Рішення № 31081161, 22.04.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 року Справа № 925/413/13

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача - Лучка Т.В. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність"

до відповідача державного підприємства "Іваньківський цукровий завод"

про стягнення 98 991,24 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдність" звернулося до суду із позовом до державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" про стягнення 92 164,20 грн. основного боргу, 4 912,35 грн. пені, 929,93 інфляційних втрат, 984,76 грн. 3% річних та 1 979,82 грн. судового збору.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання втретє не направив, про причини його неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, про що свідчить відмітка канцелярії на ухвалі суду про відкладення розгляду справи про її направлення відповідачу рекомендованим листом.

Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, виходячи із того, що неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглянута за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

03.10.2012 між державним підприємством "Іваньківський цукровий завод" (Замовник - відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "Єдність" (Виконавець - позивач у справі) було укладено договір на перевезення цукрового буряку №03/10/12-24-П, за умовами якого Виконавець зобов'язувався надати послуги по перевезенню цукрового буряка (надалі-вантажу) у відповідності з вимогами Замовника, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити надані послуги.

Відповідно до пункту 3 договору Замовник оплачує послуги Виконавця на протязі 2-х банківських днів з моменту оформлення акту виконаних робіт по кожному пункту загрузки окремо. Акт виконаних робіт підписується Сторонами на протязі одного дня. Даним пунктом договору також встановлена вартість перевезення 1 тонни цукрової сировини, яка визначена в залежності від дальності здійснення перевезень від 35,00 грн. до 20 км до 75,00 грн. від 81 км до 100 км, та яка може бути змінена за згодою Сторін.

За доводами позивача, на підставі укладеного договору позивач надав відповідачу транспортні послуги на загальну суму 104 057,20 грн., в підтвердження вказаного надав акт виконаних транспортних послуг від 30.10.2012 на суму 104 057,20 грн., який підписаний представниками сторін та скріплені печатками підприємств та копії товарно-транспортних накладних на перевезення буряків.

За доводами представника позивача наданих у судовому засіданні, за отримані послуги перевезення, відповідач розрахувався лише частково в сумі 11 893,00 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача по оплаті наданих послуг на день звернення з позовом складає 92 164,20 грн., крім того, відповідно до умов договору позивач за неналежне виконання його умов нарахував відповідачу 4 912,35 грн. пені, 929,93 грн. інфляційних втрат та 984,76 грн. 3% річних.

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.12.2009, за заявою Верхняцької дослідно-селекційної станції інституту коренеплідних культур УААН, порушено справу №01/3070 про банкрутство Державного підприємства «Іваньківський цукровий завод». 16.02.2010 введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна. Ухвалою суду від 06.07.2010 визнано вимоги кредиторів у справі про банкрутство державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" у відповідних розмірах та зобов'язано кредиторів та розпорядника майна протягом 10 днів провести засідання зборів кредиторів.

Невиконання Замовником зобов'язань щодо строків та порядку оплати отриманих послуг, що передбачено умовами договору, стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 92 164,20 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, 4 912,35 грн. пені, 929,93 грн. інфляційних втрат та 984,76 грн. 3% річних.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Як встановлено судом підставою виникнення господарських зобов'язань з перевезення є договір на перевезення цукрового буряку №03/10/12-24-П від 03.10.2012, який за своєю правовою природою відповідає визначенню договору про надання послуг (в даному випадку послуг з перевезення). Договір перевезення вантажу є різновидом договірних зобов'язань, що виникають у зв'язку із перевезенням (поряд з договорами перевезення пасажирів, пошти тощо).

Згідно зі ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Аналогічні положення містяться у ст.909 ЦК України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Договір вважається укладеним з моменту здачі вантажу до перевезення разом з накладною. Перевізник робить на накладній відповідну відмітку, а в підтвердження прийому вантажу до перевезення видає відправнику вантажу квитанцію. На автомобільному транспорті основним документом, який визначає взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями є товарно-транспортна накладна.

Як встановлено в судовому засіданні, на виконання договору позивачем надавалися відповідачу транспортні послуги, загальна вартість транспортних послуг за період із 03.10.2012 по 29.10.2012 становить 104 057,20 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними (а.с.17-100), актом виконаних транспортних послуг №16324 від 30.10.2012 на суму 104 057,20 грн., тому суд вважає доведеним факт надання послуг з перевезення на суму 104 057,20 грн.

У зв'язку з частковою оплатою вартості наданих послуг, загальна вартість транспортних послуг, які надавалися позивачем відповідачу за період із 03.10.2012 по 29.10.2012, але останнім не оплачена становить 92 164,20 грн.

Належне виконання договірних зобов'язань по договору на перевезення цукрового буряку позивачем підтверджено також актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.11.2012, який скріплений підписами та печатками обох сторін (а. с. 16).

Претензія позивача №332 від 13.12.2012 про погашення заборгованості за надані транспортні послуги отримана відповідачем, із відповіді на неї слідує, що відповідач знав про свою заборгованість, обіцяв погасити борг, проте розрахунки в повному обсязі так і не були проведені (а. с. 13, 15).

Враховуючи вищезазначене, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з перевезення на час розгляду справи складає 92 164,20 грн. Доказів належного розрахунку із позивачем відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим та доведеним право позивача на стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги у розмірі 92 164,20 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідальність за порушення строків виконання зобов'язань по оплаті послуг, передбачена пунктом 4 договору, відповідно до якого у випадку порушення Замовником умов, передбачених даним договором в п. 3, останній зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, яка нарахована відповідачем у сумі 4 912,35 грн.

За розрахунком позивача, строк нарахування даної штрафної санкції з 02.11.2012 по 11.03.2013, сума пені визначена ним становить 4 912,35 грн. Судом перевірено розрахунок пені позивача та визначено, що його зроблено не вірно, відтак до стягнення підлягає сума пені у розмірі 4 910,39 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних вимог, позивач нарахував відповідачу 929,93 грн. інфляційних втрат та 984,76 грн. 3% річних за період з 02.11.2012 по 11.03.2013. Суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

При перевірці розрахунку суми інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем її визначено не вірно. Так, за розрахунком позивача, ним визначено строк нарахування вказаних платежів з 02.11.2012 по 11.03.2013, сума інфляційних визначена ним у розмірі 929,93 грн., разом з тим, при перерахунку, суд прийшов до висновку, що за визначений позивачем період, сума інфляційних становить 184,33 грн., яка і підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень за допомогою доказів.

Відповідачем всупереч положенням ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку за надані послуги, тому суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 92 164,20 грн. заборгованості, 4 910,39 грн. пені, 184,33 грн. інфляційних втрат та 984,76 грн. 3% річних.

При вирішення вказаного спору судом було встановлено, що відносно відповідача господарським судом Черкаської області порушено провадження у справі про банкрутство №01/3070.

Відповідно до термінів, які вживаються у ст.1 Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в ред. чинній на день виникнення вказаних правовідносин) кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи. Конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Оскільки відповідач знаходиться у стадії розпорядження майном, яка відповідно до норм вищевказаного закону становить систему заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища, призначення розпорядника майна, що не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника, і позивач є поточним кредитором, суд прийшов до висновку, що позивач має право на захист свого порушеного права шляхом пред'явлення позову про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог підлягає до стягнення 1 964,87 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Іваньківський цукровий завод" (20132, Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Заводська, 1, код 32741501) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Єдність" (19233, Черкаська область, Жашківський район, с. Охматів, пров. Миру, 9, код 35408435) - 92 164,20 грн. основного боргу, 4 910,39 грн. пені, 184,33 грн. інфляційних втрат, 984,76 грн. 3% річних, 1 964,87 грн. судового збору.

В решті позову в частині стягнення 1,96 грн. пені, 745,60 грн. індексу інфляції - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 26.04.2013

Суддя О.І. Кучеренко