. Чернігові винесено податкове повідомлення-рішення від 19.06.2006 № 0000432200/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 378 084,41 грн., в т.ч. 578 791,91 грн. за основним платежем та 799 292,50грн. за штрафними санкціями.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності включаються до валових витрат платника податку.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Тобто, предметом страхування за вказаною нормою є різні по своїй суті: майнове страхування, пов'язане з володінням, користуванням і розпорядження майном; страхування відповідальності, пов'язаної з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі; страхування ризиків платника податків; понесені збитки.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, між ПАТ «Банк Демарк» та ТОВ «Сонат» укладені кредитні договори № 24 від 24.04.2002, № 268 від 09.09.2002, № 202 від 24.03.2003, № 364 від 04.12.2002, № 319 від 18.04.2003.

Також між ПАТ «Банк Демарк» та ТОВ «Придесення» укладені кредитні договори № 62 від 07.02.2003, № 773 від 07.07.2003, № 63 від 07.02.2003.

У зв'язку з цим ПАТ «Банк Демарк» відкрито позичковий рахунок ТОВ «Сонат» № 20629304001062 та позичковий рахунок ТОВ «Придесення» № 20655302001135 (а.с.9-147 т.5).

В забезпечення виконання цих кредитних договорів протягом перевіряємого періоду між ПАТ «Банк Демарк» та ВАСТ «Гарантія» були укладені договори страхування фінансових ризиків непогашення кредитів по ТОВ «Сонат» та ТОВ «Придесення» (а.с.9-148 т.5):

- № 17-30-311/04 від 02.04.2004 року (а.с.65 т.2);

- № 17-29-311/04 від 02.04.2004 року (а.с.66 т.2);

- № 17-28-311/04 від 02.04.2004 року (а.с.67 т.2);

- № 17-27-311/04 від 02.04.2004 року (а.с.68 т.2);

- № 17-26-311/04 від 02.04.2004 року (а.с.69 т.2);

- № 17-24-311/04 від 02.04.2004 року (а.с.70 т.2);

- № 17-25-311/04 від 02.04.2004 року (а.с.71 т.2);

- № 17-10-300/03 від 07.07.2003 року (а.с.72 т.2).

Страхові платежі по вищевказаним застрахованим кредитам були банком фактично нараховані, сплачені та віднесені до складу валових витрат у 2004 році в сумі 138 189,56 грн., що відповідає приписам пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та є платою за дію договорів страхування, що є господарськими витратами банку, відносяться до валових витрат і не є його збитками в розумінні пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно договорів страхування фінансового ризику непогашення кредитів об'єктом страхування були ризики банку, пов'язані із несвоєчасним або неповним поверненням кредитів, а страховими ризиками за договорами визнається ризик неповернення або несвоєчасного повернення позичальниками суми кредитів згідно умов кредитних договорів.

Умовами вказаних договорів страхування передбачено, що об'єктом страхування є майнові інтереси банку, пов'язані з ризиком несвоєчасного або неповного повернення кредитів, які надані банком за кредитними договорами. Страховим ризиком визнається ризик неповернення або несвоєчасного повернення кредиту відповідно до умов кредитних договорів самими позичальниками. Страховим випадком визнана подія, зазначена в п. 2.1. договору страхування, що відбулася під час дії договорів страхування та документально підтверджена, і з настанням якої виникає обов'язок страховика сплатити страхувальнику страхове відшкодування. При настанні страхового випадку страховик сплачує страхове відшкодування на рахунок - зазначеного товариства в у ПАТ «Банк Демарк», за яким обліковується не повернута сума кредиту.

Тобто, за договорами страхування фінансового ризику непогашення кредиту об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника - позивача, пов'язані з ризиком несвоєчасного або неповного повернення кредиту позичальниками. В договорах не зазначено про страхування банком будь-яких збитків.

Отже, банком не страхувалися жодні збитки, а в договорах страхування відсутнє саме поняття застраховані збитки.

У травні 2004 року настав строк страхового відшкодування за кредитними договорами, про що свідчать листи, наявні в матеріалах справи (а.с.66-71 т.4).

Від ВАСТ «Гарантія» у травні 2004 року на позичкові рахунки ТОВ «Сонат» та ТОВ«Придесення», відкриті у ПАТ «Банк Демарк», надійшли суми страхового відшкодування на загальну суму 1 731 002,26грн., а саме:

- по договору № 17-10-300/03 від 07.07.2003 - 504 178,15 грн.;

- по договору № 17-30-311/04 від 02.04.2004 - 172 000,00 грн.;

- по договору № 17-24-311/04 від 02.04.2004 - 199 999,85 грн.;

- по договору № 17-25-311/04 від 02.04.2004 - 442 788,29 грн.;

- по договору № 17-28-311/04 від 02.04.2004 - 380 805,97 грн.;

- по договору № 17-27-311/04 від 02.04.2004 - 31 230 грн.

По суті по відношенню до у ПАТ «Банк Демарк» - це є поверненням основної суми фінансових кредитів, що відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включається до складу валового доходу. Матеріальну вигоду на даному етапі отримали вищевказані підприємства, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, в яких платником виступає ВАСТ «Гарантія» (а.с.72-95 т. 4).

Тим більше, що після отримання страхового відшкодування банк не вживав будь-яких правових заходів по стягненню заборгованості безпосередньо з позичальників, оскільки у відповідності до умов договорів страхування (пункт 5.2.3) до страхової компанії після перерахування страхового відшкодування перейшло право на регресний позов до позичальника.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Відповідно до частини 1 статті 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За правилами статті 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

За змістом статті 9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Стаття 9 зазначеного закону також містить поняття «франшиза» - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Таким чином, сума застрахованих збитків дорівнює сумі страхового відшкодування, наведеній у розрахунку до страхового акта, що визначається як різниця між сумою матеріального збитку і франшизою.

У разі наявності та виконання умов цивільно-правового страхування ризику неповернення або несвоєчасного повернення кредиту сам статус кредиту не змінює власної правової природи, незалежно від джерела його погашення.

Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування здійснювалось у розмірі, що дорівнює сумі не погашення кредиту, а надлишок суми, який мав би включатись до складу валових доходів, відсутній.

Тому, відповідно до пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», фінансовий кредит, який не бере участь у формуванні валових витрат у разі їх видачі, також не бере участь у формуванні валових доходів у випадку його погашення.

Відповідачем під час судового розгляду не було доведено факту страхування банком збитків, не встановлено понесення банком збитків у певному розмірі, віднесення збитків до складу валових витрат, встановлення факту отримання банком страхового відшкодування саме для покриття збитків.

Таким чином, дії банку по направленню отриманого страхового відшкодування на погашення заборгованості за кредитами, не суперечать ні нормам чинного податкового законодавства України, ні умовам кредитних договорів, ні умовам договорів страхування.

Іншою підставою, на яку посилаються апелянти в апеляційних скаргах є твердження, що позивачем неправомірно створені страхові резерви під незаповнені кредитні лінії, тобто зобов'язання з кредитування.

В акті перевірки від 08.06.2006 відповідач зазначає, що відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», банком завищено валові витрати на суму коштів, віднесених до страхового резерву за операціями за позабалансовими рахунками, резервування за якими проводилось по рахунку № 3690 «Резерви за операціями за позабалансовими рахунками» під нестандартну заборгованість у періодах: за 1 квартал 2004 року на суму 126 546,11 грн., за другий квартал 2004 року на суму 228 705,00 грн., за третій квартал 2004 року на суму 60 495,96 грн., за 1 квартал 2005 року - 328 675,96 грн., за другий квартал 2005 року - 721 657,38 грн.. Тобто, відповідач зазначив процедуру створення резервів у відповідності до постанови НБУ від 06.07.2000 № 279 «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», яка регулює порядок їх відображення по фінансовому обліку.

Відповідно до пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Підпункт 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 цього Закону визначає, що банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

За нормами підпункту 12.2.2 пункту 12.2 статті 12 зазначеного Закону, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою, в тому числі і банком, самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Підпунктом 12.2.3 пункту 12.2 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що розмір страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат банківської установи, не може перевищувати 20 відсотків від суми боргових вимог, а саме сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду.

Таким чином, п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено: базою, від якої розраховується розмір страхового резерву, що відноситься до складу валових витрат платника податку, є сума всіх боргових вимог (сукупної заборгованості за кредитами, гарантіями та поруками, фактично нарахованими (виставленими на користь) дебіторам на останній робочий день звітного податкового періоду); цільове спрямування коштів страхового резерву, а саме: на покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визначеними нестандартними за методикою Національного банку України, а також кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними безнадійними.

Проведеною відповідачем перевіркою не встановлено порушення банком даної норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доказом існування (наявності) заборгованості по виданим кредитам, а також наданих зобов'язаннях з кредитування підтверджується даними Балансів, що містяться в матеріалах справи (а.с.177-227 т.4).

Загальна заборгованість колонок «Класифікації кредитних операцій за групами ризику» відповідає даним показникам Балансу та сумарним показникам звітів Ф №302, Ф №604 і «Розрахунку резерву в розрізі груп ризику» (а.с.96-97,98-133 т.4).

Згідно облікових даних банку станом на 01.01.2004 сформований резерв становить суму 12 772 892, 40 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 12 479 020, 93 гривень із віднесенням до валових витрат в попередні звітні періоди, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 154 300, 54 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 139 570, 93 гривень в оподаткуванні не приймають участі.

Згідно облікових даних банку станом на 01.04.2004 сформований резерв становить суму 13 071 803, 67 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 12 637 185, 40 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 160,9 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 168 501, 23 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 266 117, 04 гривень в оподаткуванні не приймають участі.

Згідно облікових даних банку станом на 01.07.2004 сформований резерв становить суму 15 073 691, 66 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 14 378 921, 14 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 1 921, 8 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 199 948, 38 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 494 822, 14 гривень в оподаткуванні не приймають участі.

Згідно облікових даних банку станом на 01.10.2004 сформований резерв становить суму 19 296 045, 82 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 18 535 633, 02 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 6 159, 3 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 205 094, 70 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 555 318, 10 гривень в оподаткуванні не приймають участі.

Згідно облікових даних банку станом на 01.01.2005 сформований резерв становить суму 19 699 293, 91 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 19 352 715, 40 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 6 977, 2 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 171 813,68 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 174 764,83 гривень в оподаткуванні не приймають участь.

Згідно облікових даних банку станом на 01.04.2005 сформований резерв становить суму 21 974 347, 89 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 21 273 774, 98 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 1 959, 0 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 197 132, 22 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 503 440, 79 гривень в оподаткуванні не приймають участі.

Згідно облікових даних банку станом на 01.07.2005 сформований резерв становить суму 23 766 038, 54 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 22 274 399, 11 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 3 375, 3 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток, із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 266 541, 26 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 1 225 098, 17 гривень в оподаткуванні не приймають участі.

Згідно облікових даних банку станом на 01.10.2005 сформований резерв становить суму 27 016 121, 65 гривень, в тому числі під фактично надані кредити в сумі 25 934 168, 72 гривень, тобто відбулось збільшення створеного резерву на суму 7 045, 7 тис. гривень, що відповідає рядку 04.3 Декларації з податку на прибуток із віднесенням зазначеної суми до валових витрат, а сума створеного резерву під стандартну заборгованість в розмірі 291 172,93 гривень та позабалансові зобов'язання в розмірі 790 780,00 гривень в оподаткуванні не приймають участь.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії банку по створенню страхового резерву на покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, іншими видами заборгованості, визначеними нестандартними за методикою Національного банку України, а також за кредитами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними, за перевіряємий період такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, в діях позивача відсутнє порушення пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5, пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.2.1, пп. 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Оскільки відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 19.06.2006 № 0000432200/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 378 084,41 грн., колегія суддів не вбачає правових підстав для відмови в задоволенні вимог даного позову.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові та Прокуратури Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 22.04.2013

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.