Ухвала суду № 3110551, 16.12.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД       

      Справа № 22а–858/08 (22а-2930/07)                                                                                                            Головуючий суддя у 1-ій

       Категорія статобліку – 34                                                                                                                           інстанції – Гончаренко С.А.

                                                                                                                                                                              (11/278/07-АП)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                     16 грудня 2008 року                                                                  м. Дніпропетровськ

 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів -  Коршуна А.О., Проценко О.А.

при секретарі – Красота А.О.

за участі представників сторін:

позивача – не прибув

відповідача – Андрієвська О.Т., Слав’янський С.А.

розглянувши у відкритомусудовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ «Південдизельмаш», м. Токмак

на постанову господарського суду Запорізької області від 02.07.2007 року

у справі№11/278/07-АП

за позовомВАТ «Південдизельмаш», м. Токмак

доТокмацької об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області, м. Токмак

провизнання недійсними акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, -

Встановила:

У березні 2007 року ВАТ «Південдизельмаш» звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом про визнання недійсними акту перевірки, рішень ДПА в Запорізькій області, ДПА України щодо розгляду скарг та скасування податкових повідомлень-рішень Токмацької ОДПІ №000882302/3 від 27.11.2006 р., №00099623/0 від 27.11.2006 р.

29.05.2007 р. позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати  податкові повідомлення-рішення Токмацької ОДПІ  від 24.05.2006 р.  №0000892302/0/6743, №000882302/0/6743, від 27.11.2006 р. №00099623/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 103160 грн., №000882302/3 про донарахування податку на додану вартість на суму 206320 грн.  з підстав, зазначених у заяві про зміну позовних вимог (т. 2, а. с. 54).                             

             Постановою господарського суду Запорізької області від 02.07.2007 р.  відмовлено в задоволенні позову ВАТ «Південдизельмаш».

                   Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000892302/0/6743 від 24.05.2006 р., №00099623/0 від 27.11.2006 р., №000882302/3 від 27.11.2006 р.

     У апеляційній скарзі апелянт вказує наступне.

     При винесенні податкового повідомлення-рішення №000882302/3 від 27.11.2006 р. Токмацька ОДПІ посилалась на те, щоВАТ «Південдизельмаш» занизив суму податку на додану вартість внаслідок не включення до податкових зобов’язань обсягів реалізації товарів, робіт (послуг) на базу відпочинку «Альбатрос» на суму ПДВ 115311 грн.

   База відпочинку «Альбатрос» була побудована дизелебудівним заводом (правонаступником якого є ВАТ «Південдизельмаш»), що підтверджується актом прийняття в експлуатацію комплексу бази відпочинку, свідоцтвом про право власності № 353, виданого 13.08.1999 року Приморською районною радою, державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

  Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого14.07.2005 року Приморським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації, власником бази «Альбатрос» є ВАТ «Південдизельмаш».

Право власності на турбазу «Альбатрос» у ВАТ «Південдизельмаш» припинилося тільки після набрання чинності рішенням Вищого господарського суду України від 18.04.2006 р. у справі № 17/154 та перереєстрації прав власності за Регіональним відділенням ФДМ України. Таким чином, на момент здійснення перевірки Токмацькою ОДПІ, ВАТ «Південдизельмаш» правомірно вважало турбазу «Альбатрос» своєю власністю, а неправомірність вилучення турбази з балансу підприємства встановлена господарським судом. Крім того, відсутність майна на балансі підприємства свідчить про порушення ведення бухгалтерського обліку та не свідчить про порушення податкового законодавства.

Позивач не погоджується з висновком податкової інспекції щодо заниження ВАТ «Південдизельмаш» суми податку на додану вартість внаслідок здійснення реалізаціївиробленої готової продукції за цінами нижчими їх виробничої собівартості в 1 кварталі 2005 року на суму 89212 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній, або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, ознакою господарської діяльності є саме доход,а не прибуток підприємства. Відсутність прибутку не може свідчити про відсутність господарської діяльності.

Згідно ст. 189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. На підставі ст. 190 ГК України встановлено, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Тобто, поставка позивачем його продукції на ринок за цінами, вищими за ціни, за якими була реалізована продукція, привело б до того, що підприємство не змогло реалізувати товар і не отримало доходу. Суд першої інстанції у цій частині робить неправильний висновок про те, що реалізація виробленої готової продукції не була направлена на отримання доходу.

Таким чином, підприємство реалізовувало продукцію за справедливою ціною.

В п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Відповідач посилається на норми Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік», але  змін до статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" не вносилось. Відповідно до п. 4.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Таким чином, при розгляді питання про донарахування суми податкових зобов'язань за 1 квартал 2005 року у розмірі 89 212 грн. Токмацькою ОДПІ проведено неправомірно.

Крім того, у податковому повідомленні рішенні від 27.11.2006р. № 000882302/3 податкова інспекція посилається на п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами». Але, як вбачається зі змісту названої статті, вона регулює порядок застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Враховуючи той факт, що у відповідності до оскаржуваного повідомлення-рішення Токмацькою ОДПІ донараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем, а не за штрафними (фінансовими) санкціями, відповідно, посилання на п. 17.1.3 ст. 17 є безпідставним.

На підставі викладеного Токмацька ОДПІ прийняла рішення про збільшення податкових зобов'язань на суму 15555 грн. та 206320 грн. безпідставно та невмотивовано з порушенням податкового законодавства України.

27.11.2006 року Токмацька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 00099623/0 про донарахування додаткового податкового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій відповідно до п.п. 17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У 2000 році господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Південдизельмаш», а з 10.02.2004 р. підприємство знаходиться в процедурі санації, строк якої встановлено до кінця першого півріччя 2008 року.

Відповідності до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 названого Закону, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів). Таким чином зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили, просили суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Представник позивача до суду не прибув, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заслухавши представників відповідача та дослідивши матеріали справи в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Токмацькою ОДПІ проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ВАТ «Південдизельмаш» за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р.

На підставі перевірки складено акт №318/23-00210986 від 24.05.2006 р., відповідно до якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2006 р.: №0000882302/0, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 344060,00 грн. за основним платежем; №0000892302/0, яким позивачу зменшено від’ємне значення по ПДВ в розмірі 15555 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 31 серпня 2006 р. № 2823/10/25-020, прийнятому за розглядом повторної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2006 р. № 0000882302/0/6743 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 137740 грн.

За результатами адміністративного оскарження податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення: №000882302/3, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 206320 грн.; №00099623/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 103160 грн. на виконання рішення ДПАУ від 10.11.2006 р. №21001/7/25-0115.

Підставою для прийняття вказаних повідомлень-рішень послужив акт про результати виїзної планової перевірки ВАТ «Південдизельмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003 р. по 31.12.2005 р. за № 318/23-00210986 від 24.05.2006 р. В акті перевірки зазначено про порушення платником п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон № 168/97) внаслідок визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість без включення вартості товарів та послуг, реалізованих базі відпочинку «Альбатрос», порушення п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97 внаслідок здійснення, реалізації готової продукції за цінами нижчими від виробничої собівартості.

Дослідивши висновки акту перевірки, пояснення та доводи сторін, колегія суддів встановила наступне.

В 2005 р. ВАТ «Південдизельмаш» здійснювало безоплатно відпуск товарів, робіт та послуг для бази відпочинку «Альбатрос».

Перевіркою встановлено та матеріалами справи підтверджено, що база відпочинку «Альбатрос» не була структурним підрозділом та не знаходилась на балансі ВАТ «Південдизельмаш».

Отже, здійснення реалізації товарів, робіт та послуг названому суб’єкту господарювання не є валовими витратами виробництва (обігу) ВАТ «Південдизельмаш», пов’язаними з господарською діяльністю. Таким чином вартість реалізованих товарів, робіт та послуг на базу відпочинку «Альбатрос» підлягає включенню до бази оподаткування відповідно до п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин, висновки податкової щодо порушення позивачем норм п. п. 4.1, п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованими.

Посилання позивача на ту обставину, що до 18.04.2006 р. він помилково вважав базу відпочинку своєю власністю, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки довідавшись про постанову Вищого господарського суду України від 18.04.2006 р., якою встановлено право власності держави на зазначену базу та наявність договору оренди майна бази, укладеного між органом Фонду державного майна України та ТОВ «Самара», позивач мав можливість внести відповідні корегування до свого податкового обліку.

Колегією суддів також прийнято до уваги, що зазначеною постановою Вищого господарського суду України встановлено факт, що за участі позивача у 1999 р. було створено ТОВ «Альбатрос», яке разом з ВАТ «Південдизельмаш» пояснювало, що до статутного фонду товариства зазначене ВАТ внесло майновий комплекс бази «Альбатрос».

Отже відсутність майна бази на балансі позивача була наслідком відчуження зазначеного майна, про яке позивач знав та повинен був враховувати у показниках податкового обліку.

Відносно висновків податкової щодо заниження ВАТ «Південдизельмаш» суми ПДВ внаслідок здійснення реалізації готової продукції за цінами, нижчими за їх виробничу собівартість, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У акті перевірки зазначено, що заниження суми податкових зобов’язань в 1 кварталі 2005 р. становить 89212 грн., в т. ч.:

- за січень 2005 р – 26449 грн.;

- за лютий 2005 р. – 27359 грн.;

- за березень 2005 р. – 35404 грн.

Податковою здійснено розрахунок відхилення фактичної собівартості готової продукції (фактичні витрати на виготовлення готової продукції) від ціни реалізації.

Позивач факт такої реалізації не оспорює, як і здійснений податковою розрахунок, однак вважає, що при розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість підприємство повинно було керуватися нормами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає, що база оподаткування розраховується, виходячи з договірної вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

З доводами підприємства не можна погодитись, виходячи з такого.        

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 р. об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Ст. 73 Закону України від 23.12.2004 року №2285-ІV«ПроДержавний бюджет України на 2005 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з бюджетним законодавством було зупинено на 2005рік дію п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Ст. 9 Закону України від 23.12.2004 року №2285-ІХ «Про Державний бюджет України на 2005 рік» встановлено, що у 2005 році база оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами), але не нижче ніж фактичні витрати на їх виготовлення (придбання), з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Доскладу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних  активів,  що  передаються платнику  податку  безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), а також суми відсотків, що сплачуються (нараховуються) ним за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки).

Зазначені норми ст. ст. 9, 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» були чинні протягом 1 кварталу 2005 р.

Отже висновки податкової та здійснені нею нарахування відповідають діючому законодавству.

Посилання апелянта на норми п. 4.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами», не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки у 1 кварталі 2005 р. діяли лише норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», що виключало можливість неоднозначного (множинного) трактування прав та обов’язків платника податків.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 27.11.2006р. №00099623/0, яким до позивача застосовано штрафні санкції, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п. п. 6.6 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та абзацу сьомого п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для платника податків, ніж рішення, яке оскаржувалося. У разі збільшення органом державної податкової служби суми податкового зобов’язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу раніше надіслане податкове повідомлення або податкові вимоги не відкликаються, а на суму такого збільшення органом державної податкової служби надсилається окреме податкове повідомлення.

Оскільки податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 103160 грн. направлено відповідачем на підставі рішення Державної податкової адміністрації України від 10.11.2006 р. № 12806/6/25-0115 (а. с. 31), яке не є зміненим або скасованим, підстави визнавати його протиправним у спорі міжВАТ «Південдизельмаш» та Токмацьокою ОДПІ відсутні. Будь-яких вимог до Державної податкової адміністрації України позивач не заявив.

Відповідно до п. п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон 2181) остаточне рішення вищого (центрального) органу державної податкової служби не підлягає адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.           

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнанняйого банкрутом».

 Згідно із Законом України від 14.05.1992 року №2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових  платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до п. 3 ст.12 названого Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

П.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже штрафні санкції, передбачені п. п. 17.1.3 ст. 17 Закону 2181, не є штрафними санкціями за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань платника податків перед бюджетом. Їх застосування є наслідком порушення, допущеного при  визначенні платником податкових зобов’язань.

            Як свідчать матеріали справи, штрафних санкцій, передбачених п. 17.1.7 ст. 17 Закону 2181 та пені, встановленої ст. 16 названого Закону, платнику не нараховувалось.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206

Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

Ухвалила:

       Апеляційну скаргу ВАТ «Південдизельмаш», м. Токмак залишити без задоволення.

       Постанову господарського суду Запорізької області від 02.07.2007 року – без змін.  

       Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

       Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

          Ухвала оформлена відповідно до ст. 160 КАС України  25.02.2009 року.

                    Головуючий суддя:                                                                   Л.П. Туркіна

                   Судді:                                                                                           А.О. Коршун

                                                                                                                         О.А. Проценко