увійти
УКР
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а-168/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія - 32 інстанції - Дадим Ю.М. (справа № 2а-168/08)
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Добродняк І.Ю.
суддів - Баранник Н.П., Кожан М.П..
при секретарі - Гулая О.Г.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2 дов від 23.12.08 № 7/11228
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2008 року
у справі № 2а-168/08
за позовом ОСОБА_1
до Лінійного Управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті
про стягнення вихідної грошової допомоги та грошової компенсації за формений одяг, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення на його користь з відповідача невиплаченої при звільненні матеріальної допомоги у розмірі 23474, 66 грн. та компенсації за невидану форму у розмірі 7000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час першого звільнення його з органів МВС за власним бажанням 13.05.99 він не набув права на пенсію, у зв'язку з чим не набув права на отримання вихідної допомоги при звільненні. При повторному звільненні 31.12.06 у відставку за віком позивачу не була виплачена грошова допомога, передбачена ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2008 року у справі № 2а-168/08 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Постанова суду мотивована тим, що при звільненні у 1999 році позивачу була розрахована і виплачена грошова допомога на підставі наказу МВС України № 750 від 31.10.96 в розмірі 470,40 грн., у зв'язку з чим відповідно до положень ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» позивачу не передбачена грошова допомога, тому що вона була виплачена при першому звільненні. Також визнані безпідставними вимоги позивача по грошовій компенсації у розмірі 7000,00 грн.
Не погодившись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.04.08, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача на користь позивача грошову допомогу в розмірі 23474,66 грн. В частині стягнення грошової компенсації за формений одяг постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.04.08 позивачем не оскаржується.
Позивач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, наполягає на її задоволенні в зазначених межах.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що позивач, звільняючись в 1999 році, відповідно до норм законодавства, які діяли на той час, отримав грошову допомогу при звільненні в сумі 470,40 грн. Той факт, що в ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» домінуючим є поняття «виплата грошової допомоги», а не «право на пенсію», доводить правомірність дій відповідача та висновків суду.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 знаходився на службі в органах внутрішніх справ з 1985 року. У вересні 1998 року призначений на посаду старшого слідчого лінійного відділу міліції на станції Павлоград Лінійного Управління на Придніпровській залізниці УМВСЗТ.
Наказом по Управлінню № 30 О/С від 11.05.1999 року позивач 13.05.1999 року звільнений з займаної посади за п. 64 пп. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 № 114.
При звільненні у 1999 році позивачу розрахована та виплачена грошова допомога на підставі Наказу МВС України № 750 від 31.10.1996 року в розмірі 470,40 грн.
Наказом по Управлінню № 71 від 29.11.1999 року позивач знову прийнятий на роботу в Лінійний відділ на станції Павлоград ЛУ на Придніпровській залізниці на посаду старшого слідчого.
Наказом по Управлінню № 90 від 13.12.2006 року звільнений з посади заступника начальника слідчого відділення на ст. Сімферополь за п. 65 пп. «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
При звільненні в 1999 році ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ виплата грошової допомоги була розрахована на підставі Наказу МВС України № 750 від 31.10.1996 року, вказівки МВС України № 6993/ТР від 17.12.1998 року.
Станом на 13.05.99 позивач не набув права на звільнення зі служби за віком (пп. «а» п.64, пп. «а» п. 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ), не набув права на призначення пенсії за вислугу років (ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»).
Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління державної охорони, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, осіб начальницького складу податкової міліції, осіб начальницького і рядового складу кримінально-виконавчої системи та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР, військовослужбовців, які в період Великої Вітчизняної війни проходили службу у складі 1-го Чехословацького армійського корпусу під командуванням Л.Свободи та членів їх сімей.
Таким чином, на момент першого звільнення ОСОБА_1 норми вказаного Закону на нього не розповсюджувалися, виплата грошової допомоги ОСОБА_1 здійснена на інших, ніж передбачено цим Законом, підставах.
Станом на 13.12.06 - дату повторного звільнення позивача останній набув статусу особи, що має право на пенсію у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», відповідно, на нього поширювалась ст.9 цього Закону.
Відповідно ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» в редакції станом на 13.12.06 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні із служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення із служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання (ч.4 ст.9 Закону).
Виходячи з положень даного Закону, враховуючи те, що при першому звільнення позивачем отримано одноразову грошову допомогу на інших підставах, ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», право на отримання одноразової грошової допомоги за вказаним законом позивач не набув, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції стосовно відсутності права у позивача на отримання одноразової грошової допомоги при повторному звільненні позивача із служби.
Також колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин абз.6 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки ця норма набрала чинності з 1 січня 2007 року згідно із Законом України від 04.04.06, тобто вже після звільнення позивача із служби.
До 01.01.07 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладений в редакції, відповідно до якої військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, грошова допомога, передбачена цим пунктом, не виплачується.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає неправомірною відмову суду першої інстанції у стягненні грошової допомоги на користь позивача. Стосовно визначеного позивачем розміру цієї допомоги в сумі 23474, 66 грн. колегія суддів, виходячи з норм чинного на день звільнення позивача із служби законодавства, матеріалів справи, виданої відповідачем довідки-розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 на день звільнення 31.12.06, вважає здійснений позивачем розрахунок правильним.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи неправильно застосував норми матеріального справа, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог про стягнення з відповідача вихідної допомоги, у зв'язку з чим, виходячи з визначених позивачем меж апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова першої інстанції - скасуванню в частині позовних вимог про стягнення з відповідача вихідної допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2008 року у справі № 2а-168/08 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з вихідної допомоги.
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
Стягнути з Лінійного Управління на Придніпровській залізниці УМВС України на транспорті (49038, м. Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 108, ідентифікаційний код 08602833) на користь ОСОБА_1 (51400, м. Павлоград, АДРЕСА_1) кошти в сумі 23474 грн. 66 коп. - грошову допомогу, передбачену ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».
В іншій частині Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2008 року у справі № 2а-168/08 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту її виготовлення в повному обсязі.
Постанову складено у повному обсязі 15.01.09
