Постанова № 31091692, 07.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 травня 2013 року 11:27 справа №2а-592/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц"доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової службипровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21 січня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Нафто-Комерц") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), в якій, з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог, просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 липня 2009 року №00023423/07/0 та №00023523/07/0, від 08 вересня 2009 року №0002342307/1 та №0002352307/1, від 09 листопада 2009 року №0002342307/2 та №0002352307/2, від 20 січня 2010 року №0002342307/3 та №0002352307/3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-592/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 12 березня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2010 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №2а-7920/09/2670 за позовом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва до ТОВ "Нафто-Комерц" та ТОВ "Спецторгпозитив" про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемною угодою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2013 року поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 09 квітня 2013 року.

09 квітня 2013 року в судовому засіданні оголошено про відкладення розгляду справи на 23 квітня 2013 року у зв'язку з клопотанням позивача.

Крім того, судом замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва на належного - Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва).

В судовому засіданні 23 квітня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2013 року позовну заяву ТОВ "Нафто-Комерц" в частині позовних вимог в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2010 року №0002352307/3 та №0002342307/3.

Таким чином, суд розглядає справу в межах позовних вимог про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2009 року №00023423/07/0 та №00023523/07/0, від 08 вересня 2009 року №0002342307/1 та №0002352307/1, від 09 листопада 2009 року №0002342307/2 та №0002352307/2.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01 липня 2009 року №00023423/07/0 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 5.2.2 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Нафто-Комерц" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 10 002 140,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5 001 070,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5 001 070,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 01 липня 2009 року №00023523/07/0 згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Нафто-Комерц" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 971 302,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 980 868,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 990 434,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2009 року №0002342307/1 та №0002352307/1, від 09 листопада 2009 року №0002342307/2 та №0002352307/2 аналогічного змісту.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17 червня 2009 року №6985/23-07/25392930 "Про результати планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц", код за ЄДРПОУ 25392930 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року" (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні обставини: за перевірений період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Спецторгпозитив"; посадові особи ТОВ "Нафто-Комерц" відмовились надавати копії первинних документів щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Спецторгпозитив"; за даним ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ "Спецторгпозитив" не знаходиться за юридичною адресою, згідно пояснень засновників та посадових осіб ТОВ "Спецторгпозитив" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, останні не мають відношення до створення та фінансово-господарської діяльності підприємства; згідно вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2008 року №1-1138/08 визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, які виразились у співвиконанні шляхом використання інших осіб, для фіктивного підприємництва, тобто створенні та придбанні суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, в тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для створення ТОВ "Спецторгпозитив".

За таких підстав, на думку відповідача, згідно зі статтями 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, правочини, укладені позивачем з ТОВ "Спецторгпозитив", є нікчемними.

У зв'язку з викладеним в Акті перевірки зроблено висновок про порушення ТОВ "Нафто-Комерц" підпункту 5.2.2 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 5 001 070,00 грн., підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 980 868,00 грн., в тому числі за січень-жовтень, грудень 2008 року.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: доводи Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів не підтверджуються жодними доказами; спірні правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, підтверджуються відповідними видатковими накладними та податковими накладними.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Нафто-Комерц" та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Нафто-Комерц" та ТОВ "Спецторгпозитив", обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Вастон" (попередня назва позивача) (покупець) та ТОВ "Спецторгпозитив" (продавець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №07/01-2008 від 07 січня 2008 року, згідно якого продавець зобов'язується передати нафтопродукти у власність покупця на умовах EXW відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2000 року.

01 вересня 2008 року між ТОВ "Нафто-Комерц" (покупець) та ТОВ "Спецторгпозитив" (продавець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів №01/09-2008, згідно якого продавець зобов'язується передати нафтопродукти у власність покупця на умовах EXW відповідно до міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2000 року.

Згідно додаткових угод та видаткових накладних ТОВ "Спецторгпозитив" поставило протягом 2008 року ТОВ "Вастон"/ТОВ "Нафто-Комерц" нафтопродукти (бензин, дизельне паливо) на суму 23 973 483,14 грн., та виписало податкові накладні на загальну суму 23 973 483,14 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 995 580,52 грн.

В рахунок оплати за поставлений товар позивачем частково проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог з ТОВ "Спецторгпозитив", частково передано прості безвідсоткові векселі.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Представник позивача пояснив, що придбані у ТОВ "Спецторгпозитив" нафтопродукти придбавались з метою використання в господарській діяльності шляхом реалізації третім особам, на підтвердження чого надав суду копії господарських договорів, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарів.

Дійсно, матеріали справи підтверджують позивач поставляв на адресу інших суб'єктів господарювання дизельне паливо, разом з тим, досліджуючи та порівнюючи документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Нафто-Комерц", суд прийшов до висновку, що надані позивачем копії видаткових накладних не підтверджують того, що реалізований ним на адресу інших суб'єктів підприємницької діяльності товар був саме тим товаром, який придбавався у ТОВ "Спецторгпозитив".

Крім того, за умовами генеральних договорів поставки нафтопродуктів на адресу третіх осіб та додаткових угод до них поставка нафтопродуктів може здійснюватись на умовах та з використанням термінів у відповідності до вимог Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000: на умовах EXW - склад продавця; датою поставки товару вважається дата відвантаження цього товару зі складу продавця за умови оформлення товарно-транспортної накладної, видаткової накладної або акта прийому-передачі, які складаються за наявності довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували поставку нафтопродуктів третім особам на умовах EXW - склад продавця, зокрема доказів наявності складського приміщення, товарно-транспортних накладних, актів на відпуск товару зі складу. Надані позивачем копії актів звірки залишків нафтопродуктів, що знаходяться на відповідальному зберіганні та актів видачі нафтопродуктів зі зберігання, не підтверджують відпуск позивачем нафтопродуктів третім особам, таким як ТОВ "Фірма "Октан", ТОВ "Ю.С.А.", ЗАТ "Атлант".

Судом на підставі матеріалів справи також встановлено, що частина придбаних у ТОВ "Спецторгпозитив" нафтопродуктів поставлялась позивачем знову ж на адресу ТОВ "Спецторгпозитив", але за ціною, нижчої ціни придбання, наприклад, згідно видаткової накладної від 22 серпня 2008 року №СП-220808 (т. І а.с. 143) ТОВ "Вастон" (колишня назва позивача) придбало у ТОВ "Спецторгпозитив" бензин А-95 (сертифікат UA 1.117.0091945-07) за ціною 5,05833 грн./л., а згідно видаткової накладної від 28 листопада 2008 року (т. ІІ а.с. 125) №Рн081128/002 позивач поставив ТОВ "Спецторгпозитив" бензин А-95 з тим же сертифікатом відповідності - UA 1.117.0091945-07, але вже за ціною 4,583333 грн./л.,; в чому суд не вбачає розумних економічних цілей.

Також позивач не надав суду документів, які б підтверджували якість поставлених нафтопродуктів, обов'язковість яких передбачена умовами генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, та посилання на які містяться у первинних документах.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не наведено, що придбані у ТОВ "Спецторгпозитив" нафтопродукти використано в межах господарської діяльності позивача чи придбано з такою метою.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних ТОВ "Спецторгпозитив" на поставку нафтопродуктів для позивача місять підпис особи, однак не містять жодних даних, які б дали суду змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції від імені ТОВ "Спецторгпозитив", наприклад в т. І а.с. 113, 137, 144, 145.

Наведене дає підстави суду вважати, що первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з ТОВ "Спецторгпозитив", не відповідають вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а валові витрати є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи копії вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2008 року у справі №1-1138/08 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, в якому встановлено, що вказана особа з метою фіктивного підприємництва, без мети ведення господарської діяльності, використовуючи тяжке матеріальне становище ОСОБА_1 та ОСОБА_2, запропонував їм за разову матеріальну винагороду зареєструвати підприємство в місті Києві, після чого зареєстровано ТОВ "Спецторгпозитив"; після чого ОСОБА_1, яка відповідно до установчих документів була призначена на посаду директора підприємства, відкрила розрахунковий рахунок в Київській філії АБ "Київська Русь", який протягом 2007-2008 років використовувався невстановленими слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності.

Матеріали справи не містять також доказів на підтвердження наявності у підприємства-контрагента необхідних ресурсів та умов для виконання спірних операцій і можливості виконання спірних операцій контрагентом.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ "Нафто-Комерц" правових підстав для формування валових витрат по взаємовідносинах з ТОВ "Спецторгпозитив" та про правомірність висновків Акта перевірки у цій частині.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2010 року в адміністративній справі №2а-7920/09/2670 за позовом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва до ТОВ "Нафто-Комерц" та ТОВ "Спецторгпозитив" про стягнення в дохід держави коштів отриманих за нікчемною угодою, якою відмовлено у задоволенні позову, оскільки у вказаній постанові не встановлено реальність господарських операцій та мету використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Так само неприйнятними є посилання позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2012 року в адміністративній справі №2а-1578/10/2670 за позовом ТОВ "Нафто-Комерц" до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 січня 2010 року №0002352307/3 та №0002342305/3, оскільки вказане судове рішення не набрало законної сили, а тому обставини, встановлені у ньому не є обов'язковими для врахування судом відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не береться судом до уваги в якості доказу пояснення ОСОБА_1 про здійснення нею господарської діяльності від імені ТОВ "Спецторгпозитив", з огляду на те, що вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2008 року у справі №1-1138/08 спростовує зміст наданих пояснень.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З обставин справи видно, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Спецторгпозитив", у зв'язку з придбанням нафтопродуктів.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та реальності господарської операції.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування валових витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів, придбаних ТОВ "Спецторгпозитив" та реальності здійснених господарських операцій, що виключає можливість формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому визначення ТОВ "Нафто-Комерц" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Таким чином, на думку суду, позовні вимоги про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 липня 2009 року №00023423/07/0 та №00023523/07/0, від 08 вересня 2009 року №0002342307/1 та №0002352307/1, від 09 листопада 2009 року №0002342307/2 та №0002352307/2 нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Нафто-Комерц" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко