Ухвала суду № 31094438, 18.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" квітня 2013 р. м. Київ К-17372/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Рибченка А.О.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 18.04.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2010

у справі № 2-а-40292/09/2070

за позовом Приватного підприємства „Альянс Т"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Альянс Т" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (правонаступник - Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби) про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 позовні вимоги задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення: № 0001732330/0 від 16.12.2008, № 0001742330/0 від 16.12.2008, №0001732330/1 від 05.03.2009, № 0001742330/1 від 05.03.2009, №0001732330/2 від 08.05.2009, № 0001742330/2 від 08.05.2009, №0001732330/3 від 21.07.2009, № 0001742330/3 від 21.07.2009 та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги № 1474/10/25-016 від 24.02.2009.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2010 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008, валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2008 та складено акт № 2089/23-304/32236204 від 27.11.2008.

За результатами перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення: № 0001732330/0 від 16.12.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання податку на прибуток в сумі 822310, 60 грн.: 676293 грн. основний платіж, 146017, 6 грн. штрафні (фінансові) санкції; № 0001742330/0 від 16.12.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 811549, 5 грн.: 541033 грн. основний платіж, 270516, 5 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В порядку адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

Перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат на суму 2705173 грн. та завищення податкового кредиту на суму 541033 грн., посилаючись на листи Державної податкової інспекції у м. Полтаві відносно ТОВ „Контррепост" у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за березень-квітень 2008 року не вказано індивідуальні податкові номери по контрагентах та ТОВ „Будагропром", за результатами камеральної невиїзної перевірки не включило до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість, що відображені у складі податкового кредиту ПП „Альянс Т" та знаходиться за юридичною адресою і факт зняття з обліку у Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва 23.10.2008 ПП „Шельф" в зв'язку з оголошенням його банкрутом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на дату укладання угод з ТОВ „Контррепост", ТОВ „Будагропром" та ПП „Шельф" усі вказані підприємства були за даними реєстру Державної податкової адміністрації України зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. "а" пп. 7.7.2 п. 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, в порядку наведених законодавчих приписів від'ємна різниця між податковими зобов'язаннями платника (тобто надходженнями сум податку на додану вартість) та податковим кредитом (витратами зі сплати податку в ціні товарів та послуг) за умови фактичного здійснення господарської операції (яка відображена у податковому обліку платника на підставі належним чином оформлених первинних документів відповідно її дійсного економічного змісту) підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету.

Відповідачем не доведено наявності будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту, за наслідками якого Товариством заявлено до відшкодування оспорювану суму податку на додану вартість.

Не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої Товариством податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків.

Аналіз норм Закону України „Про податок на додану вартість" свідчить, що термін "сплата податку" використовується в розумінні сплати податку покупцем у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) (п. 1.3 ст. 1, пп. 7.4.1 - 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість"). Так, п. 1.3 ст. 1 Закону, даючи визначення платника податку як особи, яка зобов'язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно з цим Законом поніс фактичні витрати по сплаті податку.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Приватному підприємству „Шельф" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість 23.10.2008 у зв'язку із оголошенням його банкрутом за ініціативою податкового органу не є підставою для невизнання податкового кредиту та валових витрат по операціях з цим підприємством, оскільки на дату укладання угоди 11.02.2008 та на дату видачі податкових накладних березень-червень 2008 року ПП „Шельф" було платником податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач повністю розрахувалося шляхом безготівкових розрахунків з цим постачальником.

Наявність висновку спеціаліста науково - дослідного експертно -криміналістичного центру при ГУ МВС України від 9 січня 2009 року за № 8 про те, що підписи, виконані від імені ОСОБА_4, на наданих на дослідження податкових накладних виконані не ОСОБА_4, а іншою особою не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки з даного висновку неможливо встановити в рамках якої справи проводилися експертні дослідження, які податкові накладні були предметом дослідження.

Факт видачі податкових накладних підтверджено судом апеляційної інстанції допитаний в якості свідка сам ОСОБА_4

Стосовно не використання товарів позивачем у власній господарській діяльності, придбаних за угодами з ТОВ „Контррепост", ТОВ „Будагропром" та ПП „Шельф".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні бухгалтерські документи надані позивачем, а також змісту акту перевірки та додатку до нього, наведено перелік покупців товарів, яким було продано товари, придбані у вказаних постачальників.

Зокрема, ковдри та запасні частини до вагонів, що були придбані у ПП „Шельф", ТОВ „Будагропром" та у ТОВ „Контррепост", було продано ДП „Укрзалізничпостач" та СТГО „Південна залізниця".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові зобов'язання по операціях з ПП „Альянс Т" за березень-квітень 2008 року TOВ „Контррепост" були відображені у повному обсязі та своєчасно по рядку "інші" з уточненнями від 12.11.2008 із суми рядка "інші" їх розшифровано з відображенням у гр. 2 „Альянс Т" 322362020331 з відповідним зменшенням суми по рядку "інші".

Висновки про розбіжності податкового кредиту ПП „Альянс Т" та податкового зобов'язання ТОВ „Контррепост" не відповідають дійсності.

Як вбачається з матеріалів справ, копії вказаних уточнень надавалися підприємством до матеріалів первинної скарги на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі, однак не були враховані та не було зроблено додаткових запитів до Державної податкової інспекції у м. Полтаві з метою перевірки вказаних даних.

Аналогічні відомості отримані ПП „Альянс Т" від ТОВ „Будагропром", яке на запит надало копії додатків 5 за березень-червень 2008 року, де розшифровані у зобов'язаннях усі суми, що виключені за висновками акту перевірки із складу податкового кредиту позивача.

На запит ПП „Альянс Т" разом із податковою звітністю від ТОВ „НВП Будагропром" надійшли копії заяв директора вказаного підприємства до податкових органів м. Полтави та Полтавської області, де викладені причини, з яких ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не отримала результатів зустрічної перевірки по ПП „Альянс Т", а саме: незважаючи на неодноразові вимоги директора ТОВ „НВП Будагропром", у тому числі і письмові, про проведення зустрічної перевірки, перевірка не проведена, а у акті зроблено запис про незнаходження ТОВ „НВП Будагропром" за юридичною адресою.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2010 у справі № 2-а-40292/09/2070 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2010 у справі № 2-а-40292/09/2070 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді А.О. Рибченко О.І. Степашко