Ухвала суду № 31106215, 08.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кравченко Т.О.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2013 року справа №805/593/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Компанієць І.Д., Шальєвої В.А.

при секретарі Корадо А.А.

з участю позивача ОСОБА_2

представника відповідача Уралова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по адміністративній справі №805/593/13-а за позовом ОСОБА_2 до Донецької обласної ради треті особи - Комунальне підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Макіївська міська рада Донецької області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецької обласної ради, в якому просив суд визнати незаконними дії (бездіяльність) Ради щодо невжиття заходів до протиправних дій, які виявилися у відсутності контролю за діями КП «Компанія «Вода Донбасу», яке порушує конституційне право громадян на вільне пересування територією України; зобов'язати Раду прийняти рішення про створення альтернативної дороги, а на час будівництва цієї дороги дозволити безперешкодний без зупинний проїзд до с. Криничне автомобільною дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас» шляхом прийняття відповідних норм, що забезпечують таке право; зобов'язати Раду привести діяльність адміністрації КП «Компанія «Вода Донбасу» у відповідність до Конституції України в частині не створення перешкод для проїзду в с. Криничне автомобільною дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас»; стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 9 421,80 грн витрат на лікування захворювання, отриманого внаслідок протиправних дій КП «Компанія «Вода Донбасу»; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн за вищевказані неправомірні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що він зареєстрований і постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1. Район селища, в якому мешкає позивач, відділений від центральної частини м. Макіївки штучною перепоною - залізничною дорогою, тому проїзд до центральної частини міста і далі можливий двома пристосованими до цього шляхами, один з яких короткий і пролягає дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас», другий - в протилежному напрямку, внаслідок чого він є втричі довшим за перший.

В силу різних обставин позивачу необхідно використовувати найманий автомобільний транспорт, проте його проїзду до місця проживання, доставці додому вантажів, приїзду близьких та друзів по єдиному, короткому і пристосованому для руху автомобільного транспорту шляху перешкоджають працівники охорони КП «Компанія «Вода Донбасу».

З метою з'ясування питання, на якій підставі йому заборонено користуватися єдиним коротким шляхом, ОСОБА_2 звертався до органів державної влади і місцевого самоврядування, установ і організацій.

У відповідь на звернення позивача КП «Компанія «Вода Донбасу», посилаючись на положення Водного кодексу України, Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2024 «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів», а також на рішення Ради від 28 грудня 2004 року № 4/24-571, вказало, що обмеження руху дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас» є правомірним.

У відповідь на звернення позивача відповідач повідомив, що режимом першого поясу зони санітарної охорони не заборонений без зупинний рух автомобільного транспорту, однак КП «Компанія «Вода Донбасу» продовжило чинити перешкоди у користуванні спірною дорогою.

Зокрема, 10 лютого 2012 року позивач мав намір доставити додому холодильник, проте не був пропущений охороною КП «Компанія «Вода Донбасу», внаслідок чого був змушений сплатити підвищений тариф за доставку вказаної побутової техніки об'їзним шляхом; 01 березня 2012 року не пропущені друзі позивача; 02 жовтня 2012 року позивач не зміг проїхати до свого будинку тощо.

16 жовтня 2012 року позивач звернувся до Донецької обласної ради із скаргою, в якій просив припинити протиправні дії КП «Компанія «Вода Донбасу», однак листом від 21 грудня 2012 року відповідач повністю виправдав дії КП «Компанія «Вода Донбасу».

На думку позивача, дії відповідача щодо невжиття заходів по припиненню протиправних дій з боку КП «Компанія «Вода Донбасу» є такими, що порушують його права.

Вважає, що Рада зобов'язана контролювати діяльність підпорядкованих структур, аби вона не виходила за рамки правового поля.

Стверджує, що дії відповідача суперечать положенням ст.ст.21, 24 Конституції України, оскільки Рада не вживає ніяких заходів до припинення протиправних дій КП «Компанія «Вода Донбасу», внаслідок чого остання оформлює пропуски на рух спірною дорогою, пов'язуючи право проїзду з наявністю у особи власного автомобільного транспорту, якого позивач не має.

Радою порушені вимог ст.33 Конституції України, що виявилося у спонуканні позивача користуватися залізничним або автомобільним транспортом загального користування чи у користуванні найманим автомобільним транспортом об'їзною дорогою і тягне за особою додаткові часові та фінансові витрати.

Позивач вважає, що обмеження його свободи пересування не може бути віднесено до випадків, передбачених законом, оскільки воно здійснено з метою полегшення діяльності КП «Компанія «Вода Донбасу», а не організації режиму санітарної охорони.

Крім того, бездіяльність Ради стала причиною виникнення у нього інсульту та призвела до завдання йому матеріальної шкоди в розмірі 9 421,80 грн.

Також позивач послався на завдану йому моральну шкоду, яка виявилася у моральних та фізичних стражданнях, погіршенні психологічного клімату в родині, погіршенні самопочуття під час зміни погодних умов, необхідності приймання медичних препаратів, обмеженні у виборі звичних продуктів харчування, побутової і трудової діяльності тощо.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Донецької обласної ради про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив невірні висновки та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Законодавство України та рішення відповідача №4/24-571 від 28.12.2004р. не містить норм щодо заборони руху автотранспортом по спірній дорозі. Є тільки одне обмеження - рух без зупинки. Положення «Про експлуатацію шляху…» було створене КП «Компанія «Вода Донбасу» буз узгодження з відповідачем. Вказане положення порушує один з принципів Конституції України - рівність перед законом. Формулювання суду першої інстанції звелося до повної заборони позивачу користуватися спірним шляхом. Позивач вважає, що Донецька обласна рада несе повну відповідальність за протиправні, на його дудку, дії комунальної структури КП «Компанія «Вода Донбасу». Забороною користуватися спірною автодорогою здійснюються штучні перепони позивачу та іншим мешканцям с. Криничне в організації особистого життя. Окрім того, висновки суду щодо відсутності підстав для відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди є безпідставними.

Позивач у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

У судовому засіданні представники відповідачів просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлене, що ОСОБА_2 з 04 серпня 2004 року зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1, що встановлено на підставі паспорту громадянина України (а.с.12).

19 травня 2008 року позивач звернувся на адресу «Укрпромводчермету», правонаступником якого є КП «Компанія «Вода Донбасу», із заявою, в якій просив роз'яснити правові підстави для обмеження пересування від м. Макіївка до ст. Кринична мешканців селища, які рухаються вздовж каналу, та просив не чинити йому перешкоди у користуванні цією дорогою (а.с.14-15).

Листом від 02 червня 2008 року №10/649 Макіївське регіональне виробниче управління КП «Компанія «Вода Донбасу» повідомило позивача про те, що інспекторська дорога каналу «Сіверський Донець - Донбас» проходить в зоні санітарної охорони першого поясу магістрального каналу, у зв'язку з чим на дорогу поширюються всі обмеження, обов'язкові для зон суворого санітарного режиму джерел питного водопостачання (а.с.16).

Листом від 11 червня 2008 року №М-01962-33-2-08 Виконавчий комітет Макіївської міської ради надав позивачу роз'яснення, тотожні викладеним в листі від 02 червня 2008 року №10/649, додатково зазначив, що мешканців сел. Криничне обслуговують 4 міські маршрути загального користування: №42 «АС Ханжонково - смт Кринична», №42 «АС Ханжонково - ШБУ №7 - смт Кринична», №43 «АС Плеханівська - смт Кринічна» (через м-н Мирний) та №43а «АС Плеханівська - смт Кринчна (через АС Ханжонково) (а.с.17).

З заявами стосовно правого обґрунтування обмеження руху інспекторською дорогою позивач звертався до КП «Компанія «Вода Донбасу» листами від 26 серпня 2008 року (а.с.18), від 28 листопада 2008 року (а.с.19), від 12 лютого 2009 року (а.с.20).

05 березня 2009 року КП «Компанія «Вода Донбасу» надало позивачу відповідь за №М-28, зміст якої аналогічний змісту листа від 02 червня 2008 року №10/649 (а.с.21).

07 квітня 2009 року Совєтська районна адміністрація Макіївської міської ради надала відповідь за №1-М-158-33-3-09, в якій роз'яснила, що для отримання пропуску на проїзд дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас» необхідно звернутися до КП «Компанія «Вода Донбасу» або селищної ради (а.с.22).

Листом від 20 жовтня 2011 року №к М-0630-18-1.1 Рада роз'яснила позивачу зміст рішення від 28 грудня 2004 року №4/24-571 «Про коригування меж зони санітарної охорони каналу «Сіверський Донець - Донбас» та надала Положення по організації експлуатації інспекторської дороги вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас», зон санітарного режиму каналу та питних водосховищ КП «Компанія «Вода Донбасу» (а.с.24).

04 листопада 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Ради із скаргою на дії КП «Компаня «Вода Донбасу», в яких вбачав порушення свого права на свободу пересування (а.с.23)

Листом від 12 грудня 2011 року №М-0723-18-1.1 Рада повідомила, що дії КП «Компанія «Вода Донбасу», які були предметом оскарження, відповідають чинному законодавству України (а.с.25).

16 жовтня 2012 року позивач звернувся до відповідача з листом, в якому просив припинити протиправні дії КП «Компанія «Вода Донбасу», які полягають в обмеження його права на свободу пересування (а.с.26).

28 листопада 2012 року ОСОБА_2 повторно звернувся до Ради із вказаним питанням (а.с.27).

21 грудня 2012 року виконавчим апаратом Донецької обласної ради надана відповідь за №М-0622-18-1.1, в якій йшлося про те, що звернення позивача розглянуто Головним управлінням житлово-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації, за результатами розгляду позивачу надана відповідь від 07 листопада 2012 року №М-1303 про те, що обмеження руху інспекторською дорогою введені правомірно (а.с.28-29).

29 серпня 2011 року ОСОБА_2 звертався до Прем'єр-міністра України з заявою про надання роз'яснень щодо правомірності застосування постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 416 «Про затвердження порядку особливого режиму охорони на території забороненої зони гідротехнічних споруд» до інспекторської дороги вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас» (а.с.112).

У відповідь на вказане звернення Департамент промислової і економічної безпеки, охорони праці та цивільного захисту Міністерства палива та енергетики України листом від 04 жовтня 2011 року № 14/1-1501 рекомендував позивачу за захистом своїх прав звернутися до суду (а.с.113).

Як вбачається зі змісту виписки з історії хвороби №6848/681 (а.с.40), листів непрацездатності серії АБЯ № 346403, № 359362 (а.с.41), № 380265, № 381293 (а.с.42), № 296700 (а.с.43), 18 квітня 2011 року позивач переніс ішемічний інсульт і перебував на лікарняному до 16 серпня 2011 року.

За твердженням ОСОБА_2 причиною його захворювання стали неправомірні дії КП «Компанія «Вода Донбасу» та бездіяльність відповідача.

Згідно з наданим позивачем розрахунком матеріальної шкоди за період з 18 квітня 2011 року по 01 січня 2013 року завдані йому матеріальні збитки становлять 9 421,80 грн, в тому числі витрати, здійснені під час стаціонарного лікування, в сумі 6 617,75 грн та витрати на придбання медичних препаратів для щоденного лікування в сумі 1 594,80 грн. (а.с.39). На підтвердження понесених витрат надані фіскальні чеки (а.с.44-46) та розписки від 25 травня 2011 року та від 18 липня 2011 року про позичання коштів для придбання медичних препаратів (а.с.47-48).

Донецька обласна рада зареєстрована 23 грудня 1995 року, що встановлено на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 862167 (а.с.124).

28 грудня 2004 року Радою прийнято рішення №4/24-557 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, яка знаходиться в управлінні обласної ради, цілісного майнового комплексу державного виробничого підприємства з зовнішнього централізованого водопостачання «Укрпромводпромчермет». Рішення прийнято відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 958-р «Про передачу цілісного майнового комплексу державного підприємства з зовнішнього централізованого водопостачання «Укрпромводпромчермет» у спільну власність територіальних громад Донецької області» (а.с.30).

28 грудня 2004 року Радою прийнято рішення за №4/24-571 «Про корегування меж зони санітарної охорони каналу «Сіверський Донець - Донбас» (а.с.148).

Додатком 1 до вказаного рішення визначені три зони санітарної охорони каналу «Сіверський Донець - Донбас», зокрема, межі зони санітарної охорони першого поясу: вздовж ріки Сіверський Донець, в районі водозабору, на відстані 550 м від Райгородської плотини вище за течією ріки, та на відстані 650 м - нижче за течією; вздовж берегів ріки на відстані від 150 до 250 м від вісі русла ріки по межах відведення Слов'янському районному управлінню Державного виробничого підприємства «Укрпромводчермет» під споруди гідровузла; вздовж берегів каналу на дільницях відкритого русла, на відстані від 150 до 175 м від його вісі по межах відведення землі (а.с.149).

Санітарно-технічні заходи в зоні санітарної охорони каналу «Сіверський Донець - Донбас» визначені у додатку 2 до рішення Ради. На районні управління Державного виробничого підприємства «Укрпромводчермет» покладений обов'язок постійно забезпечувати цілодобову охорону інженерних споруд і патрулювання вздовж траси каналу, у строк до 2006 року доручено перекрити всі неорганізовані в'їзди та входи в зону санітарної охорони штучними спорудами, в місцях перетину каналу з автомобільними дорогами Харків - Ростов, Слов'янськ - Красний Лиман, Слов'янськ - Миколаївка тощо та на межах першого поясу - встановити інформаційні знаки про в'їзд в зону санітарної охорони та заборону зупинки, стоянки і висадки пасажирів (а.с.150-154).

28 грудня 2007 року головою Донецької обласної ради видано розпорядження за №98р «Про затвердження Статуту комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (а.с.125-137), який діє із змінами, внесеними розпорядженнями від 16 жовтня 2007 року №122р (а.с.138-140), від 29 грудня 2007 року №192р (а.с.141-143), від 20 жовтня 2008 року №154р (а.с.144), від 21 вересня 2009 року №247р (а.с.145-147).

Комунальне підприємством «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване 03 вересня 2007 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №737046 (а.с.158).

Згідно з Статутом КП «Компанія «Вода Донбасу» створене відповідно до рішення Ради від 28 грудня 2004 року № 4/24-557 шляхом перетворення Державного виробничого підприємства по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчермет», є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що знаходиться в управлінні Донецької обласної ради; органом управління підприємства є Рада (а.с.73-77).

Від місця проживання позивача до центральної частини м. Макіївки можливий рух двома шляхами: перший - дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас», другий - об'їзною дорогою (а.с.13).

Інспекторська дорога проходить землями, які перебувають в постійному користуванні КП «Компанія «Вода Донбасу», про що свідчить державний акт на право постійного користування землею серії І-ДН №003706, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Макіївської міської ради від 17 квітня 2001 року №360. Земельна ділянка надана для функціонування каналу «Сіверський Донець - Донбас» у Кіровському та Совєтському районах м. Макіївки (а.с.159-164).

На підставі Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» розроблене Положення по організації експлуатації інспекторської дороги вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас», зон санітарного режиму каналу та питних водосховищ КП «Компанія «Вода Донбасу», яке затверджено 24 березня 2008 року (а.с.78-79).

Зі змісту п.п.1-2 Положення слідує, що інспекторська автодорога каналу «Сіверський Донець - Донбас» цілком проходить в зоні санітарної охорони першого поясу магістрального каналу, у зв'язку з чим на неї поширюються всі обмеження, обов'язкові для зон санітарного режиму джерел питного водопостачання. Дорога є технологічним елементом системи водопостачання Донбасу та слугує для здійснення щоденних спостережень за санітарно-технічним станом споруд каналу, контролю якості води, виконання необхідних технологічних процесів та ремонтних робіт, а також інших функцій, пов'язаних з безперервним водопостачанням промислового регіону і підтриманням завданого технологічного режиму роботи каналу та гідротехнічних об'єктів.

П.3 Положення визначені категорії суб'єктів, яким дозволений постійний проїзд інспекторською дорогою, а саме автотранспортним засобам, які здійснюють роботи виробничого характеру на об'єктах водопостачання, пов'язаних з експлуатацією та обслуговуванням каналу «Сіверський Донець - Донбас», ремонтними, будівельними та іншими роботами на гідротехнічних об'єктах і спорудах підприємства; автотранспортним одиницям, що належать підприємствам, сільськогосподарським товариствам та громадським організаціям, земельними ділянками яких проходить магістральна автодорога каналу; службовому автотранспорту, який залучається для транспортування сільськогосподарської та іншої продукції сільськогосподарських товариств, чиї земельні ділянки розташовані в зоні каналу, а також для будівельних та інших робіт у цих господарствах; автотранспортним одиницям швидкої медичної допомоги, лікувальних та інших установ, пов'язаних із здійсненням своїх безпосередніх функцій з надання необхідної допомоги громадянам, які мешкають в населених пунктах, розташованих в зоні проходження; автотранспортним засобам підприємств та організацій, які пов'язані з обслуговуванням, експлуатацією і ремонтом належних їм об'єктів залізничного транспорту, електричних мереж, газонафтопроводів, магістральних кабельних мереж зв'язку та інших об'єктів народного господарства, розташованих в зоні автодороги каналу або тих, що перетинаються з нею; автотранспортним засобам, які належать окремим категоріям громадян на праві особистої власності - інвалідам та учасникам Великої Вітчизняної війни та ветеранам праці; працюючим в системі КП «Компанія «Вода Донбасу» та ветеранам праці; проживаючим в населених пунктах, які мають земельні ділянки, розташовані в зоні проходження автодороги каналу.

Проїзд автомобільною дорогою каналу «Сіверський Донець - Донбас» всіх видів та типів автотранспорту здійснюється за єдиним пропуском, який видає КП «Компанія «Вода Донбасу». Право проїзду без пропуску вздовж інспекторської дороги надається народним депутатам України, а також у виняткових випадках при надзвичайних ситуаціях швидкій допомозі, пожежним командам, працівникам прокуратури, СБУ, органів внутрішніх справ та командам з НС, що передбачено п.4 Положення.

Відповідно до п.6 Положення перебування сторонніх осіб в зоні суворого санітарного режиму об'єктів водопостачання суворо забороняється.

Згідно з п.п.8-9 Положення на всіх сполуках інспекторської автодороги каналу з автомобільними дорогами загального користування регіональне управління з експлуатації каналу, Макіївське регіональне виробниче управління КП «Компанія «Вода Донбасу» встановлює відповідні попереджувальні та забороняючи знаки, а у місцях розташування постів міжрайонного відділу охорони особливо важливих об'єктів в м. Донецьку та Донецькій області та нарядів козаків - шлагбауми, які мають перебувати у закритому стані. Нагляд за дотриманням пропускного режиму встановлених норм і правил дорожнього руху інспекторською автодорогою каналу, охорона зон санітарної охорони каналу та водосховищ покладається на міжрайонний відділ з охорони особливо важливих об'єктів м. Донецька і Донецької області та Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ «Клейнода», які здійснюють вказані функції шляхом стаціонарних постів, нарядами з охорони зон санітарної охорони та пересувними мобільними групами відповідно до договору на охорону гідротехнічних споруд з КП «Компанія «Вода Донбасу».

Крім того, ОСОБА_2 звертався до Ворошиловського районного суду м. Донецька з позовом до КП «Компанія «Вода Донбасу», в якому просив визнати дії відповідача з перекриття дороги вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас» незаконними та зобов'язати не перешкоджати проїзду по вказаній дорозі та стягнути з відповідача моральну шкоду.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 07 лютого 2011 року по справі №2-7478/10 у задоволенні вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю (а.с.169-170).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 вересня 2011 року по справі №22-2533/2011 рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що канал «Сіверський Донець - Донбас» є джерелом водопостачання Донбасу і як питне водосховище перебуває в суворій охоронній зоні, перебування в районі першого поясу санітарної зони по берегам каналу, де проходить інспекторська дорога, без відповідного дозволу заборонено, тому вимоги ОСОБА_2 про вільне пересування по дорозі вздовж каналу в охоронній зоні задоволенню не підлягають (а.с.171-172).

З огляду на положення ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність обмеження користування дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас» суд першої інстанції обґрунтовано вважав доведеною.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ч.4 ст.140 Конституції України, ст.1, ч.2 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) передбачають, що обласні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідач є органом місцевого самоврядування, тобто суб'єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскаржувані дії та бездіяльність Ради мають бути перевірені на відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст.16 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування (ст.17 Закону № 280/97-ВР).

Таким чином, відносини Ради і КП «Компанія «Вода Донбасу» засновані на принципах підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності останнього Раді.

Питання, які вирішуються обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, визначені ч.1 ст.43 Закону № 280/97-ВР, п.23 якого до вказаного переліку віднесені питання встановлення зон санітарної охорони джерел водопостачання.

Відповідно до положень ст.144 Конституції України, ч.1 ст.73 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Охорона джерел і систем питного водопостачання належить до об'єктів правового регулювання у сфері питної води та питного водопостачання, що передбачено ч.1 ст.5 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 № 2918-ІІІ (далі - Закон №2918).

Запобіжний характер заходів щодо охорони джерел і систем питного водопостачання є одним із принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання (ст.6 Закону № 2918).

Крім того, держава гарантує захист прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання, зокрема, шляхом здійснення заходів організаційного, науково-технічного, санітарно-епідеміологічного, природоохоронного, економічного, правового характеру щодо охорони джерел і систем питного водопостачання.

Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання визначені ст.13 Закону № 2918, згідно з якою до повноважень цих органів належить здійснення контролю за використанням та охороною джерел і систем питного водопостачання; встановлення зон санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання.

Відповідач як орган місцевого самоврядування уповноважений вирішувати вказані питання.

Відповідно до ст.33 Закону №2918 санітарній охороні підлягають джерела та об'єкти централізованого питного водопостачання незалежно від їх типу, форми власності та підпорядкування з метою охорони та збереження природних властивостей води у місцях її забору, запобігання забрудненню, засміченню та передчасному виснаженню водних об'єктів, а також забезпечення безпеки виробництва, постачання і споживання питної води.

Згідно з положеннями ч.ч.1-3 ст.34 Закону №2918 залежно від типу джерела питного водопостачання (поверхневе, підземне), ступеня його захищеності і ризику біологічного, хімічного та радіаційного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюються зони санітарної охорони та окремі пояси особливого режиму цих зон. Встановлення меж зон санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання здійснюється у процесі розроблення проекту землеустрою. Межі зон санітарної охорони та поясів особливого режиму встановлюються органами місцевого самоврядування за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, та органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Зони санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму: перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу; другий і третій пояси (обмеження і спостереження) включають територію, що відводиться для забезпечення охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання (ст.35 Закону № 2918).

Згідно з положеннями п.8 ст.81 Водного кодексу України від 06 червня 1995 року №213/95-ВР (далі - ВК України) до компетенції обласних рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить затвердження проектів зон санітарної охорони господарсько-питних водозаборів; здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

Відповідно до положень ст.93 ВК України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.

Ст.3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, що передбачено ч.1 ст.19 Конституції України.

Згідно зі ст.21 Основного Закону усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, що передбачено ч.2 ст.22 Конституції України.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Аналогічна норма міститься у ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382).

Отже, Конституцією України гарантоване право позивача на свободу пересування, проте це право може бути обмежене у випадках, встановлених законом.

Свобода пересування являє собою право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст.3 Закону № 1382).

Обмеження свободи пересування визначені ст.12 Закону № 1382, абз.4 ч.1 якої передбачає, що свободу пересування відповідно до закону може бути обмежено у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом.

Перелік підстав для обмеження свободи пересування, наведений у ст.12 Закону № 1382, не є вичерпним, оскільки згідно з ч.3 цієї статті свобода пересування може бути обмежена і в інших випадках, передбачених законом.

Ст.14 Закону № 1382 закріплено право особи на оскарження в установленому законом порядку рішення, дії чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону № 2918 у межах першого поясу зони санітарної охорони забороняється перебування сторонніх осіб.

Забезпечення дотримання режиму поясів особливого режиму санітарної охорони джерел та об'єктів централізованого питного водопостачання покладається: у межах першого поясу зон - на підприємства питного водопостачання; у межах другого та третього поясів зон - на місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, а також підприємства, установи, організації та громадян, які є власниками або користувачами земельних ділянок у межах цих зон (ст.37 Закону № 2918).

Правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів визначений постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року №2024.

Відповідно до п.1 Постанови №2024 зони санітарної охорони водних об'єктів створюються на всіх господарсько-питних водопроводах незалежно від їх підпорядкованості або типу джерела водопостачання.

У межах першого поясу зон санітарної охорони забороняється перебування сторонніх осіб п.п.2 п.6 Постанови № 2918, що узгоджується з приписами ч.3 ст.36 Закону № 2918.

Позивачу, як громадянину України, який на законних підставах перебуває на її території, гарантоване право на свободу пересування.

Це право позивача зазнало обмеження, яке виявилося у неможливості вільно та безперешкодно, за своїм бажанням, переміщатися певною територією, а саме дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас», проте таке обмеження встановлено відповідно до закону, оскільки дорога знаходиться в першому поясі зони санітарної охорони каналу, а тому не може вважатися протиправним.

Свобода пересування, яка полягає у праві кожного, хто законно перебуває на території будь-якої держави, вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території, гарантована п.1 ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, і який ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Водночас, відповідно до п.4 ст.2 Протоколу № 4 права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Обмеження свободи пересування позивача є наслідком державної політики у сфері питної води та питного водопостачання та спрямоване на гарантування захисту прав споживачів у сфері питної води та питного водопостачання, забезпечення екологічної та санітарної безпеки.

Таким чином, обмеження права позивача виправдано суспільним інтересом.

Поведінка відповідача, яка виявися у визначенні меж зони санітарної охорони каналу, переліку заходів, що мають бути вчинені певними суб'єктами, в тому числі КП «Компанія «Вода Донбасу», для охорони джерела питного водопостачання, відповідала вимогам чинного законодавства України.

Позовні вимоги про зобов'язання Ради прийняти рішення про створення альтернативної дороги, а на час будівництва цієї дороги дозволити безперешкодний без зупинний проїзд до сел. Криничне автомобільною дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас», шляхом прийняття відповідних норм, що забезпечують таке право, а також про зобов'язання Ради привести діяльність адміністрації КП «Компанія «Вода Донбасу» у відповідність до Конституції України в частині не створення перешкод для проїзду в с. Криничне автомобільною дорогою вздовж каналу «Сіверський Донець - Донбас», за своєю сутністю є обраним позивачем способом відновлення його права.

Оскільки право позивача на свободу пересування не зазнало незаконного обмеження, ці вимоги задоволенню не підлягають.

З приводу вимог про стягнення з відповідача матеріальної і моральної шкоди колегія суддів зазначає, що згідно з ст.74 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст.77 Закону № 280/97-ВР шкода, заподіяна фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету. Спори про поновлення порушених прав фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV закріплено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.

Збитками, крім іншого, визнаються витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, що передбачено п.1 ч.2 ст.22 ЦК України.

Ст.23 ЦК України закріплено право особи, якій завдано моральної шкоди внаслідок порушення її прав, на її відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду наведені у ст.1167 ЦК України.

Відповідно до ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цього органу.

Системний аналіз загальних підстав відповідальності за завданому майнову та моральну шкоду з урахування особливостей відповідальності органів місцевого самоврядування зумовлює висновок про те, що для покладання на орган місцевого самоврядування обов'язку відшкодувати спричинену особі шкоду мають існувати у сукупності такі умови: незаконна (протиправна) поведінка суб'єкта владних повноважень, яка виявилася його рішенні, дії або бездіяльності; спричинення особі шкоди цим рішенням (дією або бездіяльністю); наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою органу місцевого самоврядування та завданою особі шкодою.

Відсутність хоча б однієї з цих умов, виключає можливість покладання на орган місцевого самоврядування обов'язку по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди.

Оскільки поведінка відповідача по відношенню до позивача не була незаконною, підстави для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати матеріальну і моральну шкоду відсутні, а ці вимоги задоволенню не підлягають.

За таких обставин колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції є обґрунтованою та ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по адміністративній справі №805/593/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2013 року по адміністративній справі №805/593/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 13 травня 2012 року

Колегія суддів М.В. Бишов

І.Д. Компанієць

В.А. Шальєва