Ухвала суду № 31098949, 04.04.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

04.04.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа №22ц/797/953/2013р. Головуючий

в першій інстанції Фисюк О.І.

Доповідач апеляційної

інстанції Клочко В.П.

Категорія 41

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Клочка В.П.,

суддів - Єфімової В.О., Сундукова В.М.,

при секретарі: - Лашкевич Н.О.,

за участю - позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 грудня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_5, третя особа відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб УМВС України у м.Севастополі про усунення перешкод у користуванні власністю, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року позивачі звернулися до суду з позовом , в якому просили усунути їм перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_5 без надання іншого житлового приміщення та зняття відповідачів з реєстраційного обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачам на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить по ? частки квартири АДРЕСА_1. Але вони позбавлені можливості розпоряджатися своєю власністю, оскільки в належній їм квартирі проживають відповідачі, які є колишніми власниками квартири. У добровільному порядку відповідачі не звільняють квартиру та відмовляються знятися з реєстраційного обліку, тому позивачі були вимушені звернутися до суду.

У листопаді 2012 року ОСОБА_7 подала до суду зустрічний позов до ОСОБА_4, ОСОБА_6, в якому просила витребувати з їх незаконного володіння ? частку квартири АДРЕСА_1. Вимоги обґрунтовані тим, що згоди ОСОБА_7 на відчуження спірної квартири не було. Свою частку квартири вона не продавала, підпис на договорі купівлі-продажу від 22.08.1998 р. не ставила.

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 грудня 2012 року позов було задоволено.

Вирішено усунути для позивачів з боку ОСОБА_7, ОСОБА_5 перешкоди у здійсненні права власності відносно квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_7, ОСОБА_5 з квартири та зняти з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про судові витрати.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду м. Севастополя від 13 грудня 2012 року з підстав неповного встановлення обставин, що мають важливе значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, заслухавши осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.08.1998 року на Севастопольській біржі нерухомості між брокером ОСОБА_9, яка діяла від імені ОСОБА_7 і ОСОБА_5, та брокером ОСОБА_10, який діяв від імені ОСОБА_11, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_11 придбав квартиру АДРЕСА_1.

03.12.1999 року ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу, продав спірну квартиру ОСОБА_12

Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 30.01.2004 року за ОСОБА_13 та ОСОБА_14, як спадкоємцями померлої ОСОБА_12, визнано право власності на спірну квартиру. 05.02.2004 р. останні за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_15, продали спірну квартиру ОСОБА_16

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 22.06.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_17 та зареєстрованого в реєстрі за №3537, ОСОБА_16 продала, а ОСОБА_18 купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.16).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_18 померла (а.с.17). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.05.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори Пониматченко О.Є., спадкоємцями померлої є її син - ОСОБА_4 та донька - ОСОБА_6 спадщина складається з квартири АДРЕСА_1 (а.с.23).

31.05.2012 р. в КП «БТІта ДРОНМ» СМР за спадкоємцями у встановленому законом порядку на підставі свідоцтва про право на спадщину було зареєстровано по ? частки спірної квартири кожному (а.с. 24,25).

Статтею 317 ЦК України, передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Зі змісту ст. 321 того ж Кодексу слідує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Довідкою від 22.06.2012 року, виданою КП «РЕП №7» СМР підтверджуються ті обставини, що у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_5(а.с.27).

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову, бо позивачі у встановленому законом порядку набули право власності на спірне нерухоме майно, у відповідачів відсутнє право користування спірним майном, з ними не укладений договір найму, вони не є членами сім'ї нового власника, а тому зайняття ними квартири безспірно порушує права позивачів і вони підлягають захисту шляхом виселення.

Крім того, відповідно до ст. 7 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, наприклад, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням. Виходячи зі змісту зазначеної норми права поняття "зняття з реєстрації" нерозривно пов'язане з поняттям "житлового права" (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, виселення із займаного приміщення).

У зв'язку з цим відповідно до ст. 16 ЦК України при вирішенні спору про право можливо вирішувати вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання чи скасування реєстрації.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви щодо витребування частки майна з незаконного володіння позивачів за первісним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 03.03.2009 р. (а.с.28-29), де предметом позову було визнання недійсними зазначених вище договорів щодо спірної квартири, у задоволенні позову ОСОБА_7 було відмовлено, ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 07.05.2009 року рішення залишено без змін (а.с.30-31).

Колегія суддів погоджується з данними висновками суду.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи зустрічної позовної заяви та доводи апеляційної скарги, що волі ОСОБА_7 на відчуження спірної квартири не було, підпис на договорі купівлі - продажу від 22.08.1998 року вона не ставила та квартира вибула з її володіння у наслідок підробки її підпису, колегія суддів вважає не обґрунтованими.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 03.03.2009 року, судом встановлено, що в матеріалах справи №2-53/04 р. є висновок експерту №84 від 26.01.2004 року, згідно якого «рукописная запись фамилии «ОСОБА_7», расположенная в графе «ОСОБА_7» на оборотной стороне договора купли-продажи от 22.08.1998 года - выполнена ОСОБА_7, а не другим лицом» (а.с.30-31).

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 13 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: В.П.Клочко

Судді: В.О. Єфімова

В.М. Сундуков