Постанова № 31091631, 15.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 квітня 2013 року 13:30 № 826/4330/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

представник відповідача - Кавунець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Деснянському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000831701 та № 0000821701 від 07.03.2013р.,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач, позивач) до Державної податкової інспекції в Деснянському районі міста Києва (надалі - ДПІ в Деснянському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового-повідомлення рішення № 0000831701 від 07.03.2013р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 35 015,56 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 377,94 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0000821701 від 07.03.2013р., яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43 517,30 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 4 974,71 грн.

Свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «ГМФ» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до валових витрат і податкового кредиту відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеним контрагентом як нікчемні, так як ДПІ в Деснянському районі м. Києва не надано жодного доказу наявності вини однієї зі сторін правочинів, який би підтверджувався вироком суду по кримінальній справі, а також перевіряючим не враховувалось те, що правочини жодним чином не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 отримав в Святошинській районній у м. Києві державній адміністрації свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, дата проведення державної реєстрації 19.05. 2004р., номер запису про включення відомостей про фізичну особу - підприємця до ЄДР - 20720010001016268.

ФОП ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_4 від 17.06.2004р., виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, зареєстрований як платник податку на додану вартість. У зв'язку із зміною місцезнаходження ФОП ОСОБА_1 перереєстровано ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_5 від 21.02.2009р., видане ДПІ у Деснянському районі м. Києва. Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - НОМЕР_3.

ДПІ в Деснянському районі м. Києва на підставі п.п.78.1.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, відповідно до наказу ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 02.02.2013р. № 189 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань фінансово-господарських взаємовідносин між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ГМФ» (код ЄДРПОУ 34486030) у червні-липні 2011р.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 25.02.2013р. № 351/17-10/НОМЕР_3 (надалі - акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, встановлені порушення - ФОП ОСОБА_1:

п. 177.2 статті 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено чистого доходу у 2011 році на загальну суму 217 584,98 грн. та не перераховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 35 015,56 грн.;

п.198.6 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 43 517,30 грн., в т.ч. по періодах: червень 2011р. в сумі 23 622,44грн., липень 2011р. в сумі 19 894,86грн.

Висновки обґрунтовані тим, що перевіркою встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), взаєморозрахунків та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за червень-липень 2011року, щодо придбання ФОП ОСОБА_1 товарів (робіт, послуг) у контрагента - постачальника ТОВ «ГМФ», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Податковий орган приходить до висновку, що у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а отже згідно п.1, п. 5, ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України правочини по операціях з придбання товарів(робіт послуг) між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ГМФ» є нікчемними в силу закону.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки ДПІ в Деснянському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення № 0000831701 від 07.03.2013р., яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 35 015,56 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 4 377,94 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000821701 від 07.03.2013р., яким встановлено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 43 517,30 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 4 974,71 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

В підтвердження законності включення до валових витрат та податкового кредиту сум по взаємовідносинам ТОВ «ГМФ» позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договору №01/06-11 від 01.06.2011 року; додатку №1 до договору №01/06-11 від 01.06.2011 року

На підтвердження дійсності господарських операцій з ТОВ «ГМФ» позивач надав суду:

копії платіжних доручень №324 від 27.07.2011 року; №325 від 27.07.2011 року; №326 від 27.07.2011 року; №327 від 27.07.2011 року; №328 від 27.07.2011 року; №375 від 18.08.2011 року; №376 від 18.08.2011 року; №382 від 26.08.2011 року; №384 від 26.08.2011 року; №384 від 26.08.2011 року;

копії податкових накладних №244 від 02.06.2011 року; №24 від 02.06.2011 року; №245 від 06.06.2011 року; №246 від 13.06.2011 року; №247 від 20.06.2011 року; №248 від 27.06.2011 року; №249 від 27.06.2011 року; №250 від 29.06.2011 року; №398 від 01.07.2011 року; №399 від 02.07.2011 року; №400 від 08.07.2011 року;

копії видаткових накладних №20206 від 02.06.2011 року; №202061 від 02.06.2011 року; №21306 від 13.06.2011 року; №22006 від 20.06.2011 року; №227061 від 27.06.2011 року; №22706 від 27.06.2011 року; №22906 від 29.06.2011 року; №20107 від 01.07. 2011 року; №20207 від 02.07. 2011 року.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З матеріалів справи вбачається, що задекларована сума витрат ФОП ОСОБА_1, пов'язаних з одержанням доходу за 2011р. склала 3 008 073,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 2 790 488,02 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ГМФ».

В той же час, відповідно до акту наданого до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС №2268/23-04/34486030 від 27.10.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки» ТОВ «ГМФ» (код ЄДРПОУ 34486030) ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС зазначено, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «ГМФ» відсутні, посадові особи за адресою вказаною в реєстраційних документах не знаходиться, місцезнаходження посадових осіб не відомо, перевірку проведено за результатами аналізу даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ "Бест-Звіт" ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, TAX ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АРМ "Аудит" ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України».

Під час перевірки контрагента позивача ТОВ «ГМФ» встановлено, що на порушення вимог п.3 ст. 5 та п.1 ст.7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV, вимог п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-X1V, п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, ТОВ «ГМФ» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Таким чином, ТОВ «ГМФ» безпідставно сформовано податкові зобов'язання, (задекларовані в декларації з ПДВ за період: з 01.07.2008 по 31.07.2011 року за рахунок сум ПДВ по первинних документах, не наданих до перевірки, згідно виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців, втому числі і ФОП ОСОБА_1

На запити ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 05.08.2011р. № 6336/10/15-654, від 19.08.2011р. № 6632/15-654, від 20.09.2011р. № 6659/10/15-654 ТОВ «ГМФ» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань в т.ч.: журналів-ордерів та карток рахунків: 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 «Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, тощо.

В ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «ГМФ» контрагентів - постачальників, що свідчить про укладення угоди без мети настання реальних наслідків. Отже, договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Господарські операції між ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «ГМФ»» не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновками податкового органу, що операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «ГМФ» не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними, а отже ФОП ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати в розмірі 217 584,98 грн. понесених від придбання товару у ТОВ «ГМФ», чим порушено п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. за №2756-VI із змінами та доповненнями.

Таким чином, в порушення пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 занижено чистого доходу у 2011 році на загальну суму 217 584,98рн., що призвело до неперерахування до Державного бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 35 015,56 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС на виконання п. 5.9. «Методичних рекомендації щодо взаємодії органів ДПС при проведені перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів» затверджених Наказом ДПА України № 266 від 18.04.2008р. зі змінами та доповненнями, проведено аналіз «Журналу звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» АІС «KONTR_AGENT» ДПА України, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ГМФ» за червень 2011р. в сумі 23 622,44 грн., за липень 2011р. в сумі 19 894,86грн.

Беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи суд погоджується із висновками податкового органу, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ «ГМФ» на суму з ПДВ 43 517,30грн., в т.ч. по періодах: червень 2011р. в сумі 23622,44грн., липень 2011р. в сумі 19894,86грн., чим порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В той же час, відповідно до положень п. 7 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На виконання вищезазначених норм, податковим органом нараховано штрафні санкції за вчинене правопорушення у розмірі 4 974,71 грн., в тому числі за червень 2011 року у розмірі 1 грн. та за липень 2011 року у розмірі 4 973,71 грн.

Відтак, встановлення грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 35 015,56 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 4 377,94 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 43 517,30 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 4 974,71 грн. здійснено ДПІ у Деснянському районі м. Києва правомірно, що свідчить про те, що податкові повідомлення-рішення № 0000831701 та № 0000821701 від 07.03.2013р. винесені відповідачем з підстав та у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 22.04.2013р.

Суддя В.П. Шулежко