Рішення № 31082862, 30.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

3

Головуючий першої інстанції Заборський В.О.

Категорія 46 Доповідач Зайцева С.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Маширо О.П.

Суддів: Смєлік С.Г., Зайцевої С.А.

при секретарі Забавіній М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 05 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим,що в період шлюбу з відповідачкою 23 лютого 2012 року придбали будинок АДРЕСА_1,просив визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку.

ОСОБА_3 у грудні 2012 року звернулася із зустрічним позовом про поділ спільного нажитого майна подружжя,збільшення розміру її частки у спільному сумісному майні подружжя,та визнання за нею ? частини,а за ОСОБА_2 ? частину спірного будинку,обґрунтовуючи вимоги,тим,що разом з нею проживають діти і знаходяться на її утриманні,оскільки ОСОБА_2 не надає дітям матеріальної допомоги,не бере участі в їх житті,має заборгованість по сплаті аліментів.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 05 березня 2013 року позов ОСОБА_2- задоволено частково. Позов ОСОБА_3 - задоволено. Розподілено будинок АДРЕСА_1, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя: визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину спірного будинку , визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частини спірного будинку , залишивши будинок АДРЕСА_1 в спільній частковій власності сторін.В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 просив рішення суду змінити, розподілити спільне сумісне майно нажите подружжям у період шлюбу та визнати за кожним по ? частині житлового будинку ,оскільки вважає,що воно не відповідає вимогам закону. Зокрема,суд першої інстанції не врахував,що при розгляді справи було встановлено,що ОСОБА_2 працевлаштувався та сплачує аліменти.Крім того, батьки несуть солідарні зобов'язання по утриманню своїх дітей, оскільки такий обов'язок чітко регламентований ст. 180 СК України. ОСОБА_3 , вважає, що розмір аліментів недостатній, проте може звернутись до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів, визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі, з заявою про участь другого з батьків у додаткових затратах на дитину та інше.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2та ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги. ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України ,що міститься в п.2. постанови « Про судове рішення у цивільній справі « № 14 від 18 грудня 2009 року , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права,що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК України , а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права ).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 вересня 2006 року по вересень 2012 року. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В період шлюбу за договором купівлі-продажу від 23 лютого 2012 року,який був посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 1005, вони придбали спірний житловий будинок з надвірними побудовами ,розташований за адресою АДРЕСА_1

Покупцем за договором є ОСОБА_3

Оскільки діти сторін лишилися проживати з матір*ю,а на утримання дітей ОСОБА_2 сплачує аліменти у недостатньому розмірі ,суд збільшив частку ОСОБА_3 та визнав за нею право власності на ? частини спірного жилого будинку .

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції правильно встановив, що у відповідності до вимог ст.60 СК України цей будинок як майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Згідно зі ст. 63, ч.1 ст.70 СК України чоловік та дружина мають рівні права на володіння, користування і розпорядження спільним майном, а при його поділі їхні частки у цьому майні є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Однак суд при вирішенні спору про поділ майна подружжя може відступити від засад рівності їхніх часток у спільному майні та збільшити частку чоловіка чи дружини, якщо з ними проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування (ч.3 ст.70 СК України).

Відповідно п.30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб,розірвання шлюбу,визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя « при вирішенні спору про поділ майна ,що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя,суд згідно з ч.2,3 ст.70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя,враховуючи обставини,що мають істотне значення для справи,а також інтереси неповнолітніх дітей ,непрацездатних повнолітніх дітей (за умови,що розмір аліментів,які вони одержують ,недостатній для забезпечення їхнього фізичного,духовного розвитку та лікування ).

Збільшуючи частку відповідачки у спільній сумісній власності подружжя та визначаючи за нею право власності на 3/4 частини спірного будинку, суд першої інстанції виходив з того, що діти проживають разом з матір*ю, що розмір аліментів, які сплачує ОСОБА_2 на утримання дітей , є недостатнім для забезпечення їх фізичного, духовного розвитку та лікування.

Натомість справа не містить жодного належного та допустимого доказу на підтвердження таких висновків суду, зокрема, що для лікування дітей або для їх досконалого фізичного та духовного розвитку потрібні певні кошти, які батько дитини не може надати або надає не у потрібному обсязі.

З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі як безробітний з 26 жовтня 2012 року , працевлаштувався з 20 листопада 2012 року та з його заробітної плати утримані та перераховані аліменти.

Що стосується аліментів , то рішенням суду від 07 вересня 2012 року ,з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей були стягнуті аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно,але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дітей. Рішенням суду від 04 грудня 2012 року стягнуті аліменти у розмірі 1/6 частки на утримання ОСОБА_3,починаючи з 31 серпня 2012 року до 22 листопада 2013 року. Вказані рішення ОСОБА_3 оскаржені не були,з розміром стягнутих аліментів вона погодилася,питання про зміну розміру аліментів,визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі,з заявою про участь другого з батьків у додаткових витратах на дітей не ставила.

За таких обставин висновок суду першої інстанції в цій частині не ґрунтується на матеріалах справи ,не підтверджується належними та допустимими доказами ,як це передбачено ст.ст.58-60 ЦПК України .

За таких обставин апеляційний суд вважає,що рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове,яким визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними побудовами по ? частині,який є їхньою спільною сумісною власністю.

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити частково .

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 05 березня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з надвірними побудовами, розташований за адресою АДРЕСА_1 по ? частині - за кожним.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Головуючий :

Судді :