Постанова № 31088933, 15.04.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/1725/13-a

категорія 8.1.5

15 квітня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Житомирі до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" про стягнення 4582024,21 грн.,-

встановив:

У березні 2013 року Державна податкова інспекція у м. Житомирі звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" податковий борг в сумі розміром 4582024,21 грн., з яких: 1164805,93 грн. - по податку на прибуток підприємства; 3417218,28грн. - по податку на додану вартість.

Правовою підставою стягнення заборгованості позивач вважає норми пп.16.1.4 п.16.1 ст.16. Податкового кодексу.

Зазначає, що податковий борг в сумі 4582024,21 грн. у відповідача виник на підставі наданих податкових декларацій з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства, податкового повідомлення-рішення та внаслідок нарахування пені. Відповідачу була направлена податкова вимога. Але податковий борг на день звернення до суду з даним позовом не сплачений. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Позивач подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження та письмові заперечення в яких зазначає, що податковий борг у сумі розміром 4582024,21 грн. виник внаслідок примусової реалізації майна належного відповідачу з прилюдних торгів та аукціонів при виконанні виконавчого провадження. Зазначає, що на примусовому виконанні у Департаменті державної виконавчої служби Міністерства юстиції України згідно наказу господарського суду Житомирської області від 17.12.2010 р. по справі №11/1025 перебуває виконавче провадження №23689922 про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" на користь ТОВ "Укрпромбанк" коштів в сумі 124001761,14 грн. та відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.01.2011р. на все рухоме та нерухоме майно Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" накладено арешт. Така постанова є чинною, а виконавче провадження про стягнення заборгованості з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" на користь ТОВ "Укрпромбанк" перебуває в стадії виконання та не закрите.

Кошти з продажу майна, належного Підприємству з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол", покупець перераховує безпосередньо торгівельній організації, яка проводила прилюдні торги (аукціони) та до ДВС, а останній - стягувачу. Як наслідок у підприємства утворився податковий борг, оскільки кошти з продажу майна Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" не отримує. Тільки після закінчення виконавчого провадження, зняття арешту з майна та повернення залишку коштів боржникові, можливе погашення податкової заборгованості.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у порядку письмового провадження у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" зареєстроване як юридична особа 02.07.1999 року, включене до ЄДРПОУ за номером 30503298, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Житомирі.

Відповідно до положень 41.1.1 Податкового кодексу України, контроль за справляння платежів до бюджету здійснюється органами, які повинні забезпечувати їх надходження.

Таким чином, позивач - Державна податкова інспекція у м. Житомирі є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому законами України повноваження.

Підпунктом 20.1.28. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пп. 20.1.18. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абз. 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків прямо передбачено законом.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 цього Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Згідно із пунктами 203.1., 203.2. ст. 203 Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідачем до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість: № 9083020145 від 02.01.2013 року; № 9085592122 від 21.01.2013 року; №9008433818 від 20.02.2013 року.

Згідно зі статтею 203 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Крім того було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість та складено акт №375/15-2 від 22.01.2013 року

На підставі вказаного акта позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000711601 від 24.01.2013 року, згідно з яким відповідачу нараховано штрафну санкцію за несвоєчасне подання декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року у сумі розміром 170 грн., яке отримане платником податків 24.01.2013 року, що засвідчується підписом головного бухгалтера Войтенко О.А. В адміністративному або судовому порядку не оскаржене.

Судом встановлено, що відповідач податкові зобов'язання з податку на додану вартість осіб, визначені у зазначених деклараціях та донараховані згідно з податковим повідомленням-рішенням, не сплатив у повному обсязі у строк, встановлений законом.

Згідно із п. 152.1. ст. 152 розділу ІІІ "Податок на прибуток підприємств" ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності.

Відповідачем до податкового органу була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства №9087403865 від 11.02.2013 року за II-IV 2012 року, в якій самостійно обчислено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2597817грн.

Заборгованість відповідача з податку на прибуток становить 1164805,93 грн., яка підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків.

Судом встановлено, що відповідач податкові зобов'язання з податку на прибуток не сплатив у строк встановлений законом, а тому податковим органом нараховано пеню у сумі розміром 198,6 грн.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідачу податковим органом була направлена податкова вимога №48 від 08 січня 2013 року, що засвідчується копією зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення, доданого до позовної заяви.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 Податкового кодексу України податкові вимоги надсилаються у такому самому порядку як і податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарг. В свою чергу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, податковий борг відповідача підтверджується матеріалами справи, та складає 4582024,21 грн., з яких: 1164805,93 грн. - з податку на прибуток підприємства; 3417218,28 грн. - з податку на додану вартість.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Державної податкової інспекції у м. Житомирі до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" про стягнення 4582024,21 грн., - задовольнити.

Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" (код ЄДРПОУ 30503298) кошти в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі розміром 4582024 (чотири мільйона п'ятсот вісімдесят дві тисячі двадцять чотири) грн. 21 (двадцять одна) коп., з яких: 3417218 (три мільйона чотириста сімнадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 28 (двадцять вісім) коп. - по податку на додану вартість; 1164805 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот п'ять) грн. 93 (дев'яносто три) коп. - по податку на прибуток підприємства.

Повний текст постанови виготовлено у нарадчій кімнаті 15 квітня 2013 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук