Постанова № 31103266, 30.04.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2013 р. Справа № 805/5403/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Час прийняття постанови: 11 година 30 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

18 квітня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Позивач, Банк або Стягувач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі - Відповідач або ВДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - Третя особа або Боржник), в якому просило:

- визнати бездіяльність працівників ВДВС щодо не проведення виконавчих дій по зверненню стягнення на заставне нерухоме майно боржника ОСОБА_1 для наступного задоволення вимог Банку незаконною та безпідставною;

- зобов'язати працівників ВДВС задовольнити вимогу Позивача щодо проведення ВДВС додаткових виконавчих дій та щодо надання відповіді з повідомленням Банку дат та вихідних номерів надісланих запитів (проведених виконавчих дій), що зазначені у заяві Банку про проведення додаткових виконавчих дій від 18 липня 2012 року за вих. № 19.1-10/87-5861, яку ВДВС отримав 26 липня 2012 року, та усунути з цього приводу відповідні порушення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач зазначив, що з червня 2011 року на примусовому виконанні у ВДВС перебуває виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на нерухоме майно Боржника, що перебуває у заставі. В рамках примусового виконання цього виконавчого документа 05 вересня 2011 року проведений опис та накладений арешт на майно боржника, 25 жовтня 2011 року Банком отримане повідомлення про оціночну вартість описаного майна.

У зв'язку з тривалим строком виконання виконавчого напису та відсутністю будь-яких відомостей про вчинення виконавчих дій після 25 жовтня 2011 року, 26 липня та 21 грудня 2012 року Банк звертався до ВДВС із заявами про надання відомостей щодо стану виконавчого провадження та про активізацію виконавчих дій, відповідь на жодну з яких не отримав.

21 лютого 2013 року Позивач звернувся до прокурора Калінінського району м. Донецьку із скаргою на дії Відповідача та 08 квітня 2013 року отримав відповідь про те, що прокуратурою виявлені порушення чинного законодавства з боку ВДВС.

З урахуванням наведеного та посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, Позивач просив задовольнити позов.

18 березня 2013 року представник Позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.116).

Відповідач та Третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловили.

На виконання ухвал суду від 22 та від 26 квітня 2013 року Відповідачем надане виконавче провадження № 26947161.

Приймаючи до уваги положення ч.4 ст.122, п.4 ч.1, ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також скорочені строки розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, визначений ч.5 ст.181 КАС України, суд вважав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в ній доказів.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 00039019) є юридичною особою, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 (а.с.118), випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 794890 (а.с.113), довідкою АБ № 624186 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.120) та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 862070 (а.с.121-123).

Як вбачається зі змісту п.1.1. Статуту Позивач - правонаступник Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (а.с.100-117).

11 січня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 150/5-5022, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований в реєстрі за № 68 (а.с.66-73).

За умовами вказаного договору ОСОБА_1 передав в іпотеку АКБ «Укрсоцбанк» наступне нерухоме майно - житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (п.п.1.1.1. п.1.1. договору).

30 березня 2009 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3655, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з надвірними побудовами, що належить на праві власності ОСОБА_1 За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, запропоновано задовольнити вимоги АКБ «Укрсоцбанк» у розмірі 31 913,97 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 245 737,48 грн., в тому числі по кредиту 19 951,01 доларів США (153 622,77 грн.), по сплаті процентів за користування кредитом 925,35 доларів США (7 155,99 грн.), по пені 38,98 доларів США (300,15 грн.), по штрафу за порушення вимог кредитного договору 5 040,00 доларів США (38 808,00 грн.), у тому числі пеня і проценти. Виконавчий напис міг бути пред'явлений до виконання протягом року з дня його вчинення (а.с.8).

02 червня 2011 року виконавчий напис пред'явлений до ВДВС, про що свідчить заява Банку за № 07.1-001/87-259 (а.с.9).

Напис державного виконавця на зворотному боці виконавчого документа (а.с.74-75) та супровідний лист ВДВС від 24 червня 2010 року № 5-1374/10 (а.с.79) зумовлюють висновок про те, що виконавчий документ був пред'явлений до примусового виконання вдруге (попереднє виконавче провадження № 12325017 було закінчено 24 червня 2010 року).

Заява Банку за № 07.1-001/87-259 отримана Відповідачем 07 червня 2011 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції (а.с.66).

07 червня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 26947161 з примусового виконання виконавчого напису № 3655, вчиненого 30 березня 2009 року, про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними побудовами, що належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк». Боржнику наданий семиденний строк з дня винесення постанови для добровільного виконання (а.с.64-65). Того ж дня постанова надіслана на адресу сторін виконавчого провадження (а.с.63).

В добровільному порядку виконавчий документ виконаний не був, внаслідок чого у державного виконавця виникли підстави для його примусового виконання.

24 червня 2011 року державним виконавцем отримані відомості з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» про те, що право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 (а.с.57).

Сторони виконавчого провадження двічі викалися для складання акта опису й арешту заставленого майна, про що свідчать виклики державного виконавця від 02 та від 30 серпня 2011 року (а.с.55-56).

05 вересня 2011 року державним виконавцем складений акт опису й арешту майна боржника - житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Описане майно мало бути передано для реалізації не раніше 15 вересня 2011 року, державним виконавцем встановлена заборона на відчуження описаного майна боржника, вказане майно передане на відповідальне зберігання уповноваженому представнику стягувача (а.с.50-54).

05 вересня 2011 року акт опису й арешту майна надісланий на адресу сторін виконавчого провадження (а.с.49).

06 жовтня 2011 року державним виконавцем винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності та експерта для участі у виконавчому провадженні для проведення комплексної оцінки, яка того ж дня надіслана сторонам виконавчого провадження (а.с.47-48).

10 жовтня 2011 року між ВДВС та суб'єктом оціночної діяльності укладений договір на проведення оцінки майна № 25/КЛ (а.с.45-46).

14 жовтня 2011 року державний виконавець звернувся до стягувача з пропозицією про авансування витрат на проведення оцінки майна боржника (а.с.62).

В рамках виконавчого провадження проведена незалежна оцінка арештованого й описаного майна боржника, оціночна вартість майна ОСОБА_1 становила 407 502,00 грн., про що державний виконавець листом від 19 жовтня 2011 року повідомив сторони виконавчого провадження (а.с.58).

19 жовтня 2011 року державний виконавець звернувся до Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» та Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Калінінського району м. Донецька із запитом про надання інформації, чи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, неповнолітні особи (а.с.44).

27 жовтня 2011 року державним виконавцем отримана відповідь Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» про те, що відомостями про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1, підприємство не володіє (а.с.43).

26 липня 2012 року ВДВС отримана заява Позивача від 18 липня 2012 року № 19.1-10/87-5861 про проведення додаткових виконавчих дій, в якій Позивач як стягувач у виконавчому провадженні, просив звернутися до Калінінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області з поданням про примусовий привід ОСОБА_1 працівниками міліції, (якщо він ухилятиметься від явки); до Калінінського районного суду м. Донецька з поданням про примусове проникнення до житла, що належить боржнику, (у разі перешкоджання з боку боржника або відсутності можливості проникнення іншим шляхом); до Калінінського районного суду м. Донецька з поданням про розшук боржника, (у разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника); до Калінінського районного суду м. Донецька з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України; до відповідного управління (відділу) житлового господарства про давання довідки Форми № 3 про зареєстрованих осіб; передати на реалізацію заставне нерухоме майно боржника; надіслати запит до Інформаційного центру про отримання Витягу з реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо наявності арештів (заборон) на майні боржника; до Адресно-довідкового бюро УМВС України в Донецькій області про встановлення нового місця реєстрації боржника, якщо воно було змінено. Крім того, стягувач просив надсилати всі документи виконавчого провадження його учасникам рекомендованою кореспонденцією та повідомляв про готовність авансувати ці витрати тощо (а.с.11).

26 грудня 2012 року ВДВС отримав інформаційний запит Позивача про надання інформації про проведення виконавчих дій, вказаних в заяві від 18 липня 2012 року, із посиланням на дати та вихідні номери надісланих запитів тощо (а.с.39).

25 січня 2013 року на запит Позивача Відповідачем надана інформація про виконавчі дії, вчинені у виконавчому провадженні № 26947161 (а.с.34-35).

03 лютого 2012 року державним виконавцем отримані відомості про те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 не передавалася (а.с.41).

13 лютого 2012 року державний виконавець повторно звернувся до Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» та Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Калінінського району м. Донецька із запитом про надання інформації про те, чи зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, неповнолітні особи (а.с.42).

19 лютого 2013 року Позивач звернувся до прокурора Калінінського району м. Донецька із заявою про вчинення корупційних дій з боку посадових осіб ВДВС, мотивуючи заяву неотриманням інформації про хід виконавчого провадження (а.с.14).

04 березня 2013 року прокурором Калінінського району м. Донецька на адресу ВДВС надіслана вимога про надання інформації про перебіг виконавчого провадження та повідомлення про надання відповіді на запит Позивача від 21 грудня 2012 року (а.с.40).

11 березня 2013 року прокурор Калінінського району м. Донецька звернувся до ВДВС із вимогою про надання копії звернення Банку та відповіді на нього разом з журналами реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції (а.с.38).

11 березня 2013 року державним виконавцем винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності та експерта для участі у виконавчому провадженні для проведення комплексної оцінки майна боржника (а.с.32), яка надіслана на адресу боржника та суб'єкта оціночної діяльності (а.с.31).

15 березня 2013 року Відповідач надав прокурору Калінінського району м. Донецька інформацію про виконавчі дії, вчинені у виконавчому провадженні № 26947161 (а.с.37).

08 квітня 2013 року Позивачем отриманий лист прокурора Калінінського району м. Донецька від 01 квітня 2013 року № 787вих13 з повідомленням про те, що державним виконавцем порушені вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки відповідь на запит Позивача надана з порушення строків, визначених законом, та не на ту адресу, яка була вказана у запиті, що кваліфіковано прокурором як ненадання відповіді на запит (а.с.16).

Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

Завданням адміністративного судочинства, зокрема, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких дій Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.ч.1-2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Ч.5 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606) встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час виконання виконавчих написів нотаріуса, що вбачається зі змісту п.5 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» із змінами та доповненнями.

Отже, спір, який виник між Банком та ВДВС, належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; 9) з урахуванням права на особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, що передбачено ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну виконавчу службу» 24 березня 1998 року № 202/98-ВР (далі - Закон № 202/98-ВР) державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ч.ч.1-2 ст.2 Закону № 606, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч.ч.1-3 ст.3 Закону № 202/98-ВР визначено, що органами державної виконавчої служби є, зокрема районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції, які є юридичними особами.

Ч.2 ст.4 Закону № 202/98-ВР містить правову норму, відповідно до якої державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадови осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Системний законів № 202/98-ВР та № 606, а також п.7 ч.1 ст.2 КАС України, зумовлює висновок, що ВДВС та його державні виконавці є суб'єктами владних повноважень, як наслідок, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цих суб'єктів суд має перевірити їх відповідність критеріям, наведеним у ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту ст.1 Закону № 606 вбачається, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою відповідно до Закону № 606 (п.4 ч.2 ст.17 Закону № 606).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наведені норми свідчать, що державний виконавець зобов'язаний забезпечити реальне виконання виконавчого документа шляхом своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчих дій.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні Відповідача перебуває виконавче провадження № 26947161.

Згідно з приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У визначені державним виконавцем строки виконавчий документ боржником добровільно не виконаний, що зумовило виникнення у Відповідача обов'язку розпочати примусове виконання.

Згідно з положеннями ст.32 Закону № 606 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону № 606 державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника (ч.2 ст.30 Закону № 606).

Виконавче провадження № 26947161 відкрито 07 червня 2011 року, проте станом на час судового розгляду виконавчий напис не виконаний, при цьому матеріали виконавчого провадження не містять постанов про відкладення провадження виконавчих дій або про зупинення виконавчого провадження тощо, що свідчить про порушення державним виконавцем строків здійснення виконавчого провадження.

Крім того, суд відзначає, що в період з жовтня 2011 року по березень 2013 року виконавчі дії взагалі не провадились, незважаючи на неодноразові звернення стягувача про активізацію проведення виконавчих дій.

11 березня 2013 року державним виконавцем повторно винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності та експерта для участі у виконавчому провадженні для проведення комплексної оцінки майна боржника. Водночас ця постанова винесена в той час, коли на розгляді у Відповідача перебували вимоги прокурора Калінінського району м. Донецька про надання інформації щодо перебігу виконавчого провадження.

Таким чином, твердження Позивача про допущену державним виконавцем бездіяльність, яка виявилася у не проведенні виконавчих дій по зверненню стягнення на заставне нерухоме майно боржника ОСОБА_1 для наступного задоволення вимог Банку в порядку та у строки, визначені Законом № 606, знайшло підтвердження під час судового розгляду. При цьому допущена Відповідачем бездіяльність є такою, що порушує права Позивача як стягувача у виконавчому провадженні, тобто має бути визнана протиправною.

Позовні вимоги Банку про зобов'язання працівників ВДВС задовольнити вимогу Позивача щодо проведення ВДВС додаткових виконавчих дій та щодо надання відповіді з повідомленням Банку дат та вихідних номерів надісланих запитів (проведених виконавчих дій), що зазначені у заяві Банку про проведення додаткових виконавчих дій від 18 липня 2012 року за вих. № 19.1-10/87-5861, яку ВДВС отримав 26 липня 2012 року, та усунути з цього приводу відповідні порушення, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Завданням адміністративного судочинства є захист порушених прав та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин шляхом розгляду та вирішення адміністративних справ. Водночас, вирішуючи справу адміністративної юрисдикції, суд не може підміняти своїм рішенням, рішення суб'єкта владних повноважень-відповідача.

Отже, у виконавчому провадженні саме державному виконавцю належить право вибору тих чи інших виконавчих дій, передбачених Законом № 606, які мають бути вчинені у виконавчому провадженні з метою забезпечення повного і своєчасного виконання рішення. Обираючи, які саме виконавчі дії слід вчинити, державний виконавець має виходити із сутності рішення, що підлягає примусовому виконанню, поведінки учасників виконавчого провадження, фактичних обставин конкретного виконавчого провадження тощо.

Крім того, судове рішення має бути однозначним та конкретним, а тому не може передбачати покладання на відповідача обов'язку вчинення певних дій в залежності від настання (ненастання) певних подій або в залежності від поведінки учасників виконавчого провадження.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права Позивача має бути зобов'язання Відповідача забезпечити своєчасне та повне виконання виконавчого документа шляхом вчинення виконавчих дій в порядку, у спосіб та строки, що передбачені Законом № 606.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Виходячи з положень ч.ч.1,3 ст.94 КАС України та часткового задоволення позовних вимог, на користь Позивача підлягають присудженню з Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в сумі 17,21 грн., оскільки останнім документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 34,41 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 181, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, допущену у виконавчому провадженні № 26947161, яка виявилася у не проведенні виконавчих дій в період з жовтня 2011 року по березень 2013 року.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку забезпечити своєчасне та повне виконання виконавчого напису нотаріусу № 3655, вчиненого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_3 30 березня 2009 року, шляхом вчинення у виконавчому провадженні № 26947161 виконавчих дій в порядку, у спосіб та строки, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (ідентифікаційний код 00039019) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 17 (сімнадцять) гривень 21 копійка.

6. Постанова прийнята, складена і підписана у нарадчій кімнаті 30 квітня 2013 року.

7. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

8. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

9. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.