Ухвала суду № 31099085, 26.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 квітня 2013 року Справа № 5015/2561/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Бакуліної С.В., Данилової Т.Б., Малетича М.М., Могил С.К.,розглянувши заяву Малого приватного підприємства "ГРО"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 25.12.2012у справі№ 5015/2561/12за позовомМалого приватного підприємства "ГРО" доЛьвівської міської ради,провстановлення редакції додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.09.2002 та зобов'язання відповідача укласти дану угоду в редакції, встановленій судом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 21-22.08.2012 у справі № 5015/2561/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012, відмовлено у позові про встановлення редакції додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.09.2002 та зобов'язання відповідача укласти дану угоду в редакції, встановленій судом.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2012 у справі № 5015/2561/12 залишено без змін.

Мале приватне підприємство "ГРО" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2012 у справі №5015/2561/12, в якій заявник просить скасувати згадану постанову та направити матеріали справи на новий розгляд до Вищого господарського суду України. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2007 у справі №43/18пд, 27.02.2008 у справі №32/384, від 04.03.2008 у справі №20/483д/07-9/605д/07, від 08.07.2008 у справі №13/251, від 26.11.2008 у справі №19/61-08, від 02.12.2009 у справі №36/60, від 12.02.2013 у справі №5002-20/1965-2012, від 10.03.2006 у справі №4/423пд, ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.10.2012 у справі №К/9991/27367/12, від 04.12.2007 у справі №3/8-10/15, постанову Вищого адміністративного суду України від 08.12.2011 у справі №К-12402/09, обґрунтовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 25.12.2012 у справі №5015/2561/12, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про встановлення редакції додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 10.09.2002 та зобов'язання відповідача укласти дану угоду в редакції, встановленій судом. При цьому суд касаційної інстанції виходив зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин стосовно того, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, внесення до нього змін чи укладення додатків до такого договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду; зобов'язання органу в судовому порядку укласти договір або ж продовжити дії договору чи укласти додаток до нього за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 ЗК України, статтею 377 ЦК України), оскільки це порушувало б передбачену Конституцією України виключну компетенцію цього органу. Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтовано висновку про відсутність у суду повноваження на власний розсуд встановлювати редакцію угоди чи додаткової угоди (договору); суд може лише затвердити додаткову угоду запропоновану сторонами, чи однією із сторін, чи спонукати сторони укласти угоду в тій чи іншій редакції, однак позивачем заявлено вимогу про зобов'язання укласти угоду в редакції, встановленій судом, проте власну редакцію не надано, що свідчить про е обрання неналежного способу захисту своїх прав.

В постанові від 05.07.2007 у справі № 43/18пд, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позову щодо зобов'язання поновити договір оренди з огляду на те, що позивач належним чином виконував зобов'язання за цим договором, зокрема сплачував орендну плату, використовував земельну ділянку відповідно до цільового призначення, дотримувався вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання земельної ділянки; претензій орендодавця щодо неналежного виконання орендарем зобов'язань за договором не встановлено.

У постанові від 04.03.2008 у справі №20/483д/07-9/605д/07 суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо зобов'язання поновити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, оскільки судами правильно застосовано до спірних правовідносин положення частини третьої статті 33 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем не доведено направлення позивачу заперечень про поновлення договору у вигляді листа-повідомлення в межах місячного строку, передбаченого вимогами закону, адже листи, надані відповідачем, не є письмовими запереченнями проти поновлення договору оренди та не породжують юридичних наслідків для сторін, оскільки надіслані поза межами встановленого строку. Аналогічних правових висновків, щодо наявності підстав для поновлення договору оренди, суд касаційної інстанції дійшов у постанові від 08.07.2008 у справі №13/251 (письмові заперечення надані поза межами встановленого місячного строку), у постанові від 26.07.2008 у справі №19/61-08 (не надійшло заперечень від орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку), у постанові від 02.12.2009 у справі №36/60 (лист про поновлення строку договору оренди не розглянуто орендодавцем протягом одного місяця), у постанові від 12.02.2013 у справі №5002-20/1965-2012 (заперечень у поновленні договору оренди землі протягом місяця не надходило), у постанові від 27.02.2008 у справі №32/384 (відповіді на звернення орендаря надано не було).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30.10.2012 у справі №К9991/27367/12, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позову щодо визнання протиправною відмову у продовження договору оренди земельної ділянки; зобов'язання раду прийняти рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки на виконання умов договору та вимог чинного земельного законодавства позивач вчасно звернувся до відповідача стосовно продовження дії договору оренди маючи переважне право на оренду землі на новий строк, проте посадовою особою ради безпідставно відмовлено у його поновленні, переслідуючи свої корисливі мотиви, які встановлені постановою суду у іншій справі, зокрема та притягнуто заступника голови ради до адміністративної відповідальності за корупційні діяння щодо надання в оренду, в тому числі і спірну земельну ділянку.

В постанові від 10.03.2006 у справі №4/423пд суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову щодо внесення змін до умов договору на постачання природного газу, оскільки пропозиція позивача внести відповідні зміни до договору на постачання природного газу, обумовлена дотриманням ліцензійних умов та на виконання положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" і деякі інші законодавчі акти" і постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку внесення в спеціальний фонд державного бюджету збору у виді цільової надбавки до тарифу на природний газ".

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права. Судові рішення в цих справах прийняті і відповідно застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Разом з тим, не є подібними правовідносини в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.12.2007 у справі №3/8-10/15, в постанові Вищого адміністративного суду України від 08.12.2011 у справі №К-12402/09 у порівнянні з постановою, про перегляд якої заявлено, оскільки предметом спору у справі №3/8-10/15 є вимоги про визнання рішення та договору оренди земельної ділянки недійсними, у справі №К-12402/09 - визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, натомість у справі №5015/2561/12 - встановлення редакції додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача укласти дану угоду в редакції, встановленій судом.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116- 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Малому приватному підприємству "ГРО" у допуску справи №5015/2561/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЄ.Першиков СуддіС.Бакуліна Т.Данилова М.Малетич С.Могил