Рішення № 31081130, 23.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4457/13 23.04.13

за позовом публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі», м. Київ

про стягнення 14367,07 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

при секретарі судового засідання Білецькій О.В.

представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Куробаєва Ю.О. (дов. № 15/Д від 05.04.2013 р.);

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду м. Києва за підсудністю з господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» (далі - відповідач) про стягнення 14367,07 грн., з яких 11056,65 грн. пені, 2583,62 грн. 3% річних та 726,79 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з огляду на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 1011-ДЖБ на постачання природного газу щодо оплати вартості природного газу у період з жовтня 2011 року по листопад 2012 року, позивачем нараховано відповідачу 11056,65 грн. пені, 2583,62 грн. 3% річних та 726,79 грн. інфляційних втрат.

Відповідач заперечує проти позову в частині заявлених до стягнення розмірів інфляційних втрат та пені посилаючись на їх безпідставність у зв'язку з невірністю здійснених позивачем розрахунків.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2013 р. підтримав позов, в судове засідання 23.04.2013 р. представник позивача не з'явився.

В судових засіданнях представник відповідача заперечував проти позову в частині стягнення пені та інфляційних втрат з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.09.2011 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір № 1011-ДЖБ на купівлю-продаж природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а відповідач прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Пунктом 3.3. Договору встановлено, що приймання-передача газу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Згідно з п.п. 6.1., 6.2. Договору оплата за природний газ проводиться відповідачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на рахунок виконавця в розмірі 100% поточної оплати протягом місяця, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 від 30.12.2011 р. до Договору від 30.09.2011 р, якою сторони змінили умови договору в частині обсягів природного газу, що підлягають поставці позивачем відповідачу, та його вартість.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем у період 01.10.2011 року по 30.11.2012 року поставлявся відповідачу природний газ в обсягах, передбачених умовами договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу, вартість якого сплачувалась відповідачем з порушенням умов п.п. 6.1, 6.2.Договору від 30.09.2011 р.

У зв'язку з порушенням строків оплати вартості природного газу, передбачених п.п. 6.1., 6.2. Договору від 30.09.2011 р. позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 726,79 грн. та 3% річних в розмірі 2583,62 грн., які нараховані від простроченої до сплати суми окремо за кожний місяць за весь час прострочення до дати повної оплати.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Оскільки розрахунок 3% річних, наданий позивачем, здійснений від простроченої до сплати суми окремо за кожний місяць з врахуванням зменшення на проведені оплати за весь період прострочення, є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 2583,62 грн. підлягає задоволенню.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, здійсненим судом за період прострочення відповідачем строків оплати з врахуванням дефляційних процесів, інфляційні втрати у позивача відсутні, тому позов частині стягнення інфляційних втрат у сумі 726,79 грн. задоволенню не підлягає.

Крім того, на підставі п. 7.2. Договору від 30.09.2011 р. позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11056,65 грн., яка нарахована за період з 10.01.2012 р. по 20.12.2012 р. від розміру простроченого зобов'язання окремо за кожний місяць.

Пунктом 7.2. Договору від 30.09.2011 р. сторони передбачили, що в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем вартості спожитого газу у строки, зазначені в п. 6.1 Договору, позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується позивачем протягом шести місяців, що передують моменту звернення до суду.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 11056,65 грн., яка нарахована з додержанням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України протягом шести місяців починаючи з моменту виникнення прострочення оплати.

Відповідач заперечує проти нарахування позивачем пені протягом шести місяців з моменту виникнення прострочення посилаючись на невідповідність застосованого позивачем порядку, передбаченого сторонами при укладенні Договору від 30.09.2011 р. та заявлення вимоги про стягнення пені поза межами строку позовної давності, передбаченому ст. 258 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 230 Господарського кодексу України встановлено такий правовий наслідок порушення зобов'язання як сплата неустойки.

Відповідно до частин першої і третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Отже, застосування умов Договору, в яких сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочену суму, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотного відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, суперечать вимогам частини другої статті 260, статті 261 ЦК України та частини шостої статті 232 ГК України.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.12.2012 р.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, яка нарахована за період з 10.01.2012 р по 20.12.2012 р. від розміру простроченого зобов'язання окремо за кожний місяць з врахуванням зменшення заборгованості на суму проведених оплат. Проте, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 10453,15 грн., яка нарахована в межах строку позовної давності, передбаченого ст. 258 Цивільного кодексу України, за період з 19.02.2012 р. по 20.12.2012 р. та розрахована з додержанням вимог ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання» від розміру простроченого зобов'язання окремо за кожний місяць з врахуванням зменшення заборгованості на суму проведених оплат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» (02068, м. Київ, вул. Архітектора Вербицького, б. 1, код 30951066) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 10453,15 грн. (десять тисяч чотириста п'ятдесят три грн. 15 коп.) пені, 2583,62 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят три грн. 62коп.) 3% річних, 1561,18 грн. (одна тисяча п'ятсот шістдесят одна грн. 18коп.) витрат по сплаті судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.05.2013 р.

Суддя Л.М. Шкурдова