Постанова № 31079426, 30.04.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 року Справа № 803/942/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представників позивача Денісова С.П., Зюлковської Н.С.,

представника відповідача Костючика А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Дубечненської сільської ради про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2013 року Державна фінансова інспекція у Волинській області (далі - ДФІ у Волинській області) звернулася в суд з адміністративним позовом до Дубечненської сільської ради про зобов'язання виконати п. 3 вимоги від 13.02.2013 року № 710-14/125 щодо забезпечення надходження до сільського бюджету грошових коштів в сумі 131 467,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ІV кварталі 2012 року ДФІ у Волинській області проведено ревізію бюджету Дубечненської сільської ради за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, якою виявлені фінансові порушення, про що складено акт № 710-14/01 від 30.01.2013 року. На підставі цього акту перевірки ДФІ у Волинській області відповідачу надіслано лист-вимогу № 710-14/25 від 13.02.2013 року «Про усунення порушень» з вимогою провести претензійно-позовну роботу з ВАТ «Дубечненський керамічний завод» з метою забезпечення відшкодування плати за продану земельну ділянку та орендної плати на загальну суму 131 467,64 грн. Проте, дане порушення відповідачем не усунуто. Позивач просить зобов'язати Дубечненську сільську раду виконати п. 3 вимоги від 13.02.2013 року № 710-14/125 щодо забезпечення надходження до сільського бюджету грошових коштів в сумі 131 467,64 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в позовній заяві та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав повністю та суду пояснив, що сільська рада частково отримала кошти в 2010 році так як ВАТ «Дубечненський керамічний завод» виконав умови договору по сплаті коштів частково. Решта суми не отримана, бо завод практично не працює. Вказав, що подадуть позов до ВАТ «Дубечненський керамічний завод» про відшкодування коштів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, з наступних підстав.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.

Отже, даний спір є публічно-правовим на який поширюється юрисдикція Волинського окружного адміністративного суду.

Указом Президента України від 23.04.2011 року №499/2011 «Про Положення про Державну фінансову інспекцію України» затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України, яка являється правонаступником Головного контрольно-ревізійного управління України.

При цьому, 07.12.2011 року головою Державної фінансової інспекції України затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію у Волинській області, яка є правонаступником Контрольно-ревізійного управління у Волинській області.

Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII (далі -Закон № 2939-XII).

Статтею 2 Закону № 2939-XII визначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до частини 3 Положення про Державну фінансову інспекцію України основними завданнями Держфінінспекції України є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також внесення пропозицій щодо її формування.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) у районах, містах і районах у містах виконують функції, визначені статтею 8 цього Закону, зокрема, - проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів, або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Відповідно до пунктів 1, 7 та 10 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з Положенням про державні фінансові інспекції у районах, містах та міжрайонні, об'єднані в районах та містах фінансові інспекції, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №1236 від 03.10.2011 року основним завданням підрозділу є реалізація повноважень Інспекції на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

В силу завдань та функцій Державної фінансової інспекції, іі регіональних управлінь, визначених Конституцією України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Положення про Державну фінансову інспекцію України, органи Державної фінансової інспекції України мають право проводити ревізії у підконтрольних установах.

Судом встановлено, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції у Волинської області на ІV-й квартал 2012 року проведено ревізію бюджету Дубечненської ради за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами проведеної ревізії було складено акт № 710-14/01 від 30.01.2013 року, в якому зафіксовані порушення, зокрема, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 10.10.2012 року сільська рада передала у власність ВАТ «Дубечненський керамічний завод» земельну ділянку площею 94 100 м.кв. під розміщення виробничої бази з виробництва будівельних матеріалів. Ціна земельної ділянки становить 307 666 грн.

На дату заключення договору покупцем сплачено кошти в сумі 58 620,64 грн. Відповідно до п.2.2 вказаного договору решта суми за придбану ділянку 249 045,36 має бути перерахована на спеціальний рахунок сільської ради щоквартально по 6917,90 грн. до 10.10.2011 року. Оплата має проводитись з врахуванням індексу інфляції. Станом на 01.04.2010 року заборгованість по платі за земельну ділянку, в т.ч. прострочена заборгованість, становить 99 048,10 грн.

В порушення п.2.2 договору купівлі-продажу невиконання умов договору призвело до недоотримання доходів на загальну суму 99 048,10 грн., в т.ч. місцевим бюджетом на суму 89 143,29 грн. та Державним бюджетом на суму 9 904,81 грн. Протягом ревізійного періоду плата за земельну ділянку від керамічного заводу не надходила.

Крім того, відповідно до укладеного Старовижівською РДА договору оренди земельної ділянки від 28.11.2006 року ВАТ «Дубечненський керамічний завод» орендує земельну ділянку площею 1 га для обслуговування глиняного кар'єру на землях Дубечненської сільської ради за межами населеного пункту. Договір оренди дійсний до 28.11.2016 року та орендна плата становить 9 980 грн. в рік і вноситься до місцевого бюджету Дубечненської сільської ради.

За ревізійний період орендна плата керамічного заводу становить 34 419,54 грн., в т.ч. за період з 01.04.2010 року по 01.01.2011 року - 9 387,14 грн., за 2011 рік - 12 516,20 грн. та за 2012 рік - 12 516,20 грн. Фактично сплачено орендної плати керамічним заводом в березні 2011 року в сумі 2 000 грн. Станом на 01.01.2013 року несплата по орендній платі складає 32 419,54 грн. Невиконання умов договору призвело до недоотримання доходів місцевим бюджетом на загальну суму 32 419,54 грн.

З метою усунення виявлених порушень Камінь-Каширською МДФІ направлено на адресу Дубечненської сільської ради лист-вимогу від 13.02.2013 року № 710-14/125 про усунення порушень, а саме п.3 якої вимагалося провести претензійно-позовну роботу із ВАТ «Дубечненський керамічний завод» щодо відшкодування ними плати за куплену земельну ділянку в сумі 99 048,10 грн. та орендної плати в сумі 32 419,54 грн.

Відповідно до листа № 76/02.7 від 11.03.2013 року Дубечненською сільською радою надіслано директору ВАТ «Дубечненський керамічний завод» вимогу щодо відшкодування ними плати за придбану земельну ділянку та орендної плати на загальну суму 131 467,64 грн.

Станом на 18.04.2013 року не забезпечено відшкодування збитків на суму 131 467,64 грн., заподіяних внаслідок невідшкодування Дубечненським керамічним заводом коштів за викуплену земельну ділянку в сумі 99 048,10 грн. площею 99 100 м.кв. та коштів за оренду земельної ділянки для обслуговування глиняного кар'єру площею 1 га на суму 32 419,54 грн.

Таким чином, у відповідності до завдань та функцій Державної фінансової інспекції, її регіональних управлінь, визначених Конституцією України, Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», Положення про Державну фінансову інспекцію України, ДФІ у Волинській області мало право проводити ревізію у Дубечненській сільській раді та пред'являти керівнику вимогу щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до пункту 8 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», пункту 18 Положення «Про державну фінансову інспекцію України», затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011, п.6.16 Положення «Про Державну фінансову інспекцію у Волинській області», затвердженого Головою Держфінінспекції України 07..12.2011 р. органам Держфінінспекції надано право у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти отримані з порушенням чинного законодавства.

Крім того, як вже було встановлено пунктами 1, 7 та 10 статті 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» контрольно-ревізійним управлінням в районах надається право: перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, контролюючий орган дотримав вимоги законодавства щодо проведення перевірки підконтрольного підприємства та щодо пред'явлення вимоги про усунення порушень.

Стаття 13 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» передбачає, що дії або бездіяльність службових осіб державної контрольно-ревізійної служби можуть бути оскаржені в судовому або адміністративному порядку. Скарги на дії службових осіб в районах, містах, районах у містах та службових осіб контрольно-ревізійних управлінь розглядаються і вирішуються начальниками цих управлінь. Скарги на дію службових осіб Головного контрольно-ревізійного управління України та начальників контрольно-ревізійних управлінь Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя розглядаються та вирішуються начальником Головного контрольно-ревізійного управління України. Скарги розглядаються і рішення за ними приймаються керівниками відповідних органів державної контрольно-ревізійної служби не пізніш як у місячний строк з моменту їх надходження. У разі незгоди юридичних і фізичних осіб з цими рішеннями вони можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні ствердив, що вимогу Державної фінансової інспекції у Волинській області від 13.02.2013 року за № 710-14/125 «Про усунення порушень», виявлених ревізією Дубечненської сільської ради в установленому законодавством порядку не оскаржували.

Таким чином, відповідач отримавши вимогу про усунення порушень, у випадку незгоди з її змістом вправі був її оскаржити. Проте, як вбачається з матеріалів справи, що й не заперечується представником відповідача в судовому засіданні, відповідач її не оскаржив ні за визначеною Законом процедурою, ні шляхом звернення до суду з позовом про визнання дій контролюючого органу неправомірними та скасування вимоги або її частини, що свідчить про згоду відповідача з пред'явленою вимогою відносно нього, яка на час розгляду справи в суді набрала законної сили і була обов'язковою для виконання.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні позов визнав повністю.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 15 Закону № 2939-XII визначено, що службові особи державної контрольно-ревізійної служби є представниками органів державної виконавчої влади. Законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд враховує, що на момент розгляду справи доказів про виконання в повному обсязі пункту 3 законних вимог Державної фінансової інспекції у Волинській області від 13.02.2013 року за № 710-14/125 «Про усунення порушень», доказів її протиправності відповідачем не надано, представник відповідача в судому засіданні позовні вимоги визнав, в установленому законом порядку дана вимога не оскаржена, а відтак, вона не скасована і є чинною.

Позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве юридичне значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Частиною 3 статті 159 КАС України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що викладені в позовній заяві посилання позивача є обґрунтованими, а відтак судом встановлені підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 9, 10, 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Дубечненську сільську раду виконати пункт 3 вимоги «Про усунення порушень» від 13.02.2013 року за № 710-14/125 щодо проведення претензійно-позовної роботи із ВАТ «Дубечненський керамічний завод» по забезпеченню надходження до сільського бюджету грошових коштів в сумі 99 048,10 грн. як плати при продажі земельної ділянки та 32 419,54 грн. орендної плати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 05 травня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф.Костюкевич