Рішення № 31089175, 24.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2013 р. Справа № 911/793/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект», Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель

про стягнення 419540,26 грн.

секретар судового засідання Бердило І.П.

за участю представників:

від позивача: Гребелюк Л.М. (довіреність №14/20-104-13 від 4 квітня 2013 року);

від відповідача: Стреженок Л.В. (довіреність б/н від 8 квітня 2013 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (далі - відповідач) про стягнення 419540,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору повторного лізингу №10-11-14 плс/417 від 22 липня 2011 року, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за користування предметом лізингу з 20 серпня 2012 року по 25 лютого 2013 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 399633,58 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 15907,62 грн., інфляційні втрати в розмірі 809,00 грн. та 3% річних в розмірі 3190,06 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 11 березня 2013 року та призначено справу до розгляду на 26 березня 2013 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача в усних та письмових поясненнях позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду.

24 квітня 2013 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - лізингодавець) та відповідачем (за договором - лізингоодержувач) 22 липня 2011 року укладено договір повторного лізингу за №10-11-14 плс/417.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк майно, яке є власністю лізингодавця і визначено у додатку до договору «Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу» (далі - предмет лізингу), що є специфікацією предмета лізингу, а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Згідно пункту 3.4.2 договору сторони домовились, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що розмір лізингових платежів, а також їх складових частин встановлюється додатком до договору «Графік лізингових платежів».

Згідно пункту 7.1 договору за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несвоєчасної суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Додатками №2, №4, №6, №8 та №10 погоджено графік сплати лізингових платежів (том 1, а.с. 29-33).

На виконання умов договору 20 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем підписано акт приймання-передачі предмету лізингу (том 1, а.с. 34).

В порушення умов договору відповідач не сплатив лізингові платежі за період з 20 серпня 2012 року по 25 лютого 2013 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 399633,58 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не повністю виконав умови договору. Зазначений факт відповідачем не спростовано та не заперечується. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла у відповідача через порушення умов договору в розмірі 399633,58 грн. підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем, у сумі 15907,62 грн. за період існування заборгованості, є обґрунтованим.

Проте, під час судового розгляду відповідачем заявлено клопотання (б/н та б/д, вх.№9258 від 10 квітня 2013 року) про зменшення розміру пені, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем відповідача.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до абзаців 1 та 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26 грудня 2011 року вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження його скрутного матеріального становища, встановивши ступінь його вини, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовної вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 15907,62 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних у сумі 3190,06 грн. та інфляційних втрат у сумі 809,00 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Під час судового розгляду справи №911/793/13-г представником відповідача було заявлено клопотання про розстрочення сплати суми заборгованості (вх.№10379 від 24 квітня 2013 року) на 10 місяців.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на скрутне фінансове становище. Крім того, відповідач зазначає, що прийняття рішення у справі про стягнення всієї суми заборгованості в повному обсязі без застосування розстрочки виконання унеможливить його подальше виконання та призведе до неможливості виконання соціальних зобов'язань перед працівниками відповідача.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року за №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що блокування господарської діяльності підприємства відповідача може призвести до несплати заробітної плати працівникам підприємства (у зв'язку з чим відповідач може втратити трудовий колектив, що в свою чергу може призвести до зупинення діяльності підприємства), та інших обов'язкових платежів.

За таких обставин, суд, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору дійшов висновку щодо задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» про розстрочку виконання рішення суду строком на 10 місяців.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Окружна, 11, код 36285407) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, код 30401456) - 399633 (триста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот тридцять три) грн. 58 коп. заборгованості, 809 (вісімсот дев'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 3190 (три тисячі сто дев'яносто) грн. 06 коп. 3% річних та 8390 (вісім тисяч триста дев'яносто) грн. 81 коп. судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення господарського суду Київської області від 24 квітня 2013 року у справі №911/793/13-г щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Окружна, 11, код 36285407) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, код 30401456) - 399633 (триста дев'яносто дев'ять тисяч шістсот тридцять три) грн. 58 коп. заборгованості, 809 (вісімсот дев'ять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 3190 (три тисячі сто дев'яносто) грн. 06 коп. 3% річних та 8390 (вісім тисяч триста дев'яносто) грн. 81 коп. судового збору шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (08296, Київська область, м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Окружна, 11, код 36285407) грошових коштів у розмірі 412023,45 грн. наступним чином:

до 20 березня 2014 року - 50000,00 грн.;

до 20 квітня 2014 року - 50000,00 грн.;

до 20 травня 2014 року - 50000,00 грн.;

до 20 червня 2014 року - 50000,00 грн.;

до 20 липня 2014 року - 50000,00 грн.;

до 20 серпня 2014 року - 10000,00 грн.;

до 20 вересня 2014 року - 10000,00 грн.;

до 20 жовтня 2014 року - 50000,00 грн.;

до 20 листопада 2014 року - 50000,00 грн.;

до 20 грудня 2014 року - 42023,45 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 25 квітня 2013 року

Суддя Заєць Д.Г.