Постанова № 31091166, 29.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1151/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Полив'яна Ю.М.,

представника відповідача - Гриценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

14 березня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не було взято до уваги належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи. Крім того, стверджував, що у відповідача відсутні правові підстави для твердження про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні продукції, оскільки фактична поставка товару підтверджується документально. ДПІ у м. Полтава в акті перевірки не наведено доказів які б засвідчили факт нездійснення господарських операцій згідно наданих до перевірки первинних документів або ж факт внесення до них неправдивих даних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що проведено перевіркою встановлено порушення позивачем п.3.1 ст. 3, п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.07.1999 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" (ідентифікаційний код 30044094) зареєстровано Виконавчим комітетом Полтавської міської ради.

Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтава та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника ПДВ № 23994223.

ДПІ у м. Полтава в період з 15.01.2013 по 04.02.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Українське Зерно" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Сембі-Сервіс", ТОВ "Наша Олія", ПП "Павлоград-Інвест-Агро", СГ ТОВ "Мрія", ФГ "Наталка", ПП "Тісона", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Інвек. Ветеренарні препарати, кормові добавки", ПП"Вікторія-2007", ТОВ "Інтелкоп-МВ", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ПП "Оліагроторг", ПП "Світ", ТОВ "Агротера" ТОВ "Агро Алекс Груп", ФОП ОСОБА_7, ТОВ "Агро-Статус", ПП "Трансагропродукт", ТОВ "АПК Трейдинг" за період з 01.03.2008 по 31.05.2012.

За результатами перевірки складено акт від 11.02.2013 № 657/22.4-12/30044094 яким зафіксовано порушення ТОВ "Українське Зерно" п. 3.1 ст. 3, п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138. ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 738 124,00 грн.; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5., п. 7.4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 367 472,00 грн. та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за травень 2012 року на суму 228 405,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава 22.02.2013 винесено податкові повідомлення-рішення № 0000322310, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 648 884,00 грн. (у тому числі за основним платежем 542928,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 105956,00 грн.) № 0000332310, яким позивачу збільшено зобов'язання по ПДВ на загальну суму 348 289,00 грн. (у тому числі за основним платежем 256 052,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 92 237,00 грн.) та № 0000342310 яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 228 405,00 грн.

З вимогами про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень - рішень, визнання протиправними дій ДПІ у м. Полтава стосовно внесення результатів перевірки до баз даних органів ДПС України та зобов'язанням відповідача з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформації про результати перевірки ТОВ "Українське Зерно" позивач звернувся до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд приходить до наступних висновків.

Правові відносини з приводу формування валових витрат з квітня 2011 року унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні норми містились і в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" яким було унормовано правовідносини з приводу формування валових витрат до 01 квітня 2011 року.

Преамбулою Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного до 01 січня 2011 року; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на викладене для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених (нарахованих) в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що 30.11.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Мрія" (постачальник) укладено договір поставки № 135 ВДк, за умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю кукурудзу, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення вказаної господарської операції ТОВ "Мрія" виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунок-фактура № 1 від 05.11.2011; накладні № 52 від 03.11.2011, № 73 від 04.11.2011, № 98 від 05.11.2011; податкові накладні № 52/2 від 03.11.2011, № 73/2 від 04.11.2011, № 98/2 від 05.11.2011.

На підтвердження транспортування кукурудзи придбаної у ТОВ "Мрія" позивачем суду надано товарно-транспортні накладні від 02.11.2011 № 0636376, № 0636380, № 636400, від 03.11.2011 № 0636377, № 0636378, від 04.11.2011 № 0636386, № 636389.

В якості доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" залучено до матеріалів справи платіжне доручення № 9217 від 19.12.2011.

Крім того, позивачем суду надано реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою за 3, 4 та 5 листопада 2011 року.

14.10.2011 та 21.10.2011 між позивачем (покупець) та ФГ "Наталка" (постачальник) укладено договори поставки № 114 ВДс та № 124 Вдс, за умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сою, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій ФГ "Наталка" виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури № 3 від 14.10.2011, № 1 від 20.10.2011, № 1 від 22.10.2011; накладні № 31 від 14.10.2011, № 42 від 20.10.2011, № 43 від 22.10.2011; податкові накладні № 31/2 від 14.10.2011, № 42/2 від 20.10.2011, № 43/2 від 22.10.2011.

На підтвердження транспортування сої придбаної у ФГ "Наталка" позивачем суду надано товарно-транспортні накладні від 14.10.2011 № 0596414, від 17.10.2011 № 0636403, від 21.10.2011 № 0636407.

В якості доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" залучено до матеріалів справи платіжні доручення № 7457 від 18.10.2011, № 7631 від 24.10.2011, № 7712 від 25.10.2011.

Крім того, позивачем суду надано реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою за 14, 20 та 22 жовтня 2011 року.

24.11.2010 між позивачем (покупець) та ПП "Павлоград-Інвест-Арго" (постачальник) укладено договір поставки № 24/11-10п-В.В, за умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю пшеницю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

За результатами здійснення вказаної господарської операції ПП "Павлоград-Інвест-Арго" виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури № СФ-00134 від 30.11.2010, № СФ-00135 від 02.12.2010, № СФ-00137 від 03.12.2010, № СФ-00143 від 06.12.2010, № СФ-00151/1 від 07.12.2010, № СФ-00155 від 08.12.2010, № СФ- 00156 від 09.12.2010, № СФ-00175 від 16.12.2010, № СФ-00176 від 17.12.2010, № СФ-00177 від 18.12.2010, № СФ-00180/2 від 23.12.2010, № СФ-00183 від 24.12.2010; видаткові-накладні № РН-00133 від 30.11.2010, № РН-00134 від 02.12.2010, № РН-00136 від 03.12.2010, № РН-00142 від 06.12.2010, № РН-00150/1 від 07.12.2010, № РН-00154 від 08.12.2010, № РН-00155 від 09.12.2010, № РН-00174 від 16.12.2010, № РН-00175 від 17.12.2010, № РН-00176 від 18.12.2010, № РН-00179/2 від 23.12.2010, № РН-00182 від 24.12.210; податкові накладні № 133 від 30.11.2010, № 134 від 02.12.2010, № 136 від 03.12.2010, № 142 від 06.12.2010, № 150 від 07.12.2010, № 154 від 08.12.2010, № 155 від 09.12.2010, № 174 від 16.12.2010, № 175 від 17.12.2010, № 176 від 18.12.2010, № 179/2 від 23.12.2010, № 182 від 24.12.2010.

На підтвердження транспортування пшениці придбаної у ПП "Павлоград-Інвест-Арго" позивачем суду надано товарно-транспортні накладні від 30.11.2010 № 1, № 2, від 01.12.2010, від 02.12.2010, від 03.12.2010 та від 06.12.2010 без номерів, від 06.12.2010 № 17, від 07.12.2010 № 18, від 07.12.2010 від 08.12.2010, від 09.12.2010, від 16.10.2010 від 17.12.2010, від 18.12.2010 від 23.12.2010 та від 24.12.2010 без номерів.

В якості доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" залучено до матеріалів справи платіжні доручення № 2064 від 02.12.2010, № 2111 від 03.12.2010, № 2142 від 06.12.2010, № 2206 від 07.12.2010, № 2212 від 07.12.2010, № 2235 від 08.12.2010, № 2273 від 09.12.2010, № 2303 від 10.12.2010, № 2304 від 10.12.2010, № 2367 від 13.12.2010, № 2430к від 14.12.2010, № 2492 від 15.12.2010, № 2697 від 20.12.2010, № 2756к від 21.12.2010, № 2787 від 22.12.2010, № 2866к від 24.12.2010, № 555 від 29.01.2011, № 2898 від 27.12.2010, № 2936 від 28.12.2010, № 2996 від 29.12.2010, № 3063 від 30.12.2010, № 15 від 05.01.2011, № 64 від 06.01.2011, № 110к від 10.01.2011.

Крім того, позивачем суду надано реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою за 16, 17, 18 грудня 2010 року.

24.09.2010, 05.10.2010 та 11.10.2010 між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено договори поставки № 24/09-10 БС, № 05/10-10 БС та № 11/10-10 БС, за умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупцю кукурудзу, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій ФОП ОСОБА_4 виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки № 34 від 04.10.2010, № 35 від 05.10.2010, № 34 від 04.10.2010; накладні № 35 від 05.10.2010, № 37 від 11.10.2010, № 38 від 12.10.2010; податкові накладні № 34 від 04.10.2010, № 35 від 05.10.2010, № 37 від 11.10.2010, № 38 від 12.10.2010.

На підтвердження транспортування сої придбаної у ФОП ОСОБА_4 позивачем суду надано товарно-транспортні накладні від 12.10.2010 без номера, від 11.10.2010 № 017418, від 04.10.2010 № 017415 та без номера, від 03.10.2010 № 017410, № 017414, від 30.09.2010 № 017409.

В якості доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" залучено до матеріалів справи платіжні доручення № 1156 від 24.09.2010, № 424 від 14.10.2010, № 425 від 14.10.2010, № 1418 від 15.10.2010.

Крім того, позивачем суду надано реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою за вересень та жовтень 2010 року.

27.08.2010 та 10.09.2010 між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_5 (постачальник) укладено договори поставки № 27/08-10с СИ та № 10/09-10п СИ, за умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупцю сою та пшеницю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій ФОП ОСОБА_5 виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунок-фактури № СФ-0000004 від 11.09.2010; видаткові накладні № РН-0000002 від 27.08.2010, № РН-0000004 від 11.09.2010, № РН-0000006 від 14.09.2010; податкові накладні № 2 від 27.08.2010, № 4 від 11.09.2010, № 6 від 14.09.2010.

На підтвердження транспортування сої та пшениці придбаної у ФОП ОСОБА_5 позивачем суду надано товарно-транспортні накладні від 13.09.2010 № 003995, від 11.09.2010 № 003989 та № 003988, від 27.08.2010 № 003978.

В якості доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" залучено до матеріалів справи платіжні доручення № 702 від 02.09.2010, № 1004 від 15.09.2010, № 1032 від 16.09.2010, № 1558 від 18.11.2010.

Крім того, позивачем суду надано реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою за серпень та вересень 2010 року.

01.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" (замовник) та ПП "Тісона" (перевізник) укладено договір перевезення № 123ТЗ, за умов якого перевізник зобов'язується надати замовнику автотранспортні послуги в період з 01.11.2011 по 31.12.2011, замовник зобов'язується прийняти та оплатити перевізнику вказані послуги.

За результатами здійснення вказаної господарської операції ПП "Тісона" виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури № СФ-00002681 від 10.11.2011, № СФ-00002805 від 11.11.2011, № СФ-00006307 від 13.12.2011; податкові накладні № 2681 від 10.11.2011, № 2805 від 11.11.2011, № 6707 від 13.12.2011.

За результатами надання транспортних послуг були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00001097 від 10.11.2011, № ОУ-00001112 від 11.11.2011, № ОУ-00003904 від 13.12.2011 та складені товарно-транспортні накладні за листопад та грудень 2011 року.

На підтвердження здійснення оплати за отриманні послуги Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" суд надано платіжні доручення № 8535 від 22.11.2011, № 8552 від 23.11.2011, № 9259 від 20.12.2011, № 77 від 06.01.2012.

27.01.2010 та 29.01.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Агро-Статус" (постачальник) укладено договори поставки № 27/01-10п СИ та № 28/01-10п СИ, за умов яких постачальник зобов'язується передати у власність покупцю пшеницю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

За результатами здійснення вказаних господарських операцій ТОВ "Агро-Статус" виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури № АС-0000013 від 27.01.2010, № АС-0000017 від 28.01.2010, № АС-0000019 від 29.01.2010, № АС-0000020 від 30.01.2010; видаткові накладні № АС-0000013 від 27.01.2010, № АС-0000017 від 28.01.2010, № АС-0000019 від 29.01.2010, № АС-0000020 від 30.01.2010; податкові накладні № 13 від 27.01.2010, № 17 від 28.01.2010, № 19 від 29.01.2010, № 20 від 30.01.2010.

На підтвердження транспортування пшениці придбаної у ТОВ "Агро-Статус" позивачем суду надано товарно-транспортні накладні від 28.01.2010 та від 29.01.2010 без номерів.

В якості доказів оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Українське Зерно" залучено до матеріалів справи платіжні доручення № 5991 від 01.02.2010, № 6062 від 03.02.2010, № 6095 від 04.02.2010, № 6119 від 05.02.2010, № 6211 від 10.02.2010, № 6212 від 10.02.2010, № 6223 від 11.02.2010, № 6241 від 12.02.2010, № 6257 від 15.02.2010, № 6321 від 17.02.2010, № 6327 від 18.02.2010, № 6328 від 18.02.2010, № 6358 від 19.02.2010.

Також, позивачем суду надано реєстри накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою пробою за січень 2010 року.

На підтвердження отримання вище вказаних товарів позивачем суду надано копії журналу реєстрації доручень за січень - вересень 2010 року та книги обліку довіреностей за 2010-2011 роки.

На підтвердження використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивачем суду надано договори на виконання робіт по виготовленню продукції від 31.08.2009, 11.03.2010, 30.04.2010 01.01.2010, 03.01.2009 та договори поставки № 26/10/11 від 26.10.2011, № 30/10/2010-02 та № 30/10/2010 від 30.10.2010, № 10/09/09-1 та № 10/09/09-9 від 10.09.2009, № 10/09/09-6 від 10.09.2009 та № 3112/2010 ЗА від 31.12.2010.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Стосовно позовних вимог про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Полтава щодо внесення результатів перевірки оформленої актом № 657/22.4-12/30044094 від 11.02.2013 до баз даних органів ДПС України, які використовуються для отримання податкової інформації та зобов'язання ДПІ у м. Полтава вилучити з Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію про результати перевірки ТОВ "Українське Зерно", суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій частині, у зв'язку з наступним.

З метою реалізації вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 06 лютого 2008 року № 262-р "Про заходи щодо удосконалення системи адміністрування податку на додану вартість" Департаментом інформаційно-аналітичного забезпечення процесів оподаткування та Департаментом розвитку та модернізації ДПС розроблено систему автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Порядок дій підрозділів органів ДПС з використання Системи визначається Методичними рекомендаціями щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з ПДВ з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, які затверджені наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266.

Вказані Методичні рекомендації запроваджуються в органах державної податкової служби (далі - орган ДПС) з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подвійного контролю перевірки податкової звітності з податку на додану вартість та подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Згідно пункту 1.3 Методичних рекомендацій для реалізації Методичних рекомендацій створені такі програмні продукти: система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів; система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні; система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Метою розробки Системи є вдосконалення контролю за правильністю формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, оперативне виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Об'єктом автоматизації є процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ: розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, розрахунків коригування сум ПДВ контрагентів з використанням інформації актів/довідок перевірки платника ПДВ (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) у розрізі контрагентів, донарахованих сум ПДВ.

Система призначена для проведення співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на центральному рівні із забезпеченням доступу до результатів співставлення підрозділам органів державної податкової служби на регіональному та районному рівні для відпрацювання отриманих результатів та використання їх для контрольно-перевірочної роботи.

Прикладні функції Системи забезпечують:

- формування та перегляд переліку платників з результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за введеними критеріями відбору;

- формування та перегляд деталізованої інформації з результатами співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по обраному платнику;

- формування та перегляд результатів звірки даних декларації з ПДВ з іншими джерелами по обраному платнику;

- формування та перегляд результатів контролю податкової звітності з ПДВ;

- формування та перегляд зведених результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Прийнята та оброблена на районному рівні інформація податкової звітності з ПДВ у електронному вигляді у визначені терміни надсилається до центральної бази даних податкової звітності. На центральному рівні щоденно у міру надходження незвірених даних за допомогою Системи виконується автоматизоване співставлення податкової звітності з ПДВ: 1) автоматизований контроль податкової звітності з ПДВ; 2) автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту контрагентів; 3) автоматизована звірка даних звітності з ПДВ з іншими джерелами.

Співставлені записи контрагентів "покупець-постачальник" автоматизовано аналізуються на наявність відхилень, які виникають з різних причин (помилки у звітності, невідповідність даних контрагентів, невідповідність інформації баз даних органів ДПС тощо). Залежно від розміру відхилень та наслідків впливу на обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ співставленій парі "покупець-постачальник" призначаються певні категорії. Після цього виконується оцінка правильності обчислення платником податкових зобов'язань та податкового кредиту та віднесення платника до певної категорії залежно від сумарного розміру відхилень та категорій записів цього платника.

Після виконання автоматизованого співставлення Система забезпечує доступ до його результатів у вигляді екранних звітних форм співробітникам підрозділів органів ДПС у розрізах регіонів, районів, звітних податкових періодів тощо для опрацювання результатів співставлення.

За наслідками перевірки отриманої інформації до Системи надходять дані щодо результатів усунення помилок у звітності (платником самостійно або працівником підрозділу введення та захисту податкової звітності) та дані актів перевірок платника (камеральної, документальної).

Система забезпечує формування зведеної інформації щодо кількості, суми відхилень ПДВ (на першому етапі) та результатів їх опрацювання органами ДПС (на другому етапі), яка в подальшому використовується для оцінки роботи підрозділів органів ДПС.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів використовується лише підрозділами органів ДПС у своїй роботі. Внесення ДПІ у м. Полтава інформації про результати перевірки позивача до Системи, не призвело до настання для позивача будь-яких негативних наслідків. Такими негативними наслідками для позивача є прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава від 22.02.2013 № 0000322310, № 0000332310, № 0000342310.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське зерно" витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 травня 2013 року у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.

Суддя С.С. Бойко