Постанова № 31093202, 17.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4381/12

категорія 8.2

17 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін та прокурора:,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.01.2012 р. №0000172301, №0000182301, №0000192301 та від 10.04.2012 р. №0000452301,-

встановив:

ПАТ „Бердичівський машинобудівний завод „Прогрес" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом до Бердичівської ОДПІ у Житомирській області. Позивач зазначає, що працівниками податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ „Бердичівський машинобудівний завод „Прогрес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.01.2012р. № 2/23-01/00217426, на підставі якого Бердичівською ОДПІ (далі - відповідач) встановлено порушення вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1.1. п. 138.1, п.138.2, п. 138.10 ст.138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.50.1 ст.50, п.187.1 ст.187, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та видано податкові повідомлення-рішення від 24.01.2012р. : №0000172301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1972781 грн. за основним платежем та в сумі 500044 грн. за штрафними санкціями; №0000182301 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на 621816 грн.; №0000192301 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1045598 грн. за основним платежем та в сумі 91237 грн. за штрафними санкціями; №0000202301 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 13406286 грн.. Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної податкової адміністрації в Житомирській області та до ДПА України, однак згідно їх рішень податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Крім того, за результатами розгляду скарги до Державної податкової адміністрації в Житомирській області було скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012р. №0000202301 та видано нове податкове повідомлення-рішення від 10.04.2012р. №0000452301 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 12806242 грн.

Вважаючи, що висновки Бердичівської ОДПІ у Житомирській області за актом перевірки про порушення ПАТ „Бердичівський машинобудівний завод „Прогрес" вимог податкового законодавства є необґрунтованими та спростовуються нормами податкового законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про скасування винесених на його підставі, податкових повідомлень - рішень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити. В судовому засіданні за 03.04.2013р. представник позивача визнав факт заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 12724 грн. за необґрунтованими коригуваннями до податкових накладних, що були виписані за межами 1095 днів (стор.85 та 86 акту) та за жовтень 2010 року в сумі 102754 грн. через визнання ним факту непідтвердження первинними документами даних реєстру отриманих податкових накладних (стор.90 акту). Таким чином, загальна сума заявленого зменшення позовних вимог становить 115478 грн. за основним платежем та 25690 грн. за штрафними санкціями. Відтак відповідач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість від 24.01.2012р. №0000172301 в частині 1857303 грн. за основним платежем та в частині 474354 грн. за штрафними санкціями.

Представники відповідача та прокурор проти адміністративного позову заперечили з підстав, наведених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази та обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

В акті перевірки відповідач зазначив про встановлення перевіркою порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1.1. п. 138.1, п.138.2, пп. 138.10 ст.138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.10р. по 30.09.11р. на загальну суму - 1 045 598 грн. (в тому числі по періодах: за 2010р. - на суму 364942 грн.; за 1-й кв. 2011р. - на суму 680656 грн.), а також зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2010р. на суму 1478797 грн., за 1-й квартал 2011р. на суму 300022 грн. та за 2-3 квартали 2011р. на суму 11 627 467 грн.

Податковий орган здійснив позивачу донарахування зобов'язань зі сплати податку на прибуток, а також зменшив суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період з 01.07.10р. по 30.09.11р., через неврахування у складі витрат звітного періоду за 2-3 квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками 2009 та 2010 року в сумі 300022 грн., невизнання валових (операційних) витрат в сумі 17588677грн. за такими операціями: по сплаті комісійної та агентської винагород на користь ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» на загальну суму - 15 121 357 грн.; на придбання газу природного від ВАТ «Укрзакордонгеолгія» на загальну суму - 253332 грн.; на придбання металу від ТОВ «Транс агентство сервіс» на загальну суму - 613 838 грн.; на придбання листів металевих від ТОВ «ПКФ «Піраміда» на загальну суму - 1222099грн.; на придбання листів металевих від ТОВ "Сетав Сталь сервіс" - на суму 78 029 грн..

Відповідач, обґрунтовуючи свій висновок щодо невизнання витрат за операціями із придбання послуг від ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» та товарів від ВАТ «Укрзакордонгеолгія», ТОВ «Транс агентство сервіс», ТОВ «ПКФ «Піраміда» та ТОВ "Сетав Сталь сервіс", посилається на порушення позивачем вимог п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1.1. п. 138.1, п.138.2, пп. 138.10 ст.138, п. 150.1 ст. 150 ПКУ та формування витрат за рахунок операцій, що відповідно до норм чинного законодавства (ст.3 Господарського кодексу України, п.1, п.3, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст. 216, ст.228, ст.629, ст.655, ст.656, ст.658 Цивільного кодексу України) є «нікчемними».

Щодо невизнання відповідачем валових витрат за операціями з придбання послуг комерційного посередництва у ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес».

Як зазначив позивач, ним розроблено "Положення про управління виробничо-маркетинговою діяльністю (УМВД)", що затверджено генеральним директором підприємства від 30.06.2009 р.

Пунктом 2.2 вказаного положення визначено, що реалізація цілей виробничо-маркетингової діяльності забезпечується позивачем через ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" проведення аналізу ринку споживачів та формування галузевих і регіональних "ніш" для забезпечення збуту продукції, цілеспрямоване проведення через ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" рекламної діяльності, контактів з громадськістю, що забезпечує підтримку належного іміджу підприємства, як стабільного партнера та гаранта якості.

Листом ТОВ «Торговий дім заводу "Прогрес" підтверджується, що основним видом діяльності Товариства є торгівля обладнанням, яке виробляє позивач. З метою здійснення цієї діяльності Товариство має в своєму штаті більше 300 працівників, до складу яких входять спеціалісти різних галузей господарства: хімічної промисловості, металургійного комплексу, гірничо-збагачувальної промисловості, харчової, цукрової промисловості. Окремим напрямком діяльності Товариства є просування на світові ринки продукції ВАТ БМЗ «Прогрес» шляхом участі представників Товариства в світових виставках, конференціях, семінарах. Товариство постійно бере участь в тендерах на закупівлю обладнання, які проводять потенційні покупці.

В період з 12.05.10р. по 25.11.10р.між позивачем (Комітент) та ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» (Комісіонер) були укладені договори комісії, згідно яких Комісіонер за дорученням Комітента здійснював для нього від свого імені та за його рахунок операції з продажу на експорт продукції (виробів) Комітента, за ціною не нижче узгодженої сторонами, з оплатою на поточний рахунок Комісіонера у іноземній валюті. За виконання послуг Комітент зобов'язаний оплатити Комісіонеру комісійну винагороду у розмірі визначеному у договорі. Сума комісійної винагороди може змінюватись при значних змінах курсу гривні до іноземної валюти.

Комісійна винагорода сплачується шляхом утримання Комісіонером належної йому суми винагороди, від суми, що була отримана від продажу валютних коштів, які надійшли від покупця - нерезидента, до суми договору з нерезидентом.

У випадку часткової оплати нерезидентом вартості виробів, Комісіонер утримує на своєму поточному рахунку частку комісійної винагороди, яка у відсотковому співвідношенні дорівнює сумі часткової оплати від покупця-нерезидента.

На виконання договорів комісії Комісіонером проведена робота по вивченню ринку та пошуку покупців-нерезидентів, в результаті виконання якої ним були укладені експортні договори (контракти) з покупцями - нерезидентами на придбання виробів Комітента, що підтверджується матеріалами справи.

По фактам виконання Комісіонером своїх зобов'язань за договорами комісії ним були складені звіти, а сторонами договору підписані відповідні акти виконаних робіт, що відповідають вимогам, встановленим для первинних документів статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На виконання умов договорів комісії, Комітентом Комісіонеру була сплачена комісійна винагорода, в порядку та розмірах, що були обумовлені сторонами. Факт сплати підтверджується відповідними банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

Між позивачем (Принципалом) та ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» (Агентом) було укладено агентський договір №0-92 від 22.12.10р., згідно якого, Агент за винагороду зобов'язувався здійснювати по дорученню за рахунок та від імені Принципала такі юридичні і фактичні дії : з метою виявлення потенційних покупців продукції Принципала проводити маркетингові дослідження; укладання угод, договорів, контрактів на поставку продукції Принципала в т.ч. зовнішньоекономічних; сприяти руху продукції Принципала з використанням рекламних та інформаційних матеріалів, наданих принципалом, вивчати територію (СНД та Далекого Зарубіжжя) з метою виявлення потенційних замовників на продукцію Принципала, та здійснювати інші дії, що обумовлені договором, які б сприяли реалізації продукції Принципала.

У відповідності до п.1. ст..297 Господарського кодексу України, за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

За сприянням Агента, були проведенні маркетингові дослідження, переговори з покупцями продукції , в результаті чого Принципалом були укладені експортні договори (контракти) з покупцями - нерезидентами на придбання продукції, що підтверджується матеріалами справи.

По фактам виконання Агентом своїх зобов'язань за договором ним були складені звіти, а сторонами договору підписані відповідні акти виконаних робіт, що відповідають вимогам, встановленим для первинних документів статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно умов договору № 0-92 від 22.12.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ "ТД "Заводу "Прогрес", Принципал зобов'язаний виплатити Агенту належну йому винагороду протягом трьох банківських днів після отримання оплати (включаючи передплату) за продукцію, що постачається, на підставі Актів здачі-прийняття робіт (послуг). Принципал зобов'язаний виплачувати агенту належну йому винагороду відповідними частками, після отримання часткової оплати за продукцію, що постачається. Частина агентської винагороди, яку повинен виплатити Принципал, розраховується пропорційно отриманої оплати.

На виконання умов договору, Принципалом Агенту була сплачена агентська винагорода, в порядку та розмірах, що були обумовлені сторонами. Факт сплати підтверджується відповідними банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

В підтвердження факту скоєння порушень позивачем, відповідач посилається на те, що внаслідок віднесення позивачем до складу валових витрат сум сплаченої ним за період з 01.07.10р. по 31.03.11р. комісійної винагороди в розмірі 3 405 560 грн. і агентської винагороди в розмірі 516 667 грн. та за період з 01.04.11р. по 30.09.11р. комісійної винагороди в розмірі 625210 грн. і агентської винагороди в розмірі 10573920 грн. позивач здійснював завідомо збиткову діяльність з реалізації обладнання власного виробництва. Здійснення підприємством операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювались ці витрати, не відповідають вимогам, що пред'являються для господарської діяльності у значенні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що вказані висновки відповідача не підтверджені первинними документами, протирічать нормам податкового законодавства, що діяли в період вчинення господарських операцій.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону, валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Зі змісту підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що у разі продажу товарів дохід виникає незалежно від того, за якою ціною реалізуються товари, а тому така операція повністю відповідає визначенню «господарська діяльність».

Вимоги, що містяться у вищезазначених статтях Закону щодо визначення доходу, за свої правовим змістом, аналогічні тим, що зазначені в пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 та ст. 135 ПКУ.

Отже, від'ємне значення об'єкта оподаткування по підприємству в цілому не являється доказом збитковості окремих операцій із ТОВ "ТД "Заводу "Прогрес" та не свідчить про відсутність господарської діяльності підприємства, а відтак і не потребує коригування валових витрат. Можливе отримання від'ємного значення оподаткування в цілому за звітний період, і при цьому, ні Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», ні ПКУ не передбачено, що в такому випадку платник податку повинен коригувати валові витрати.

Згідно з п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Податковим органом, при складенні акту перевірки зворотнє не доведено.

Як було встановлено в процесі розгляду справи, відповідачем на адресу позивача запит про обґрунтування рівня договірних цін не направлявся. Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому, обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган, який цього не здійснив.

Крім того, господарські операції із отримання посередницьких послуг від ТОВ "ТД «Заводу "Прогрес" вже були предметом перевірки податкового органу.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "БМЗ "Прогрес" за липень - серпень 2011 року, відповідачем було складено акт перевірки № 4067/2301/00217426 від 25.10.2011 року, на підставі якого Бердичівською ОДПІ видано податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2011 року № 0001272301, за яким підприємству невизнано податковий кредит, сплачений у складі агентської винагороди для ТОВ "ТД «Заводу "Прогрес" в липні 2011 року в сумі 4 400 000 грн. (в т.ч. ПДВ 733 333,33 грн.) та в серпні 2011 року в сумі - 1402325,2 грн. (в т.ч. ПДВ 233 721,00 грн.).

Позивачем було подано позов до Житомирського окружного адміністративного суду про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.08.2012 року по справі №0670/2272/12 позов ВАТ "БМЗ "Прогрес" задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 09 листопада 2011 року № 0001272301.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012р. по справі №0670/2272/12 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки за травень 2011 року відповідачем було складено акт перевірки від 12.07.2011р. № 2967/2301/00217426, на підставі якого Бердичівською ОДПІ видано податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000712301, за яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 367020 грн., через невизнання податкового кредиту, сплаченого у складі комісійної та агентської винагороди для ТОВ "ТД «Заводу "Прогрес" в травні 2011 року на загальну суму 2202120 грн..

Позивачем було подано позов до Житомирського окружного адміністративного суду про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.2012 по справі №0670/70/12 позов ВАТ "БМЗ "Прогрес" задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000712301.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2012р. по справі №0670/70/12 рішення суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з п. 1 ст.72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, висновок відповідача про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ "ТД «Заводу "Прогрес" та невизнання на цій підставі валових витрат за операціями з придбання комісійних та агентських послуг є безпідставним, що підтверджується рішеннями Житомирського окружного адміністративного суду по справах №0670/2272/12 та №0670/70/12.

Щодо невизнання відповідачем валових витрат за операціями з придбання газу природного у ВАТ «Укрзакордонгеологія»

Документальними доказами по справі - відомість розподілу природного газу між підрозділами підприємства, службова записка про позамовний розподіл природного газу в економічно-відокремлених підрозділах підприємства "Прогресзаготпром" та Прогрес-литво", акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2010р., - підтверджується факт отримання позивачем природного газу та послуг транспортування від ПАТ "Житомиргаз".

Крім того, господарські операції з отримання природного газу від ВАТ "Укрзакордонгеологія" за грудень 2010 року вже були предметом перевірки податкового органу.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ "БМЗ "Прогрес" по питанню фінансово-господарських взаємовідносин з ВАТ "Укрзакордонгеологія" за грудень 2010року, відповідачем було складено акт перевірки № 938/2301/00217426 від 21.03.2011 (далі - акт перевірки) на підставі якого Бердичівською ОДПІ видано податкове повідомлення-рішення № 0000262301 від 04 квітня 2011 року, за яким підприємству визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 34867 грн. та штрафна санкція в розмірі 8717грн..

ВАТ "БМЗ "Прогрес" було подано позов до Житомирського окружного адміністративного суду про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000262301 від 04 квітня 2011 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.11р. по справі №0670/8893/11 позов ВАТ "БМЗ "Прогрес" задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000262301 від 04 квітня 2011 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.02.12р. по справі №0670/8893/11 Бердичівський ОДПІ відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.11р. та відмовлено у відкриття адміністративного провадження.

Відповідно до п. 3 ст. 254 КАСУ , у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Таким чином, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.11р. по справі №0670/8893/11 набрало законної сили.

Згідно з п. 1 ст.72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, висновок відповідача про нікчемність угоди між позивачем та ВАТ "Укрзакордонгеологія" та невизнання на цій підставі валових витрат за операціями з придбання газу природного у ВАТ «Укрзакордонгеологія» є безпідставним, що підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.11.11р. по справі №0670/8893/11.

Щодо невизнання відповідачем валових витрат за операціями з придбання металу у ТОВ «Транс агентство сервіс»

Для проведення фінансово-господарської операції, ПАТ „БМЗ Прогрес" (Покупець за договором) укладено договір поставки від 27 вересня 2010 р. № 05/27091 ОПД з ТОВ " Транс агентство сервіс" (Постачальник за договором).

По даному договору Постачальник зобов'язується передати в обумовлений строк у власність Покупцю продукцію, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити її в порядку і на умовах, обговорених в даному договорі.

До договору № 05/27091 ОПД від 27 вересня 2010 року складено специфікації, які є невід'ємною частиною даного договору :

- специфікація № 1 до договору №05/27091 ОПД від 27 вересня 2010 року зазначено: товар доставляється на умовах склад продавця м. Дніпропетровськ , вул. Прессовая 65 (відповідно ІНКОТЕРМС-2000). Строк поставки - грудень 2010 року. Датою відгрузки рахується дата , вказана на товарній накладній.

- специфікації № 2 до договору № 05/27091 ОПД від 27 вересня 2010 року зазначено: товар доставляється на умовах склад продавця м.Дніпропетровськ , вул. Прессовая 65 ( відповідно ІНКОТЕРМС-2000). Строк поставки - до 10 грудня 2010 року. Датою відгрузки рахується дата , вказана на товарній накладній.

ПАТ „БМЗ Прогрес" до складу валових витрат 4 кварталу 2010р. віднесло суму здійснених попередніх оплат для ТОВ " Транс агентство сервіс" на загальну суму 613838 грн. без ПДВ:

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що твердження відповідача про відсутність документів, які б підтверджували фактичне отримання та використання у господарській діяльності вказаного товару в грудні 2010 року, є необгрунтованими.

Посилання відповідача, як на підставу не врахування у складі валових витрат суми попередньої оплати за метал, на невикористання його позивачем в господарській діяльності в грудні 2010 року (період здійснення попередньої оплати), є безпідставним. Позивач не міг використати передплачений метал у своїй господарській діяльності в грудні 2010 року, так як на той момент він ще не був ним отриманий в повному обсязі, а формування валових витрат було здійснено ним за датою списання коштів з його банківських рахунків на оплату даного металу, тобто за правилом першої події.

Як зазначено в договорі № 05/27091 ОПД від 27 вересня 2010р., ТОВ «Транс агентство сервіс» є платником податку на прибуток на загальних умовах.

Оскільки по даній операції сума попередньої оплати сплачена особі, яка має статус платника податку на прибуток на загальних підставах, то дата збільшення валових витрат визначається за правилами пп. 11.2.1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до згаданої норми датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання результатів робіт (послуг).

Таким чином, позивач правомірно включив суму попередньої оплати до валових витрат в період її перерахування, тобто за правилом першої події.

Метал, придбання якого було передплачено позивачем, був придбаний ним для подальшого використання у його господарській діяльності. Витрати на його придбання підтверджені відповідними платіжними дорученнями № 11710 від 06.12.10р., № 11756 від 07.12.10р., № 11911 від 09.12.10р., № 12235 від 20.12.10р., копії яких надано в матеріали справи.

Щодо невизнання відповідачем валових витрат за операціями з придбання металу у ТОВ «ПКФ «Піраміда»

Позивачем були здійснені господарські операції із отримання металу від ТОВ «ПКФ «Піраміда» у лютому, березні та квітні 2011 року.

Зазначені господарські операції вже перевірялись відповідачем. Висновки за результатами документальних позапланових виїзних перевірок оформлені актом перевірки від 19.04.2011р. № 1916/23-01/00217426, на підставі якого відповідачем видано податкові повідомлення-рішення від 04 травня 2011 року № 0000372301 та № 0000362301 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість за лютий 2011 року на 264636 грн. та збільшення грошових зобов'язань по податку на додану вартість на 65503 грн.

За результатами оскарження Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.11р. по справі №0670/9820/11 позов ПАТ "БМЗ "Прогрес" задоволено, скасовано вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.03.12р. по справі №0670/9820/11 апеляційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2011 року - без змін.

Таким чином, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.12.11р. по справі №0670/9820/11 набрало законної сили.

Актом від 18.08.2011р. № 3330/23-01/34065317 оформлені результати документальної позапланової виїзної перевірки господарських операцій із отримання металу від ТОВ «ПКФ «Піраміда» за березень та квітень 2011 року. На підставі акту відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 01 вересня 2011 року № 0000892301 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість на 83 114,00 грн., з них: за березень 2011 року на 73 057,00 грн., за квітень 2011 року на 10 057,00 грн. За результатами оскарження Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.03.2012р. по справі №0670/540/11 позов задоволено, скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення.

Згідно з п. 1 ст.72 КАСУ, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо невизнання відповідачем валових витрат за операціями з придбання металу у ТОВ «Сетав Стальсервіс».

Операції з придбання металу у ТОВ «Сетав Стальсервіс» вже перевірялись відповідачем. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2011 року було складено акт перевірки від 12.07.2011р. № 2967/2301/00217426, на підставі якого відповідачем видано податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000712301, за яким підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 367020 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 1 грн.

За результатами оскарження згідно постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 21.03.12р. по справі №0670/70/12 позов задоволено, скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення.

Щодо невизнання відповідачем у складі витрат звітного періоду за 2-3 квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками 1 кварталу 2011 року в сумі 300022 грн.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 "Перехідних положеннях" ПКУ, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення II кварталу 2011 року.

У нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях ПКУ законодавець визначив особливий порядок формування об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3 статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначені у статті 139 ПКУ, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Отже, вказані вище норми Податкового кодексу України не містять заборони на врахування у 2011 році збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже позивач мав право в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року включати від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду.

Висновок відповідача про те, що договори, укладені із ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» , ВАТ «Укрзакордонгеолгія», ТОВ «Трас агентство сервіс», ТОВ «ПКФ «Піраміда» , ТОВ «Сетав Стальсервіс» є правочинами, які порушують публічний порядок та відповідно до ст. 202, 203, 207, 215, 216 та 228 ЦКУ є нікчемним з моменту їх укладення, на думку суду є безпідставним враховуючи наступне.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податкового кодексу України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому наполягає ДПІ в Акті перевірки.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав їх невідповідності вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, висновків щодо чого дійшла ДПІ в Акті перевірки.

Слід окремо зазначити, що Податковим кодексом України на податкові органи не покладено функцій з контролю за дотриманням платниками податків цивільного законодавства та визнання договорів нікчемними.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагентів позивача на підставних осіб.

На думку суду, при визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Наявні у справі документальні дані про відображення операції у господарській і податковій звітності та придбання позивачем товарів/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, не містять у діях підприємства будь-яких ознак чи обставин, з якими законодавство України пов'язує недійсність господарських зобов'язань.

Первинні документи по операціям з ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» , ВАТ «Укрзакордонгеолгія», ТОВ «Транс агентство сервіс», ТОВ «ПКФ «Піраміда» , ТОВ «Сетав Стальсервіс», у їх сукупності підтверджують реальний економічний зміст здійснених господарських операцій.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено правомірність врахування позивачем у деклараціях з податку на прибуток витрат за операціями із придбання посередницьких послуг від ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» в сумі 15121357 грн., газу природного від ВАТ «Укрзакордонгеологія» в сумі 253332 грн. , металу від ТОВ «Транс агентство сервіс» в сумі 613838 грн., металу від ТОВ «ПКФ «Піраміда» в сумі 1222099 грн., металу від ТОВ "Сетав Сталь сервіс" в сумі 78029 грн.. Також судом встановлено правомірність врахування позивачем у складі витрат звітного періоду за 2-3 квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками 1 кварталу 2011 року в сумі 300022 грн.

Матеріалами перевірки, поясненнями представників відповідача в судовому засіданні підтверджується, що вищенаведені операції стали підставою не тільки для винесення рішення від 24.01.2012р. №0000192301 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, а і для прийняття рішення від 10.04.2012р. №0000452301 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 12806242 грн..

З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012р. №0000192301 про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств в сумі 1045598 грн. за основним платежем і в сумі 91237 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012р. №0000202301 про зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 13406286 грн.., з приводу яких виник спір, є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому підлягають скасуванню.

Щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 1972781грн., застосування фінансових санкцій в сумі 500044 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2012р. №0000172301 та зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість на 621816 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2012р. №0000182301.

Із акту перевірки випливає, що підставою для донарахування податкових зобов'язань здійснено на підставі невизнання відповідачем податкового кредиту, сплаченого для ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» у складі комісійної та агентської винагороди в розмірі 700540 грн. та 1004141 грн. відповідно, невизнання податкового кредиту за жовтень 2010 року в сумі 102754 грн. через непідтвердження первинними документами даних реєстру отриманих податкових накладних та встановленого відповідачем факту заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 12724 грн. за необґрунтованими коригуваннями до податкових накладних, що були виписані за межами 1095 днів.

В судовому засіданні за 03.04.2013р. представник позивача визнав факт заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року на 12724 грн. за необґрунтованими коригуваннями до податкових накладних, що були виписані за межами 1095 днів та за жовтень 2010 року в сумі 102754 грн. через визнання ним факту непідтвердження первинними документами даних реєстру отриманих податкових накладних.

Таким чином, відповідач не погоджується із невизнанням відповідачем податкового кредиту, сплаченого для ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» у складі комісійної та агентської винагороди в розмірі 700540 грн. та 1004141 грн. відповідно і просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість від 24.01.2012р. №0000172301 в частині 1857303 грн. за основним платежем та в частині 474354 грн. за штрафними санкціями.

Враховуючи, що в процесі розгляду справи, відповідачем не доведено неправомірність включення позивачем витрат за господарськими операціями з ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» , суд вважає також неправомірними причини донарахування податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Невизнання податкового кредиту за операціями з придбання комісійних та агентських послуг здійснено відповідачем із порушенням вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", адже отримані послуги в повному обсязі були використані в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту.

Суд вважає, що позивачем повністю дотримано приписи п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України адже відповідно до цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на подану вартість", п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в частині 1857303 грн., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак збільшення податкових зобов'язань в частині 1857303 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині 474354 грн. за їх заниження суд вважає необгрунтованим.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, якими платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та скасувати спірні податкові повідомлення - рішення.

Керуючись ст.ст. 86, 158 -163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 24.01.2012 року № 0000182301, № 0000192301 та від 10.04.13 року №0000452301.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 24.01.2012 року № 0000172301 в частині 1857303 грн. основного платежу та 25690грн. штрафних санкцій.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 24 квітня 2013 р.