Постанова № 3110554, 17.02.2009, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

      Справа № 14/200                                                                                                                       Головуючий суддя у 1-ій

       Категорія статобліку – 6.11                                                                                                    інстанції – Колодій С.Б.

П О С Т А Н О ВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

              17 лютого 2009 року                                                                        м. ДніпропетровськКолегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді-доповідача – Туркіної Л.П.,

Суддів–  Коршун А.О.,  Проценко О.А.

при секретарі– Красота А.О.

за участі представників сторін:

позивача – не прибув

відповідача – не прибув

розглянувши у відкритомусудовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державного підприємства «Олександрівське лісове господарство», смт. Олександрівка, Кіровоградська область

на постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2007 року

у справі№14/200

за позовом Кіровоградськогообласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград

додержавного підприємства «Олександрівське лісове господарство», смт. Олександрівка, Кіровоградська область

простягнення 30011 грн. 08 коп., -

Встановила:

             У серпні 2007 року Кіровоградськеобласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Кіровоград звернулося до господарського суду Кіровоградської області із позовом про стягнення з державного підприємства «Олександрівське лісове господарство», смт. Олександрівка, Кіровоградська область (далі ДП «Олександрівське лісове господарство») адміністративно-господарських санкцій в розмірі 28968,28 грн. та пені у розмірі 1042,8 грн. Вимогу обґрунтовано невиконанням підприємством у 2006 році нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

             Постановою господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2007 р. позов задоволено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач не довів вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення порушень зобов’язань, покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон №875-ХІІ).

                   Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.

     У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

Судом першої інстанції було помилково зроблено висновок про те, що на підприємстві повинно працювати 6 інвалідів, а працювало 4 інваліди, так як положення ст.. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»  поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів.

Виходячи із змісту ст.. 19,20 Закону №875-ХІІ, «розрахунок відведення робочих місць необхідно проводити  із кількості штатних працівників, які утримуються за рахунок власних коштів, а саме відповідно до кількості зазначених працівників – 127 осіб на підприємстві повинно працювати 5 інвалідів, фактично працювало 4 інваліди.

Таким чином розрахунок адміністративно – господарський санкцій повинен бути проведений, виходячи з одного робочого місця, на яке мав бути працевлаштований інвалід, в той же час судом першої інстанції стягнуто адміністративно – господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, виходячи з 2 робочих місць для інвалідів».

Апелянт також зазначає, що спір розглянутий судом першої інстанції, не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.      

Позивач заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надав.

Представники позивача та відповідача до суду не прибули, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Проаналізував доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

ДП «Олександрівське лісове господарство» є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

ДП «Олександрівське лісове господарство» було подано до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік , копія якого знаходиться в матеріалах справи.

 Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників ДП «Олександрівське лісове господарство» у 2006 році склала 145 осіб. Відповідно до нормативу, передбаченого ст. 19 Закону №875-ХІІ, у відповідача мали бути працевлаштовані інваліди в кількості 6 осіб. Фактично на підприємстві відповідача у 2006 році були працевлаштовані інваліди у кількості 4 особи.

Відповідно до ст. 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як свідчить звіт відповідача за формою 10-ПІ розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві у 2006 році складав 14484,14 грн. Отже сума адміністративно-господарських санкцій, нарахованих згідно ст. 20 названого Закону, повинна складати 28968,28 грн.

Таким чином, матеріали справи підтверджують факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності та обґрунтованість розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, здійсненого позивачем.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Відповідач не довів, що ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 20Закону №875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Матеріали справи та пояснення сторін свідчать, що названі санкції підприємством не сплачено.

Таким чином, позивачем обґрунтовано та у належному розмірі пред’явлено вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 28968,28 грн.

Щодо стягнення пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки. Отже облікова ставка Національного банку України, з якої розраховується пеня, може бути визначена тільки на момент сплати (перерахування) підприємством коштів, в чому числі за рішенням суду.

Оскільки на момент подання позову сплата адміністративно-господарських санкцій підприємством здійснена не була, розрахунок пені, заявлений до стягнення, є необґрунтованим, а вимога щодо стягнення суми 1042,80 грн. є такою, що не відповідає нормам ч. 4 ст. 20 Закону №875-ХІІ, у зв’язку з чим не підлягає задоволенню.

Посилання позивача на норми п. 3.7 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223 «Про затвердження порядку нарахування пені та її сплати» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки норми зазначеного пункту суперечать ч. 5 ст. 20 Закону №875-ХІІ та нормам п.п. 3.6, 3.9 названого порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2007 р. – скасувати, позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі 186125,29 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Посилання апелянта на ту обставину, що ДП «Олександрівське лісове господарство» частково фінансується за рахунок Державного бюджету України, а отже, на нього не поширюється загальний порядок розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки воно суперечить нормам ст..ст.19,20  Закону №875-ХІІ, відповідно до яких встановлено загальний порядок визначення нормативу. Однак підприємства, установи, організації, які повністю утримуються за рахунок Державного або місцевих бюджетів, звільнені від сплати адміністративно – господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як свідчать матеріали справи, відповідач до зазначених підприємств не відноситься.

Доводи апелянта стосовно того, що спір не підлягає розгляду у судах адміністративної юрисдикції не приймається колегією суддів, оскільки у розумінні п. 3, 4, 9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, ч.9 ст. 20 Закону, п.1 ч.1 ст.3, п.4 ч.1 ст. 17 КАС України справи за позовами суб’єктів владних повноважень – відділень Фонду до роботодавців, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, є адміністративними.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства,

колегія суддів, -

Постановила:

       Апеляційну скаргу державного підприємства «Олександрівське лісове господарство», смт. Олександрівка, Кіровоградська область задовольнити частково.

       Постанову господарського суду Кіровоградської області від 10.10.2007 р. скасувати.

       Позов задовольнити частково.

       Стягнути з державного підприємства «Олександрівське лісове господарство», смт. Олександрівка, Кіровоградська область, 25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 7А, (р/р 31210230700041, МФО 823016, код ЄДРПОУ 23896915) на користьКіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, 27000, вул. Магістральна 4, смт. Олександрівка, Олександрійський район, Кіровоградська область  (р/р260007565, МФО 323538, код ЄДРПОУ 05396899) адміністративно-господарські санкції в сумі 28968,28 грн.

       У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

       Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

       Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

        Постанова оформлена відповідно до ст. 160 КАС України    25.02.2009 року.

        Головуючий суддя:                                                                   Л.П. Туркіна

        Судді:                                                                                           А.О. Коршун   

                                                                                                              О.А. Проценко