Рішення № 31076012, 28.11.2012, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

28.11.2012справа № 2/1416/3393/12

Рішення

Іменем України

28 листопада 2012 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого суддіОСОБА_1при секретаріОСОБА_2за участю:

представника позивачаОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Миколаєва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення мешканців з квартири

встановив:

У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» (далі ПАТ «ПУМБ») звернулося до Ленінського районного суду м.Миколаєва з позовом, який уточнило в ході судового розгляду справи, про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в сумі 63911,52 дол. США; звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 шляхом його продажу з прилюдних торгів, з виселення усіх мешканців квартири.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.09.2007 між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_7 банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір за № 5668892 на умовах якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 45000,00 дол.США строком до 11.04.2018 із процентною ставкою за користування кредитом 12,9 відсотків річних. У забезпечення виконання даного договору між банком та ОСОБА_6, ОСОБА_8 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 11.09.2007, який зареєстровано в реєстрі за № 4416.

У встановлений кредитним договором строк грошові зобовязання відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 12.11.2012 загальна сума заборгованості по кредитному договору становить 63911,52 дол. США та складається із 39242,80 дол.США заборгованості по кредиту, 17160,12 дол. США процентів та 7508,60 дол. США - пені.

Вимогу банку про порушення зобовязань та дострокове погашення кредиту і сплати інших платежів, передбачених договором, відповідач не виконав.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в частині стягнення заборгованості позов визнала та одночасно просила зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на відсутність доходу у відповідача та скрутний матеріальний стан. У частині звернення стягнення на предмет іпотеки просила відмовити.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, до суду надала письмову заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і зібрані в ній докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.09.2007 між Закритим акціонерним товариством «Перший Український ОСОБА_7 банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір за № 5668892 на умовах якого останній отримав кредит в іноземній валюті в сумі 45000,00 дол.США строком до 11.04.2018 із процентною ставкою за користування кредитом 12,90 відсотків річних.

Право позивача на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті підтверджено банківською ліцензією № 8 на здійснення операцій, визначених частиною першою та пунктами 5 11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», зареєстрованою Національним банком України 23.12.1991 за № 73, та дозволом № 8-1 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1- 4 частини другої та частини четвертої вказаної статті, з додатком до нього.

Підпунктами 3.5.1, 3.5.7, 3.5.8 пункту 3.5 кредитного договору сторони погодили право банку, умови і порядок дострокового повернення позичальником кредиту та сплату інших платежів, передбачених договором.

У судовому засіданні встановлено, що грошові зобовязання відповідач не виконує, внаслідок чого станом на 12.11.2012 існує заборгованість, яка складається із заборгованості по кредиту 32242,80 дол.США, 17160,12 дол.США процентів та 7508,60 дол.США пені, що в загальній сумі становить 63911,52 дол. США.

Вказана заборгованість підтверджена розрахунком до позову та оборотно-сальдовою відомістю за період з 11.09.2007 по 12.11.2012.

Про порушення зобовязань перед банком та дострокове погашення кредиту і сплату інших платежів на адресу відповідача позивач надіслав вимогу від 10.03.2011 № 109/375/120, яка залишена без виконання.

За змістом статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 610 цього Кодексу встановлено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статтей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (далі Постанова) розяснено, що у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено порушення ОСОБА_5 грошових зобовязань, що не заперечувала представник відповідача, позов в частині дострокового стягнення заборгованості є обґрунтованим.

Між тим, суд не погоджується вимогами в частині стягнення пені у іноземній валюті.

Відповідно до умов пункту 5.2 кредитного договору у разі порушення позичальником строків виконання зобовязань з повернення кредиту та/або сплати процентів, позичальник зобовязаний сплатити на вимогу банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Суд вважає, що застосування облікової ставки Національного банку України для розрахунку пені є можливим лише до заборгованості еквівалент якої виражено у національній валюті гривні.

У звязку із цим, розмір пені в гривневому еквіваленті за формулою, наведеною у розрахунку позивача, складатиме 60016,24 грн. (7508,60 х 7,993000).

Однак, зважаючи на те, що представник відповідача та відповідач ОСОБА_6 надали суду письмові заяви про зменшення розміру пені, з посиланням на докази про відсутність доходу та важкий матеріальний стан, з урахуванням розяснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведених у пункті 27 Постанови, суд вважає за можливе на підставі частини третьої статті 551 ЦК України зменшити розмір пені до 1500,00 грн.

За таких обставин, позов в частині дострокового стягнення заборгованості з ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заборгованості по кредитному договору, яка складається із 39242,80 дол.США заборгованості по кредиту, 17160,12 дол.США процентів та 1500,00 грн. пені.

Судом встановлено, що грошові зобовязання ОСОБА_5 по кредитному договору забезпечені квартирою № 12 по пр. Миру, 25-А в м.Миколаєві та оформлені нотаріально посвідченим договором іпотеки від 11.09.2007, укладеним між банком та ОСОБА_6, ОСОБА_8, яка померла 30.06.2009.

Умовами вказаного договору сторони погодили, що за рахунок предмету іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням в повному обсязі, що визначається відповідно до умов кредитного договору (пункт 1.6 статті 1 договору). Порядок звернення на предмет іпотеки врегульовано статтею 4 наведеного договору.

З матеріалів спадкової справи № 419/2009, заведеної після смерті ОСОБА_8, встановлено, що померла була матірю відповідачів. Після смерті спадкодавця спадщина прийнята лише ОСОБА_6, ОСОБА_5В від належної йому частки в спадщині відмовився, надавши відповідну заяву нотаріусу. Спадкові права на належну спадкодавцю частку квартири ОСОБА_6 не оформила, що підтверджується матеріалами спадкової справи та довідкою Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 31.05.2012 № 4018.

У пункті 36 Постанови розяснено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

З урахування наведених розяснень, суд вважає, що не оформлення ОСОБА_6 спадкових прав на ? частку квартири, що належала спадкодавцю, не є перешкодою для покладення майнової відповідальності в межах вартості предмета іпотеки на ОСОБА_6, оскільки відповідно до вимог ЦК України вона не обмежена строком в оформленні свідоцтва про право на спадщину за законом. Також слід враховувати те, що згідно статті 319 наведеного Кодексу власність зобовязує.

У ході судового розгляду справи встановлено, що письмова вимога про усунення порушень та можливе звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем на адресу відповідача ОСОБА_6 не надсилалася.

Між тим, як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 37 Постанови невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобовязання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Заперечень проти позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач суду не надала, а також не надано доказів, які б перешкоджали зверненню стягненню на квартиру.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до наведених норм Закону України «Про іпотеку» та статтей 572, 575, 589 ЦК України позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Щодо одночасного стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, це не є порушенням закону, оскільки позичальник є відмінним від іпотекодавця, на якого покладення майнової відповідальності можливе лише в межах вартості предмету іпотеки, а право вибору способу захисту порушено права, як розяснив Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 9 Постанови, належить банку.

З огляду на встановлені обставини та враховуючи те, що представником позивача доведено порушення відповідачами взятих зобовязань, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, яка складається із 39242,80 дол.США заборгованості по кредиту, 17160,12 дол.США процентів та 1500,00 грн. пені., та одночасним зверненням стягнення на предмет іпотеку, що належить ОСОБА_6, з продажем його за початковою вартістю визначеною в рамках виконавчого провадження на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, та виселення усіх мешканців, які зареєстровані та/або проживають в квартирі на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно статті 88 ЦПК України пропорційно задоволеному позову з відповідачів в рівних частинах на користь позивача підлягає стягненню сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2850,10 грн. (88,54%).

На підставі наведеного, керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 (іден.номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» заборгованість по кредитному договору від 11.09.2007 № 5668892, яка складається із 39242,80 дол.США заборгованості по кредиту, 17160,12 дол. США - процентів та 1500,00 грн. - пені.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.09.2007 № 5668892, яка складається із 39242,80 дол.США заборгованості по кредиту, 17160,12 дол. США - процентів та 1500,00 грн. пені, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_2, що знаходиться в іпотеці Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_7» на підставі договору іпотеки від 11.09.2007, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 4416, укладеного з ОСОБА_6 та ОСОБА_8, померлою 05.11.2008, спадщину після якої прийняла ОСОБА_6.

Реалізацію предмета іпотеки квартири АДРЕСА_3 провести на прилюдних торгах за початковою ціною продажу предмета іпотеки на підставі проведеної в рамках виконавчого провадження оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, з виселенням усіх мешканців з квартири, що в ній зареєстровані та/або проживають.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_5 (іден.номер НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (іден.номер 27411012006) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_7» судовий збір у розмірі 2850,10 грн.

У іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Повний текст рішення

підписано 29.11.2012.