Постанова № 31087523, 23.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року Справа № 803/699/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Юрко Н.Ф.,

за участю представника позивача Мартинюка С.І.,

представника відповідача Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніколь» звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000042205 від 21.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1138797,25 грн., в тому числі 119226,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000052205 від 21.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1304054,75 грн., в тому числі 414512,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено перевірку всупереч вимогам пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, оскільки позивачу не було надано строку для відновлення втрачених первинних документів. Позивач зазначає, що висновки податкового органу зафіксовані в акті №6772/22-5/20148124 від 05.12.2012 року базуються на показах свідків, які не передбачені чинним законодавством, як підстави для висновків підчас проведення перевірки органами державної податкової служби, а тому такі висновки є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем додано до позовної заяви первинні бухгалтерські документи, які були відновленні позивачем.

Відповідачем надано суду письмове заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтовано наступним. До ТзОВ «Ніколь» Луцькою ОДПІ було надіслано запит від 30.10.2012 року № 14553/10/22-511 про надання письмового пояснення та його документального підтвердження щодо взаємовідносин з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років у зв'язку з надходженням до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС інформації (лист УПМ ДПС у Хмельницькій області від 08.10.2012 року №14397/7/07/30/17), згідно з якою виявлено факти, що свідчать про порушення ТзОВ «Ніколь» податкового, валютного та іншого законодавства.

Від ТзОВ «Ніколь» отримано відповідь від 26.11.2012 року № 1169, де зокрема зазначено, що 14.11.2012 року оригінали документів із взаємовідносин з зазначеними контрагентами за період 2009-2012 років були викрадені, про факт скоєння крадіжки було повідомлено органи внутрішніх справ.

На підставі наказу від 04.12.2012 року № 2206 та повідомлення від 04.12.2012 року № 000023 (копія наказу № 2206 та повідомлення № 000023 вручені під розписку головному бухгалтеру ТзОВ «Ніколь» ОСОБА_4) Луцькою ОДПІ 05.12.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово - господарської діяльності із ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років.

Перевірку правильності та своєчасності обчислення та декларування валових витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість здійснено на підставі протоколів допитів свідків - посадових осіб вказаних підприємств, актів обстеження місцезнаходження підприємств, на підставі даних справи, АІС «Аудит», Бест Звіт, дані нормативно-правової бази «ЛІГА: Закон», бази даних ЦБД ДПС України, АІС ОР «Податки», АРМ «ТАХ», АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», податкової звітності, поданої ТзОВ «Ніколь» до Луцької ОДПІ.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.12.2012 року № 6772/22-5/20148124, яким встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1, пункту 134.1, статті 134, підпункту 135.1., пункту 135.2, статті 135, пункту 138.8, статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «Ніколь» занижено податок на прибуток на загальну суму 1 019 571 грн.; пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «Ніколь» завищено податковий кредит в сумі 889542 грн.

На підставі зазначеного акту Луцькою ОДПІ були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З фактів зафіксованих в акті перевірки від 05.12.2012 року № 6772/22-5/20148124, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Ніколь» по взаємовідносинах з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» є такою, що вчинена без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Враховуючи те, що у зазначених вище контрагентів ТзОВ «Ніколь» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому фінансово-господарські взаємовідносини між ними є нереальними.

Оскільки, з пояснень директорів підприємств-контрагентів ТзОВ «Ніколь» вбачається, що зазначена вище діяльність підприємств здійснювалась без їх згоди від їх імені проте без їх участі, то усі первинні документи видані та підписані (нібито) ними є юридично «дефектними» та не створюють юридичних наслідків. Відображенню у податковій звітності підлягає лише господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах. Отже, відповідні документи (додані до позовної заяви) не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи вище наведене, Луцька ОДПІ Волинської області ДПС вважає прийняті податкові повідомлення-рішення за №0000042205 та №0000052205 від 21.22.2012 року законними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Ніколь» заявлених до Луцької ОДПІ повністю.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладених та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи. Відповідачем було надіслано позивачу запит від 30.10.2012 року № 14553/10/22-511 про надання письмового пояснення та його документального підтвердження щодо взаємовідносин з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років у зв'язку з надходженням до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС інформації згідно з якою виявлено факти, що свідчать про порушення ТзОВ «Ніколь» податкового, валютного та іншого законодавства.

Позивачем листом від 26.11.2012 року № 1169 було повідомлено відповідача, що 14.11.2012 року оригінали документів із взаємовідносин з зазначеними контрагентами за період 2009-2012 років були викрадені, про факт скоєння крадіжки було повідомлено органи внутрішніх справ.

На підставі наказу від 04.12.2012 року № 2206 та повідомлення від 04.12.2012 року № 000023 (копія наказу № 2206 та повідомлення № 000023 вручені під розписку головному бухгалтеру ТзОВ «Ніколь» ОСОБА_4) Луцькою ОДПІ 05.12.2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово - господарської діяльності із ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років.

За результатами перевірки складено акт від 05.12.2012 року № 6772/22-5/20148124, яким встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1, пункту 134.1, статті 134, підпункту 135.1., пункту 135.2, статті 135, пункту 138.8, статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «Ніколь» занижено податок на прибуток на загальну суму 1019571 грн.; пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТзОВ «Ніколь» завищено податковий кредит в сумі 889542 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000042205 від 21.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 1138797,25 грн., в тому числі 119226,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0000052205 від 21.12.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 1304054,75 грн., в тому числі 414512,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Окрім того, судом встановлено, що втрачені первинні документи, які стосуються предмету перевірки були відновлені позивачем 29.12.2012 року, що підтверджується листом Луцького міського відділу УМВС України у Волинській області №2335 від 29.12.2012 року.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Приписами пункту 44.5 тієї ж статті Податкового кодексу визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

З системного аналізу вказаної норми вбачається, що належне повідомлення органу державної податкової служби про втрату документів, які є підставою для податкового обліку, унеможливлює проведення перевірки платника податків до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах 90-денного терміну. При цьому закон не визначає обов'язковою передумовою неможливості проведення перевірки недотримання платником податків 5-ти денного терміну повідомлення органу державної податкової служби про втрату документів.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що позивач листом від 26.11.2012 року № 1169 повідомив орган державної податкової служби про втрату первинних документів, що були підставою для формування об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань із взаємовідносин з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років.

Відповідачем у письмовому запереченні та його представниками в судовому засіданні не заперечується, та обставина, що на момент проведення перевірки 05.12.2012 року Луцькій об'єднаній державної податковій інспекції Волинської області було відомо про втрату позивачем документів, які безпосередньо стосуються предмету перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності із ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» до закінчення 90-денного терміну проведено всупереч вимогам Податкового кодексу України, чим було порушено право позивача на відновлення втрачених документів.

Окрім того, в судовому засіданні було встановлено, що позапланова виїзна перевірка позивача фактично була здійснена в приміщенні Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 75.1.2 пункту 75.2 статті 75 Податкового кодексу України, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Приписами статті 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається з акту перевірки від 05.12.2012 року № 6772/22-5/20148124 та підтверджується поясненнями представників відповідача, висновки зафіксовані у вказаному акті базуються виключно на підставі протоколів допитів свідків - посадових осіб контрагентів позивача, актів обстеження місцезнаходження підприємств - контрагентів позивача, а також на підставі даних справи, АІС «Аудит», Бест Звіт, дані нормативно-правової бази «ЛІГА: Закон», бази даних ЦБД ДПС України, АІС ОР «Податки», АРМ «ТАХ», АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України», податкової звітності, поданої позивачем до Луцької ОДПІ.

Таким чином, посадовими особами органу державної податкової служби під час перевірки не було досліджено документи наявні на підприємстві, зокрема, регістрів бухгалтерського обліку, що призвело до однобічності висновків відображених в акті перевірки.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що призначаючи та здійснюючи перевірку позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності із ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» до закінчення 90-денного терміну з моменту повідомлення про втрату первинних документів та за межами підприємства, відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, що в свою чергу призвело до винесення рішень без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими.

Водночас позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років надано суду копії первинних документів, а саме: укладені із вказаними контрагентами договори, податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, бухгалтерські регістри, витяги з журналів реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, накази про прийняття на роботу осіб, які були уповноваженні на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів, документи, що підтверджують наявність у розпорядженні позивача вантажних транспортних засобів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктами 198.2. та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Як було зазначено вище, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, надання послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Надані позивачем бухгалтерські документи були досліджені в судовому засіданні та відповідають ознакам первинних документів передбачених податковим законодавством та слугують підставами для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень.

Відтак, суд дійшов висновку, що висновки відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України викладені в акті перевірки №6772/22-5/20148124 від 05.12.2012 року є передчасними, податкові повідомлення-рішення №0000052205 та №0000042205 від 21.12.2012 року є такими, що винесенні з порушенням вимог чинного законодавства та необґрунтованими, а відтак підлягають до скасування.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби №0000042205 від 21.12.2012 року та №0000052205 від 21.12.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» сплачений судовий збір в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 29 квітня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф. А. Волдінер