Постанова № 31091685, 23.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

23 квітня 2013 року 10:15 справа №826/2072/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг"доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової службипроскасування податкового повідомлення-рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18 лютого 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Крамар Рісайклінг") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року №0002002202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року позовну заяву ТОВ "Крамар Рісайклінг" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 04 березня 2013 року. Позивач усунув недоліки у спосіб, встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2072/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 01 квітня 2013 року.

01 квітня 2013 року, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 10 квітня 2013 року, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 10 квітня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 10 квітня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 28 квітня 2012 року №0002002202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Крамар Рісайклінг" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 358 792,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 358 791,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 20 квітня 2013 року №1593/22-02/32068819 "Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг", код за ЄДРПОУ 32068819 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" (код ЄДРПОУ 33547165) за період з 01.01.2011 по 31.05.2011 та ТОВ "Укрдрім" (код ЄДРПОУ 36302590) за період з 01.01.2011 по 28.02.2011 (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.2, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 4 "Порядку заповнення податкової накладної", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 358 790,60 грн., у тому числі з ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" на суму 236 040,00 грн.: за січень 2011 року - 37 965,00 грн., за лютий 2011 року - 54 855,00 грн., за березень 2011 року - 85 440,00 грн., за квітень 2011 року - 37 280,00 грн., за травень 2011 року - 20 500,00 грн.; з контрагентом - ТОВ "Укрдрім" у сумі 122 750,60 грн.: за січень 2011 року - 66 390,40 грн., за лютий 2011 року - 56 360,20 грн.

Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: за даними акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки, ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" має ознаки фіктивності, угоди укладені між ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та підприємствами-контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу постачання робіт та послуг; матеріали акта ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки свідчать, що ТОВ "Укрдрім" не має філій, відокремлених структурних підрозділів, кількість працюючих - одна особа, відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької та економічної діяльності, відсутні виробничі активи, складські приміщення та транспортні засоби; проведено почеркознавче дослідження, яким встановлено, що підписи від імені директора ТОВ "Укрдрім" Терновського Д.В. в пред'явлених документах ймовірно виконані іншою особою; за фактом умисного ухилення ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та ТОВ "Укрдрім" від сплати податків в особливо великих розмірах порушено кримінальну справу.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про неможливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та ТОВ "Укрдрім".

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни контрагентами; формування податкового кредиту підтверджено первинними документами та податковими накладними, оформленими відповідно до закону; придбані товари та послуги використані у власній господарській діяльності; укладені правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "Крамар Рісайклінг", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Крамар Рісайклінг" та його контрагентами - ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та ТОВ "Укрдрім", обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Як підтверджують матеріали справи, 02 лютого 2011 року між ТОВ "Крамар Рісайклінг" (замовник) та ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" (виконавець) укладено договір на складські та сукупні послуги №18-112, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати складські, сортувальні та розвантажувальні послуги, а замовник - прийняти послуги та сплатити ціну відповідно до умов договору.

Згідно з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" надало позивачеві комплекс сортувальних та сортувально-тюкувальних послуг (сортування та пакування вторсировини) на загальну суму 1 416 240,00 грн.

ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" виписало ТОВ "Крамар Рісайклінг" податкові накладні на загальну суму 1 416 240,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 236 040,01 грн.

Оплата за поставлені роботи здійснена позивачем у повному обсязі шляхом перерахування на рахунок ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

04 жовтня 2010 року ТОВ "Крамар Рісайклінг" (покупець) та ТОВ "Укрдрім" (продавець) укладено договір купівлі-продажу макулатури, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю відходи господарської діяльності - макулатури, а покупець - прийняти зазначений товар з метою їх подальшої утилізації та сплатити ціну відповідно до умов договору.

04 січня 2011 року ТОВ "Крамар Рісайклінг" (вантажовласник) та ТОВ "Укрдрім" (експедитор) укладено договір про надання комплексу послуг №17-112, відповідно до якого експедитор надає вантажовласникові комплекс логістичних (експедиційних) послуг по організації перевезення вторсировини автомобільним транспортом, а вантажовласник оплачує експедиторові вартість робіт (послуг).

Як свідчать наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних та товарно-транспортних накладних датовані січнем-лютим 2011 року, ТОВ "Укрдрім" поставив та розвантажив ТОВ "Крамар Рісайклінг" вторсировину, а саме - макулатуру на загальну суму 736 503,60 грн.

ТОВ "Укрдрім" виписало ТОВ "Крамар Рісайклінг" податкові накладні на загальну суму 736 503,60 грн., у тому числі податок на додану вартість - 122 750,60 грн.

Оплата за поставлені товар та роботи здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та ТОВ "Укрдрім", у зв'язку з придбанням відходів господарської діяльності - макулатури, а також наданням комплексу складських, сортувальних, розвантажувальних, логістичних (експедиційних) послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та ТОВ "Укрдрім" були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів та послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Така підстава як "ймовірне підписання документів від імені директора ТОВ "Укрдрім" Терновського Д.В. іншою особою", на переконання суду, не позбавляє правового значення відповідних первинних документів, виданих ТОВ "Укрдрім".

Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ "Крамар Рісайклінг" здійснює діяльність зокрема у сфері збирання безпечних відходів, оброблення та видалення безпечних відходів, відновлення відсортованих відходів, інформація про що занесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Матеріали справи підтверджують, що придбаний у ТОВ "Укрдрім" товар реалізовано третім особам, зокрема, ТОВ "Житомирський картонний комбінат", ТОВ "Київський картонно-паперовий комбінат", ТОВ "Папір-Мал", ВАТ "Львівкартонопласт".

Логістичні (експедиційні) послуги придбані у ТОВ "Укрдрім" замовлялись позивачем з метою перевезення вторинної сировини, яку в подальшому реалізовано третім особам.

Придбанні у ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" послуги замовлялись позивачем з метою використання їх у господарській діяльності, а саме для сортування та пакування макулатури, з метою належного виконання договірних зобов'язань з третіми особами.

На підтвердження використання придбаних товарів та послуг у межах господарської діяльності позивач надав до суду копії господарських договорів на поставку товару третім особам, видаткових накладних, податкових накладних та виписки банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та ТОВ "Укрдрім" здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та ТОВ "Укрдрім" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Український Інвестиційний Холдинг" та ТОВ "Укрдрім", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 28 квітня 2012 року №0002002202 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Крамар Рісайклінг" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 28 квітня 2012 року №0002002202.

3. Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамар Рісайклінг" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок) шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко