Ухвала суду № 31099077, 18.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 квітня 2013 року Справа № 5023/7496/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Першикова Є.В.,суддів:Бакуліної С.В., Данилової Т.Б., Малетича М.М., Могил С.К.,розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 20.02.2013у справі№ 5023/7496/11за позовомХарківського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Пісочинської селищної радидо третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_6 Головне управління Держкомзему у Харківській областіпрозобов'язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2011 у справі № 5023/7496/11 задоволено позов про зобов'язання звільнити земельну ділянку.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2011 у справі № 5023/7496/11 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.02.2013 у справі №5023/7496/11 судове рішення апеляційної інстанції залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6) подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.02.2013 у справі №5023/7496/11, в якій заявник просить скасувати згадану постанову. Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 11.10.2012 у справі №5023/1084/11(57/268-09), обґрунтовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України норм матеріального права внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши доводи заяви та додані до неї постанови Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає, що справа не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 20.02.2013 у справі №5023/7496/11, про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову щодо зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку. Судом апеляційної інстанції встановлено, що радою видавався дозвіл на установку торгівельного кіоску відповідачеві як тимчасової споруди, термін якого сплив; судовими рішеннями в іншій справі відмовлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 в задоволенні заяви про надання йому у довгострокову оренду спірну земельну ділянку та визнання за ним права на оренду спірної земельної ділянки і зобов'язання надати її у користування; матеріалами справи доведено факт використання відповідачем земельної ділянки без правових підстав.

В постанові від 11.10.2012 у справі № 5023/1084/11(57/268-09), на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача-1 повернути місцевій раді земельну ділянку по АДРЕСА_1 з приведенням її у придатний для використання стан, оскільки право користування земельною ділянкою, яка була передбачена договором оренди землі, після припинення дії даного договору не поновлено та перевіркою виявлено самовільне зайняття. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідачів 2, 3, 4 звільнити самовільно земельну ділянку, оскільки відповідачем земельної ділянки площею 50 кв.м. в діях відповідачів відсутнє самовільне зайняття спірної земельної ділянки, так як виходячи з приписів статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України відповідачі, ставши власниками будівлі, правомірно ініціювали одержання земельної ділянки у користування, правомірність зайняття та використання спірної земельної ділянки підтверджується рішенням суду в іншій справі, яким визнано за відповідачами - 2, 3, 4 право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 та рішеннями ради, якими позивач надав згоду на зайняття (оренду) відповідачем-3 земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0214 га.

Проаналізувавши зміст наведених постанов, колегія суддів дійшла висновку, що судом касаційної інстанції не допущено різного застосування норм матеріального права. Судові рішення в цих справах прийняті і відповідно застосовано норми матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції.

За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11114- 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 у допуску справи №5023/7496/11 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяЄ.Першиков СуддіС.Бакуліна Т.Данилова М.Малетич С.Могил