Ухвала суду № 31099073, 10.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

10 квітня 2013 року Справа № 5023/3563/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Демидової А.М.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Мирошниченка С.В., Плюшка І.А., Шевчук С.Р.,розглянувши заяву Заступника Генерального прокурора України,про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 26.12.2012у справі№ 5023/3563/12за позовом Заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєвадо1.Державного підприємства навчально-дослідного господарства "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Рассвет"третя особа:Міністерство аграрної політики та продовольства Українипровизнання недійсним договору, визнання права на постійне користування земельною ділянкою та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства навчально-дослідного господарства "Докучаєвське" Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва та Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Рассвет" про визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки від 26.01.2012, укладеного першим та другим відповідачами; визнання права на постійне користування земельними ділянками, загальною площею 1500 га, за Харківським національним аграрним університетом імені В.В. Докучаєва; стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача збитків, заподіяних погіршенням стану грантів земель сільськогосподарського призначення в сумі 1 768 000 грн. та суму недотриманих доходів в результаті незаконного використання земель в розмірі 5 102 000 грн.; зобов'язання відповідачів припинити незаконне використання та звільнити займані земельні ділянки площею 1500 га з передачею позивачу незібраного врожаю.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.09.2012 у справі №5023/3563/12, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2012, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі №5023/3563/12 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

Заступник Генерального прокурора України звернувся з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2012 у справі №5023/3563/12, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, постанову суду апеляційної та рішення суду першої інстанцій, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, як стверджує заявник, ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 29.02.2012 у справі №5023/7769/11, від 18.12.2012 у справі №17/18/5025/1495/11, від 24.12.2012 у справі №5015/1410/12, від 09.01.2013 у справі №35/17-2152-2011.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

У постанові від 26.12.2012 у справі №5023/3563/12 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору про спільний обробіток земельної ділянки, визнання права на постійне користування земельною ділянкою та стягнення коштів, з огляду на недоведеність належними доказами факту порушення оспорюваним договором прав та законних інтересів позивача. При цьому суд касаційної інстанції виходив з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи стосовно того, що: відповідачем на виконання вимог закону погоджено з Міністерством аграрної політики та продовольства України (тобто з головним центральним органом виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, земельних відносин, який є управлінським органом позивача) проект договору про спільний обробіток земельної ділянки, укладений з відповідачем 2; спірна земельна ділянка постійно перебувала у користуванні відповідача 1 на законних підставах з метою реалізації поставлених перед ним цілей його діяльності; відповідач 1 є юридичною особою, яка не підпорядкована позивачу та не є його відокремленим підрозділом. Отже, підстави для визнання недійсний оспорюваного договору відсутні, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог.

Водночас у постанові від 29.02.2012 у справі №5023/7769/11 суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними договорів про спільну діяльність, оскільки земельна ділянка передана відповідачем 1 за спірними договорами без згоди позивача, як землекористувача, що свідчить про укладення спірних договорів за відсутності відповідних повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, що відповідно до статі 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання їх недійсними.

У постанові від 24.12.2012 у справі №5015/1410/12 суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі продажу та іпотеки (в частині, що стосується доводів заявника), виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено без згоди позивача (власника), що свідчить про порушення встановлених законодавством необхідних вимог для чинності правочину, зокрема необхідного обсягу цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину, що відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним. Оскільки внаслідок недійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки відповідач 1 не набув права власності на спірну земельну ділянку, а відтак, він не мав права укладати з відповідачем 2 договір іпотеки.

У постановах від 09.01.2013 у справі №35/17-2152-2011 та 18.12.2012 у справі №17/18/5025/1495/11 Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог: про знесення самовільно збудованого об'єкта, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди (справа №35/17-2152-2011); про зобов'язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та стягнення шкоди (справа №17/18/5025/1495/11), з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт використання відповідачем спірних земельних ділянок за відсутності правовстановлюючих документів на ці земельні ділянки, у зв'язку з чим, в даних випадках, наявні підстави для стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття спірних земельних ділянок на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України.

Змістом наведених постанов суду касаційної інстанції спростовуються доводи заявника стосовно неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах з огляду на відмінність встановлених фактичних обставин, предметів та підстав позовів у цих справах, у порівнянні з постановою, про перегляд якої подано заяву.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Заступнику Генерального прокурора України у допуску справи №5023/3563/12 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.ДемидоваСуддіС.Владимиренко С.Мирошниченко І.Плюшко С.Шевчук