Ухвала суду № 31106220, 08.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року справа №805/801/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Корадо А.А.

з участю представника відповідача Колеснікової О.М.

представників позивача Лещенко С.В., Козир Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по адміністративній справі №805/801/13-а за позовом Приватного підприємства «Галина» до Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000712241/3462 від 27.08.2012р.,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Галина» звернулось до суду з позовом до Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000712241/3462 від 27.08.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, на підставі акта перевірки №526/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000712241/3462 від 27 серпня 2012 року, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 352, 50 грн, з яких за основним платежем 11 482 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2870,50 грн.

Підставою зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що підприємством порушено ч.ч.1,3,5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Галина» при придбанні та продажу товарів (послуг), п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 11 482 грн.

Позивач не згоден з висновками податкового органу, оскільки ПП «Галина» мало господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдрім», між ними було укладено угоду щодо придбання товарів (робіт, послуг). Розрахунок за отриманий товар позивачем було проведено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Трейдінг» згідно договору про уступку права вимоги №25/10-2010 року від 25.10.2010 року. Вартість отриманих позивачем від ТОВ «Укрдрім» товарно-матеріальних цінностей включено до складу податкового кредиту за листопад 2010 року. Крім того, при проведенні перевірки податковому органу були надані первинні документи, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей щодо укладеного договору купівлі-продажу.

Придбані у ТОВ «Укрдрім» товари позивачем використано у своїй господарській діяльності. Таким чином, податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013р. адміністративний позов задоволений частково, внаслідок чого скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2012р. №0000712241/3462.

Стягнуто на користь позивача з державного бюджету судовий збір в сумі 144 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права. В апеляційній скарзі вказав, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за листопад 2010 року з урахуванням коригувань показників за жовтень 2010 року, які відображені у додатку №1 «Розрахунок коригування сум ПДВ» до декларації за листопад 2010 р. встановлено завищення податкового кредиту всього у сумі 11 482 грн. Крім того, як вбачається з акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року №115/23-3/36302590 місцезнаходження суб'єкта господарювання не встановлено, у зв'язку з чим до ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва та УПМ ДПА у Київській області були направлені службові записки про надання інформації щодо проведених заходів із розшуку керівників підприємства. За даними Державної прикордонної служби України засновник та директор ТОВ «Укрдрім» в'їжджав на територію України тільки на момент державної реєстрації даних підприємств, після чого не перетинав кордон України і відповідно не міг здійснювати фінансово-господарську діяльність і підписувати необхідні фінансово-господарські та звітні документи. Таким чином, укладена угода між ПП «Галина» та контрагентом-постачальником ТОВ «Укрдрім» за жовтень 2010 року вважається недійсною. Судом першої інстанції надано неналежну оцінку доказам у справі та зроблені невірні висновки, що потягло за собою ухвалення помилкового рішення про задоволення позову.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлене, що Приватне підприємство «Галина» згідно свідоцтва про державну реєстрацію є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 26 червня 1995 року, включено до ЄДРПОУ за №23423163 та перебуває на обліку в Костянтинівській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби як платник податків.

Відповідач - Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень.

Костянтинівська ОДПІ Донецької області ДПС проводила документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Галина» з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Укрдрім» за листопад 2010 року, за результатами якої було складено акт №526/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року (а.с. 25-35) та встановлено порушення:

- ч. 1,3,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Галина» при придбанні та продажу товарів (послуг);

- п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97 «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 11482 грн.

За змістом акту перевірки №526/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року вбачається, що господарські операції, відображені у податковій звітності, щодо придбання товару ПП «Галина» від ТОВ «Укрдрім» є нікчемними, і, в силу ст. 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року від 07.03.2012 року №115/23-3/36302590 встановлено, що контрагентами - постачальниками є підприємства, які мають ознаки фіктивності, кількість працюючих - 1 особа, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 року.

Враховуючи вищевикладене, укладена угода між ПП «Галина» та контрагентом - постачальником ТОВ «Укрдрім» за жовтень 2010 року вважається недійсною, враховуючи відсутність реальної можливості придбання товарів (робіт, послуг) та поставок товарів (робіт,послуг).

Таким чином, в ході проведення перевірок були встановлені неможливість фактичного здійснення ТОВ «Укрдрім» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

На підставі вищевикладеного податковим органом було зроблено висновок про те, що позивачем відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

27 серпня 2012 року Костянтинівською ОДПІ Донецької області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення стосовно ПП «Галина» №0000712241/3462 згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, на підставі акта перевірки №526/22.1-23423163 від 08 серпня 2012 року та висновку №16/526/22.1-23423163 від 27.08.2012 року за порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97 -- ВР, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14352,50 грн, з яких за основним платежем 11482 грн та за штрафними санкціями (фінансовими) санкціями (штрафами) 2870,50 грн (а.с.24).

01 жовтня 2010 року між ТОВ «Укрдрім» (Продавець) та ПП «Галина» (Покупець) було укладено договір постачання №01/10-10, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцеві металопродукцію, зазначену у додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

Фактичне виконання умов зазначеного договору (у періоді, що перевірявся податковим органом), підтверджується наступними документами:

- видатковими накладними №011011 від 01.10.2010р., №уд-141001 від 14.10.2010р.,№уд-251001 від 25.10.2010р.;

- податковими накладними №011011 від 01.10.2010р., №141001 від 14.10.2010р., №251001 від 25.10.2010р.;

- рахунками-фактурами №уд-251001 від 25.10.2010р., №уд-141001 від 14.10.2010р., №011011 від 01.10.2010р.

Суми ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за листопад 2010 року, що відобразив у податкових деклараціях з ПДВ за відповідні періоди.

Розрахунок за отриманий товар позивачем було проведено з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮА Трейдінг» згідно договору про уступку права вимоги №25/10-2010 від 25 жовтня 2010р., що підтверджується платіжними дорученнями №1239 від 13.10.2010р. на суму 30699,22 грн, №1242 від 25.10.2010р. на суму 25400,66 грн, №1254 від 29.10.2010р.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договорів на постачання товару, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Перелік правочинів. які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані па порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Виходячи з правової позиції Верховного суду України із нього питання, викладеної у Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини. спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що недійсним с правочин, якщо його недійсність встановлена Законом.

Відповідачем не викладено в акті перевірки документально обґрунтованих доказів щодо можливості надання податкової вигоди та нереальність товарного характеру у діях підприємства ПП «Галина» з ТОВ «Укрдрім».

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦКУ, у відповідності до Постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Водночас, умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Зокрема, слід встановити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Аналізуючи наведені норми суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не доведено тих обставин, що укладений позивачем договір порушує публічний порядок, та відсутність підстав вважати його нікчемним. Доказів визнання спірного правочину недійсним у судовому порядку відповідачем не надано.

В якості доводів податкового органу щодо нікчемності укладених правочинів у акті перевірки посилається на акт Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрдрім» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 19.01.2009 року по 30.11.2011 р. від 07.03.2012 року №115/23-3/36302590. Згідно даного акту встановлено, що місцезнаходження суб'єкта господарювання не встановлено, крім того у ТОВ «Укрдрім» відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майно, яке необхідно для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Таким чином, договір укладений між ПП «Галина» та ТОВ «Укрдрім» відповідно до п.п.1, 2 ст. 215, п.п.1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Разом із тим, зазначені доводи відповідача спростовуються фактичними обставинами справи.

Як вбачається з матеріалів справи отримання від ТОВ «Укрдрім» товарно-матеріальних цінностей було використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом надання послуг постачання, що підтверджується укладеними договорами постачання:

- №9593-1 від 20.11.2009 року з ВАТ «Дружківський метизний завод», виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №179 від 29.10.2010 року, №177 від 29.10.2010р.;

- №804/09 від 20.11.2009 року з ВАТ Інтерпайп «НМТЗ», виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними №166 від 08.10.2010р., №163 від 08.10.2010р.;

- №23 від 11.01.2010 року з ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування»;

- №431 д/07-53 від 27.07.2010 року з ВАТ «Дніпропетровський Втормет»;

- №95/09-54 від 21.09.2009 року з ТОВ «Новомосковська посуда»;

- №280909/13НРЗ-6 від 28.09.2009 року з ЗАТ «Нікопольський ремонтний завод».

Таким чином, відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договору №01/10-10 від 01 жовтня 2010 року укладеного між ТОВ «Укрдрім» (Продавець) та ПП «Галина» (Покупець). Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню товарів за вказаним договором із господарською діяльністю ПП «Галина» та фактичне використання товару у його власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний у 2010 році) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами Закону України «Про податок на додану вартість» ставки та механізм справляння податку на додану вартість, обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку --продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку -- покупця.

Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено ?документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується па рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

З огляду на викладене аналіз господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Спірне податкове повідомлення - рішення приймалось податковим органом з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень ПП «Галина» до акту перевірки від 08.08.2012 року №526/22.1-23423163, в якому зазначено, що ПП «Галина» не відобразило у бухгалтерському обліку придбання товару від ТОВ «Укрдрім» та первинні бухгалтерські документи, які підтверджують взаємовідносини між ПП «Галина» та ТОВ «Укрдрім» оформлені задніми числами у листопаді 2010 року, операції носили безтоварний характер, сутність яких полягала в тому, що фіктивними документами оформлялися неіснуючі операції з метою ухилення від сплати податків до бюджету держави.

01 жовтня 2010 року між ТОВ «ЮА Трейдінг» (Продавець) та ПП «Галина» (Покупець) було укладено договір постачання №68, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити узгодженими партіями Покупцеві металопродукцію, зазначену у додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію товару.

На виконання умов зазначеного договору (у періоді, що перевірявся податковим органом) ТОВ «ЮА Трейдінг» були надані позивачу наступні документами:

- рахунками-фактурами №юат 011005 від 01.10.2010р., №юат141006 від 14.10.2010р., №юат 251003 від 25.10.2010р., №юат251003 від 25.10.2010р., №юат 141006 від 14.10.2010р.;

- специфікаціями №3 від 25.10.2010р., №1 від 01.10.2010р., №2 від 14.10.2010р.;

- видатковими накладними №юат 011005 від 01.10.2010р., №юат 251003 від 25.10.2010р., №юат 141006 від 14.10.2010р.

Вказані податкові накладні позивачем було включено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року.

Фактично зазначена господарська операція не відбулася, оскільки постановлений ТОВ «ЮА Трейдінг» товар не був прийнятий позивачем у зв'язку з його неналежною якістю.

Позивачем були зроблені відповідні коригування в бухгалтерському обліку, що підтверджується журналом - ордером №6 за жовтень-листопад 2010 по кредиту рахунка №63 розрахунки з постачальниками і підрядниками, щодо відсутності поставки товару від ТОВ «ЮА Трейдінг». Крім того, у листопаді 2010 позивачем були зроблені коригування податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2010, шляхом виключення податкових накладних отриманих від ТОВ «ЮА Тейдінг», а також з реєстру отриманих податкових накладних. Також до зазначеній податковій звітності та реєстру отриманих податкових накладних №11 за листопад 2010 року шляхом коригування були внесені податкові накладні отримані від ТОВ «Укрдрім».

Щодо зазначених коригувань у податковій звітності, зроблених позивачем в ході перевірки, будь яких порушень податкового законодавства відповідачем в ході перевірки та при розгляді справи в суді встановлено не було.

Зазначені коригування у податковій звітності були зроблені на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з журналом - ордері №6 за жовтень-листопад 2010 по кредиту рахунка №63 розрахунки з постачальниками і підрядниками, внесені дані за жовтень 2010 про господарську операцію з ТОВ «Укрдрім» з постачання товарно-матеріальних цінностей. Зазначена поставка товарно-матеріальних цінностей також підтверджується журналом по рахунку 281, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок податкового органу про порушення позивачем бухгалтерського обліку шляхом внесення даних задніми числами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим, та вважає, що такий висновок зроблений на підставі припущень та не підтверджується жодним доказом по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно вважав, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірний правочин набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких був спрямований.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача та вважає їх необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костянтинівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по адміністративній справі №805/801/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по адміністративній справі №805/801/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 13 травня 2013 року.

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва