Ухвала суду № 3110490, 20.05.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2008 року № К-3923/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р.

тапостанову господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р.

у справі№ 25/307-А господарського суду м. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «НК Альянс-Україна»

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р., задоволено позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «НК Альянс-Україна» та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 1233/23-09/0 від 20.12.2005 р. та № 1233/23-09/1 від 24.02.2005 р.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 та пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р. і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в період з 08.12.2005 р. по 16.12.2005 р. було проведено позапланову документальну перевірку з питання правильності обчислення та достовірності віднесених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за березень 2005 р., за результатами якої складено акт № 659/23-09/32049911 від 16.12.2005 р.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 1233/23-09/0 від 20.12.2005 р., яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 30353762 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10590771 грн.

За наслідками оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку останнє залишено без змін, а скарга платника податку без задоволення та прийнято податкове повідомлення-рішення № 1233/23-09/1 від 24.02.2005 р.

Суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій щодо необхідності визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з такого.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами, позивачем до складу податкового кредиту за березень 2005 року було включено суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, виданих ТОВ «Блек Ойл»: № 176 від 28.01.2005 р., № 184 від 02.02.2005 р., № 188 від 15.02.2005 р., № 190 від 17.02.2005 р., № 191 від 21.02.2005 р., № 193 від 22.02.2005 р., № 195 від 24.02.2005 р., № 197 від 25.02.2005 р., які повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та видані ТОВ «Блек Ойл», який у встановленому порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.

Податковий орган посилається на те, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по накладним, виписаним всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та в звязку з встановленим фактом несплати податку на додану вартість до бюджету постачальником по другому ланцюгу постачання, оскільки згідно отриманої відповіді ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 3542/7/23-195 від 03.08.2005 р., № 3947/7/23-195 від 31.08.2005 р. ТОВ «НВП «Спектр» (постачальник ТОВ «Блек Ойл» - контрагента позивача) за юридичною адресою не знаходиться, його посадові особи знаходяться у розшуку.

В процесі судового розгляду справи, місцевим господарським судом було зроблено запит до ВВС СВ ПМ ДПА України у Харківській області щодо надходження доказів по податку до бюджету за господарськими операціями між ТОВ «Блек Ойл» та ТОВ «НВП «Спектр».

Листом № 9814 від 09.09.2006 р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова повідомила, що починаючи з 01.01.2005 р. податкова звітність ТОВ «НВП «Спектр» подавалась вчасно в повному обсязі, крім декларації з ПДВ за лютий 2005 р. (подана з затримкою на один день), останній звіт підприємством було подано 07.11.2005 р. за жовтень 2005 р. З реєстру платників ПДВ ТОВ «НВП «Спектр» виключено 22.03.2006 р. та надані копії декларацій з ПДВ та картки особових рахунків ТОВ «НВП «Спектр» з ПДВ за січень березень 2005 року та 2006 рік, які маються в матеріалах справи. Вказані документи засвідчують сплату ТОВ «НВП «Спектр» відповідних сум податку на додану вартість протягом вказаних періодів.

За таких обставин, висновок судів про правомірність формування позивачем в березні 2005 року податкового кредиту з сум податку на додану вартість, що сплачені (нараховані) за господарською операцією з ТОВ «Блек Ойл» узгоджується з обставинами у справі та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 19.10.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар Патюк А.О.