Постанова № 31089085, 23.04.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. 09 год. 50 хв.Справа № 2а-4148/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Заремби М.В., Марецької М.О.,

представника відповідача - Імшеницького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство "Каїсса" (далі - ПСП "Каїсса", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12.04.2012р. №№ 0002532200, 0002542200, та від 25.07.2012р. №№ 0005622200, 0005632200, якими підприємству збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 85 634,90 грн., у тому числі за основним платежем на 68 507,92 грн., за штрафними санкціями на 17 126,98 грн., та з податку на додану вартість на загальну суму 68 507,92 грн., у тому числі за основним платежем на 54806,34 грн., за штрафними санкціями на 13 701,58 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, обґрунтовують їх тим, що відповідачем надано протиправну оцінку господарським операціям ПСП "Каїсса" його контрагентами ПП ОСОБА_4 та ТОВ "ВВВВ", вважають, що позивачем виконано всі вимоги Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) та Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), чинних на час виникнення спірних правовідносин, для декларування валових витрат та податкового кредиту по операціям з названими суб'єктами господарювання, отримання товарів та послуг від них підтверджено документально, їх вартість сплачена постачальникам у безготівковому порядку. На думку позивача, відповідач під час складання спірних податкових повідомлень-рішень довільно трактує норми цивільного, господарського та податкового права України, визнаючи угоди з придбання товарів та послуг із згаданими контрагентами нікчемними та змушуючи його відповідати за невиконання податкових обов'язків постачальниками.

Представник відповідача проти позову заперечував, на його думку, позивач по відносинам з ПП ОСОБА_4 задокументував безтоварні операції з придбання олії, яка фактично не могла бути передана для подальшої переробки ТОВ "ВВВВ". У зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних на перевезення олії, не підтвердженим є фактичне здійснення операції з придбання олії у ПП ОСОБА_4 Така операція є нікчемною, не спрямованою на реальне настання правових наслідків, а лише на формування податкового кредиту та валових витрат, у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ПСП "Каїсса" як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 17.02.2012 р. № 570/23-4/14115089, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. (далі - акт № 570).

За результатами апеляційного узгодження донарахованих позивачеві грошових зобов'язань за актом перевірки № 570 та податковими повідомленнями-рішеннями від 12.04.2012 р. №№ 0002532200, 0002542200 розмір грошових зобов'язань переглянуто за штрафними санкціями у сторону їх зниження. Новий (уточнений) розмір грошових зобов'язань доведено позивачеві податковими повідомленнями-рішеннями від 25.07.2012р. №№ 0005622200, 0005632200.

За актом перевірки № 570 відповідачем встановлено, що позивач у січні 2010 року за видатковою накладною № 1 від 15.01.2010 р. та податковою накладною № 1 від 15.01.2010 р. сформував валові витрати у сумі 164 375,33 грн. та податковий кредит у сумі 32 875,07 грн. по операціям з ПП ОСОБА_4 у зв'язку з придбанням олії соняшникової у кількості 28,88 тон. Розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі (платіжне доручення від 15.01.2010р. № 162). Транспортування здійснено за рахунок постачальника.

Власних виробничих потужностей ПСП "Каїсса" не має, олію соняшникову здавало на переробку ТОВ "ВВВВ", основний вид діяльності якого - виробництво рафінованих олій та жирів. За послуги з переробки олії соняшникової ТОВ "ВВВВ" сплачено у безготівковому порядку 131 587,62 грн., у тому числі ПДВ 21 931,27 грн. Нарахування ПДВ підтверджено податковою накладною від 31.01.2010р. № 83. Вартість послуг ТОВ "ВВВВ" включене позивачем до валових витрат, а нарахований при цьому ПДВ - до складу податкового кредиту позивача.

Відповідач, посилаючись на ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, стверджує, що підставою для включення до складу валових витрат операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. За ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції. Відповідно до ст. 48 Закону України від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" серед документів, на підставі яких здійснюються вантажні перевезення, передбачено обов'язкову наявність товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.

У ході перевірки позивачем не були надані ТТН у зв'язку з їх відсутністю. За даними відповідача (лист ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 27.04.2011р. №5037/7/23-406) підприємець ОСОБА_4 не звітує з червня 2009 року.

За висновками акта перевірки (сторінки 8-9 акта № 570) відповідач без належних обґрунтувань стверджує, що позивач у порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР неправомірно відніс до складу валових витрат витрати по операції з придбання олії у ПП ОСОБА_4 у сумі 164 375,35 грн., а при відображенні у складі валових витрат вартості послуг з переробки олії у сумі 109 656,35 грн., наданих ТОВ "ВВВВ", позивач порушив вимоги абзацу 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР.

При цьому, за актом перевірки № 570 не вбачається залежність зменшення валових витрат та податкового кредиту позивача від визнання відповідачем нікчемними правочинів, укладених ним з ПП ОСОБА_4 та ТОВ "ВВВВ".

За приписами зазначених норм Закону № 334/94-ВР, які, на думку відповідача, порушив позивач, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5). До складу валових витрат, зокрема, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 п. 5.3.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР).

Суд звертає увагу, що висновок про зменшення валових витрат позивача за І квартал 2010 року зроблений відповідачем без належного правового обґрунтування, посилання на норми Закону № 334/94-ВР носять лише декларативний характер.

Так, відповідач стверджує, що витрати позивача на придбання олії у ПП ОСОБА_4 не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробничої діяльності платника податків. У той же час відповідач не доводить, що придбана олія не передбачалась для використання в оподатковуваній господарській діяльності позивача, а лише робить припущення з цього приводу.

Некоректним є висновок відповідача про порушення п. 5.3.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР по відносинам з ТОВ "ВВВВ", оскільки про відсутність таких документів не зазначено в акті перевірки та не доведено відповідачем в ході розгляду справи його висновки.

Не може бути використано у якості підтвердження нецільового придбання позивачем олії у ПП ОСОБА_4 те, що постачальник не декларував податкових зобов'язань за цей період, а отримання (транспортування) товару не підтверджено ТТН.

За Податковим кодексом України та іншими нормативними актами України податкова відповідальність для кожної особи носить індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність щодо виконання чи невиконання податкових обов'язків його постачальником - ПП ОСОБА_4

Крім того, за змістом Закону від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою умовою для здійснення автомобільних перевезень для перевізника та особи, яка скористалась послугами такого перевізника. У зв'язку з тим, що позивач не є замовником транспортних послуг з перевезення олії від ПП ОСОБА_4, він не зобов'язаний підтверджувати фактичне отримання товарів від постачальника, крім звичайної накладної, ще й ТТН.

З наведених підстав суд вважає протиправними висновки відповідача щодо неправомірного включення до складу валових витрат позивача вартості товарів та послуг, отриманих від ПП ОСОБА_4 та ТОВ "ВВВВ" у І кварталі 2010 року на загальну суму 274 031,70 грн. та обчислення з цієї суми грошових зобов'язань з податку на прибуток.

На думку відповідача, у зв'язку з тим, що постачальник позивача ПП ОСОБА_4 не звітує до місцевої ДПІ з червня 2009 року, можна вважати, що податкова накладна № 1 від 15.01.2010 р. на суму ПДВ 32 875,07 грн. не виписувалась та відвантаження продукції не проводилось (сторінка 11 акта № 570). Обґрунтовуючи такий висновок, відповідач посилається на пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, вказуючи, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Не декларування зобов'язань не дає право на складення податкової накладної. Відсутність фактичних поставок олії від ПП ОСОБА_4 не дає змогу позивачеві направити її на подальшу переробку ТОВ "ВВВВ". З цих підстав відповідач виключає з податкового кредиту позивача ПДВ у сумі 21931,27грн., обчисленого з послуг з переробки непоставленої олії.

Суд не може погодитись з таким висновком відповідача, оскільки не декларування у податковій звітності постачальником продажу товарів не може бути єдиним доказом відсутності фактичних поставок цих товарів, а є лише свідченням про не виконання податкових обов'язків самим постачальником товарів. Придбання олії, переробка (доробка) олії є різними господарськими операціями, а тому не підтвердження факту придбання олії у одного суб'єкта господарювання не спростовує факту отримання послуг з переробки олії у іншого суб'єкта господарювання, ці операції є різні за своїми цілями та економічним змістом.

Контролюючим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

Суд звертає увагу, що за змістом ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків (на що фактично вказує відповідач), є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Тобто, зазначений правочин є оспорюваним і він може бути визнаний недійсним лише судом, а не податковим органом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних.

Надаючи правову оцінку спірним правочинам, відповідач перекручує норми чинного законодавства України, невірно їх тлумачить та застосовує. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність цих правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, висновки податкового органу щодо зазначених правочинів, викладені в акті перевірки, є протиправними.

За таких обставин суд вважає протиправним виключення із складу валових витрат та податкового кредиту позивача за січень 2010 року операцій з ПП ОСОБА_4 та ТОВ "ВВВВ".

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 12.04.2012 р. №№ 0002532200, 0002542200 та від 25.07.2012 р. №№ 0005622200, 0005632200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" (ідентифікаційний код 14115089) судовий збір у сумі 1 541,43 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок одна гривня сорок три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 квітня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.6