Постанова № 31091684, 25.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

25 квітня 2013 року 11:27 справа №826/2467/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “НАДРА”

до

Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

про

визнання дій протиправними, зобов’язання утриматися від вчинення дій та вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Комерційний банк “НАДРА” (далі по тексту – позивач, ПАТ “КБ “НАДРА”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача при вибірковому виконанні судових рішень по зведеному виконавчому провадженню ВП №24335691; 2) зобов’язати відповідача утриматись від вчинення протиправних дій при виконанні судових рішень по зведеному виконавчому провадженню ВП №24335691 у вибірковому порядку; 3) відстрочити виконання судових рішень по зведеному виконавчому провадженню ВП №24335691 на вісімнадцять місяців.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2467/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02 квітня 2013 року.

В судовому засіданні 02 квітня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 02 квітня 2013 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2013 року зобов’язано відповідача невідкладно надати суду копії матеріалів зведеного виконавчого провадження ВП №24335691.

25 квітня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) відповідач подав до суду заперечення проти позову та частину матеріалів виконавчого провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На виконанні у ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження щодо стягнення з ПАТ “КБ “НАДРА” заборгованості на користь держави, фізичних та юридичних осіб, в рамках якого накладено арешт на все майно, яке належить боржнику - ПАТ “КБ “НАДРА”.

У письмовому запереченні відповідач зазначив, що до складу зведеного виконавчого провадження входить понад 1 200 виконавчих проваджень з примусового виконання документів, боржником по яким виступає ПАТ “КБ “НАДРА”, та сума стягнення за якими перевищує 110 млн. грн.

Позивач вважає, що ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві у межах зведеного виконавчого провадження порушує черговість задоволення вимог стягувачів; по стягненню за наказом Господарського суду міста Києва від 17 травня 2010 року №50/113 на суму 4 803 625,33 грн. порушено підвідомчість виконавчого провадження; наразі існують обставини, що ускладнюють виконання судових рішень по зведеному виконавчому провадженню або роблять його неможливим, а отже необхідно відстрочити його виконання.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав відповідності своїх дій вимогам Закону України “Про виконавче провадження”.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ПАТ “КБ “НАДРА” та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз’яснює сторонам їхні права і обов’язки.

Згідно зі статтею 44 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею: 1) у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, а також у зв’язку з втратою годувальника; 3) у третю чергу задовольняються вимоги працівників, пов’язані з трудовими правовідносинами; 4) у четверту чергу задовольняються вимоги стягувачів за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, вимоги щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 5) у п’яту чергу задовольняються вимоги щодо податків та інших платежів до бюджету, вимоги органів страхування з обов’язкового страхування (крім вимог щодо збору на обов’язкове державне пенсійне страхування); 6) у шосту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги стягувачів кожної наступної черги задовольняються після задоволення в повному обсязі вимог стягувачів попередньої черги. У разі якщо стягнута сума недостатня для задоволення в повному обсязі усіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до належної кожному стягувачу суми. Вимоги стягувачів щодо виплати заборгованості із заробітної плати задовольняються в порядку надходження виконавчих документів. Стягнута з боржника сума розподіляється між стягувачами згідно з виконавчими документами, за якими відкрито виконавчі провадження на день зарахування стягнутої суми на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Зміст статті 44 Закону України “Про виконавче провадження” вказує, що зазначена правова норма регулює черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів.

Разом з тим суд звертає увагу, що позивачем на надано суду доказів, які б свідчили про недостатність стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувачів, що може бути підставою для встановлення відповідної черговості; так само позивач не надав доказів, які б свідчили про порушення відповідачем черговості задоволення вимог стягувачів.

Крім того, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов’язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов’язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно відносно тієї особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку конкретного суб’єкта владних повноважень та за умови порушення її прав.

Разом з тим позивачем не доведено, а судом не встановлено в межах спірних правовідносин, що дії відповідача “при вибірковому виконанні судових рішень по зведеному виконавчому провадженню ВП №24335691” порушують права, свободи чи інтереси позивача, як боржника у виконавчому провадженні.

У свою чергу не доведеність позивачем протиправності дій ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві виключає можливість зобов’язати відповідача утриматись від вчинення протиправних дій.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про необґрунтоване відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17 травня 2010 року №50/113 на суму 4 803 625,33 грн. та не отримання відповідної постанови про відкриття виконавчого провадження, з урахуванням того, що позивач не оскаржує ні відповідні дії, ні постанову відповідача, а вказані обставини не свідчать про протиправність дій відповідача “при вибірковому виконанні судових рішень по зведеному виконавчому провадженню ВП №24335691”.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ “КБ “НАДРА” в частині визнання протиправними дій відповідача та зобов’язання утриматись від вчинення протиправних дій не підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню також вимоги про відстрочення виконання судових рішень по зведеному виконавчому провадженню ВП №24335691 на вісімнадцять місяців, оскільки питання відстрочення виконання кожного конкретного судового рішення вирішується відповідним судом в окремому порядку, наприклад, адміністративним судом за правилами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, дії відповідача відповідають вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивач не довів суду обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ “Комерційний банк “НАДРА” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Публічному акціонерному товариству “Комерційний банк “НАДРА” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко