Ухвала суду № 31094477, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2013 року м. Київ К-21222/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексбурсервіс" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010

у справі № 2-а-45543/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексбурсервіс"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ексбурсервіс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про скасування податкових повідомлень - рішень: № 0000122301/0 від 18.02.2009; № 0000132301/0 від 18.02.2009; № 0000392301/0 від 08.05.2009.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.11.2009 позовні вимоги задоволено, визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0000122301/0 від 18.02.2009; № 0000132301/0 від 18.02.2009; № 0000392301/0 від 08.05.2009.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.09.2008 та складено акт № 18/23-418/33584542 від 10.02.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000122301/0 від 18.02.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств 126 562,50 грн.; № 0000132301/0 від 18.02.2009, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість 57500 грн.; № 0000392301/0 від 08.05.2009, яким визначено позивачу штраф у розмірі 7647, 17 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", завищено позивачем всього у сумі 337500 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року у сумі 337500 грн., завищено валові витрати на суму 337500 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року у сумі 337500 грн.

25.04.2006 між позивачем та ТОВ „Інран" був укладений договір № 425 купівлі-продажу, відповідно до умов якого ТОВ „Інран" зобов'язано було продати ТОВ „Ексбурсервіс" товар на загальну суму 503767, 80 грн.

11.12.2006 ТОВ „Інран" передало ТОВ „Ексбурсервіс" на загальну суму 405000 грн. товар (труби обсадні діаметром 245 мм вартістю 405000 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 11.12.2006.

Вказаний акт, був проведений у бухгалтерському обліку позивача у грудні 2008 року, як помилково пропущений.

ТОВ „Ексбурсервіс" укладено з ТОВ „Енергофінанс" договір № 1205 зберігання майна від 05.12.2006, ТОВ „Енергофінанс" приймає на зберігання майно - бурові труби згідно специфікації вартістю 405000 грн.

ТОВ „Інран" було запропоновано ТОВ „Ексбурсервіс" укласти договір зберігання зі складом, на якому фактично знаходився товар, та здійснити передачу товару без його перевезення.

Позивачем 05.12.2006 укладено з ТОВ „Ексбурсервіс" договір № 1205 зберігання майна за умовами якого місцем зберігання товару визначений склад у м. Миргород, вул. Шляхова, 10.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

При цьому, відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону, встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у даному Законі, не дозволяється.

Під визначенням податковий кредит, наведеним у п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" слід розуміти - суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про те, що для правомірного віднесення позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість достатньо таких підстав, як наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість.

Разом з тим пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість" передбачено, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність здійснення робіт (послуг).

Так, згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, здійснення робіт (послуг) є необхідною передумовою правомірності отримання відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинах за названим контрагентом, дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексбурсервіс" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010 у справі № 2-а-45543/09/1670 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексбурсервіс" відхилити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2010 у справі № 2-а-45543/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді А.О. Рибченко О.І. Степашко