Рішення № 31089659, 11.03.2013, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 429/12883/12

11 березня 2013 рокум. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Бабій С.О., при секретарі Шевченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

21.12.2012 р. позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 05.06.2008 р. між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/3729/2/17017 строком до 04 червня 2022 р., і сплатою відсотків в розмірі 12,5 річних, за яким було надано відповідачу грошові кошти у сумі 40 000, 00 доларів США. ОСОБА_1 істотно порушив умови кредитного договору, не здійснив погашення заборгованості у встановленому договором порядку та строки, у звязку із чим станом на 26.11.2012 р. має заборгованість перед позивачем у сумі 36 467, 48 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 291 484, 57 гривні.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 05.06.2008 р. № 014/3729/2/17017/2, при цьому позичальник та поручитель не виконали письмові вимоги позивача про сплату простроченої заборгованості, тому заборгованість за договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008 р. має бути стягнута солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити із підстав, викладених у позовній заяві.

Представники ОСОБА_2 ОСОБА_4 І.М. та ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечували, просили в задоволені позову про стягнення заборгованості відмовити в повному обсязі, у звязку із тим, що 28.11.2011 р. Ленінським ВДВС ДМЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса про звернення стягнення на квартиру ОСОБА_1 для забезпечення погашення заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008 р. Відтак, оскільки вже наявний виконавчий документ щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, підстав для повторного стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008 р. із ОСОБА_1 як позичальника та ОСОБА_2 як поручителя немає. Представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував із підстав, аналогічним вищевикладеним.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

05.06.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (а.с. 30) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/3729/2/17017 (а.с. 6-13). Відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредит у сумі 40 000,00 доларів США, зі строком повернення до 04.06.2022 року у тимчасове користування на умовах повернення, строковості та платності. Відповідно до умов договору встановлена плата за користуванням кредитом у розмірі 12,5 % річних, кредитні кошти були призначені для придбання квартири за адресою АДРЕСА_1 (п.2.1. договору), яка також була визначена як забезпечення вказаного договору (п.3.6 договору).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, що підтверджується заявою на видачу готівки № 3729/2282168 від 05 червня 2008 року (а.с. 19), та відповідачами визнано і не оспорюється.

Відповідно п.5.2 кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу кредитора погашення кредиту згідно з Графіком платежів, наведеним в додатку №1 до цього Договору, та остаточне погашення отриманого кредиту до 04 червня 2022 року на рахунок, зазначений в п.4.1. цього Договору, щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з Графіком платежів, наведеним в Додатку №1 до цього Договору та при остаточному погашенні кредиту сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок позивача.

Згідно п. 5.6 цього договору позичальник зобовязаний достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначене Договором у разі невиконання або неналежного виконання ним або третіми особами умов Договору або договору застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту, відмови від зміни умов цього Договору в порядку передбаченому ст. 6.1. цього Договору, в інших випадках передбачених цим Договором або чинним законодавством України. Кошти мають бути поверненні протягом 30 днів з моменту надіслання Кредитором на адресу позичальника відповідного листа - повідомлення.

П.9.1 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього договору, позивальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

З метою досудового врегулювання спору позивач 10.03.2010 р. (а.с.28) надсилав відповідачу ОСОБА_1 повідомлення-вимогу про порушення основного зобов'язання і/або іпотечного договору, вихідний № 12.9.0-06/34 від 16.02.2010 року (а.с. 27). Вказана вимога відповідачем не була виконана.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 014/3729/2/17017/1 від 05.06.2008 р., посвідчений того ж дня приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за яким відповідач ОСОБА_1 передав в іпотеку позивачу нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1. 17.11.2011 р. приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8 було винесено виконавчий напис № 6547 про звернення стягнення на вищезазначене нерухоме майно (а.с.80) з метою задоволення вимог позивача за кредитним договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008 р., а 28.11.2011 р. за вказаним виконавчим написом було відкрито виконавче провадження (а.с.77). У ході виконавчого провадження заборгованість відповідачем ОСОБА_1 за кредитом не погашена, відповідачем ОСОБА_1 подано позов до позивача у цій справі, ОСОБА_8, третя особа Ленінський ВДВС Дніпропетровського МУЮ про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню (а.с.76).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по кредиту у сумі 28 460, 76 доларів США та по відсоткам за користування кредитними коштами у сумі 4 529, 27 доларів США перед позивачем відповідачами не надано.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ст.614 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Станом на 26.11.2012 р. заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором становить 36 467, 48 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 291 484, 57 грн., яка складається з 28 460, 76 доларів США -заборгованість по кредиту; 4 529, 27 доларів США -заборгованість по відсотках; 2 520, 29 доларів США -нарахована пеня за прострочку по тілу кредита; 957,16 доларів США -пеня за прострочку по відсоткам, що підтверджується наданим представником позивача розрахунком, арифметична вірність якого представниками відповідачів не оспорюється.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008 р. між позивачем, відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено трьохсторонній договір поруки № 014/3729/2/17017/2 від 05.06.2008 р. (а.с.14), згідно якого відповідач ОСОБА_2 виступила поручителем та зобов'язалась солідарно з позичальником відповідати перед банком за виконання зобов'язань по вищезазначеному кредитному договору в тому числі повернення суми кредиту, нарахованих процентів, комісій та неустойки (штрафу, пені) та витрат банку пов'язаних із стягненням заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору позивач 10.03.2010 р. (а.с.28) надсилав відповідачу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу про порушення основного зобов'язання і/або і договору поруки, вихідний № 12.9.0-06/35 від 16.02.2010 року (а.с. 26). Проте, відповідач заявлені до нього вимоги не виконав, заборгованість не сплатив.

Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Ч.2 ст.554 ЦК України передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ч.2 ст.553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Договір поруки не обмежує відповідальність відповідача ОСОБА_2 перед позивачем за неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня надання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.5.2.3 договору поруки порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. Згідно п. 5.2 кредитного договору № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008 р датою остаточного погашення отриманого кредиту було визначено до 04.06.2022 року.

Із урахуванням встановлених судом обставин справи суд вважає безпідставними посилання представників відповідачів на те, що наявність чинного виконавчого напису № 6547 про звернення стягнення на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1, належну відповідачу ОСОБА_1, за яким 28.11.2011 р. Ленінським ВДВС ДМЮ відкрито виконавче провадження ВП № 30270904 (а.с.77) виключають можливість задоволення заявленого позивачем позову, оскільки одночасне стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави фактично є повторним та подвійним стягненням. При цьому суд виходить із наступного. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22 вересня 2011 року було внесено зміни, зокрема, до Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Змінами до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» було визначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється, крім рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом (ст. 24 Закону), реалізацію заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса визначено як один із позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, при цьому обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження (ст. 26 Закону).

Ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі невиконання боржником вимоги іпотекодержателя щодо усунення порушень основного зобовязання іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.

Отже, Законом України «Про іпотеку» надається право іпотекодержателю одночасно звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та звернутися до суду за захистом своїх прав. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 № 5, право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором, належить виключно позивачеві, при цьому задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 цього Кодексу.

Здійснення особою свого права на судовий захист не може ставитись у залежність від використання нею інших засобів правового захисту, до яких відноситься, зокрема, захист цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін та не позбавляє кредитора права на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобовязання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави, зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, не передбачають підставою припинення зобовязання вчинення виконавчого напису. Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобовязання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобовязання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обовязки сторін зобовязання.

Саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено вчасно, не припиняє зобовязальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Вказана правова позиція наводиться в ухвалах Верховного суду України від 16.02.2011 р. у справі № 6-17616св08, від 02.06.2010 р. у справі № 6-29447св09, ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.08.2011 р. у справі № 6-16059св11, від 22.08.2012 у справі № 6-6455св12, від 14.09.2011 у справі № 6-7108св10, 14.12.2011р. у справі № 6-44216св11.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачі не виконують належним чином взяті на себе зобов'язання, суд вважає за можливе задовольнити позов Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк та стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008р. у сумі 28 460, 76 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 227 486, 85 грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 4 529, 27 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 36 202, 45 грн., пеню за прострочення повернення кредиту у сумі 2 520, 29 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 20 144,68 грн., пеню за прострочення сплати відсотків за кредитом у сумі 957, 16 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 7 650,58 грн., а всього 36 467,48 доларів США, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 291 484, 57 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд присуджує до стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3 022 грн. 14 коп., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 253, 525, 526, 530, 533, 549, 553, 554, 559, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 64, 74, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк (м.Київ, вул.Польова, 24 Д, код ЄДРПОУ 34001693) заборгованість за кредитним договором № 014/3729/2/17017 від 05.06.2008р. у сумі 28 460 (двадцять вісім тисяч чотириста шістдесят) доларів США 76 центів, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 227 486 (двісті двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 85 копійок, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 4 529 (чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) доларів США 27 центів, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 36 202 (тридцять шість тисяч двісті дві) гривні 45 копійок, пені за прострочення повернення кредиту у сумі 2 520 (дві тисячі п'ятсот двадцять) доларів США 29 центів, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 20 144 (двадцять тисяч сто сорок чотири) гривень 68 копійок, пені за прострочення сплати відсотків за кредитом у сумі 957 (дев'ятсот п'ятдесят сім) доларів США 16 центів, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 7 650 (сім тисяч шістсот п'ятдесят) гривень 58 копійок, а всього 36 467 (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят сім) доларів США 48 центів, що по курсу НБУ станом на 07.12.2012 року еквівалентно 291 484 (двісті дев'яносто одна тисяча чотириста вісімдесят чотири) гривні 57 копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства Ерсте Банк (м.Київ, вул. Польова, 24 Д, код ЄДРПОУ 34001693) судовий збір в розмірі 3 022 (три тисячі двадцять дві) гривні 14 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.О. Бабій