Постанова № 31073879, 08.04.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08 квітня 2013 року справа № 2а-8848/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомПАТ "Миколаївський суднобудівний завод "Океан", вул. Заводська площа, 1, м. Миколаїв, 54050

доСДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві ДПС, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

проскасування податкового повідомлення-рішення від 02.12.10 р. № 00012236/0 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось відкрите акціонерне товариство "Вадан Ярдс Океан", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Миколаївський суднобудівний завод "Океан" (далі - позивач) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, правонаступником якої є спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 2 грудня 2010 р. № 00012236/0.

В обґрунтування вимог позивач вказав на те, що висновок СДПІ про завищення ним бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) суперечить приписам Закону України "Про податок на додану вартість", який визначав процедуру такого відшкодування на час виникнення спірних правовідносин - на думку позивача, для відшкодування правове значення має тільки різниця між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, які за своїм змістом повторюють акт перевірки, в яких навів такі доводи: перевіркою позивача встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 р. на 99931,05 грн. внаслідок часткової фактичної сплати ПДВ, порівняно із сумою податкового кредиту за той же період (а. с. 112-117).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, статтею 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Представники сторін подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (а. с. 174-175). Відповідно до ст. 122 ч. 4 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а також приймаючи до уваги те, що їх доводи і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір між сторонами, суд враховує наступне.

20 вересня 2010 р. позивач подав до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 р., в якій задекларував такі показники: рядок 9 "усього податкових зобов'язань" - 112827,0 грн., рядок 17 "усього податкового кредиту" - 1499604,0 грн., рядки 18 і 18.2. "різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду", "від'ємне значення" - 1386777,0 грн., рядки 25 і 25.1. "сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню", "на рахунок платника у банку" - 1386777,0 грн. Також позивачем були подані розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ; довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; заява про повернення суми бюджетного відшкодування; розрахунок суми бюджетного відшкодування і розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а. с. 84-89).

Стаття 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" покладає на відповідача обов'язок протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, провести документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

На виконання вищенаведеної норми в листопаді 2010 р. СДПІ провела позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2010 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, який декларувався в період з 1 серпня 2010 р. до 31 серпня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 19 листопада 2010 р. № 1215/36/14307653 (далі - акт перевірки) (а. с. 129-173).

У висновку акту перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.1., 7.7.2. Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 99931,05 грн.

На підставі акту перевірки 2 грудня 2010 р. СДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 00012236/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 99931,05 грн. (а. с. 103).

Обставини, які стали підставою для висновку СДПІ про завищення позивачем бюджетного відшкодування викладені в розділі 3.4. акту перевірки (а. с. 166-172). Так, відповідач виокремив контрагентів, з якими позивач мав господарські правовідносини в серпні 2010 р. та підрахував суму податкового кредиту за кожним з них і суму фактичного сплаченого позивачем ПДВ в розрізі цих контрагентів. За підрахунками СДПІ сума податкового кредиту позивача за серпень 2010 р. склала 1499604,0 грн., що збігається із даними податкової декларації, а фактично сплачений ПДВ за цей же період складає 1286845,95 грн., що на 99931,05 грн. менше ніж заявлено до відшкодування. За логікою відповідача, яка прослідковується в акті перевірки та запереченнях, бюджетному відшкодуванню підлягає тільки та сума ПДВ, яка увійшла до податкового кредиту того самого місяця, в якому заявлене відшкодування податку, при цьому сума відшкодування повинна збігатись в розрізі контрагентів.

Суд знаходить, що таке трактування відповідачем податкового законодавства суперечить його змісту.

В першу чергу слід відмітити, що господарські правовідносини платників податків не завжди закінчуються в тому самому періоді, коли почались, а тому сума податкового кредиту і сума фактично сплаченого податку, тим більш в розрізі контрагентів, можуть не збігатись. Крім того, варто зауважити, що ані Закон України "Про податок на додану вартість", ані Податковий кодекс України (далі - ПК України), не пов'язують таке відшкодування з сумами ПДВ, сплаченими індивідуально визначеному контрагенту, як то вважає відповідач.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Отже, для визначення розміру бюджетного відшкодування правове значення мають дві складові: 1) податкове зобов'язання звітного періоду і 2) сума податкового кредиту того ж періоду.

Стаття 1 п. 1.6. Закону України "Про податок на додану вартість" надає таке визначення терміну податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1. цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Отже, для того, щоб стверджувати про завищення позивачем бюджетного відшкодування, відповідач повинен був встановити наявність порушень в одній із складових частин відшкодування - або у визначенні розміру податкових зобов'язань в серпні 2010 р., або при обрахунку податкового кредиту, але акт перевірки не містить даних щодо таких порушень, навпаки, в розділі 3.1.1. акту перевірки "Перевірка правильності визначення податкових зобов'язань за серпень 2010 р." та розділі 3.1.2. "Перевірка правильності визначення податкового кредиту за серпень 2010 р." відповідач зазначає, що ним не встановлено заниження або завищення відповідних даних податкової декларації з ПДВ.

Позивач у цій декларації розрахував суму податкового зобов'язання і податкового кредиту за серпень 2010 р. - 112827,0 грн. і 1499604,0 грн. відповідно, отже, різниця складає 1386777,0 грн. і така різниця має від'ємне значення, а тому за нормами ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість" підлягає бюджетному відшкодуванню.

Вичерпний перелік випадків, коли особа не має права на отримання бюджетного відшкодування було встановлено ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.11. Закону України "Про податок на додану вартість" (такі самі випадки передбачені і ст. 200 п. 200.5. ПК України) і жоден з них не може бути застосований до позивача.

Що стосується посилань відповідача на п. 6 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054 (далі - Порядок), чинного на час подання позивачем податкової декларації з ПДВ, то вказаною нормою встановлювались лише певні особливості заповнення рядків 22.2. і 23.1. податкової декларації з ПДВ для підприємств суднобудування і літакобудування, які позивачем були враховані. В тому ж п. 6 Порядку в абз. 2 зазначено, що розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється у загальновстановленому порядку, під яким слід розуміти порядок, визначений Законом України "Про податок на додану вартість", а тому Порядок не встановлює якихось відмінних від Закону України "Про податок на додану вартість" правил обрахунку бюджетного відшкодування ПДВ.

На теперішній час правила формування податкового кредиту та визначення сум ПДВ, які підлягають бюджетному відшкодуванню, регулюються ст. 198 п. 198.3., ст. 200 ПК України, які є аналогічними за змістом вищенаведеним нормам Закону України "Про податок на додану вартість".

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про те, що позбавлення оскарженим рішенням позивача права на бюджетне відшкодування в сумі 99931,05 грн. безпідставне, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, суд присуджує стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі здійснені нею судові витрати з Державного бюджету України, за умови їх документального підтвердження.

Враховуючи, що первинно ухвалою суду позовна заява з додатками поверталась позивачу, а в наступному, на вимогу суду позивач докази сплати судового збору і його розміру не надав, суд позбавлений можливості здійснити розподіл судових витрат не маючи їх документального підтвердження.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомленя-рішення № 00012236/0, прийняте 2 грудня 2010 р. спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, скасувати.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз