Рішення № 31074228, 07.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2013 р. Справа № 918/534/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора міста Рівного (далі - Прокурор) в особі Рівненської міської ради (далі - Рада) в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) та комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі - Підприємство) до публічного акціонерного товариства "Рембуд" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в сумі 18 044 грн. 25 коп.,

за участю представників:

Ради: не з'явився,

Управління: не з'явився,

Підприємства: не з'явився,

Товариства: Демчука В.Г. за дов. від 17 серпня 2012 року,

прокуратури: Герасимчук Ю.М. за посв. від 20 жовтня 2012 року № 010595,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2013 року Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 15 жовтня 2012 року між Підприємством та відповідачем був укладений договір на відпуск теплової енергії № 1745. Оскільки Товариство не в повному обсязі виконало взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати теплової енергії, поставленої йому у жовтні 2012 року - січні 2013 року, заборгувавши таким чином Підприємству 17 677 грн. 56 коп., Прокурор, посилаючись на статті 526, 549-551, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 231, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 274 грн. 53 коп. пені, 37 грн. 25 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 54 грн. 91 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17 квітня 2013 року порушено провадження у справі № 918/534/13, розгляд якої було призначено на 24 квітня 2013 року.

Ухвалою суду від 24 квітня 2013 року розгляд справи відкладено на 7 травня 2013 року.

Представник прокуратури в судовому засіданні 7 травня 2013 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням уточнених розрахунків заявлених до стягнення сум заборгованості), та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, підтвердив факт наявності спірної заборгованості Товариства перед Підприємством за договором на відпуск теплової енергії від 15 жовтня 2012 року № 1745, а також повідомив суд про відсутність будь-яких проплат з боку відповідача щодо погашення вказаної суми на момент вирішення даного спору.

У судові засідання, призначені на 24 квітня 2013 року і 7 травня 2013 року Рада та Управління не забезпечили явку своїх повноважних представників, витребуваних судом документів не надали, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направили.

Водночас суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників вищезазначених осіб.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та Товариства, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 жовтня 2012 року між Товариством та Підприємством був укладений договір на відпуск теплової енергії № 1745, за умовами якого останнє зобов'язалося надавати споживачеві теплову енергію, а Товариство, у свою чергу, - прийняти та оплатити її за встановленими тарифами в терміни, передбачені даною угодою (а.с. 10-15).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.3 цього договору теплова енергія подається споживачу за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 404А.

Пунктом 3.2.1 договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно загальних відомостей про об'єкти споживача, що є невід'ємною частиною договору № 1745 від 15 жовтня 2012 року, загальна площа об'єкту відповідача - житлового будинку, розташованого за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 404 А, становить 2 384,6 м2 (а.с. 15).

Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункти 5.3-5.4 договору).

Судом також встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору Підприємство протягом жовтня 2012 року - січня 2013 року належним чином виконало свій обов'язок по поставці відповідачу теплової енергії. Дана обставина підтверджена матеріалами справи та не заперечувалася представником Товариства у судовому засіданні 7 травня 2013 року.

Про належне виконання Підприємством своїх зобов'язань за цим договором щодо відпуску теплової енергії також свідчить відсутність з боку Товариства претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Однак всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості теплової енергії, наданої йому у вищезазначений період, виконав лише частково, заборгувавши таким чином Підприємству 17 677 грн. 56 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 15 жовтня 2012 року № 1745, яка складає 17 677 грн. 56 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, які б могли свідчити про погашення даної заборгованості перед Підприємством, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог Прокурора про стягнення з Товариства зазначеної суми, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати вартості наданих йому послуг щодо відпуску теплової енергії, Прокурор (з урахуванням уточнених розрахунків заявлених до стягнення сум заборгованості) просив суд стягнути з Товариства 274 грн. 53 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу за період з 11 листопада 2012 року по 10 січня 2013 року, з яких: 37 грн. 24 коп. - пеня, нарахована з 11 листопада 2012 року по 10 грудня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 3 020 грн. 45 коп., 237 грн. 29 коп. - пеня, нарахована з 11 грудня 2012 року по 10 січня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 18 626 грн. 17 коп.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.3.3 договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також трьох процентів річних від простроченої суми та сплати основного боргу з урахуванням індексу інфляції.

Оскільки заявлений до стягнення розмір вказаної штрафної санкції відповідає вищезазначеним нормам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з відповідача 274 грн. 53 коп. пені підлягає задоволенню.

Також на підставі вищезазначеної норми договору Прокурор просив суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 54 грн. 91 коп., з яких: 7 грн. 45 коп. - три проценти річних, нараховані з 11 листопада 2012 року по 10 грудня 2012 року на суму основного боргу в розмірі 3 020 грн. 45 коп., 47 грн. 46 коп. - три проценти річних, нараховані з 11 грудня 2012 року по 10 січня 2013 року на суму основного боргу в розмірі 18 626 грн. 17 коп.

Крім того, Прокурор просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 37 грн. 25 коп., нараховані на вищезазначені суми заборгованості за період з 1 грудня 2012 року по 11 січня 2013 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Рембуд" (33024, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 404А, ідентифікаційний код: 03332234) на користь комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (33027, місто Рівне, вулиця Данила Галицького, будинок 27, ідентифікаційний код: 30841056) 17 677 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 56 коп. основного боргу, 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 53 коп. пені, 37 (тридцять сім) грн. 25 коп. інфляційних втрат, а також три проценти річних у розмірі 54 (п'ятдесят чотири) грн. 91 коп.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Рембуд" (33024, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 404А, ідентифікаційний код: 03332234) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 8 травня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко