Постанова № 31092969, 11.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/247/13-a

категорія 8.2

11 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий Гай" до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000382201 від 27.12.2012 р. та №0000402201 від 28.12.2012 р.,-

встановив:

ТОВ "Агропромислова компанія "Дубовий Гай" звернулось до суду з позовом до Овруцької МДПІ Житомирської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000382201 від 27.12.2012 р. та №0000402201 від 28.12.2012 р.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що в період з 05.12.2012 року по 11.12.2012 року Овруцькою МДПІ Житомирської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агропромислова Компанія «Дубовий Гай», з питань достовірності декларування суми податку на додану вартість відображеної у деклараціях за вересень 2012 року. За результатами проведення зазначеної вище перевірки, Відповідачем складено Акт № 516/22/36899468 від 18.12.2012 року. За наслідками розгляду акту, 27 грудня 2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0000382201 та 28 грудня 2012 року прийняте податкове повідомлення рішення № 0000402201. З вказаними рішеннями позивач не погоджується, оскільки вважає, що вони є необгрунтованими, непослідовними та формалізованими, такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах, суперечать чинному в Україні законодавству з питань оподаткування.

Зокрема позивач зазначив, що операція з продажу свиней ТОВ "Ромекс" є реальною, її реальність не ставиться під сумнів Овруцькою МДПІ факт її здійснення підтверджується, як первинним бухгалтерськими документами так і довідкою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Звітна декларація № 9064643083 за вересень 2012 року подана разом з заявою та скаргою на дії постачальника та всіма необхідними додатками у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Таким чином, висновки Відповідача щодо порушень товариством вимог чинного податкового законодавства (п. 201.10 ПК України) внаслідок завищення податкового кредиту декларування податкових зобов'язань з ПДВ у спеціальній податковій декларації в якій відображаються результати діяльності з постачання сільськогосподарської продукції, у розмірі 810 278,00 грн., є необгрунтованим.

Також позивач вказав, що декларування податкових зобов'язань з ПДВ за господарською операцією з відповідального зберігання - утримання свиней у спеціальній податковій декларації в якій відображаються результати діяльності з постачання сільськогосподарської продукції здійснено товариством з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, а, висновки податкового органу, щодо неправомірного відображення операції з відповідального зберігання-утримання свиней в спеціальній декларації є необгрунтованими.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити та скасувати оспорювані рішення.

Представники відповідача в засіданні суду проти адміністративного позову заперечили в повному обсязі, з мотивів викладених в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в період з 05.12.2012 року по 11.12.2012 року Овруцькою міжрайонною державною податковою інспекцією Державної податкової служби Житомирської області, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова Компанія «Дубовий Гай», з питань достовірності декларування суми податку на додану вартість відображеної у деклараціях за вересень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 516/22/36899468 від 18.12.2012 року, яким встановлено наступні порушення:

1. п. 188.1, ст. 188, п. 209.18, ст. 209 Податкового кодексу України в результаті чого занижено нарахування та сплату до бюджету податку на додану вартість за вересень 2012 року всього на суму 60652грн.

2. п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства (р. 18 Декларації) за вересень 2012 року на суму 810278грн.

За наслідками розгляду акту перевірки Овруцькою МДПІ Житомирської області ДПС 27.12.12р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000382201 та 28.12.12р. прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000402201.

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення - рішення від 27.12.12р. № 0000382201 враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Ромекс» було укладено договір поставки свиней у живій вазі №20 від 31.07.12р.

На виконання вказаного договору у вересні 2012 року ТОВ «Ромекс» реалізовано позивачу вказаний товар (свині живі), та виписано податкову накладну № 8 від 3.09.12р. на загальну суму 5225578,98грн. в тому числі ПДВ 870929,83грн. Факт, господарської операції підтверджується первинними документами долученими до матеріалів справи.

Водночас, з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України та, як наслідок, завищення суми податкового кредиту на 870929,83грн. стало те, що податкова накладна від № 8 від 3.09.12р. по взаєморозрахунках з ТОВ «Ромекс» на суму ПДВ 870929,83 грн. не зареєстрована в ЄРПН.

Однак з таким висновком податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, щодо порядку нарахування та сплати ПДВ регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Так, п. 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1. статті 14 ПК України - Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень ПК України - реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 01 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 01 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 01 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 01 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 01 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

З аналізу вищезазначених правових норм випливає, що покупець товару має право формувати податковий кредит лише на підставі виданої йому продавцем належним чином оформленої податкової накладної, яка у разі встановлення розміру ПДВ понад 10 тисяч гривень (з 01 січня 2012 року) або, незалежно від розміру ПДВ, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, підлягає обов'язковій реєстрації продавцем товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до змісту п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З аналізу викладених норм видно, що у разі порушення продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати одночасно з податковою декларацією за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, до якої додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

24.09.2012 року, позивачем подано до відповідача заяву про порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних разом з копіями документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг.

Відповідно до вимог, Податкового кодексу України, заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та відповідно права на податковий кредит покупця.

19.10.2012 року ТОВ «АПК «Дубовий Гай» в електронному вигляді було подано звітну декларацію № 9064643083 за вересень 2012 року та всі необхідні додатки, в тому числі, Додаток 5 Заява про відмову постачальника надати податкову накладну.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось представниками податкового органу, що подача позивачем, як платником податків, відповідно до положень статті 49 Податкового кодексу України, щодо подачі податкових декларацій до органу державної податкової служби в електронній формі, унеможливлюють дотримання платником податків (позивачем) вимог частини 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України про подачу Заяви (додаток 5 до декларації) разом з копіями товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що позивач надав такі первинні бухгалтерські документи в вересні 2012 року, тобто до початку проведення перевірки.

Виходячи з викладеного, на момент здійснення перевірки у відповідача були всі передбачені законодавством документи, а саме: вчасно подана податкова декларація з додатком 5, подані в електронній формі, а також копії первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту отримання послуг позивачем від своїх контрагентів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що технічна неможливість подачі податкової декларації в електронній формі одночасно з копіями бухгалтерських документів, виникла не з вини платника податків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення від 27.12.12р. № 0000382201 не відповідає критерію пропорційності, зазначеному в пункті 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові ВАСУ від 11.12.12 року у справі №К/9991/51804/12 .

Щодо податкового повідомлення - рішення № 0000402201 від 28.12.2012р. суд зазначає наступне.

Суд погоджується з висновком податкового органу, щодо безпідставного віднесення до спеціальної декларації з податку на додану вартість суми податку на додану вартість у складі вартості послуг з відповідального зберігання та утримання свиней, в результаті чого занижено нарахування та сплату податку на додану вартість по бюджетній декларації на суму 60652грн., враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «АПК «Дубовий Гай» згідно свідоцтва, відноситься до сільськогосподарських підприємств, які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, а тому подає до органів ДПС за відповідний звітний період:

- податкову декларацію з податку на додану вартість (спеціальну); до такої податкової декларації включаються лише операції, визначені п. 209.18 ст. 209 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) - спеціальна декларація;

- податкову декларацію, подання якої передбачено п. 46.1 ст. 46 розділу II та ст. 203 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ - бюджетна декларація.

Відповідно до п. 209.18, ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 ПКУ, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого статтею 209 ПКУ, і на загальних підставах вважаються платниками податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.

Згідно із п.6 розділу І «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.11 за№1333/20071 платники податку -сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають вимогам статті 209 розділу V Кодексу, але не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (спеціальну), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише операції, визначені пунктом 209.18 статті 209 розділу V Кодексу.

Також п.2. Розділу VII Порядку визначено, що у рядку 1 "Податкові зобов'язання" вказуються виключно операції сільськогосподарських підприємств, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 розділу V Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності, передбаченого статтею 209 Кодексу, з постачання молока, худоби, птиці, вовни власного виробництва, а також молочних продуктів, молочної сировини та м'ясопродуктів, вироблених у власних переробних цехах.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою відповідача встановлено, що ТОВ «АПК «Дубовий Гай» віднесено до складу декларації сільськогосподарського товаровиробника, окрім реалізації свиней живою вагою також і послуги тимчасового відповідального зберігання - утримання свиней, наданих ТОВ «Ромекс» відповідно до умов № 2 тимчасового відповідального зберігання-утримання свиней від 31 липня 2012 року та оформленого актом приймання-передачі послуг від 03.09.2012 року на загальну суму 821305,62 грн., в т.ч. ПДВ 136884,27 грн.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.187.1. ст.187, п. 188.1. ст. 188 п. 209.18, ст. 209 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ТОВ «АПК «Дубовий Гай» не включено до бази оподаткування податком на додану вартість по бюджетній декларації операції з постачання ТОВ «Ромекс» послуг тимчасового відповідального зберігання - утримання свиней відповідно до податкової накладної №14 від 04.09.2012 року на суму ПДВ 136884,27грн.

Суд погоджується з висновком податкового органу, що пунктом 209.18 Податкового Кодексу України не передбачено можливості сільськогосподарських підприємств, до яких безсумнівно відноситься ТОВ «АПК Дубовий Гай», відносити до спеціальної декларації надані сільськогосподарські послуги (відповідальне зберігання - утримання свиней).

Посилання Позивача на п. 209.17 Податкового Кодексу стосовно того, що дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства поширюється, в тому числі, і на надання послуг у тваринництві за винагороду, являється достовірним, однак норми п.209.17 ст. 209 Податкового Кодексу України не стосується ТОВ «АПК Дубовий Гай», так як підприємство не обрало спеціального режиму оподаткування, не отримавши для цього відповідно до п. 209.10 ст. 209 Податкового Кодексу України свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування по ПДВ.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0000402201 від 28.12.2012р в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправним та скасування вказаного рішення Овруцької МДПІ Житомирської області ДПС.

Керуючись ст.ст. 86, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби від 27.12.12 року № 0000382201.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 18 квітня 2013 р.