Постанова № 31091093, 30.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1322/13-а

30 квітня 2013 року 13год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник представник Шоломицький В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Фірма РОМ " до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Фірма РОМ» (далі - ПП «Фірма РОМ») звернулося до суду з позовом Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001302342 та №0001312342 від 28.03.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не відповідають фактичним обставинам справи. Пояснив суду, що між ПП «Фірма РОМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» (далі - ТОВ «Інтерагро 2007») було укладено договір купівлі-продажу. Звертає увагу, що зміст даного договору не суперечить чинному законодавству України та даний договір не був визнаний недійсним в судовому порядку, а тому підстав стверджувати про його нікчемність у податкового органу немає. Зазначає, що податковий кредит та валові витрати сформовані позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства. Стверджує, що бухгалтерські документи, виписані ТОВ «Інтерагро 2007» за результатом господарської операції з ПП «Фірма РОМ», в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Наполягає на тому, що господарські операції позивача з даним контрагентом є реальними і підстав вважати їх безтоварними немає. У зв'язку з чим, вважає висновки акта перевірки про порушення ПП «Фірма РОМ» вимог Податкового кодексу України необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях осіб, що здійснювали перевірку, а податкові повідомлення-рішення №0001302342 та №0001312342 від 28.03.2013 року - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав (а.с. 214-215). В обґрунтування заперечень пояснив суду, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки позивача встановлено порушення п.44.4 ст.44 розділу І, п.138.8, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст. 185, п.198.1, 198.2, 198.3 та198.6 ст.198, п.201.14 та 201.15 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2200 грн. та занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 1913 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтерагро 2007». Вказує на те, що ДПІ у м.Рівному було отримано акт перевірки від 18.05.2012 року, складений ДПІ у Рогатинському районі за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтерагро 2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроторг-К» та податкових зобов'язань за серпень 2011 року». Стверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Інтерагро 2007» не мають реального товарного характеру, так як у ТОВ «Інтерагро 2007» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. У зв'язку з чим, податковим органом було зроблено висновок, що операції з поставки, по ланцюгу, не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів і не спричиняють реального настання правових наслідків. Тобто, укладений позивачем з ТОВ «Інтерагро 2007» правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст.228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Вважає податкові повідомлення-рішення №0001302342 та №0001312342 від 28.03.2013 року обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.09.2012 року державним реєстратором виконавчого комітету Рівненської міської ради ПП «Фірма РОМ» було зареєстровано юридичною особою, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №670312 (а.с.80). Позивач перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівному з 13.09.1996 року за №066/0628 відповідно до довідки про взяття на облік платника податків №1317161400071 від 30.04.2013 року (а.с.220), та є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24921504 від 18.12.2000 року (а.с.79).

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, видами діяльності ПП «Фірма РОМ» за КВЕД-2010 є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібним продуктами, оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами, оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля та вантажний автомобільний транспорт.

З матеріалів справи вбачається, що з 28.02.2013 року по 06.03.2013 року на підставі наказу №206 від 27.02.2013 року (а.с.218) та направлення на перевірку №01 та № 02 від 27.02.2013 року (а.с.216-217) ДПІ у м.Рівному було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Фірма РОМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Інтерагро 2007» за період з 01.07.2011 року по 01.10.2011 року», за результатами якої складено акт №133/22-200/23306434 від 14.03.2013 року (а.с.8-19).

Позивач не погодився з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, та подав заперечення на них (а.с.20-23). Рішенням ДПС у Рівненській області №7342/22-210 від 26.03.2013 року висновки податкового органу залишено без змін (а.с.24).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001302342 від 28.03.2013 року, яким ПП «Фірма РОМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2200 грн., в т.ч. 2200 грн. за основним платежем (а.с.25);

- №0001312342 від 28.03.2013 року, яким ПП «Фірма РОМ» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2869 грн., в т.ч. 1913 грн. за основним платежем та 956,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.26).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001302342 від 28.03.2013 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження ПП «Фірма РОМ» податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року на суму 2200 грн.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПП «Фірма РОМ» з ТОВ «Інтерагро 2007» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.44.4 ст.44 розділу І, п.138.8, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

Актом перевірки від 14.03.2013 року констатовано, що ПП «Фірма РОМ» в порушення вимог Податкового кодексу України в ІІІ кварталі 2011 року віднесло до складу витрат суму 161883,33 грн. по безтоварним операціям з ТОВ «Інтерагро 2007» за серпень 2011 року.

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30.06.2011 року між ПП «Фірма РОМ» (Покупець) та ТОВ «Інтерагро 2007» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №30/06 (а.с.28-30), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю цукор білий кристалічний (товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На виконання умов даного договору Продавцем передано, а Покупцем отримано цукор білий на загальну суму 194260 грн., виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерської фабрики «Українські ласощі», що підтверджується видатковою накладною №3 від 03.08.2011 року на загальну суму 194260 грн., в т.ч. ПДВ на суму 32376,67 грн. (а.с.32), податковою накладною №3 від 03.08.2011 року на загальну суму 194260 грн., в т.ч. ПДВ на суму 32376,67 грн.(а.с.31), декларацією про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання №40 від 01.08.2011 року (а.с.66). Передача товару від постачальника до покупця підтверджується товарно-транспортною накладною №03081103 від 03.08.2011 року (а.с.60), копією витягу з журналу реєстрації довіреностей (а.с.104). Оплата за поставлені товарно-матеріальні цінності здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 01.08.2011 року (а.с.61) та випискою з банку (а.с.62). Актом перевірки встановлено відсутність у позивача кредиторської/дебіторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Інтерагро 2007».

Крім того, в підтвердження наявності адміністративних та складських приміщень для зберігання придбаного у ТОВ «Інтерагро 2007» товару позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 72 кв.м. за адресою м.Рівне, вул.Орлова, 2, №02/01-10 від 03.01.2011 року (а.с.67).

На підставі отриманої видаткової накладної №3 від 03.08.2011 року, виписаної ТОВ «Інтерагро 2007», сума поставки без ПДВ, тобто 161883,33 грн., включена позивачем до витрат ІІІ кварталу 2011 року.

Згідно з пп.4.1.27 п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

В силу вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлює вичерпний перелік витрат платника податку, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Серед таких обмежень витрати на придбання цукру білого, які були виключені відповідачем зі складу витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до п.140.5 ст.140 Податкового кодексу України встановлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відповідно до вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Наявні в матеріалах справи видаткова, податкова, товарно-транспортна накладні, декларація про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, розрахункові документи в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, декларація про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, розрахункові документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано. Крім того, судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і представником відповідача не заперечується, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Інтерагро 2007», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства та був платником ПДВ. Відтак, суд вважає віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату товару, отриманого від ТОВ «Інтерагро 2007», таким, що відповідає вимогам пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а висновки податкового органу щодо завищення позивачем витрат - безпідставними.

Одночасно, суд звертає увагу, що податковим органом безпідставно не взято до уваги декларацію про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання №40 від 01.08.2011 року (а.с.66), копію якої було долучено позивачем до заперечення на акт перевірки (а.с.20-23).

Відповідно до Інструкції про заповнення і застосування декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженої Наказом Міністерства економіки України від 13.08.2008 року №341, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.08.2008 року за №67/15458, декларація застосовується разом з первинним документом для проведення господарських операцій з відпуску товару (товарно-транспортною накладною, накладною на відпуск товару тощо) та зберігається суб'єктом господарювання протягом трьох років разом з таким первинним документом.

Вказана декларація містить назву виробника - ТОВ КФ «Українські ласощі», код виробника - 36909025, вказівку на товароотримувачів - ТОВ «Інтерагро 2007» та ПП «Фірма РОМ». Отже, вказана декларація засвідчує обставину придбання 01.08.2011 року цукру білого ТОВ «Інтерагро 2007» у ТОВ КФ «Українські ласощі» та в подальшому реалізацію ТОВ «Інтерагро 2007» цього ж цукру 03.08.2011 року для ПП «Фірма РОМ».

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на акт перевірки, отриманий від ДПІ у Рогатинському районі, складений за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Інтерагро 2007» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість з контрагентом ТОВ «Агроторг-К» та податкових зобов'язань за серпень 2011 року» та твердження податкового органу щодо придбання ТОВ «Інтерагро 2007» у ТОВ «Агроторг-К» цукру, який згодом реалізований позивачу, оскільки, як вбачається з декларації про оптову ціну на продовольчі товари, щодо яких запроваджено державне регулювання №40 від 01.08.2011 року ТОВ «Інтерагро 2007» не придбавав у ТОВ «Агроторг-К» цукор, що в подальшому реалізований для ПП «Фірма РОМ».

Рух активів у процесі здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Інтерагро 2007» та факт використання ПП "Фірма РОМ" придбаного у ТОВ «Інтерагро 2007» товару підтверджується матеріалами справи.

Надані до матеріалів справи позивачем документи, а саме: договори поставки №7870 від 11.01.2011 року, №121 від 05.01.2011 року, №198 від 25.03.2011 року №265 від 01.07.2011 року, №203 від 13.04.2011 року, №186 від 05.04.2011 року, №141 від 05.01.2011 року, №27 від 24.01.2011 року та №244 від 04.05.2011 року (а.с.130, 149,154,160,173,180,185,190), видаткові накладні №8170 від 15.08.2011 року, №8166 від 10.08.2011 року, №8168 від 11.08.2011 року, №8167 від 10.08.2011 року, №8161 від 04.08.2011 року, №8159 від 04.08.2011 року, №8180 від 22.08.2011 року, №8183 від 25.08.2011 року, №8174 від 17.08.2011 року, №8178 від 19.08.2011 року, №8162 від 05.08.2011 року, №8165 від 10.08.2011 року, № 8160 від 04.08.2011 року, №8158 від 03.08.2011 року, №8176 від 18.08.2011 року, №8169 від 12.08.2011 року, №8163 від 05.08.2011 року (а.с.108,119,123,126,132,134,137,141,151,156, 162,165, 167, 175, 182, 187), податкові накладні №161 від 15.08.2011 року, №101 від 10.08.2011 року, №112 від 11.08.2011 року, №104 від 10.08.2011 року, №35 від 04.08.2011 року, №31 від 04.08.2011 року, №246 від 22.08.2011 року, №283 від 25.08.2011 року, №195 від 17.08.2011 року, №221 від 19.08.2011 року, №36 від 05.08.2011 року, №98 від 10.08.2011 року, №27 від 04.08.2011 року, №23 від 03.08.2011 року, №207 від 18.08.2011 року, №149 від 12.08.2011 року,№49 від 05.08.2011 року (а.с.111, 116, 120, 125, 127, 133, 136, 140, 143, 152, 158, 164, 166, 169, 178, 183, 188), платіжні доручення №1590 від 15.08.2011 року, №5097 від 10.08.2011 року, №2536 від 11.08.2011 року, №2268 від 05.08.2011 року, №2386 від 15.08.2011 року, №139 від 25.08.2011 року, №1203 від 03.08.2011 року, №1306 від 17.08.2011 року , №1322 від 22.08.2011 року №1341 від 25.08.2011 року, №1344 від 26.08.2011 року, №35 від 23.08.2011 року, №1784 від 08.08.2011 року, №226 від 03.08.2011 року, №236 від 09.08.2011 року, №244 від 16.08.2011 року, №334 від 22.08.2011 року, №8 від 17.08.2011 року та №388 від 05.08.2011 року (а.с.112,117,121,128,129,139,144-148,153,159,170-172,179,184), довіреності №239 від 15.08.2011 року, №266 від 03.08.2011 року, №329 від 22.08.2011 року, №334 від 25.08.2011 року, №322 від 17.08.2011 року, №634 від 05.08.2011 року, №81 від 09.08.2011 року, №76 від 01.08.2011 року, №83 від 18.08.2011 року (а.с.109-110,124,135,138,142,157,163,168,176-177), картки рахунків та оборотно-сальдові відомості (а.с.107,114, 118,122,131,150,155,161,174,181,186) свідчать про подальшу реалізацію позивачем придбаного у ТОВ «Інтерагро 2007» цукру білого наступним контрагентам: Комбінату громадського харчування Березнівське РСТ, Стрільському споживчому товариству, Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівнехолод», приватному підприємцю ОСОБА_3 Відкритому акціонерному товариству «Кузнецовський хлібзавод», Товариству з обмеженою відповідальністю «Влад-Пак», Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮльСоф», фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТТІМО».

За результатами даних операцій позивачем сформовано податкові зобов'язання з ціни продажу у відповідних податкових періодах.

Отже, встановлені судом обставини в їх сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ПП «Фірма РОМ» та ТОВ «Інтерагро 2007», підтверджують використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного товару і відображають рух активів у процесі здійснення цих операцій. Докази того, що цукор, придбаний ПП «Фірма РОМ» в ТОВ «Інтерагро 2007» з метою іншою, ніж використання його у власній господарській діяльності податковим органом суду не надано і судом не здобуто.

Відтак, суд вважає висновки податкового органу про безтоварність операцій з ТОВ «Інтерагро 2007» та порушення позивачем п.44.4 ст.44 розділу І, п.138.8, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України безпідставними та необґрунтованими, а виключення відповідачем сплаченої ТОВ «Інтерагро 2007» вартості товару зі складу витрат ПП «Фірма РОМ» за ІІІ квартал 2011 року - протиправним.

Також суд критично оцінює висновки податкового органу про те, що договір, укладений між ПП «Фірма РОМ» та ТОВ «Інтерагро 2007» є нікчемним, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Згідно з ч. 2 цієї ж статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Верховним судом України в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" констатовано, що правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на те, що "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Аналогічну позицію викладено Вищим адміністративним судом України в постанові від 14.11.2012 року (http://reyestr.court.gov.ua/Review/27477204).

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Особа не може нести відповідальності за неправомірні дії інших осіб (за умови необізнаності щодо їх протиправної поведінки). Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Жодних доказів того, що ПП «Фірма РОМ» та ТОВ «Інтерагро 2007» під час укладання договору завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства суду податковим органом не надано, як і не надано суду відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи ТОВ «Інтерагро 2007» постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001302342 від 28.03.2013 року не відповідає вказаним критеріям правомірності.

З урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п.44.4 ст.44 розділу І, п.138.8, ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, а відтак податкове повідомлення-рішення №0001302342 від 28.03.2013 року є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0001312342 від 28.03.2013 року, суд виходить з наступного.

Дане податкове повідомлення-рішення базується на висновках податкового органу про заниження ПП «Фірма РОМ» податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 1913 грн. (а.с.19).

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарської операції ПП «Фірма РОМ» та ТОВ «Інтерагро 2007» та ґрунтуються на порушеннях позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п.198.1, 198.2, 198.3 та198.6 ст.198, п.201.14 та 201.15 ст.201 Податкового кодексу України, що полягають у безпідставному віднесенню до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 1913 грн., сплачених в ціні товару отриманого від ТОВ «Інтерагро 2007».

З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений ст. 196 Податкового кодексу України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей (цукру білого) відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту підприємства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (цукру білого), відсутні, оскільки отримання такого товару за договором купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є таким, що спрямоване на отримання доходів, а тому належить до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковий кредит по отриманих позивачем від ТОВ «Інтерагро 2007» товарно-матеріальних цінностях повністю підтверджено податковою накладною №3 від 03.08.2011 року (а.с.3).

Зауважень до форми та змісту податкової накладної, виписаної ТОВ «Інтерагро 2007» для ПП «Фірма РОМ», в акті перевірки податковим органом не зазначено.

Судом встановлено, що податкова накладна, виписана ТОВ «Інтерагро2007» для ПП «Фірма РОМ» містить всі необхідні обов'язкові реквізити встановлені законодавством. Крім того, зобов'язання за договором поставки були виконані сторонами в повному обсязі, розрахунок проведений у відповідності до умов договору, заборгованість ПП «Фірма РОМ» перед ТОВ «Інтерагро 2007» відсутня.

Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення ТОВ «Інтерагро 2007» та/або його постачальниками податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ПП «Фірма РОМ» права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Інтерагро 2007» до складу податкового кредиту у серпні 2011 року в розмірі 1913 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відтак, результати перевірки контрагентів позивача, наявність та/або відсутність контрагентів за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу валових витрат та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання спірних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.185.1 ст. 185, п.198.1, 198.2, 198.3 та198.6 ст.198, п.201.14 та 201.15 ст.201 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0001312342 від 28.03.2013 року - протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкових повідомлень-рішень №0001302342 та №0001312342 від 28.03.2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень і підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0001302342 та №0001312342 від 28.03.2013 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби за №0001302342 від 28.03.2013 року, згідно з яким Приватному підприємству "Фірма РОМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 2200 грн., з яких 2200 грн. основного платежу та за № 0001312342 від 28.03.2013 року, яким Приватному підприємству "Фірма РОМ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2869,50 грн., в тому числі 1913 грн. основного платежу і 956,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь позивача Приватного підприємства " Фірма РОМ " із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ткачук Н.С.